Щорічне звернення Президента до Парламенту традиційно артикулює пріоритети та вектори у внутрішній і зовнішній політиці держави, які визначає для себе президентська гілка влади. Порівняння сказаного торік і цьогоріч дозволяє побачити, чи лишається тема земельної реформи серед пріоритетних, чи не змінилися підходи до неї і, врешті, що було зроблено/не зроблено за рік. Цікаві висновки можна зробити після «покадрового» співставлення двох стенограм у частині земельної реформи.
У щорічному зверненні до Верховної Ради України 7 вересня 2017 р. Президент України Петро Порошенко серед найважливіших для країни реформ назвав і земельну. Як пріоритетну Президент визначає її вже другий рік поспіль. Саме після його звернення у 2016 році розпочалася активна робота Уряду в напрямку цієї реформи та помітно активізувалося суспільне обговорення самої земельної теми. Зокрема, парламент забов’язав уряд внести проект закону про обіг земель до 1 липня 2017 р., земельна реформа фігурує в Меморандумі України та МВФ, депутати внесли подання до Конституційного суду щодо мораторію, пішла хвиля подань до ЄСПЛ щодо порушення конституційних прав, було утворено робочі групи, – йшлося про скасування мораторію з початку 2018 року.
Однак, станом на вересень 2017, проект закону не внесено, і, судячи зі слів Президента,: скасування мораторію з 1 січня наступного року залишається доволі сумнівним. У цьому – головна схожість двох президентських звернень.
На відміну від попереднього, цього року Президент як гарант Конституції чітко назвав мораторій «неконституційним». Також, наводячи за приклад інші постсоціалістичні країни та функціонування ринку нерухомості в самій Україні (зокрема, квартир), він чітко зазначив, що ця реформа пов’язана саме з поверненням права громадян вільно купувати і продавати сільськогосподарські угіддя. Тобто – що мова йде саме про скасування мораторію щодо продажу земель приватної та державної власності, а не, скажімо, запуску обігу прав оренди, яким деякі політики наполегливо пропонують підмінити ринок землі.
Як і торік, Президент каже про фінансові збитки для власників паїв через мораторій, а також стримування інвестицій. Водночас, уже другий рік поспіль, гарант: (1) звертає увагу на негативну громадську думку щодо запровадження ринку землі, (2) дистанціюється від дій парламенту (висловлює повагу до його думки та обіцяє не тиснути), (3) не встановлює чітких часових рамок проведення реформи.
Скоріше за все, це є також і позицією президентської фракції, яка мала б становити основу імовірної більшості при голосуванні за це питання.
Порівняти два звернення можна «покадрово»:
| 2016 | 2017 |
| “Відсутність права на вільну купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення, безумовно, стримує інвестиції в аграрну сферу». | «Земельний ринок в Україні і приватизація в Україні, – це два найшвидших і найнадійніших способи швидко залучити в Україну достойний обсяг інвестицій. Друзі, це не інвестори кажуть. Впевнений в тому, що це спільна позиція світу». |
| «[Відсутність права на вільну купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення] порушує права селян, занижує, між іншим, оренду, виймаючи з їхньої кишені останні копійки. Це – аксіоматично». | «Мешканці цих країн [пострадянських, які провели реформи] можуть легко купувати і продавати сільськогосподарські угіддя. Українці зараз цього права позбавлені. І мільйони людей формально володіють землею, але за них вирішили, що вони не здатні нею розпоряджатися. І запровадили абсолютно неконституційний мораторій. Чому ми тоді дозволяємо людям продавати квартири? Теж їх можуть всі скупити.» |
| «Але мені відомі і стан громадської думки щодо цього питання, і позиція більшості парламентських фракцій. Я її шаную та поважаю». | «Як державний діяч я маю зважувати на громадську думку. І наразі, на жаль, її сформували популісти. І я не збираюся витискувати з Верховної Ради земельну реформу». |
| «Але як розв’язати цю проблему — це ваша компетенція, шановні народні депутати: або ховати голову в пісок і нічого не міняти, або все ж таки працювати над створенням ринку землі з усіма можливими запобіжниками від будь-яких негативних наслідків.” | «Але прошу ухвалити, хоча б усно, в умі, хоча б в серці, політичне рішення на її користь. Прошу прийняти такі закони, які знімуть фобії, наявні на цю тему в суспільстві і серед народних депутатів. Які врахують всі застереження, виставлять всі запобіжники, виставлять мінімальну ціну, захистять селянина, прозору позицію в реєстрі для реєстрації, – але дадуть свободу українському селянину. Прошу назвати (точніше, ви самі повинні визначитись) – чітку дату старту, хай це буде навіть не сьогодні». |
Джерела: http://rada.gov.ua/news/Novyny/148045.html, http://www.president.gov.ua/news/shorichne-poslannya-prezidenta-do-verhovnoyi-radi-pro-vnutri-38077
Висновок, який можна зробити, – в новий рік Україна знов увійде перейде з неконституційним мораторієм. Шанси на скасування мораторію стають із кожним днем все меншими через наближення наступних президентських та парламентських виборів у 2019 році.
Що може змінити ситуацію? Зі слів Президента (і у 2016, і в 2017) – лише громадська думка, яку сформують не-популісти. Або принаймні почнуть публічно формувати, використовуючи для цього такий самий інформаційний потенціал, як і для інформування про безвіз. Наприклад, сам Президент як гарант Конституції, який уже прямо каже, що конституційні права громадян порушено. І представники його фракції, які обиралися під гаслами підтримки дій Президента. Але, з іншого боку, перед Україною так само неминуче стоїть проблема виплат за борговими забов’язаннями, пік яких припадає на 2019 рік (https://voxukraine.org//2016/12/25/ukraine-and-the-imf-ua/). Скасування мораторію є однією із небагатьох опцій для залучення зовнішнього фінансування від МВФ та Світового Банку , наповнення бюджету через продаж земель державної власності та більш високої орендної плати, а також стимулювання інвестицій до аграрного сектору.
Чи не побояться політики бути непопулярними напередодні виборів? У цьогорічному виступі Президент згадав свого радника Лешека Бальцеровича та радника прем’єр-міністра Івана Міклоша так: «Це є справжні реформатори, які не соціальною демагогією в Україні займалися, а допомагають нам своїм досвідом». А вони однозначно рекомендують скасовувати мораторій.
Одвічна дилема для політиків – що страшніше: бути непопулярним чи популістом? Для громадян наслідки популізму набагато страшніші. Що оберуть політики – побачимо з конкретних дій у наступні 12 місяців.
Автори:
Олена Білан (Dragon Capital)
Ілона Сологуб (KSE)
Олександр Жолудь (ICPS)
Олена Нізалова (University of Kent)
Олександр Талавера (Swansea University)
Зоя Милованова (VoxUkraine Law)
Юрій Городниченко (UC Berkeley)
Володимир Білоткач (Newcastle U)
Борис Давиденко (головний редактор VoxUkraine)
Катерина Дронова (VoxUkraine Law)
Том Купе (KSE)
Вероніка Мовчан (IER)
Алекс Микільсько-Ржевський (Lehigh University)
Денис Нізалов (KSE)
Наталія Шаповал (KSE)
Ростислав Аверчук (запрошений редактор VoxUkraine)
Тимофій Милованов (KSE)
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
