Біла книга реформ 2025. Розділ 5. Публічні фінанси

Реформи у галузі фіскальної політики з 2014 року можна поділити на декілька великих взаємопов’язаних блоків. По-перше, це подовження горизонту державної політики (запровадження середньострокового бюджетного планування) та початок практичного запровадження програмного бюджетування із чітко визначеними цілями політики та моніторингом їх досягнення (на законодавчому рівні воно існує вже понад 20 років). По-друге, підвищення податкових та митних надходжень через покращення адміністрування, зниження обсягу податкових пільг та скорочення можливостей ухилятися від податків, зокрема приєднання до світової ініціативи з боротьби з розмиванням бази оподаткування й виведенням прибутку з-під оподаткування (BEPS). Водночас були знижені ставки деяких податків (найбільше ЄСВ) та скорочена кількість податків.

По-третє, більш ефективне використання бюджетних коштів, зокрема реформа публічних закупівель, про що йдеться нижче, медична реформа (розділ 14), реформування енергетичного ринку (розділ 7), системи соціальної підтримки (розділ 12), державних підприємств (розділ 11) та ін. Більш ефективному використанню коштів платників податків сприяє й значне підвищення прозорості публічних витрат — відкриття докладної інформації про бюджет і видатки розпорядників бюджетних коштів, запровадження оглядів витрат, а також розширення повноважень та підвищення незалежності Рахункової палати. Крім того, з 2014 року Україна підвищує якість управління державним боргом.

Усі ці реформи відбуваються за значної підтримки громадянського суспільства та міжнародних партнерів (наприклад, багаторічний проєкт Єврокомісії з поліпшення управління державними фінансами, схожий проєкт Світового банку, підтримка впровадження системи Prozorro та Prozorro.Продажі низкою донорів).

Незважаючи на значний прогрес, Україні в наступні кілька років належить зробити ще багато для підвищення якості управління державними фінансами, зокрема в рамках програми МВФ та Ukraine Facility. 

Зрозуміло, що публічні фінанси тісно пов’язані з усіма сферами державної політики. Тому в цьому розділі ми фокусуємося на податковій системі, бюджетному процесі та публічних закупівлях. Фіскальну децентралізацію детально обговорюємо в розділі 2, реформу митниці в розділі 9, а загалом реформи, описані в усіх розділах цієї книги, так чи інакше впливають на бюджет.

Реформи публічних фінансів з 2014 по 2019 роки

У 2014 році Росія розпочала військову агресію проти України та окупувала частину її території. Внаслідок цього Україна втратила у 2014-2015 роках 16% ВВП, зокрема через падіння експорту. Втім, причиною економічної й бюджетної кризи у 2014 році стала не лише війна і втрата частини економіки, а й попередня економічна політика, зокрема дисбаланси в енергетичному секторі (через що уряд мав фінансувати збитки НАК «Нафтогаз України»), підтримання фіксованого курсу гривні (через що на початку 2015 року резерви НБУ впали до мінімуму), а також «налаштованість» державного апарату на обслуговування інтересів Януковича та його наближеного кола. Критична ситуація в економіці та державних фінансах спонукала уряд не лише підписати доволі амбітну програму з МВФ, але й виконувати її. Саме тому ми бачимо «сплеск» реформ на початку 2015 року практично в усіх сферах. 

У лютому 2015 року Україна уклала з МВФ чотирирічну кредитну угоду на 17,5 млрд дол. (попередня програма, підписана у квітні 2014 року, була лише на 1,4 млрд дол. і не покривала потреб України) та почала швидко проводити реформи, які ми обговорюємо нижче. «Пожежним» заходом в рамках програми МВФ стала фіскальна консолідація, тобто скорочення некритичних видатків бюджету, зокрема субсидій та пільг, включно з енергетичними субсидіями для всього населення у вигляді низьких тарифів (див. розділи 7 та 12). Крім того, на 2015 рік уряд запровадив додатковий імпортний збір — 10% на харчову продукцію, алкогольні й безалкогольні напої та тютюн, 5% на інші товари, окрім енергоносіїв і деяких медикаментів (водночас парламент звільнив від податків і мита імпортну продукцію, потрібну для виконання державного оборонзамовлення). 

Реформи податкової системи й адміністрування податків

Наприкінці 2014 року парламент ухвалив «під ялинку» податкову реформу та закон про трансфертне ціноутворення, щоб знизити ухиляння від податків (згодом цей закон довелося пом’якшити, щоб його можна було виконати на практиці). Головні риси податкової реформи:

• зниження кількості податків і зборів з 22 до 9;
• зниження ставок податків для платників на спрощеній системі оподаткування з 3-5% до 2%, якщо вони платять ПДВ та з 5-7% до 4% для решти, а також мораторій на податкові перевірки для таких суб’єктів на два роки. Згодом ставки повернулися на попередній рівень. Сьогодні «спрощенці» платять або фіксовану суму, що залежить від прожиткового мінімуму, або 3% чи 5% від доходу плюс ЄСВ — 22% щонайменше від мінімальної зарплати. Для аграріїв (4 група «спрощенки») податки залежать від виду земель та продукції, яку вони вирощують. При цьому для переважної більшості «спрощенців», окрім зовсім дрібних, які торгують на ринках чи у громадських місцях, мали бути запроваджені касові апарати з початку 2016 року (через спротив бізнесу вони стали обов’язковими пізніше);
• експеримент зі зниження ЄСВ з 41% до 16,4% для підприємств, які підвищать фонд оплати праці на 30% та детінізують зарплати (з 2016 року ЄСВ встановили на рівні 22% для всіх); водночас фонди соціального страхування на випадок втрати працездатності та нещасних випадків були об’єднані в один (у 2023 році його приєднали до Пенсійного фонду);
• підвищення ставок податків для юросіб на проценти, дивіденди та роялті з 15% до 20% (для дивідендів, сплачених платниками податку на прибуток, ставка залишилася на рівні 5%); 
• запровадження місцевого податку на нерухомість, прив’язаного до мінімальної зарплати. Його мають платити власники квартир площею понад 60 м2 та будинків площею понад 120 м2. Втім, місцеві органи влади переважно досі не налагодили систему адміністрування цього податку;
• частину акцизу на тютюн, алкоголь та пальне спрямували до місцевих бюджетів;
• запровадили податок на розкішні авто — 25000 грн на рік за легкові авто віком до 5 років та з об’ємом двигуна понад 3 л (згодом цей податок замінили на акциз, ставка якого залежить від об’єму двигуна, а також запровадили пенсійний збір при першій реєстрації авто в Україні. Ставка збору становить 3% або 5% залежно від ціни авто);
• оподаткування лотерей збільшено з 10% призового фонду до 10% від обороту.

