VoxUkraine та група українців, які відгукнулися на пропозицію у Facebook робити аналітику, присвячену місцевим виборам, проаналізували передвиборчі програми кандидатів у мери в 5 містах – Києві, Одесі, Львові, Харкові та Дніпропетровську. Найбільша кількість зареєстрованих кандидатів в Одесі – 42. У Дніпропетровську – 31, у Києві – 29, Львові та Харкові – по 11.
Із загальної кількості 124 ми вивчали профілі всіх кандидатів, які мають хоч якусь репутацію, яку можна простежити в інтернеті [1]. Таких кандидатів виявилося 51. Про інших нам не вдалося знайти достатнього послужного списку, що підтверджує, що кандидат не є лише технічним проектом.
*Оновлена версія статті. Була проаналізована передвиборча програма кандидата в мери Львова Віктора Галасюка (яка була пропущена в першій версії публікації).
Які вони, кандидати, за яких варто голосувати.
Місцеве самоврядування – джерело майбутніх національних лідерів. Побудувавши репутацію чесного політика, здатного служити громадянам і досягати значних результатів для свого міста, вони зможуть зайняти найвищі державні посади. Хороший кандидат у мери – людина з хорошою репутацією і високими амбіціями зробити своє місто найкращим, як мінімум, у країні. Але як саме визначити таких політиків? Адже практично кожен коротко і влучно говорить Вам з білборда, листівки в поштовій скриньці, ЗМІ, що він – «те, що треба».
Таблиця 1. Рейтинг мерів у 5 містах (ВП – власна програма кандидата, ПП – програма партії для місцевих виборів)

Найвищі бали отримав Ігор Васюник, самовисуванець зі Львова. Його програма найбільш комплексна, в ній найбільш конкретні та розумні пропозиції. За загальною кількістю балів за ним слідують київські кандидати – Гусовський, Гацько та Монтян, а також харківський кандидат Сапронов. Найгірші результати у харківського кандидата Кернеса і київських кандидатів Рибчинського, Балашова та Павличенка. Програм Рибчинського і Кернеса на будь-якому офіційному джерелі в інтернеті ми не знайшли, але їх виступи та інтерв’ю були оцінені низько – через велику кількість популізму. Балашов і Павліченко хоч і представили свої програми, але через популізм і економічну недоцільність їхніх ідей, все ж опинилися внизу рейтингу.
У Києві лідирують Гусовський, Гацько і Монтян. Олександр Омельченко теж високо в рейтингу – але виключно завдяки програмі партії «Єдність». Мер Кличко в рейтингу нижче. Його програма містить менше конкретних пропозицій, бали за доцільність економічної політики та політики в сфері охорони здоров’я не дуже високі.
Лідери у Львові – Васюник, Галасюк, Садовий і Гірняк. В Одесі – Гурвіц, Труханов і Азаров. Олександр Боровик отримав вищі бали, ніж Азаров, але його програми ми не знайшли. У Харкові – Сапронов, Родзинський і Сітенко [2].
Методологія рейтингу
Хороший кандидат повинен мати комплексний план розвитку міста – з конкретними і доцільними кроками у сферах, що належать до його компетенції. Команда VoxUkraine оцінила профілі 54 кандидатів за такими критеріями:
- Наявність програми. Відсутність комплексного плану, який кожен виборець може переглянути в інтернеті на офіційному сайті кандидата або партії, свідчить про те, що а) кандидат не виконав домашнє завдання, б) його/її практично неможливо буде звинуватити в порушенні обіцянок.
- Конкретні пропозиції щодо поліпшення життя міста. Кожен кандидат може розповісти про важливість боротьби з корупцією, залучення інвестицій, поліпшення бізнес-клімату – але лише людина, яка серйозно планує втілювати це в життя, зможе розповісти, які кроки вона та її команда планують зробити.
- Економічна доцільність. Стратегія мера не повинна зашкодити місту. Якими б вишуканими не були плани кандидата в культурній сфері, або, скажімо, відновленні соціальної справедливості – як політик, він повинен подбати про добробут усіх груп населення в довгостроковій перспективі, про зменшення нерівності, економічне зростання міста і виконання містом усіх покладених на нього функцій.
Програми кандидатів ми розглядали в контексті компетенцій мера – сфер, на які він має вплив як представник місцевого самоврядування (див. Таблицю). У разі відсутності програми, ми намагалися оцінити ключові тези, які можна було знайти у виступах кандидатів.
- За ВІДСУТНІСТЬ ПРОГРАМИ кандидати отримували -5; за її наявність додаткових балів не ставили.
- За КОНКРЕТНІ пропозиції в сфері кандидат отримував оцінку 5. За ЗАГАЛЬНІ – оцінку 0. За ПОПУЛІСТСЬКІ – -5.
