На сьогодні обговорюється кілька варіантів проведення земельної реформи.
Перший варіант – впровадження обігу прав оренди, який пропонує міністр аграрної політики Тарас Кутовий. По суті – це мертвонароджене дитя. Банки не будуть видавати кредити під права оренди. Для них права оренди – нецікавий інструмент застави. Окрім того, згідно постанови НБУ, права оренди не належать до тих об’єктів власності, які банки можуть приймати у заставу.
Варіант прямого продажу землі – більш життєспроможний з економічної точки зору. Однак це дуже заполітизоване питання і воно залежить від того, наскільки консолідованою виявиться позиція президента, прем’єра та парламенту. Cеред його політичних опонентів – Олег Ляшко та Юлія Тимошенко.
Ще один дискусійний момент у земельній реформі – обмежувати чи ні продаж паїв в одні руки. Прем’єр-міністр пропонує варіант 200 га на одного покупця. З одного боку таке обмеження – це запобіжник, який не дозволить олігархам скупити цю землю. Він повинен бути. Принаймні на першому етапі. З іншого – важко обґрунтувати, чому саме 200 га, а не приміром 300 або 100.
Існує два варіанти, як можна відкривати ринок землі – або поступово (спочатку дозволити продаж державних земель, а потім приватних), або ж ввести обмеження на рівні покупців – наразі обговорюється варіант, що купувати землю зможуть лише фізичні особи. Сільськогосподарські банки, юридичні особи – ні. При другому варіанті попит на землю буде штучно занижений. А якщо він буде штучно занижений – ціна на землю не буде справедливою.