Наприкінці 2014 року уряд провів міні-податкову амністію: платникам податків дозволили протягом 1 кварталу 2015 року «уточнити» зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ за будь-які періоди до 1 квітня 2014р. й сплатити державі 5% від «уточнених» сум.

Протягом кількох наступних років уряд іще декілька разів змінював систему оподаткування «під ялинку», тобто одночасно із затвердженням бюджету на наступний рік. Хоча Бюджетний кодекс передбачає, що податкові зміни мають бути затверджені щонайменше за півроку до набуття ними чинності, така прив’язка бюджету до закону, що мав допомогти наповнити бюджет, дозволяла ухвалити відповідні зміни без зайвих політичних баталій.

З 2015 року уряд розпочав перехід від «ручного» відшкодування ПДВ (що було однією з основних корупційних «годівничок» високопосадовців) до автоматичного відшкодування через електронну систему СМКОР та загалом удосконалення адміністрування цього податку. На початку 2016 року уряд створив два реєстри зі збору заявок на відшкодування ПДВ — для компаній, у яких частка експорту в річному обороті перевищує 40%, та для решти. Однак уже на початку 2017 року ці реєстри об’єднали в один, і автоматичне відшкодування ПДВ запрацювало на практиці. 

Податкова адміністрація може блокувати податкові накладні в електронній системі на основі критеріїв ризику (якщо податкова підозрює, що певна операція фіктивна чи слугує для «скрутки» ПДВ). Але наприкінці 2022 року блокування накладних набуло значних масштабів, що негативно вплинуло на бізнес. Деякі підприємства повідомили, що працівники податкової пропонували їм «вирішити питання» за хабар, натомість податкова вказувала на зростання частки підозрілих операцій. Проблему частково вирішили через зміну правил блокування накладних.

У 2015 році відбулися «антикорупційні» зміни й інших податків. Так, Міністерство фінансів скасувало запроваджену урядом Януковича схему з переплат податку на прибуток. Воно об’єднало рахунки, на які підприємства сплачували авансові та «пост-фактум» суми податку, що уможливило взаємозаліки цих сум. Того ж року уряд спростив взяття на податковий облік іноземних компаній, запровадив пласку шкалу ПДФО (18% замість 15% та 20%), підвищив акцизи на тютюн, алкоголь і пальне та розпочав скасування пільг із ПДВ для аграріїв. 

Водночас уряд знизив оподаткування благодійної діяльності та релігійних організацій. Так, 2015 року уряд скасував оподаткування податком на прибуток неприбуткових організацій (бюджетні установи, ГО, політичні партії, творчі спілки, благодійні організації тощо). У 2016 році гуманітарну допомогу, яку надають ці організації, також звільнили від оподаткування. Наступного року релігійні організації звільнили від податку на нерухомість (окрім земельної ділянки), що є негативною зміною, оскільки ці організації цілком здатні сплачувати відповідні податки.

У травні 2016 року уряд фактично відмовився від багаторічної системи підтримки вітчизняних автовиробників за допомогою високих податків на імпортні вживані авто (незважаючи на мільярди гривень прямої та непрямої підтримки з початку 2000-х років, українське автомобілебудування так і не розвинулося). Уряд знизив у 10-20 разів акциз на вживані авто, якщо особа завозить машину для себе, тобто не більше однієї на рік. Втім, інші податки на імпортні авто (ПДВ, ввізне мито, збір до Пенсійного фонду, транспортний податок) залишилися, що згодом призвело до масового завезення авто на єврономерах: оскільки протягом року в Україні можна було користуватися нерозмитненим авто, власники придбаних у ЄС вживаних автомобілів періодично виїжджали й заїжджали, оформлюючи авто як транзитне. Тож наприкінці 2018 року парламент іще раз значно знизив акциз, послабив екологічні обмеження й водночас посилив покарання для тих, хто не зареєстрував імпортне авто в Україні у встановлений термін. 

Наприкінці 2016 року парламент запровадив електронний кабінет платника податків і таким чином уможливив сплату податків онлайн. Крім того, уряд намагався підвищити надходження ЄСВ, які за 2016 рік впали на 30% через зниження ставки. Для цього мінімальну зарплату підвищили з 1600 до 3200 грн (оскільки ЄСВ не може бути нижчим, ніж 22% від «мінімалки») та зобов’язали навіть «сплячих» ФОПів сплачувати ЄСВ. 

У 2017 році, щоб перешкодити ухиленню від сплати акцизу на пальне, уряд запровадив електронну систему звітування: виробники та реалізатори пального повинні за допомогою спеціального програмного забезпечення вносити до Єдиного державного реєстру витратомірів та лічильників, який адмініструє Державна фіскальна служба, інформацію про залишки пального у них. 

Цього ж року Україна приєдналася до Плану дій BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), розробленого ОЕСР, а 2019 року ратифікувала конвенцію про BEPS. Втім, необхідні зміни до Податкового кодексу вніс уже наступний парламент у 2020 році. 

Наприкінці 2017 року парламент розпочав підвищення ставок акцизу на тютюнові вироби відповідно до зобов’язань України перед ЄС та дозволив ввозити електромобілі без ПДВ протягом 5 років (тобто до кінця 2022 року, проте згодом цю пільгу продовжили до кінця 2025 року). 

Наприкінці 2018 року уряд підвищив ставки екологічного податку, але водночас запровадив і негативні зміни — посилення схеми з «майданчиками Яценка» (офіси з оцінки нерухомості, без послуг яких особи не могли купити чи продати нерухомість; цю схему ліквідував уже наступний парламент у грудні 2019 року) та розширення програми держпідтримки аграріїв на закупівлю вагонів-зерновозів.

Податкові пільги та субсидії

Найбільше податкових пільг та субсидій традиційно отримував агросектор: у 2014 році податкові пільги аграріям становили близько 20 млрд грн (майже 1,3% ВВП). Найбільший обсяг пільг припадав на звільнення від ПДВ: суми, які агропідприємства мали сплатити до бюджету як ПДВ, акумулювалися на спеціальних рахунках та могли бути використані агропідприємствами на розвиток. Така підтримка, по-перше, непрозора, а по-друге, не найбільш ефективна. Більш ефективною підтримкою агросектору є запровадження ринку землі, що спростило аграріям доступ до кредитів (див. розділ 10), підтримка наукових досліджень, інновацій та освіти в цій галузі, захист прав власності на землю та інтелектуальної власності, наприклад, локальних торговельних марок. 