- За ЕКОНОМІЧНУ ДОЦІЛЬНІСТЬ планів у сфері економічної політики та охорони здоров’я (які ми обрали для більш детального аналізу) – кандидати отримували бали від -5 до 5. Економічні частини програм були оцінені редколегією VoxUkraine. Бал ставився як середнє за оцінками членів редколегії.
Ми враховували тільки програми самих кандидатів, або програми, які партії підготували до місцевих виборів. Тільки у 30% кандидатів є власні програми – або 17 з 54. Київ є лідером за кількістю програм мерів – 34%. Далі йдуть Львів, Харків, Одеса і Дніпропетровськ. 25 з 54, що трохи менше половини кандидатів, представляють ідеї програм партій, від яких вони балотуються. Практично у половини немає програм. Місця в рейтингу отримали тільки кандидати з програмами, але для загального аналізу ми також описали передвиборчі гасла інших кандидатів. За відсутності програми ми використовували інтерв’ю кандидата в медіа.
Таблиця 2. Наявність програм і вибірка

У 5 містах, які ми розглядали, найчастіше в програмах і обіцянках, які можна знайти в медіа, згадуються сфера ЖКГ та інфраструктури – у 50 кандидатів з 51 (детальніше див. Статтю 30) та освіта. Пропозиції в цій групі виявилися також найбільш конкретними. Економічна політика та соціальний захист згадуються так само часто, але містять в основному популізм і загальні заяви.
Економічний аналіз програм
Економічна складова програм виявилася досить слабкою. Хороші ідеї звучали у Васюника (Львів), Монтяна, Кандрашова і Гацько (Київ). Але в цілому, це було змагання не в тому, щоб висловити геніальну ідею, а в тому, щоб сказати поменше дурниць. Бали за політику, що стосується охорони здоров’я, особливо низькі – з можливих 5 балів, 2.6 виявився максимальним.
Всі економічні постулати програм можна розділити на 5 груп:
- Економічні дії, які знаходяться в межах можливостей місцевої влади, наприклад, відкриті електронні аукціони.
- Економічні дії, які знаходяться в межах можливостей центральної влади, наприклад, зміна податкового кодексу.
- Економічні дії, які знаходяться в межах неформальних зв’язків кандидата, наприклад, заяви про можливість залучення знайомих бізнесменів або політиків до різних місцевих проектів.
- Минулі дії, тобто те, що вже було зроблено — в основному звіти існуючої місцевої влади, наприклад, ремонт медичних установ або надбавки бюджетникам.
- Слогани без чіткого змісту і методів впровадження, наприклад, високі зарплати або проти корупції.
Спочатку про хороше: багато кандидатів усвідомлюють, що корупція є системною проблемою, тому формальна заміна старих кадрів на нові може і не дати результатів, якщо правила гри залишаться без змін. Тому ряд кандидатів пропонує:
- Розкриття даних реєстрів, перш за все нерухомого майна;
- Аудит муніципального майна, доступ до даних про орендарів і ставки оренди;
- Єдине вікно для полегшення отримання документів;
- Доступ до даних про виконання місцевих бюджетів;
- Відкриті тендери в системі ProZorro або аналогах;
- Для Києва — збільшення частки ПДФО, що залишається місту, з 40% до щонайменше 60%.
Також кандидати говорять про залучення інвестицій та/або створення нових робочих місць, однак переважно без опису, як це буде зроблено, крім загальних заяв («співпраця з бізнесом») і обіцянок поза межами повноважень місцевої влади («звільнення від податків»).
Жоден з кандидатів не говорить про збільшення надходжень від такого існуючого джерела доходів місцевого бюджету, як податок на нерухомість, ймовірно через побоювання втрати частини виборців.
Кілька кандидатів говорять про відновлення промислового потенціалу міст, як за рахунок наявних промислових підприємств, так і створення нових. Імовірність такого розвитку подій не дуже висока — великі міста по всьому світу зараз деіндустріалізуються з багатьох причин: негативний вплив на навколишнє середовище, високі витрати на оплату праці, логістичні проблеми тощо.
Ряд кандидатів виступає за активне впровадження страхової медицини без урахування того, що насправді реформування медичної галузі і страхування не обов’язково йдуть пліч-о-пліч. Ряд країн з високим рівнем медичного обслуговування (Канада, Великобританія) не мають обов’язкового медичного страхування.
Важливою проблемою є відсутність у програмах дат, коли ті чи інші речі повинні бути зроблені.
В цілому, кандидати в мері недбало підійшли до підготовки до передвиборчої кампанії. Як і в попередні роки, багато гасел без економічного сенсу або методів впровадження. Проте, є ряд потенційних мерів, які чесно підготували свої пропозиції та обіцянки для виборців.
Примітки
[1] Зокрема, ми відібрали кандидатів від партій, які представили найбільшу кількість кандидатів по всій Україні, а також самовисуванців, про репутацію яких можна знайти дані в інтернеті.
[2] Поки група робила аналіз, програма Сітенка зникла з сайту «Самопомочі», ймовірно через оновлення сайту.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний