Альтернативні Партії та Коаліції у Верховній Раді

Партії слугують механізмом потрапляння в парламент, а після цього голосування вiдповiдають iндивiдуальним iнтересам. В кожній групі депутатів, що голосують разом, представлена більшість партій. Таким чином, спільні інтереси, засвідчені схожим голосування, не відповідають поділу на партії.

З яких партій та коаліцій насправді складається український парламент? Ця стаття аналізує всі голосування першої та другої сесії Верховної Ради восьмого скликання та визначає групи депутатів, які голосують разом. Алгоритм класифікації пояснено нижче. Ми визначили п’ять груп депутатів.

Найбільша група складається з 292 депутатів. Це супер-більшість, яка схильна голосувати разом. Вона включає більшість депутатів із всіх партій: 106 з Блоку Петра Порошенка, 60 з Народного фронту, 25 з Самопомочі, 16 з Батьківщини, 16 з Радикальної партії Ляшка, 20 з Опозиційного блоку, 25 позафракційних депутатів, 12 з Волі народу і 13 з Відродження. Це де-факто широка коаліція.

Друга за величиною група складається з 44 депутатів. До її складу входять 10 депутатів з Блоку Петра Порошенка, 10 з Народного фронту, 3 з Самопомочі, 1 з Батьківщини, 3 з Радикальної партії Ляшка, 8 з Опозиційного блоку, 6 позафракційних депутатів, 1 з Волі народу і 2 з Відродження.

Третя за величиною група складається з 38 депутатів. До неї входять 16 депутатів з Блоку Петра Порошенка, 8 з Народного фронту, 3 з Самопомочі, 1 з Батьківщини, 1 з Радикальної партії Ляшка, 3 з Опозиційного блоку, 4 позафракційні депутати, 4 з Волі народу.

Четверта група складається з 27 депутатів: 8 з Блоку Петра Порошенка, 4 з Народного фронту, 1 з Самопомочі, 16 з Батьківщини, 2 з Радикальної партії Ляшка, 6 з Опозиційного блоку, 4 позафракційні депутати, 2 з Волі народу.

Найменша група складається з 6 депутатів. До неї входять по одному депутату з БПП, Народного фронту, Батьківщини и Опозиційного блоку, і два депутати з Відродження.

Можна зробити три важливі висновки:

1. Партії слугують механізмом потрапляння в парламент, а після цього голосування вiдповiдають iндивiдуальним iнтересам. В кожній групі депутатів, що голосують разом, представлена більшість партій. Таким чином, спільні інтереси, засвідчені схожим голосування, не відповідають поділу на партії.
2. Найбільша група нараховує достатньо депутатів, щоб провести через парламент будь-який законопроект. Отже, нездатність парламенту прийняти деякі закони слід пояснювати причинами, які лежать за межами безпосередніх суперечок та політичної боротьби.
3. Найбільша група включає більшість депутатів з Опозиційного блоку. Відтак, широка парламентська коаліція між партіями, що сформували уряд, та опозиційними партіями де-факто вже існує та працює.

Пояснення класифікації депутатів на групи. Поділ на групи було виконано в два етапи.

Крок 1. Голоси депутатів було згруповано за допомогою алгоритму оптимальної класифікації Кіта Пула, про яку можна дізнатись більше в Keith Poole 2000, ‘Non-parametric Unfolding of Binary Choice Data.’ Political Analysis, 8(3):211- 237.

Програмне забезпечення доступне на https://cran.r-project.org/web/packages/oc/index.html

Дані включають всі голосування першої та другої сесії Ради восьмого скликання.

Алгоритм намагається призначити депутатам координати в двовимірному просторі та знайти для кожного голосування лінію, яка поділяє депутатів на групи, що голосують “за” і “проти” (утримання, відсутність на голосування не враховуються). Алгоритм мінімізує кількість помилок в класифікації. Зокрема, він мінімізує суму відстаней між позицією депутата та роздільною лінією, що відповідає голосуванню, по якому депутата класифіковано неправильно. Голосування депутата визнається незвичним, якщо алгоритм неправильно класифікує його (тобто поміщає депутата в групу з голосами “за”, в той час як насправді депутат голосує “проти”).

Вхідна команда в алгоритмі була такою:

class<-oc(RC, dims=2, minvotes=20, lop=0.025, polarity=c(1,2), verbose=FALSE)

Це означає, що алгоритм ігнорує всі голосування (законопроекти), які отримали менше 20 голосів “за” і “проти” (наприклад, якщо всі утримались чи були відсутніми), і на яких було менше 2,5% різних голосів (наприклад, якщо 99% проголосувало “за” і 1% “проти”).

Крок 2. Депутатам парламенту присвоєно двовимірні координати, які було отримано на попередній стадії. Ми використали алгоритм K-середніх (K-means algorithm) для групування цих координат, із k рівним 5. Алгоритм намагається поділити депутатів (координати) на 5 груп, мінімізуючи середнє відхилення членів групи від центру групи. Значення параметру (k = 5) було вибрано, ґрунтуючись на відносному зменшенні середнього відхилення; воно вирівнюється тоді, коли k = 5 (тобто збільшення кількості груп незначно знижує відхилення) Непрямим способом ми бачимо, що збільшення “k” вище 5, швидше за все, не змінить результати, тому що п’ята група складається лише із шести членів.