Скасування пільг із ПДВ для аграріїв відбувалося поступово. У 2016 році виробники зернових і технічних культур почали перераховувати до бюджету 85% суми ПДВ, виробники молока та м’яса — 20%, а решта — 50%. З 2017 року ПДВ замінили прямими субсидіями. Це викликало велику суспільну дискусію, оскільки виявилося, що найбільшу суму субсидій отримали найбільші виробники (т.зв. агроолігархи). Втім, вони ж отримували і найбільшу вигоду від пільгового оподаткування, просто ці суми були приховані. 

Згодом уряд кілька разів змінював дизайн програм підтримки фермерів, наприклад, у 2017 році запровадив часткову компенсацію вартості сільгосптехніки українського виробництва, у 2018 дозволив невеликим фермерським господарствам реєструватися як ФОП 4 групи (4 група спрощеної системи оподаткування — це фермерські господарства, що володіють землею чи водними об’єктами площею 2-20 га та займаються вирощуванням агропродукції чи виловом риби; вони сплачують податки як певну частку від нормативної оцінки вартості землі) та отримувати від держави компенсацію ЄСВ, а під час пандемії аграрії стали головними бенефіціарами програми субсидованого кредитування «5-7-9%».

Агросектор — не єдина галузь, що має пільги та преференції. Наприклад, 2016 року уряд вирішив підтримати літакобудування: звільнив від сплати ПДВ імпортні товари, що використовуються для будівництва літаків, та скасував звільнення від ПДВ увезення готових літаків, наприклад, в рамках лізингу. Найбільш реальним був запуск серійного виробництва транспортного літака Ан-178. Проте, попри підписання контрактів на близько 100 одиниць, його виробництво не розпочалося. 

Загалом за 2015-2016 роки обсяг втрат бюджету від різноманітних пільг знизився майже удвічі, з 55,35 млрд грн до 30,26 млрд грн, проте з 2018 року знову почав зростати.

Уряд також намагався впорядкувати державні інвестиції (в тому числі інвестиції державних підприємств). У 2015 році парламент вніс до Бюджетного кодексу державні інвестиційні проєкти й запровадив конкурсний відбір таких проєктів, у 2017 окреслив способи відбору, фінансування та державної підтримки інвестиційних проєктів, зобов’язав Мінекономіки вести реєстр таких проєктів та оцінювати їхній економічний ефект, а в 2018 році упорядкував перелік послуг, які становлять загальний економічний інтерес (відповідно виробники цих послуг можуть отримати державну підтримку). Втім, система державної підтримки підприємств залишається доволі заплутаною, наприклад, складно зрозуміти, чому деякі підприємства отримують бюджетні кошти як допомогу, а не через процедуру закупівлі товарів чи послуг.

Крім того, уряд декілька разів змінював умови та пільги, які отримують учасники індустріальних парків, що детально описано в розділі 6.

Реформування податкової служби

Протягом свого існування податкова та митна служби то об’єднувалися в один орган (який у 2013-2014 роках навіть мав статус міністерства), то роз’єднувалися. З 2019 року вони існують окремо.

Протягом 2014-2015 років Кабмін скоротив кількість податкових інспекцій з 311 до 161 та звільнив багато податківців у рамках люстрації. З 2021 року Податкова працює як єдина юридична особа, а не як об’єднання кількох юросіб (це має підвищити її керованість і знизити корупцію). Втім, проблеми з адмініструванням податків та митних платежів уже багато років залишаються на порядку денному. Так, за інформацією бізнес-омбудсмена, переважна частина скарг надходять саме на дії податкових органів, і порівняно з іншими країнами адміністрування податків в Україні доволі складне й часозатратне. 

Реформування митниці детально описане в розділі 9 про міжнародну торгівлю.

Бюджетне планування

До 2014 року з плануванням бюджету були значні проблеми — доволі часто бюджети затверджували з порушенням термінів, передбачених Бюджетним кодексом, протягом року парламент міг вносити численні зміни до бюджету, на виконання яких уряд мав вишукувати кошти. Крім того, хоча де-юре програмно-цільове бюджетування було запроваджене на початку 2000-х, фактично цілі багатьох бюджетних програм не були вимірюваними та чітко визначеними. Через це фінансування багатьох програм тривало «за інерцією», без визначення їхнього суспільного впливу.

Поступово парламент і уряд почали вирішувати ці проблеми. З 2015 року парламент може пропонувати зміни до бюджету, що змінюють його граничні параметри (доходи, видатки, дефіцит), лише за умови позитивного висновку Мінфіну та бюджетного комітету Ради.

У 2017 році запровадили середньострокове бюджетне планування, проте парламент не затвердив трирічні бюджетні декларації, які уряд розробив у 2017 та 2018 роках. У грудні 2018 року параметри бюджетної декларації (трирічного документу, що містить основні параметри бюджету й цілі фіскальної політики) уточнили та запровадили фіскальні правила — обмеження дефіциту бюджету на рівні 3% ВВП, обмеження державних гарантій 3% доходів загального фонду держбюджету (раніше уряд зловживав цим — видавав державні гарантії, а коли підприємства не повертали кредит, держава мала його виплачувати). Обмеження обсягу державного боргу на рівні 60% ВВП існувало раніше.

У 2019 році завдяки зниженню видатків та успішній політиці управління боргом державний борг України знизився до 50% ВВП, проте під час пандемії та повномасштабного вторгнення граничні обсяги бюджетного дефіциту та державного боргу були перевищені (рис. 5.2), для чого парламент ухвалив окремі закони. Першу бюджетну декларацію ухвалили у 2021 році (на 2022-2024 роки), а наступну — вже у 2024 році. Таким чином, незважаючи на значну невизначеність, Україна повернулася до середньострокового бюджетного планування.

З 2018-2019 років Мінфін розпочав комплексну оцінку фіскальних ризиків. Ідентифікація фіскальних ризиків дозволяє заздалегідь врахувати можливе недоотримання планових доходів або перевищення видатків через такі непередбачувані або слабко передбачувані чинники як, наприклад, неврожай, кризові процеси у світі, зміна політики торговельних партнерів України тощо, та запланувати заходи з пом’якшення впливу ризиків, якщо вони реалізуються. 

З 2015 року уряд і парламент значно підвищили прозорість використання публічних коштів: створили портал єData, що дозволяє відстежувати інформацію про транзакції розпорядників бюджетних коштів із затримкою лише в один день, зобов’язали розпорядників бюджетних коштів публікувати інформацію у форматі відкритих даних, а згодом запустили портал бюджету для громадян, де можна у зручній формі побачити дані про надходження та використання коштів бюджетів різних рівнів. Завдяки цьому Україна набрала 54 бали Індексу відкритості бюджету в 2017 році порівняно з 46 у 2015. 

