Корупція, складні стосунки з податковою та судами, тиск державних ревізорів, непрості та довготривалі регуляторні процедури – проблеми, з якими постійно стикається бізнес в Україні. Втім, не все так однозначно та рівномірно. Насправді бізнес почуває себе в Україні по-різному. Про це свідчать результати дослідження “Щорічна оцінка ділового клімату в Україні: 2016 рік”, підготовленого за результатами опитування малого та середнього бізнесу.
Про те як бізнес-клімат відрізняється у кожному регіоні, як перевірки ревізорів впливають на бізнес-настрої підприємців і чому компанії із зони АТО налаштовані на позитив VoxConnector спілкувався з соавторкою дослідження, координаторкою аналітичного компоненту програми USAID “Лідерство в економічному врядуванні (ЛЕВ)” Оксаною Кузяків.
– За результатами опитування малого та середнього бізнесу, найкращий показник ділового клімату – у Вінницькій, Львівській та Рівненькій областях. Що їх виокремлює з-поміж інших регіонів?
– Вінниччина значно відірвалась від решти регіонів. Це єдина область України, де підприємці позитивно оцінили поточний стан ділового середовища.
Наступними у рейтингу йдуть Львівська та Рівненська області – зайняли 2-е і 3-е місце відповідно.
Тернопільщина (4-е місце) виділяється високим рейтингом у сфері покращення регуляторних процедур. Замикає п’ятірку Закарпатська область, де помірний бізнес-оптимізм, проте є суттєве покращення якості регуляторних процедур.
– Складовою загального регіонального індексу ділового клімату є “індекс 3-х регуляторних процедур”, а саме державної реєстрації та постанови на облік, державного нагляду, адміністрування податків. Тут лідери інші – перші позиції займають Закарпатська та Чернівецька області. У чому їх регіональні особливості?
– Ці області показали найбільший індекс змін, тобто найбільший прогрес у регуляторній політиці, який підприємства оцінили позитивно.
– Наведіть практичні приклади. У чому полягає цей прогрес, який фіксує бізнес?
– Наприклад, у податковій політиці. У нас є управління Державної фіскальної служби в кожному регіоні та відповідно центри з надання послуг платникам податків. Вони однакові, нормативна база для роботи однакова, проте її виконання відрізняється від регіону до регіону. Наприклад, по-різному ставляться до клієнтів. Справа у самих простих речах. Іноді персонал ввічливий та компетентний, іноді – ні.
Другий момент – це те, як податкова організовує консультації та інформування бізнесу. Можна зайти у податкову і побачити стенд на тему як відкрити і закрити ФОП, або як заповнювати декларацію. А можна не побачити. Усі ці моменти впливають на ставлення бізнесу.
Окрім податкової й інші процедури викликають проблеми. Залежно від сфери регулювання, від 40% до 77,2% опитаних говорять про те, що проходження регуляторних процедур створює проблеми для діяльності та розвитку бізнесу.
На думку підприємців, валютне регулювання є лідером серед “проблемних сфер”. З цим можна погодитися або ні, але так думає бізнес. Середні підприємства частіше повідомляють про проблеми з регулюванням землекористування, адмініструванням податків, тоді як малий та мікробізнес жаліється на валютне регулювання, складнощі з підключенням до електромереж.
– Компонент рейтингу “державний нагляд” передбачає аналіз ситуації з перевірками бізнесу державними ревізорами. Які результати опитування ви отримали?
– Найчастіше про перевірки повідомляли підприємства Хмельницької, Івано-Франківської та Рівненської областей. Підприємства Закарпатської, Житомирської та Донецької областей перевіряли найменше. Разом із тим, результати перевірок різні: в Івано-Франківській, Закарпатській та Черкаській областях перевірки частіше закінчували штрафами або неформальними платежами, тоді як в Донецькій та Житомирській та Рівненській – таке спостерігалось найрідше, за інформацією від керівників підприємств.
Найбільш активний ревізор – органи пожежної охорони (охоплення перевірками 23,9% респондентів). На другому місці – податкова служба, яка минулого року перевірила 15,5% опитаних, та державна служба з питань праці (7%).
Деякі ревізори нам кажуть: “Це неможливо, щоб ми так часто перевіряли!”.
Перевірки – це дуже чутливий момент. Частина перевірок – це перевірки безпеки. І вони потрібні. Але є випадки, коли інспектори перевищують повноваження, приходять на перевірки з метою “заробити грошей”.
Ставлення бізнесу визначає ще один момент – сприятлива економічна кон’юнктура.
Ділова активність – це похідна від ділового середовища. Якщо кон’юнктура дуже позитивна, то навіть в не дуже сприятливому бізнес-середовищі підприємці можуть оптимістично оцінювати різні процеси.
– Три останніх місця у регіональному рейтингу ділового клімату посідають Донецька, Луганська та Харківська області. З першими двома зрозуміло – на їхні економіки та бізнес-клімат вплинула війна. Але чому Харківська?
– Багато партнерів підприємств з Харківської області знаходились в Росії. Переорієнтація регіону на нові ринки збуту позначилась на його економічній кон’юнктурі. Адже одна справа – це сказати, інша – зробити.
У Харківській області багато компаній були орієнтовані на промислові підприємства, у тому числі і ті, які працювали на Донеччині та Луганщині. Бізнес-ланцюжки були розірвані, багато харківських компаній постраждали.
У Харківській області найгірша оцінка середовища діяльності (-0,31). Тобто у них дуже негативні оцінки ділового середовища і вони песимісти в плані змін. Цей показник навіть гірший, ніж у Донецькій області.
Варто зважати, що у Донецькій та Луганській області проводиться величезна робота щодо підтримки малого та середнього бізнесу, вони отримують грантове фінансування. Це впливає на оцінки бізнесу. Він очікує помірних змін. Пік економічного падіння в зоні АТО ми пройшли.
Регіональний Індекс ділового клімату
Джерело: Дослідження “Щорічна оцінка ділового клімату в Україні” проведене Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій в рамках програми USAID “Лідерство в економічному врядуванні (ЛЕВ)” наприкінці 2016 – на початку 2017 року.
– Наскільки можна говорити про покращення ділового клімату та очікувань бізнесу на фоні того, що за вашим дослідженням, 44% підприємців вважають, що успіх їхнього бізнесу залежить від неформальних зв’язків з органами влади?
– Це особливість українського стилю ведення бізнесу, який сформувався за 25 років незалежності України та формування її ринкової економіки. На жаль, це треба брати до уваги інвесторам, які планують зайти в Україну.
– Але ставку на неформальні зв’язки роблять і молоді підприємці.
– Молоді підприємці не бачили іншого досвіду. Вони сформувалися у суспільстві, де платити податківцю хабаря за певну послугу, за ту ж звичайну консультацію – це норма, а не нонсенс. В процесі дослідження ми формували фокус-групи і запитували підприємців про те, корупція – це проблема чи спосіб вирішення проблеми. На жаль, для багатьох з них – це спосіб вирішення проблеми. Це погано. Це ставлення потрібно змінювати, розробляти заходи спрямовані на формуванні нульової толерантності до корупції серед молоді.