Бажання без меж. Хто з депутатів просив найбільше коштів з бюджету-2020

За 29 років незалежності в Україні змінились 25 прем’єр-міністрів, 9 складів Верховної Ради, 7 президентів. Проте незмінним залишилося щорічне намагання кожної влади розширювати видатки держбюджету. 

Найбільше і найчастіше ці намагання проявляютьcя на рівні парламенту на етапі розгляду проекту бюджету. «Хотєлкі» народних обранців зазвичай потребують трильйонів додаткових гривень для реалізації. 

Більшість із цих поправок – ініціатива самих депутатів, хоча буває й так, що через депутатів вносять свої поправки президент, уряд, лобісти олігархів або окремих бізнесів. 

VoxUkraine проаналізував весь масив депутатських поправок до проекту бюджету 2020 і з’ясував, які саме депутати намагалися найбільше підвищити видатки кошторису і чому. Минулорічний аналіз можна прочитати тут.

Як ми фільтрували поправки?

Ми не аналізували поправки, які стосувалися перерозподілу видатків, оскільки перерозподіл не впливає на баланс бюджету. 

Також ми не враховували так звані «абстрактні» поправки, в яких депутати пропонують збільшити видатки на певні цілі не вказуючи при цьому, скільки потрібно коштів. 

У фокусі нашого аналізу опинилися чотири групи поправок:

• Поправки, які передбачають пряме збільшення уже передбачених в бюджеті видатків. Це найбільша група поправок, які передбачають збільшення видатків бюджету на різні програми/проекти у конкретних обсягах. 

Формула розрахунку їхньої вартості така: «вартість депутатської поправки = бажана депутатом сума – закладена в проекті кошторису сума»

• Поправки до видатків із чіткою прив’язкою до конкретного макропоказника (у випадку з бюджетом 2019 – до ВВП чи фонду оплаті праці). Деякі депутати пропонували збільшити обсяг фінансування видатків певних галузей або програм на конкретний відсоток від ВВП або встановити їх на рівні «не менше Х% від ВВП» чи фонду оплати праці.

«Вартість» поправки визначалася за формулою: «вартість депутатської поправки = Х% від ВВП в номінальному вираженні (бажаний депутатом розмір) – уже закладені в проекті кошторису до першого читання видатки».

Зважаючи на те, що поправки подаються до закону про Державний бюджет, ми рахували вартість таких поправок саме для Держбюджету, не враховуючи можливий вплив на видатки місцевих бюджетів чи приватного сектору. 

Не враховувались також пропозиції депутатів збільшити обсяг фінансування видатків на освіту до рівня не менше 7% ВВП згідно зі статтею 78 закону «Про освіту». Закон про освіту встановлює, що держава повинна забезпечити видатки на освіту у розмірі 7% ВВП сумарно з державного та місцевих бюджетів. Ці три поправки не увійшли до рейтингу, оскільки депутати мають на увазі Зведений бюджет та не вказують, наскільки потрібно збільшити видатки саме Державного бюджету.

• Поправки, які передбачають зміну соцстандартів з уже прорахованим впливом на видатки. 
• Поправки, які передбачають нові трансферти з державного до місцевих бюджетів, відновлення раніше діючих або появу нових бюджетних програм.

Усього предметом аналізу стали 1124 поправки – 616 індивідуальних та 508 групових. Розглянемо їх нижче .

Результати

Групові поправки. Опозиція на передовій. 

 265 депутатів подали 508 групових поправок. 

Поправка-рекордсмен у цій групі стосується пропозиції Опозиційної платформи «За життя» переглянути макропрогноз і збільшити видатки бюджету більш ніж на 172 млрд грн. Друге і третє місця посіли поправки про збільшення фінансування науки на 68,3 млрд грн та програми медичних гарантій на 48,4 млрд грн. (Табл. 1)

Шість із десяти поправок, які передбачають найбільше розширення видатків бюджету, подали або продублювали депутати Опозиційної платформи «За життя». Решту правок подали позафракційні депутати, комітети з питань освіти та низка комітетів Верховної Ради. Ці правки передбачають збільшення видатків на систему медичних гарантій, соціальні пільги, освіту та пенсії. Їх реалізація потребує додатково понад 502 млрд грн. 

Майже усі поправки із ТОП-10 було відхилено. Лише поправки про збільшення виплат малозабезпеченим сім’ям (номер 4 у ТОПі) були враховані частково. Це означає, що комітет доручив уряду проаналізувати стан бюджетних справ і за можливості знайти ресурс на те таке підвищення. 