У серпні 2015 року Верховна Рада запровадила рейтингове голосування під час добору членів Рахункової палати й надала їй повноваження перевіряти не лише видатки державного бюджету, але й доходи, а також державні закупівлі, виконання державних інвестиційних програм та використання іноземних кредитів. Втім, цей закон не вирішив одну з головних проблем — відсутність механізму заохочення державних органів виконувати рекомендації Рахункової палати.

У лютому 2018 року уряд запровадив огляди витрат бюджету як інструмент управління бюджетними коштами та оцінки ефективності й доцільності видатків. Однак, на практиці цей інструмент запроваджується дуже повільно. Наприклад, у 2019 році огляди витрат мали провести 5 розпорядників бюджетних коштів, у 2020 — 11, у 2021 — 12, у 2023 — 7 (при цьому Міненерго мало завершити огляд, розпочатий у 2019 році), у 2024 — 15. Нам вдалося знайти на сайтах різних органів влади 18 завершених оглядів витрат. У 2020 році Мінекономіки затвердило методику оцінки ефективності бюджетних програм, що має стати частиною огляду витрат.

Управління державним боргом 

У 2015 відбулася дуже важлива й загалом успішна реструктуризація українського державного боргу — списання 20% суми боргу та заміна «звичайних» облігацій ВВП-варантами, виплати за якими прив’язані до зростання ВВП. 

Для підвищення якості управління держборгом у 2015 році уряд запровадив посаду уповноваженого з управління боргом, а наприкінці 2019 року створив відповідне агентство (яке, втім, так і не запрацювало). У 2019 році Україна приєдналася до системи Clearstream, що полегшило доступ іноземців до українських державних облігацій. 

Загалом, реформи управління державними фінансами, здійснені протягом 2014-2019 років, та дотримання бюджетної дисципліни сприяли тому, що під час наступної кризи — пандемії 2020 року — уряд нарешті мав змогу застосовувати контрциклічну фіскальну політику, тобто підвищити державні видатки для підтримки економіки за рахунок нарощування державного боргу. 

Фіскальна політика у 2019-2024 роках

Нові уряд та парламент, обрані у 2019 році, продовжили реформи, розпочаті 2014 року, — зміни в адмініструванні податків (переважно цифровізація), запровадження деяких нових податків та зміни ставок податків. Крім того, вони запровадили низку податкових пільг (для аграріїв, благодійників, резидентів Дія.Сіті) та програму субсидованих кредитів для бізнесу «5-7-9%». 

Новий уряд провів більш масштабну податкову амністію, що тривала з вересня 2021 по березень 2023 року. За задумом, ті, хто задекларував незадекларовані раніше активи (нерухомість, готівку, цінні метали та ін.), могли сплатити за них податок 5% чи 9% вартості або 2,5%, якщо інвестують ці кошти в ОВДП. Втім, амністія не мала великого ефекту: очікувалося, що українці задекларують активів на 20 млрд дол., із яких сплатять близько 1 млрд дол. податків, але фактично задекларували 8,8 млрд грн (близько 250 млн дол.), із яких сплатили 547 млн грн податків (близько 16 млн дол.). Це не дивно, враховуючи, що такі умови успішної амністії, як довіра населення, що «правила гри» змінилися назавжди, не були дотримані.

Зміни в адмініструванні податків

З одного боку, уряд спрощував адміністрування податків, а з іншого — вживав заходів для зниження ухиляння від податків. Так, у 2019 році уряд об’єднав звітність з ПДФО та ЄСВ й надав платникам можливість використовувати єдиний рахунок для сплати податків (окрім ПДВ та акцизу) та ЄСВ. Водночас уряд продовжив утілення плану BEPS — запровадив оподаткування контрольованих іноземних компаній (КІК) та розширив перелік платежів, які вважаються дивідендами (а отже, мають оподатковуватися). Наприкінці 2022 року парламент визначив, що якщо місце ефективного управління іноземної компанії розташовано в Україні, такі компанії мають реєструватися як платники податку на прибуток. Втім, платники податків отримали можливість звертатися по індивідуальні консультації податкової (в електронній формі) та продовжувати термін оскарження рішень податкової з поважних причин. 

Щоб заохотити підприємців впроваджувати касові апарати, уряд застосовував «батіг і пряник». Так, у 2019 році уряд дозволив використання програмних РРО та видачу електронних чеків, але водночас підвищив штрафи за невидачу чеків і запровадив кешбек для покупців, які повідомили про невикористання РРО продавцем. Наприкінці 2021 року уряд дозволив підприємцям, які працюють у селах, не використовувати РРО, оскільки там можуть бути проблеми з мобільним зв’язком. Такі заходи мали ефект: за даними Opendatabot, між січнем 2021 року та березнем 2024 загальна кількість РРО в Україні виросла в 2,5 раза, причому кількість «звичайних» РРО дещо скоротилася (з 298 тис. до 273 тис.), а кількість програмних РРО виросла на порядок (з 59 тис. до 604 тис.).

Найбільш «тінізованими» сферами тривалий час були виробництво й обіг спирту й пального. Щоб детінізувати їх, наприкінці 2019 року уряд дещо спростив адміністрування акцизів на спирт і пальне: продовжив термін, протягом якого потрібно скласти акцизну накладну, з 2 до 15 днів, надав можливості коригувати акцизні накладні та уточнив їхню форму. Трохи згодом інформацію про залишки пального й етилового спирту перевели в електронний формат. Таким чином податкова отримала змогу автоматично звіряти залишки, а платники податків — бачити результати зіставлення у своєму електронному кабінеті.

У червні 2023 року парламент зробив іще один крок у напрямку детінізації: запровадив еАкциз на алкоголь і тютюн — систему електронних акцизних марок, яка дозволяє відстежувати весь ланцюг постачання відповідних виробів. У жовтні 2024 року Кабмін затвердив порядок розрахунку суми акцизу на вироблені чи імпортовані товари, що відповідає процедурам ЄС. Таким чином держава слідкуватиме, чи всі податки сплачені, а споживачі зможуть перевірити автентичність продукції в застосунку Дія. Станом на грудень 2024 року ця система ще не була впроваджена, проте, за деякими даними, обсяг тіньового ринку алкоголю й тютюну дещо знизився. А з квітня 2025 до січня 2030 Україна стягуватиме акциз з виробників спирту (окрім тих, що виробляють виключно біоетанол) виходячи з максимального обсягу виробничих потужностей, щоб виробники не могли ухилятися від сплати акцизу через заниження обсягів виробництва.

