Загарбницьку війну проти України росія повинна програти. Оскільки виграти цю війну без допомоги Україна не може, європейські держави мають їй допомогти.
Чому росія має програти? По-перше, це питання міжнародного рівня. Без наднаціонального європейського утворення, яке могло б забезпечити централізовану поліцейську та військову владу, післявоєнний порядок в Європі мав бути побудований на системі явних і неявних контрактів між не завжди вільними, але дедалі вільнішими країнами. Ця система заснована — більше, ніж будь-яка з попередніх — на принципах територіальної цілісності та самовизначення народів. Саме ці принципи забезпечили Європі тривалий мир, а також дали змогу настільки полегшити перетин внутрішніх кордонів, що вони стали майже непомітними. Зі свого боку це забезпечило Європі десятиліття економічного процвітання і зростання.
Якщо ж загарбницьку війну проти України росія виграє, фундамент Європи та все побудоване на ньому процвітання опиняться під військовою загрозою [1]. Кордони знову стануть важливими, але їхня непорушність похитнеться. Країни, з якими Україна межує на заході, опиняться в безпосередній близькості до військової небезпеки, в яку може потрапити навіть НАТО, адже росії потрібно буде лише дочекатися нового “Трампа” в Білому домі. Росія продовжить впливати та маніпулювати демократичними процесами та суспільною динамікою в усіх інших європейських країнах без винятку. Словом, уся Європа, включно із Західною, стане квазівасалом російської імперії.
По-друге, це питання економіки. Хто в таку Європу захоче інвестувати та впроваджувати в ній інновації? Якою в такій економіці буде премія за ризик? Яким буде внесок Європи в необхідну глобальну трансформацію захисту клімату, якщо Європа знову житиме на “дешевих” російських викопних ресурсах? Що завадить росії вкотре продавати ці енергоносії країнам, які вона вважатиме своєю периферією? Відплив “мізків” із Європи, найімовірніше, прискориться. “Дивіденди від миру” випаруються, і надовго.
По-третє, це питання історії. На нашу думку, найправдоподібнішим є трактування цієї війни як війни імперії, яка намагається запобігти віддаленню периферійної держави від центру та виходу з-під її впливу. Росія просто не може дозволити собі мати поряд процвітаючу та демократичну Україну, навіть якщо вона не буде членом НАТО чи ЄС. Із цим пов’язана і рольова модель путінського режиму − не Совєцький Союз із його внутрішнім консерватизмом і системами стримувань і противаг, а царизм загарбницького періоду.
Крім того, путінська імперія має всі ознаки неприхованого фашизму: мілітаризм, маніпулятивна пропаганда, клерикалізм, система масового стеження з боку держави, ідеологія “нової росії”, яка нібито знову постає від гноблення, геноциду та – дедалі більше – культу смерті, коли путін говорить матерям полеглих російських окупантів, що “ваш син жив, розумієте? І його мета досягнута. Значить, він недаремно пішов із життя” (Reuters 2022). Якщо це звучить знайомо, то тільки тому, що це вже було. Світ уже чув ці слова в 1930-х роках від нацистської Німеччини. Європа це все вже проходила. Німецьке питання поставало там і в IX, і XX століттях. Тепер Європа неминуче зіткнулася з російським питанням у XXI столітті.
Враховуючи, що стоїть на кону, не потрібно обговорювати витрати Європи на ведення цієї війни, включаючи запровадження найсуворіших санкцій проти росії та її спроможність вести цю війну і перемагати в ній. Однак під час цих дискусій на поверхню спливло чимало фейкових, псевдоекономічних аргументів.
«Німеччина, а разом з нею і Європа, впаде в масове безробіття і масову бідність, якщо припинить імпорт російського викопного палива навесні 2022 року!»
Bachmann et al. (2022) у своєму дослідженні використали багатогалузеву модель торгівлі з кількома країнами й відкаліброваними параметрами витрат-випуску та структури торгівлі, а також еластичністю заміщення. Автори дійшли висновку, що в Німеччині буде рецесія, хоч і керована, не глибша, ніж під час пандемії COVID-19. Але після того, як росія влітку 2022 року таки припинила експорт викопного палива, з економіками ані Німеччини, ані Європи не сталося майже нічого. Виявилося, що на світових ринках достатньо пропозицій альтернативних ресурсів, звичайно, за певну ціну, компанії та домогосподарства змогли більш ощадливо споживати енергію, а решту потреб задовольнили шляхом збільшення імпорту енергомісткої продукції. Отже, сукупний ВВП і показники промислового виробництва залишилися стабільними. Виробництво скоротилося лише в дуже енергомістких секторах, але на решту економіки цей ефект не поширився. З’ясувалося, що всі апокаліптичні прогнози ґрунтувалися на хибному погляді на гнучку і відкриту ринкову економіку, на антиринковій ідеології та на прагненні отримання субсидій [2].
«Рубль знову дорожчає!»
І що? Як переконливо стверджують Itskhoki and Mukhin (2022a, 2022b), на динаміку обмінного курсу впливає багато факторів, як-от тип санкцій проти імпорту чи експорту, фінансові викривлення і фіскальна політика, і цього недостатньо, щоб виміряти рівень добробуту.
«Росія може просто надрукувати власні гроші й за все заплатити!»
Це приклад того, як псевдомонетарні переконання можуть у буквальному сенсі коштувати людських життів.
«Росія анітрохи не скотилася в рецесію!»
