Чому деякі іноземні компанії залишаються в росії?

Щоб відслідковувати цей рух, у березні KSE Institute запустив аналітичний проєкт “Самосанкції”‎ (SelfSanctions). Наразі в проєкті зібрана інформація майже про три тисячі компаній. Кожній надано один із чотирьох статусів: stay – залишається в рф, wait – тимчасово призупинила чи скоротила діяльність, leave  – має намір покинути ринок, exited – продала активи/розірв ала стосунки/покинула ринок. До кожної компанії додана супровідна інформація – галузь економіки, в якій вона працює, країна, в якій знаходиться штаб-квартира, кількість працівників у росії, річна виручка та ін. 

Особлива увага прикута до компаній, які фізично присутні в рф: мають у власності місцеву юридичну особу і відповідно сплачують податки в бюджет країни-агресора. Це майже всі найбільші корпорації світу – близько 1,2 тис [1]. У 2021 році загальна виручка цих компаній в росії становила 290 млрд дол. США, російський персонал – близько 1,2 млн осіб. 

Станом на кінець вересня майже половина з них залишаються глибоко залученими в економіку рф та ігнорують будь-які вимоги виходу. Із графіків на Рис.1 видно, що залишаються переважно не найбільші за виручкою компанії (частка за кількістю більша, ніж за доходами). 

Щоб зробити розповідь менш абстрактною, розглянемо ситуацію в автомобільній індустрії. Серед чотирьох десятків її представників залишаються, наприклад, Haval Motor, Geely та Chery Automobile. Вони мають намір працювати надалі і зайняти ринкову нішу, яку звільняють конкуренти. Hyundai, Toyota, Daimler Truck, BMW, Nissan, AB Volvo, Mitsubishi, Mazda та інші зупинили виробничу діяльність, як правило, через “тимчасові логістичні труднощі”. Volkswagen, Scania та Toyota, MAN – виставили активи на продаж. А французька Renault навіть устигла їх продати.  Її центральний офіс, завод у Москві і частка в АвтоВАЗі за символічний один російський рубль дісталися держкорпорації “Ростех” . 

Усі три компанії, які точно залишаються, з Китаю. Отже, не лише економічні показники, але й країна походження – зокрема те, чи запровадила вона санкції проти росії, можуть впливати на рішення компанії піти чи залишитися. Справді, якщо країна запровадила санкції проти росії, її компанії у 3,8 раза частіше виходять із росії, ніж якщо країна утрималася від санкцій [3]. 

Для більш точного прогнозу поведінки компаній потрібно врахувати декілька факторів одночасно. Для цього використаємо модель логістичної регресії, де залежною змінною є позиція компанії (наш статус stay).

Незалежні змінні: 

• сектор, до якого належить компанія (sector) [4]; 
• чи походить компанія із країни, яка запровадила санкції проти рф (official_sanctions); 
• розмір виручки в рф в 2021 році (revenue_2021); 
• кількість персоналу в рф (staff), 
• важливість російського бізнесу (importance_russian_market). Для вимірювання цього показника ми використали частку локальної виручки в глобальній (Global revenue). Якщо останній показник невідомий, ми взяли медіанне значення частки – 2,4%; 
• чи є материнська компанія публічною (public); 
• скільки років компанія працює в рф (years). 

Описова статистика показана в таблиці 1.

Відповідно модель виглядає так:

log(p/(1−p))=β0+β1(sector)+β2(official_sanctions)+β3(log2(stаff))+β5(log2(revenue_2021))+β4(years)+β6(Public)+β8(importance_russian_market)

Результати моделювання показані на рис. 2 та в Додатку 1. 

Модель показує, що з урахуванням інших факторів, якщо компанія походить із країни, яка запровадила санкції (США, Європа), це збільшує шанси, що вона вийде з ринку,  в 5,1 раза [5]  порівняно з компаніями, країни походження яких не запровадили санкції (Китай, Індія, Туреччина та ін.). Ймовірно, як на рішення уряду, так і на поведінку компаній впливають настрої населення відповідних країн. 

Компанії із галузей індустрії, нерухомості і технологій більш схильні до виходу з росії, тоді як охорона здоров’я – до того, щоб залишатися (самі компанії – переважно відомі фармбренди – пояснюють це рішення турботою про здоров’я росіян). 

Покинути ринок схильні також компанії із більшим розміром локальної виручки й публічні компанії: можливо, великі транснаціональні корпорації відповідальніше ставляться до своєї репутації, а також відповідають на запит інвесторів. Крім того, ймовірно, вихід з рф для них не такий болючий, як для менших за розміром компаній. 

Більш комплексний приклад прогнозу може виглядати так: компанії, які походять з країн, що не запровадили державні санкції, працюють на ринку рф 10 років, а частка виручки в глобальному бізнесі становить не менше 10%, при всіх інших однакових умовах, мають шанс залишитися майже в 14 [6] разів вищий. 

Отже, посилення санкційного тиску на росію, так само, як і підвищення громадського невдоволення компаніями, які все ще залишаються (тепер вони змушені прямо підтримувати мобілізацію), має вплив на компанії та підвищує шанси, що вони нарешті покинуть російський ринок.