Податкові пільги

Під час пандемії коронавірусу уряд запровадив деякі послаблення для підприємців, наприклад, звільнив ФОПів від сплати ЄСВ за ті місяці, коли у них не було прибутку, тобто скасував норму, запроваджену в 2016 році. Але найважливішою зміною стало спрощення закриття ФОП — їм дозволили не сплачувати податкову заборгованість, якщо вони припинили діяльність з 2017 року, але не припинили реєстрацію через складність процедури. Ці заходи стали значним полегшенням для ФОП, які постраждали через пандемію. Крім цього, уряд запровадив тимчасові знижки з податків на прибуток, нерухомість та землю й збільшив допомогу для безробітних.

У 2021 році уряд знизив ставки ПДВ для деяких видів агропродукції (за поясненнями уряду, це було зроблено для боротьби з «оптимізацією» ПДВ, проте експерти Індексу реформ оцінили такий крок негативно, оскільки він створює нерівні умови роботи для підприємств). 

Цього ж року парламент ухвалив так званий «закон про інвестнянь», який запроваджує податкові пільги для великих інвестиційних проєктів (понад 20 млн євро). Уряд може надавати підприємствам, які впроваджують такі проєкти, пільги з мит, податку на прибуток, а також надавати під ці проєкти земельні ділянки та забезпечувати інфраструктуру. Втім, перші договори за цим законом уклали лише у жовтні 2024 року.

У вересні 2021 року парламент ухвалив закон про цифрову економіку, яким створив спеціальний податковий режим Дія.Сіті та запровадив податкові пільги для його резидентів. Компанії, які працюють за цим режимом, можуть сплачувати на вибір стандартний податок на прибуток за ставкою 18% або податок на виведений капітал за ставкою 9%. Крім того, податок на доходи фізичних осіб тут становить 5% (а не 18%, як на загальній системі), а ЄСВ — 22% від мінімальної зарплати (а не від фактичної зарплати, як на загальній системі). Щоб стати резидентом Дія.Сіті, компанії повинні платити середню зарплату працівникам чи GIG-спеціалістам не менше 1200 євро на місяць, мати не менше 9 працівників (окрім ФОП), працювати не менше 2 років, мати річний дохід не менше 1167 мінімальних зарплат (у 2024 році — 933,6 млн грн).

Цей закон є доволі спірним, оскільки фактично він легалізує знижене оподаткування високооплачуваних фахівців ІТ-сектору. На початку 2025 року в Дія.Сіті було понад 1500 компаній із майже 100 тис. працівників.

Практично перед самим повномасштабним вторгненням уряд вирішив допомогти українській науці, звільнивши від мит і ПДВ імпорт обладнання для наукових установ. 

У березні 2022 року, уряд запровадив значні податкові послаблення для широкого кола підприємств, навіть тих, які цього не потребували, наприклад, грального бізнесу. Усім підприємствам дозволили перейти на спрощену систему й платити 2% від обороту замість податку на прибуток. Це негативно вплинуло на бюджет, тому з часом уряд почав повертатися до «звичайної» системи оподаткування. 

Для заохочення благодійності (зокрема, допомоги армії) у серпні 2022 року парламент звільнив від оподаткування кошти, передані на благодійну допомогу або допомогу волонтерам, звільнив від оподаткування витрати неприбуткових організацій на відрядження та лікування волонтерів та гуманітарну допомогу, яку вони надають.

Субсидії

У 2020 році уряд створив аграрний реєстр, який фактично запрацював у 2024 році. Через реєстр фермери можуть подавати заявки на отримання державної підтримки. У 2021 році парламент запровадив часткове гарантування кредитів для малих і середніх фермерів та субсидування страхових внесків для аграріїв. Після початку повномасштабного вторгнення фермерів звільнили від сплати податків за заміновані, окуповані чи забруднені землі (логічний крок, оскільки вони не можуть користуватися цими землями).

У січні 2020 року уряд запровадив програму «5-7-9%» — субсидовані кредити для мікро- та малих підприємств (під 5% для підприємств із виручкою до 25 млн грн на рік, які створять щонайменше 2 робочих місця протягом 3 місяців після отримання кредиту; 7% — для бізнесу з виручкою до 25 млн грн та 9% — для підприємств із виручкою до 50 млн грн). Окрім того, уряд міг надавати часткові гарантії мікро- та малому бізнесу. Втім, ця програма практично ніколи не працювала як задумано, адже під час пандемії її дуже швидко розширили на середні підприємства (деякі з них навіть змогли отримати кредити під 0%), а під час повномасштабного вторгнення практично всі підприємства могли отримати субсидовані кредити. Ця програма допомогла багатьом невеликим бізнесам вижити у період пандемії та на початку повномасштабного вторгнення. Проте кошти на неї доволі швидко вичерпалися, й тепер уряд за підтримки міжнародних партнерів має повернути її до первісних параметрів.

Крім того, уряд запровадив програму субсидованої іпотеки під 7%, яку в 2021 році адміністрував Фонд розвитку підприємництва, як і програму «5-7-9%». Після повномасштабного вторгнення програму субсидованої іпотеки під назвою єОселя передали до державного підприємства «Укрфінжитло». До повномасштабного вторгнення субсидованою іпотекою скористалися небагато людей, проте після нього практично всі видані іпотечні кредити є субсидованими. На початок 2025 року в рамках єОселі видали понад 15 тис. кредитів на майже 25 млрд грн.

Навесні 2023 року парламент запровадив програму єВідновлення — надання компенсації за зруйноване чи пошкоджене майно. В рамках програми громадяни можуть отримати компенсацію на ремонт житла або сертифікат на купівлю нового. Уряд сподівається, що витрачені на цю програму кошти будуть компенсовані або за рахунок міжнародних донорів або за рахунок репарацій. Втім, зараз компенсація відбувається лише за кошти донорів та державного бюджету. За офіційною інформацією, з травня 2023 по жовтень 2024 десятки тисяч людей отримали компенсації на ремонт чи купівлю житла на майже 16 млрд грн.

Запровадження нових податків та підвищення існуючих

У червні 2021 року парламент запровадив так званий «податок на Google», тобто оподаткування ПДВ компаній-нерезидентів, які надають електронні послуги (крім дистанційного навчання) на території України. Якщо постачальник електронних послуг отримує дохід понад 1 млн грн на рік, він зобов’язаний зареєструватися як платник ПДВ та сплачувати відповідний податок. За 2023 рік від цього податку Україна отримала майже 110 млн дол. в еквіваленті, а за перше півріччя 2024 — 70 млн дол. 