Офіційна російська статистика національних рахунків цей висновок не підтверджує. Хоча повністю довіряти цим даним не можна, вони показують зниження реального сезонно скоригованого ВВП у 2022 році порівняно з IV кварталом 2021 року приблизно на 5%. Реальні сезонно скориговані витрати на приватне споживання зменшилися майже на 7,5%, а частка державних витрат у ВВП рф виросла ще більше (див. рис. 1). Ці цифри свідчать про досить сильний спад реальної економічної активності, що само собою вже багато про що говорить, враховуючи, що війну рф веде на чужій території. Цей спад реальної економічної активності супроводжується ще більшим зниженням середнього рівня добробуту росіян: приватне споживання зменшується; доступні населенню види споживання масово скорочуються. Однак російська статистика національних рахунків може цього і не відображати (див. також Morgan et. al 2023) (так, у твіті від 02 лютого 2023 року Яніс Клюге (@jakluge) документує тривалий і рівномірно сильний обвал російської роздрібної торгівлі).
Рисунок 1. Сезонно скоригований російський ВВП і його компоненкти, у рублях 2016 року
Примітки: Реальний сезонно скоригований ВВП і його компоненти в рублях 2016 року, росстат (2022), аркуш 9. ВВП: рядок 5, C (приватне споживання) рядок 8, G (державні закупівлі) рядок 9. Офіційна статистика національних рахунків від росстату за IV квартал 2022 року ще недоступна, але 10 лютого 2023 року центральний банк росії опублікував оцінку падіння реального ВВП у IV кварталі на 4,6% у річному вираженні. Це підтверджує загальну картину на рисунку 1. Для повноти зазначаємо, що падіння річного споживання між 2021 і 2022 роками оцінене центральним банком росії у 1,8%. Це менше, ніж їхня оцінка падіння річного ВВП (2,5%). Однак через ефект агрегування в часі цей розрахунок дещо приховує вплив війни та довготривалих санкцій.
Зважаючи на таку погану економічну ситуацію, не варто забувати, що зосередження уваги на темпах зростання, а не на рівнях, є дуже помилковим: навіть якби західні країни через свої санкції зазнали більших втрат ВВП чи приватного споживання, ніж росія, ці країни все одно перебували б на значно вищих рівнях цих макроекономічних показників. А враховуючи увігнуті функції добробуту, росія постраждала б суттєвіше [3].
Як громадянин Німеччини, хочу завершити цю колонку особистим коментарем: “Я вважаю, що Німеччина має допомогти Україні також і з моральної точки зору. Я зростав із вірою в “Ніколи знову!”. Цей девіз є ядром німецького громадянського суспільства та його уряду після надзвичайних звірств, що їх німці вчинили під час Голокосту та Другої світової війни, часто на українській землі. Підсвідомо “Ніколи знову!” завжди означало “Ніколи знову Аушвіц!”, тобто (не применшуючи історичну безпрецедентність Аушвіцу) “Більше жодного геноциду та фашистських війн!”.
Це правда, що існує й інший напрям німецького публічного дискурсу, який досі тлумачить “Ніколи знову!” як: “Більше жодних війн!”. Ця форма пацифізму дозволяє щонайбільше самозахист. 13 травня 1999 року тодішній міністр закордонних справ і віце-канцлер Німеччини Йошка Фішер під час спеціального з’їзду Партії зелених, де обговорювався внесок Німеччини в кампанію НАТО в Косово, рішуче заявив, що “Ніколи знову!” жодним чином не стосується пацифізму. Я переконаний, що після історичного болю, якого Німеччина завдала Україні та її народу, моральним обов’язком німців є якнайбільша допомога Україні – як військова, так і економічна.
Список літератури
Bachmann R., D. Baqaee, C. Bayer, M. Kuhn, A. Loschel, B. Moll, A. Peichl, K. Pittel, and M. Schularick (2022), “What if? The economic effects for Germany of a stop of energy imports from Russia”, ECONtribute Policy Brief No. 028.
Itskhoki O. and D. Mukhin (2022a), “Sanctions and the exchange rate”, VoxEU.org, 16 May.
Itskhoki. O, and D. Mukhin (2022b), “Sanctions and the exchange rate”, NBER Working Paper 30009.
Morgan T. J., C. Syropoulos and Y. V. Yotov (2023), “Economic sanctions: Evolution, consequences, and challenges”, Journal of Economic Perspectives 37(1): 3-30.
Neuenkirch M., M. Repko and E. Weber (2023), “Hawks and doves: Financial market perception of Western support for Ukraine”, IAB discussion paper 1/2023.
Rosstat (2022), “GDP statistics”, Sheet 9, 29 December.
Reuters (2022), “Putin tells mothers of soldiers killed in Ukraine: ‘We share your pain’”, 25 November.
Ця публікація входить до збірки есе, створеної за ініціативи НБУ. У ній відомі економісти, політологи та історики – визнані світом експерти – на волонтерських засадах діляться своїми думками та аргументами про те, чому, допомагаючи Україні, ви допомагаєте всьому світу. Повну збірку есе можна прочитати за посиланням
#допомогаУкраїні_допомогасвіту
[1] Звісно, країни Заходу самі часом порушували міжнародний порядок, але робити з цього факту висновок, що тепер черга за росією, – нелогічно.
[2] Це узгоджується з висновками Morgan et al. (2023), що країни, які запроваджують санкції, здебільшого не зазнають економічних втрат.
[3] Neuenkirch et al (2023) стверджують, що після кількох перших тижнів негативної реакції фінансового ринку на оголошення про посилення підтримки України з боку західних союзників, ця реакція наразі змінилася на позитивну. Це свідчить про те, що світові фінансові ринки оцінюють перемогу України над росією, як таку, що матиме позитивний чистий економічний ефект.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
