Двовекторний Курс для України: Як Боротися з Корупцією

Двовекторний підхід – це стратегічний метод, спрямований на те, аби мінімізувати опір втіленню реформ і, відповідно, максимізувати ймовірність успіху за умов значної протидії. У статті Юрія Городниченко і Жерара Ролана розглядається, як застосування двовекторного підходу у судовій, закупівельній та ліцензувальній сферах допоможе перемогти корупцію.

Як ми вже зазначали в попередньому пості, двовекторний підхід – це стратегічний метод, спрямований на те, аби мінімізувати опір втіленню реформ і, відповідно, максимізувати ймовірність успіху за умов значної протидії. В загальних рисах, двовекторний підхід пропонує посадовцям наступну угоду: всі ваші ренти в найближчому майбутньому залишаються у вас, але в обмін на це ви не блокуєте проведення реформ і розвиток нових інституцій. Оскільки втрати посадовців за таких умов є незначними, вони не будуть протидіяти змінам так наполегливо, як могли б це робити раніше, – за умови, що обіцянки буде дотримано. Тим не менш, нові установи — ймовірно більш ефективні і не корумповані – врешті-решт «наздоженуть» старі установи, і з часом рента зникне назавжди. У попередньому пості ми продемонстрували, як можна використати двовекторний підхід для зменшення суспільного невдоволення щодо необхідного підвищення цін на енергоносії за рахунок впровадження ринкових цін використання енергосіїв понад встановлений ліміт, що є величезною проблемою в Україні. У цій статті ми фокусуємось на корупції, яка є ще одним важливим питанням для України.

Варто виділити кілька областей, в яких корупція є особливо небезпечною:

По-перше, широко розповсюджене ліцензування і регулювання створюють сприятливі умови для хабарництва та його поширення. У 2014 році згідно з результатами доповіді Групи світового банку Doing Business Україна посіла аж 112 позицію.

По-друге, на початку 2014 року Прем’єр-міністр України А. Яценюк зазначав, що 40% від 25 млрд доларів, виділених на щорічні державні закупівлі” … залишаються в кишенях корумпованих посадовців, які займаються цим питанням“. Згідно даних Огляду показників ділового клімату та діяльності підприємств шокуючі 99% фірм вимушені давати хабарі, аби гарантувати собі підписання державного контракту.

По-третє, переважна більшість практикуючих суддів працювали або були призначені під час сумнозвісного корумпованого режиму Віктора Януковича і, таким чином, їх неупередженість, незалежність і чесність підлягає сумніву. Згідно даних Світового дослідження цінностей (World Values ​​Survey) 75% українців висловили недовіру судовій системі. Дійсно, нещодавні постанови суду, як бачимо, блокують важливі ініціативи уряду у боротьбі з корупцією. Наприклад, Дніпропетровський окружний адміністративний суд заборонив Міністерству інфраструктури проводити прозорий відбір кандидатів на посаду нового голови Укрзалізниці, державної залізничної монополії, тому що один із заявників – ймовірно пов’язаний з олігархічними кланами – стверджував, що був несправедливо виключений із шорт-листу кандидатів.

Як можна вирішити ці проблеми за допомогою двовекторного підходу?

Ліцензування та регулювання: двовекторний підхід у цьому випадку може бути реалізований, якщо надати можливість новим заявникам використовувати альтернативні форми сертифікації та ліцензування. Наприклад, Грузія за часів президентства Саакашвілі дозволяла компаніям обходити національні правила, якщо фірма змогла отримати сертифікаційні документи у регулюючих органах ЄС, або США, або в надійному міжнародному агентстві. Інший варіант – це дозволити компаніям отримувати ліцензії у відділі нормативно-правового регулювання на свій вибір. Іншими словами, якщо фірма зареєстрована в Києві, вона матиме право отримати ліцензію/дозвіл у Львові. Хоча деякі положення носять обов’язково локальний характер, багато з них є досить-таки універсальними і, таким чином, завдяки таким діям можна дещо зруйнувати монопольну владу діючих корумпованих чиновників, фактично не усуваючи їх із посади.

Державні закупівлі: уряд може передати певний обсяг закупівель або всі закупівлі приватному сектору. Наприклад, уряд може призначити певну приватну фірму – наприклад, такі компанії як PWC , KPMG, Deloitte, EY – займатися процесом закупівель за фіксовану оплату і сплачувати їй певний відсоток за умови укладання контракту за цінами нижче відправних, відповідно фірма буде зацікавлена у підписанні контракту з тим виконавцем держзамовлення, який запропонує найнижчу ціну. Звичайно, існує певний ризик, що фірма, яка буде керувати процесом укладання угод на держзакупівлі, може отримувати «відкати»; але зважаючи на те, що на карту буде поставлено її репутацію на міжнародному рівні, і беручи до уваги відносно невеликий обсяг операцій в Україні, ціна, яку вона заплатить, якщо буде впіймана на гарячому, значно перевищить всі переваги отримання хабара. Знову ж таки, якщо старі методи державних закупівель продовжуватимуть існувати, посадовці, можливо, менш наполегливо захищатимуть свої сфери впливу. Однак, як тільки нова система закупівель буде налагоджена і запрацює в повну силу, стара система поетапно буде «витіснена з ринку».

Корумповані суди: Вирішення проблем судової системи є особливо нагальним та нелегким питанням, тому що баланс між збереженням незалежності судів і виховання неупередженого правосуддя в корумпованій системі – це дуже делікатний процес. Більше з тим, радикальні зміни (наприклад, розпуск усіх судів і створення нової системи судів) можуть призвести до істотної руйнації. Двовекторний підхід пропонує просте рішення. Уряд може залишити суди найнижчого рівня, як зараз, (і тим самим зберегти ренту для пересічних суддів) і створити новий рівень (“апеляційних”) судів, які можуть бути укомплектовані юристами і суддями з бездоганною репутацією. Оскільки основна увага приділяється судам вищого рівня, кількість вакансій може бути відносно незначною. Пошук відповідних кандидатур не займе багато часу. Система нових апеляційних судів замінить нинішню систему регіональних апеляційних судів, провівши нові межі регіонів, тому старі суди будуть ліквідовані, а натомість будуть створені нові установи. Нова система продовжуватиме тримати під контролем винесені судові рішення судами нижчого рівня, а з часом уряд зможе викорінити корупцію на всіх рівнях судової ієрархії.

Інше застосування двовекторного підходу в судовій системі – це надати можливість сторонам судового процесу на свій власний розсуд обирати суддю або суд для вирішення своїх потенційних конфліктів. Ймовірно, що таке рішення призведе до тимчасового збільшення навантаження на чесних і надійних суддів, але позитивний момент полягатиме в тому, що корумповані судді з часом втрачатимуть свою владу. Так як корумповані судді і надалі працюватимуть у суддівській системі, але їх протистояння з часом буде зменшуватися. Підприємства та домогосподарства зможуть обійти корумпованих суддів, тому збитки від недобросовісних рішень будуть знижуватися. Дійсно, багато великих підприємств в Україні вирішили врегулювати свої суперечки у судах Великобританії чи Швеції для забезпечення справедливого судового розгляду. Запропонована політика дозволяє подібну зміну судової юрисдикції в межах однієї країни, надаючи змогу простим українцям обрати установу суду на свій розсуд.

Таким чином, двовекторний підхід може пришвидшити процес втілення реформ та зменшити опір з боку посадовців. Крім того, все можна спроектувати таким чином, аби посилити підтримку реформ у подальшому, щоб гарантувати втілення цих змін і не допустити їх відміну на пізнішому етапі.