У грудні 2021 року в «бюджетному пакеті» уряд підвищив деякі податки: акциз на тютюнові вироби, рентну плату за користування надрами, ставки екологічного податку, а також запровадив мінімальне податкове зобов’язання для власників земельних ділянок (окрім дач, присадибних ділянок, земель на окупованій території та лінії фронту).

Проте найбільше підвищення податків запровадили наприкінці 2024 року: на час дії воєнного стану військовий збір підвищили з 1,5% до 5% зарплати (окрім військовослужбовців), а ФОПи платитимуть військовий збір як фіксовану суму або 1% від доходу. Крім того, банки продовжать сплачувати податок на прибуток за ставкою 50%, як і в 2024 році, а для фінансових компаній, крім страхових, ставку підвищили до 25% (звичайна ставка — 18%). Для продавців пального та пунктів обміну валют запровадили авансові платежі, а також підвищили рентні ставки на видобуток деяких мінералів. Таке підвищення податків необхідне для фінансування оборони. У 2025 році завдяки цьому закону бюджет має отримати додатково 140 млрд грн, що в 2,5 раза менше, ніж у первісній версії закону.

Велике будівництво

Дорожній фонд заново створили в бюджеті ще 2016 року. Це окремий фонд у складі спеціального фонду бюджету, який наповнюється за рахунок акцизів на пальне та транспортні засоби, мита на імпортні пальне, автівки та шини, плати за проїзд дорогами великовагового транспорту та штрафів за перевищення допустимої ваги авто. Кошти цього фонду витрачають на будівництво й ремонт доріг, а також на виплату раніше взятих кредитів на дорожнє будівництво. Таким чином користувачі доріг фінансують будівництво й ремонт доріг через дорожній фонд. 

«Велике будівництво» (переважно будівництво доріг) стало справжнім «мегапроєктом» президента Зеленського та його партії. Щоб уможливити його, наприкінці 2019 року Рада запровадила середньострокове планування бюджету на будівництво доріг та скасувала узгодження з бюджетним комітетом ВР переліків об’єктів дорожнього будівництва (тобто Кабмін отримав право визначати ці об’єкти самостійно), а також запровадила субвенції місцевим бюджетами на проведення паспортизації, технічного нагляду й обстеження стану доріг. Трохи згодом парламент дозволив використовувати кошти держбюджету для погашення боргів місцевих бюджетів за будівництво доріг (подібні рішення зазвичай негативно впливають на фіскальну дисципліну). 

Загалом на «Велике будівництво» у 2020-2021 роках уряд витратив 252 млрд грн (9,3 млрд дол.). При цьому журналістські розслідування виявили отримання підрядів наближеними до влади компаніями та завищення цін на будівництво. З 2022 року кошти Дорожнього фонду передають на оборону й проводять лише необхідний ремонт доріг (наприклад, на 2025 рік на це заплановано 19 млрд грн). Щоб ускладнити завищення цін, у 2024 році парламент зобов’язав замовників будівельних тендерів публікувати на Prozorro ціни на матеріали, зафіксовані в договорі, протягом трьох робочих днів після укладення договору або внесення змін до нього. Замовники будівництва фортифікацій будуть публікувати скорочені звіти, без інформації, що може зашкодити безпеці замовника, виконавця чи самих фортифікацій. 

У 2024 році державне підприємство «Енергоатом» розпочало новий «мегапроєкт» — побудову двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. При цьому планується закупити старі російські реактори у Болгарії. Попри зауваження експертів, що Україні не потрібно будувати нові енергоблоки, які в найкращому разі запрацюють за 10 років, та відмову ЄС фінансувати цей проєкт, у лютому 2025 року парламент ухвалив відповідний закон.

Планування й контроль використання бюджетних коштів

У 2023-2024 роках, незважаючи на величезну невизначеність, спричинену війною, уряд повернувся до середньострокового бюджетного планування: у 2024 році уряд і парламент ухвалили бюджетну декларацію на 2025-2027 роки. Крім того, Мінфін оновив стратегію управління державним боргом та повернув практику попереднього погодження змін до бюджету (окрім військових видатків на час воєнного стану).

Значною зміною стало відновлення середньострокового планування для місцевих бюджетів. Цей самий закон створив можливості для місцевих органів влади рефінансувати попередні борги та залучати нові кредити за погодженням із Мінфіном. Місцеві органи влади зможуть затверджувати свої бюджети з дефіцитом або профіцитом за загальним фондом, якщо вони купують ОВДП терміном понад 1 рік, а Держказначейство щомісяця звітуватиме про стан місцевих боргів та надані місцеві гарантії. Крім того, місцеві органи влади отримали право здійснювати закупівлі для військових частин (раніше вони робили це або через субвенції або напівлегально). А залишки коштів на кінець року можна буде використовувати наступного року на будь-які цілі (до цього перелік цілей був визначений законодавством).

Наприкінці 2024 року Держаудитслужба отримала функції координатора боротьби з шахрайством для організації взаємодії з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF). Серед іншого, ДАСУ сприятиме проведенню інспекцій OLAF на місцях, керуватиме розробкою Національної стратегії для захисту фінансових інтересів ЄС та розроблятиме пропозиції до нормативних актів, що сприятимуть виконанню цієї стратегії.

У грудні 2024 року Верховна Рада нарешті ухвалила закон про посилення повноважень Рахункової палати. На це їй знадобилося більше року. На початку 2024 року Рада, всупереч проханню послів G7 спочатку ухвалити новий закон про Рахункову палату, а після того призначати її членів, призначила лояльних до президента та його партії членів Рахункової палати за старою процедурою. 

Новий закон наближає правові основи діяльності Рахункової палати до стандартів Міжнародної організації вищих органів аудиту (INTOSAI). Отже, Рахункова палата використовуватиме систему професійних документів INTOSAI як методичну основу для проведення аудиту державних органів. Вона перевірятиме видатки й доходи не лише держбюджету, але й місцевих бюджетів, а також фінанси державних та комунальних підприємств і витрачання коштів, отриманих від іноземних держав і міжнародних організацій. Закон посилив незалежність Рахункової палати (зокрема необхідно враховувати пропозиції РП щодо її бюджету). Голову та членів РПУ обиратиме дорадча група за участі міжнародних експертів, і, якщо не буде необґрунтованих затримок, добір має закінчитися до кінця 2025 року. Цей закон також дає РПУ право вносити до парламенту пропозиції щодо заходів із забезпечення виконання рекомендацій Палати. Проте він не вирішує проблему з дублюванням функцій ДАСУ та Рахункової.