Індивідуальні поправки. «Слуги народу» спробували прислужитися народу.

Усього – 616 поправок від 120 депутатів

ТОП-10 індивідуальних поправок (Табл.2). Рекордсменом за кількістю поданих індивідуальних поправок став Володимир Захарченко (СН). Він подав 35 поправок загальною вартістю майже 214 млрд грн.

Половину індивідуальних поправок, які потребують найбільше коштів з бюджету, внесли представники президентської фракції. На другому місці – Опозиційна платформа «За життя». За своєю суттю ці поправки подібні до топових групових – депутати в індивідуальному порядку також пропонують збільшити видатки на програму медичних гарантій, пенсії, освіту. Для того, щоб втілити в реальність депутатські пропозиції, знадобилося б додатково 546 млрд грн.

На що депутати просили кошти

Найбільше депутатських поправок стосуються збільшення поточних або появи нових дотацій чи субвенцій. Депутати подали 387 індивідуальних та 176 групових поправок, які стосуються міжбюджетних відносин. Це в тому числі пояснюється бажанням не втратити політичний авторитет на своїх виборчих округах. Найбільш популярні поправки – про розподіл у різних комбінаціях субвенції на соціально-економічний розвиток та ресурсу фонду регіонального розвитку.

З великим відривом друге і третє місця посідають поправки, які стосуються економічної діяльності та соціального захисту. Серед правок щодо економічної діяльності помітні ті, що стосуються ремонту доріг, а також різноманітна державна підтримка для державних підприємств чи розвитку галузей. 

Найменш охоче (повністю або частково) приймаються соціальні поправки. Лише 16% їх кількості (12 із 74) було прийнято частково або повністю; за обсягом у гривнях прийняті поправки склали 25% від загальних прохань про збільшення витрат на соціалку. Це можна пояснити тим, що соціальні поправки вимагають значних коштів із бюджету. 

Поправок, що стосуються оборони, – найменше. Проте всі вони були повністю або частково прийняті Парламентом.

Особливості депутатських поправок

По-перше, поправки подорожчали. Середня вартість індивідуальної поправки порівняно з минулим роком зросла з 2,4 до 4 млрд грн, групової з 2,3 до 2,8 млрд грн. Найдорожчі поправки генерує опозиція (Табл. 3-4). Середня вартість індивідуальної та групової поправки від Опозиційної платформи «За життя» – 9,8 млрд грн та 4,9 млрд грн відповідно.

По-друге, соціальні видатки залишаються у фокусі депутатів. Основні статті бюджету, які визначають розміри соцстандартів – 7, 8, 9. Вони встановлюють розміри мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму та соцдопомоги малозабезпеченим. Ідея підвищити їх продовжує користуватися популярністю у депутатів (Табл. 5-6.). Найбільше підвищення прожиткового мінімуму запропонував депутат президентської фракції Юрій Здебський, найменше – фракція «Європейська солідарність». 

Кожна з політичних сил по-різному уявляла собі, яким має бути рівень мінімальної зарплати. Найпомірніше підвищення запропонувала «Батьківщина», найбільше – Опозиційна платформа «За життя» і той же Юрій Здебський.

Окрім мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму низка депутатських пропозицій стосувалася значного збільшення стипендій, соціальної допомоги при народженні першої дитини до мінімум 100 тис. грн, другої – до 200 тис. грн.

По-третє, при підготовці бюджету-2020 спрацював принцип «найбільша партія – найбільше правок». «Слуга народу» подала найбільшу кількість пропозицій до проекту кошторису. Щоправда, більшість поданих депутатами пропозицій були відхилені (Рис. 2).

Загалом 68% індивідуальних та 60% групових поправок було відхилено. Лише 2% індивідуальних поправок було враховано повністю. Серед групових поправок статистика краща – 7% цих поправок було враховано повністю.

За результатами аналізу можна з упевненістю сказати: депутати продовжують по-максимуму роздувати видатки кошторису, і часто не завдають собі клопоту пошуком адекватних компенсаторів у дохідній частині. Серед усього масиву поправок найбільше пропозицій збільшити видатки на регіональний розвиток та соціальні виплати/підвищення соцстандартів. Те, що подібні поправки генеруються на фоні обмежених можливостей кошторису і часто суперечать економічній реальності, свідчить в тому числі про значну популістичну складову депутатських пропозицій.