Ми реформували “Міністерство міліції” – репресивну і каральну машину держави – у сучасне Міністерство внутрішніх справ | VoxUkraine

Ми реформували “Міністерство міліції” – репресивну і каральну машину держави – у сучасне Міністерство внутрішніх справ

13 Квітня 2017
FacebookTwitterTelegram
131

За три роки вдалося зробити головне: розпочати глобальну реформу МВС, створити потужну і ефективну Національну гвардію та провести всі необхідні заходи у Державних міграційній та прикордонній службах для отримання Україною безвізового режиму з ЄС.

Ми реформували “Міністерство міліції” – репресивну і каральну машину держави – у сучасне Міністерство внутрішніх справ, під керівництвом якого працюють п’ять самостійних органів: Національна поліція, Національна гвардія, Міграційна служба, Державна служба з надзвичайних ситуацій і Державна прикордонна служба. Важливо відзначити, що до створення Концепції та Стратегії нового МВС були залучені громадські діячі, правозахисники і представники іноземних партнерів – люди поза системою, які мислять в системі сучасних стандартів організації правоохоронної системи.

Відтепер міністр – супервайзер і політичний лобіст п’яти самостійних відомств, які є глобальними державними сервісами.

Кожне окреме відомство в системі МВС проводить відповідну реформу і з часом стане зручним і сучасним, значною мірою – онлайн-інструментом для надання громадянам державних послуг і допомоги.

Нагадаю про створення Національної поліції, діяльність якої вперше в історії України будується на принципах “Служити і Захищати”, а не “карати і кришувати”, як було досі.

Основні домінанти реформування МВС: деполітизація, демілітаризація, нові принципи підбору і навчання кадрів, громадський контроль і поділ політичного та професійного аспектів.

Ми запустили перші найважливіші проекти, які є візитними картками нової Національної поліції і оновленого МВС і які позитивно сприйняти громадськістю:

  • патрульна поліція, яка працює в 35 містах і на деяких міжнародних трасах – замість старих ДАІ і патрульно-постової служби;
  • сервісні центри МВС (16 стаціонарних та 20 мобільних), які замінили старі, корумповані МРЕВ;
  • абсолютно нова система забезпечення порядку і безпеки в сільських районах: “кущова” система організації та групи швидкого реагування. Сьогодні вже в Київській, Львівській, Харківській, Волинській, Рівненській областях, на черзі Чернігівська і Закарпаття, далі – скрізь;
  • підрозділ КОРД – універсальний, високоефективний поліцейський спецназ, що забезпечує силові операції і протидію терористам, найближчим часом – оновлена служба дільничних офіцерів, робота яких теж стане помітною і відчутною для кожного жителя України;
  • у НПУ з’являються поліцейські офіцери з прав людини, шкільні поліцейські, поступово реформується система ІТТ (ізоляторів тимчасового тримання), які з “тортурних” установ стають місцями тимчасового утримання з виконанням усіх норм прав затриманого, з повагою до гідності людини.

Це – тільки найбільш помітні та наглядні результати. Насправді реформа йде за всіма напрямками та в усіх системах та свого часу стане помітною за своїми результатами.

Ще один найважливішій результат цих років – Національна гвардія, що вона була створення у найважчі часи весни 2014-го року й заснована на патріотах-добровольцях, яка захистила Україну і зупинила агресора: ціною сили духу і ціною життів наших воїнів. Більше у тих, перших бійців НГУ, майже нічого не було! Сьогодні Нацгвардія – потужна і прекрасно оснащена система безпеки і захисту країни!

Третє: безвіз. Результат цієї нашої роботи підтверджено голосуванням в Європарламенті. Ми зробили все, що потрібно – і Україна блискуче здала іспит.

Що не вийшло?

Я не зовсім згоден з цим формулюванням питання. Якщо системно працювати – все виходить. Але деякі процеси відновлення і реформи йдуть набагато повільніше, ніж нам усім би хотілося.

Багато забирає російська військова агресія – життів, сил, нервів, ресурсів, грошей, часу…

Гібридна війна і її токсична інформаційна складова заражає людей невір’ям, агресією, виснажує, змушує опускати руки…

Оновлення всієї правоохоронної системи – від рядових поліцейських до суддів і прокурорів – йде саме в тому ж темпі, що й оновлення українського суспільства. Я, як і кожен громадянин, вважаю – дуже, занадто повільно. Але, нам усім слід зрозуміти та визнати, що цей процес не може бути іншим: поки суспільство не дасть нам нових людей, система не вилікується від загальних із суспільством хвороб, від корупції і хабарництва до байдужості і принципу “моя хата скраю”.

Це не невдачі – це просто життя як воно є, умови, в яких ми працюємо. Це впливає на швидкість, але, сподіваюся, в кінцевому підсумку, не вплине на якість! Крок за кроком – через усі перешкоди – прийдемо до мети.

Автори