Реформа системи державних закупівель

Ця реформа стала однією з найбільш успішних, а система електронних закупівель Prozorro отримала низку міжнародних нагород. До запровадження Prozorro держава купувала товари та послуги лише «у своїх», відповідно держзакупівлі були одним із найбільших джерел корупційної ренти (обсяг держзакупівель до 2014 року оцінювали у близько 250 млрд грн, із яких близько ⅕ втрачалися через корупційні оборудки). 

Відкриття доступу до закупівель для всіх, з одного боку, зекономило десятки мільярдів гривень платників податків, а з іншого — дозволило підприємцям (зокрема малим і середнім) отримати платоспроможного покупця та відповідно можливості для розвитку. 

Звісно, не все відбувається ідеально: за бажання учасники торгів знаходять способи зірвати торги або вступити у змову, а також найдешевший товар не завжди має оптимальну якість. Проте завдяки відкритим даним недоліки системи неможливо «замести під килим». Тому вдосконалення системи закупівель триває, не в останню чергу завдяки громадськості. 

Трохи пізніше за Prozorro Україна запровадила Prozorro.Продажі — електронну систему для продажу чи оренди державного чи комунального майна. Ця система дозволила значно пришвидшити малу приватизацію (див. розділ 11).

Реформи у 2014-2019 роках

Найпершим кроком до прозорості державних закупівель став виданий на початку 2015 року наказ міністра інфраструктури, що зобов’язав транспортні підприємства проводити тендери з онлайн-трансляцією. Водночас міністерство розкрило інформацію про закупівлі усіх підлеглих підприємств. 

У березні 2015 уряд запровадив продаж арештованого майна за допомогою електронних торгів через систему СЕТАМ. Водночас почалася розробка системи Prozorro.Продажі. Перші аукціони в ній відбулися в листопаді 2016 року. У лютому 2017 через систему почали продавати майно збанкрутілих банків, а влітку 2017 року — арештовані активи.

У травні 2015 Міністерство економіки провело експеримент з електронних закупівель, а вже у вересні відкриті державні закупівлі через електронну платформу запровадили на рівні закону (цей закон отримав найвищу оцінку Індексу реформ за всю історію — 8,5 бала). Закон передбачав, що учасники тендерів братимуть участь в аукціонах через електронні майданчики, а результати торгів будуть відкритими як для учасників, так і для громадськості. У лютому 2016 року електронні закупівлі зробили обов’язковими — з 1 квітня для центральних органів влади, а з 1 серпня — для всіх державних і комунальних органів та установ. 

Втім, як і з будь-якою реформою, під час практичного втілення були виявлені проблеми системи закупівель. Наприклад, продавці, які не виграли, могли подати скаргу та заблокувати результати тендера. Деякі закупівельники дробили лоти так, щоб вони не перевищували поріг, після якого використання Prozorro було обов’язковим (200 тис. грн для товарів та 1,5 млн грн для робіт). Поступово ці вади законодавства виправили.

У травні 2015 року уряд передав частину закупівель ліків від МОЗ (яке робило це дуже неефективно) до міжнародних організацій (водночас ці закупівлі звільнили від мит і ПДВ). У 2016 році міжнародним організаціям передали закупівлю всіх ліків для державних програм, а медичні заклади почали купувати ліки через Prozorro. Проте після створення ДП «Медичні закупівлі України» у 2020 році закупівлі ліків для державних програм поступово перейшли від міжнародних організацій до нього.

У березні 2016 року Україна приєдналася до угоди СОТ про державні закупівлі. Це дозволило українським компаніям брати участь у державних закупівлях 44 країн-учасниць угоди (це ЄС, США, Японія, Канада, Гонконг, Китай, Сингапур, Корея та ін.). А у квітні 2023 року Україна підписала угоду про взаємний доступ до ринків держзакупівель України та ЄС (однак, товари мають відповідати технічним стандартам, а деякі країни виключають певні товари з системи публічних закупівель).

Міноборони стало одним із перших користувачів системи Prozorro, але для його закупівель процедури дещо змінили, щоб урахувати необхідність збереження державної таємниці. У 2020 році закон про оборонні закупівлі змінили знову, що, на думку експертів, знизило прозорість таких закупівель. Втім, найбільші зміни у військових закупівлях відбулися після початку повномасштабного вторгнення, про що ми розповідаємо нижче.

З весни 2017 року замовників енергосервісних послуг зобов’язали робити це через Prozorro. А в грудні 2017 року парламент розширив повноваження Держаудитслужби з моніторингу закупівель: якщо до цього ДАСУ могла перевірити лише обмежену кількість завершених тендерів, то після змін вона отримала право перевіряти тендери на будь-якому етапі, застосовуючи систему ризик-індикаторів, що «сигналізує» про тендери з ознаками потенційної змови. Сьогодні готується нова версія закону, що більше відповідатиме праву ЄС.

2019-2024

Восени 2019 року парламент ухвалив новий закон про публічні закупівлі, допрацьований з урахуванням практики закупівель з 2016 року. Закон знизив поріг закупівель з 200 до 50 тис. грн, а також зобов’язав публікувати у системі Prozorro дані про всі договори (раніше така вимога була для договорів на суму від 50 тис. грн). Підприємці отримали можливість протягом 24 годин після виграшу тендера виправити незначні помилки у своїх документах (до цього через такі помилки тендер могли скасувати, що призводило до затягування закупівель та втрат потенційно вигідних контрактів). 

Закон 2016 року навмисно визначав ціну єдиним критерієм визначення переможця тендеру, щоб побороти повсюдну корупцію. Натомість закон 2019 року, беручи до уваги професійний розвиток закупівельників, дозволив враховувати нецінові критерії та запровадив поняття вартості життєвого циклу (тобто вартість товару плюс витрати на його обслуговування та утилізацію). 

Крім того, закон та постанова Кабміну на його виконання запровадили диференційовану плату за оскарження тендерів, що дозволило знизити кількість необґрунтованих оскаржень. Нарешті, у 2021 році в АМКУ створили окремий інститут уповноважених із розгляду скарг щодо закупівель (10 осіб). Ця зміна має запобігти так званому «тендерному тролінгу», коли за допомогою оскарження закупівлі необґрунтовано затягують або зривають.

Восени 2019 року почала роботу Централізована закупівельна організація, у чиї обов’язки входить закупівля за рамковими угодами для органів влади низки стандартних товарів, для яких не потрібна спеціалізована експертиза, наприклад, пальне, офісне обладнання та приладдя, гігієнічні товари, побутові прилади тощо.

Рік потому запустили Prozorro.Market — закупівлі однорідних товарів за каталогами. Адміністраторами Prozorro.Market є три централізовані закупівельні організації: ДУ «Професійні закупівлі» наповнює каталог товарами широкого вжитку, «Медичні закупівлі України» — ліками та медвиробами, ДП «Українські спеціальні системи» — комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням. Каталог Prozorro.Market містить близько 90 тис. товарів від 3 тис. кваліфікованих постачальників. 

Спочатку через каталоги можна було проводити допорогові закупівлі, а з 2022 року дозвіл поширили на всі транзакції. Такі закупівлі швидші, ніж проведення тендерів. Дослідження показали, що вони більш конкурентні, ніж тендери (у них більше учасників і більше економія). Не дивно, що у 2023 році вже близько 40% закупівельників користувалися Prozorro.Market. У липні 2023 Кабмін залишив лише один інструмент для всіх учасників ринку — запит пропозицій (тобто замовники товарів на Prozorro.Market мають оголосити запит і вказати в ньому характеристики товару чи послуги, а постачальники нададуть свої цінові пропозиції; при цьому для закупівель на суму понад 500 тис. грн потрібно отримати щонайменше дві цінові пропозиції). Водночас Кабмін зобов’язав медичні заклади закуповувати ліки через Prozorro.Market. 

Як зазначено вище, у 2020 році уряд передав закупівлі ліків від міжнародних організацій ДП «Медичні закупівлі». Восени 2021 року він дозволив закупівлю ліків за договорами керованого доступу (це закупівля інноваційних ліків на індивідуальних умовах на основі прямих перемовин із виробниками). При цьому інформація з договорів, окрім ціни, має бути оприлюднена в системі Prozorro. Перелік лікарських засобів, які можна закуповувати за договорами керованого доступу, затверджуватиме Кабмін після проведення державної оцінки медичних технологій, які використовуються для виробництва цих засобів. Тоді ж уряд дозволив ДП «Медичні закупівлі» купувати незареєстровані в Україні ліки для лікування рідкісних хвороб.

У січні 2022 року «Медичні закупівлі» запустили систему MedData, яка дозволяє моніторити як закупівлі ліків, так і залишки ліків у медичних закладах. А в жовтні цього ж року уряд запровадив референтні (граничні) ціни на ліки. 

У вересні 2021 уряд зобов’язав місцеву владу закуповувати експертизу містобудівної документації через Prozorro, а на початку 2022 року парламент ухвалив антиреформу — закон про локалізацію в машинобудівній галузі (під цей закон підпадають транспорт, генератори, трансформатори тощо). За цим законом, під час закупівель замовник має надавати перевагу товарам, локалізація (тобто частка українських компонентів) у яких становить 10% у 2022 році, й ця частка має вирости до 40% до 2028 року (втім, парламент може переглядати частки локалізації на наступний рік, а уряд — для окремих закупівель). Закон не поширюється на учасників угоди про держзакупівлі в рамках СОТ, зокрема ЄС і США.

З початку повномасштабного вторгнення, оскільки уряду знадобилося швидко закуповувати багато товарів і послуг, він вивів закупівлі з системи Prozorro, натомість дозволивши закупівлі за прямими договорами. Проте поступово закупівлі почали повертатися до Prozorro. 

Після низки скандалів з Міністерством оборони (втрати як на закупівлях зброї, так і на закупівлях іншого забезпечення сягали мільярдів гривень), у березні 2023 року МО зобов’язали оприлюднювати оголошення про закупівлі, які не становлять державну таємницю. А наприкінці 2023 року уряд створив дві професійні закупівельні агенції — Агенцію оборонних закупівель для закупівель зброї та Державного оператора тилу для закупівлі інших товарів для армії. Цим агенціям удалося закупити низку товарів за нижчими цінами, проте, на жаль, через конфлікт міністра оборони з керівницею Агенції оборонних закупівель керівницю звільнили. Це негативно вплинуло на імідж України серед наших партнерів.

Восени 2019 року парламент ухвалив новий Кодекс про банкрутство, й відповідно до нього уряд визначив, що майно боржників потрібно продавати через систему Prozorro.Продажі. А з січня 2024 року через цю систему продають підсанкційне майно. 

Що далі?

За минулі 10 років у системі управління публічними фінансами відбулися значні зміни. Тим не менш, завдання для України, означені у програмі МВФ, плані Ukraine Facility та урядовій стратегії доходів, доволі об’ємні. Два головні вектори наступних реформ — це боротьба з ухилянням від сплати податків та більш ефективне використання наявних ресурсів. Крім того, Україна має гармонізувати своє законодавство про закупівлі та державно-приватне партнерство з acquis ЄС та розробити ефективну систему управління публічними інвестиціями для відбудови.

Для більш ефективного адміністрування податків Україна планує:

• провести реформи податкової та митної служб, зокрема підвищити їхню здатність виявляти осіб, які ухиляються від сплати податків, та стягувати відповідні платежі. Ці служби отримуватимуть більше даних про доходи фізичних і юридичних осіб (зокрема й ті, що становлять банківську таємницю), але перед тим вони мають запровадити якісні механізми захисту даних та підвищити спроможність персоналу обробляти ці дані;
• запровадити систему управління податковими ризиками;
• посилити спроможність місцевих органів влади адмініструвати місцеві податки;
• впровадити антикорупційні програми для податкової та митної служб та організувати їхній обмін даними із відповідними службами в ЄС;
• запровадити прогресивне оподаткування доходів та реформувати систему спрощеного оподаткування; значно скоротити обсяг податкових пільг;
• продовжувати втілення плану BEPS, а також узгодити низку податків із європейськими (податки на тютюн та алкоголь, ПДВ, податок на викиди, податок на віртуальні активи).

Для ефективнішого використання публічних коштів планується:

• удосконалити систему середньострокового бюджетного планування та запровадити щорічні огляди витрат;
• запровадити систему управління фіскальними ризиками;
• поліпшити систему управління державним боргом (зокрема запустити агенцію з управління держборгом);
• запровадити систему управління державними інвестиційними проєктами (зокрема, державні інвестиції мають відповідати стратегічним пріоритетам, відображатися в бюджетній декларації та законах про бюджет; усі інвестпроєкти мають бути заведені в систему DREAM);
• завершити реформу держпідприємств (див. розділ 11);
• підвищити незалежність і ефективність Рахункової палати та Держаудитслужби, що також важливо для відбудови.

Нещодавно Верховна Рада розпочала створення парламентського бюджетного офісу, щоб підсилити експертизу парламенту в питаннях бюджету та податків. Сподіваємося, досвід Офісу фінансового та економічного аналізу не буде втрачено, і новостворений офіс зможе стати центром експертизи з управління публічними фінансами.