Антикорупційна політика 2018 року – це продовження уже початого, та реалізація давно обіцяного. Можна виділити п’ять основних очікувань.
- Запуск Державного бюро розслідувань – надпотужного правоохоронного органу, що після набрання співробітників візьме на себе слідчі функції, які на цей момент має Генеральна прокуратура України. Станом на січень, обрано керівництво ДБР – директора та двох заступників, а також визначено структуру цього органу. У кінці 2017 року народний депутат Мустафа Найєм подав розроблений з експертами законопроект щодо удосконалення окремих положень з питань діяльності Державного бюро розслідувань. Мета ініціативи – забезпечити ефективну діяльність ДБР та усунути колізію між нормами чинних законодавчих актів у цій сфері.
Вчора, 10 січня, Кабінет міністрів оприлюднив Типовий порядок призначення на посади у ДБР. Згідно з документом, залучення представників громадськості до складу ДБР та Ради громадського контролю ДБР не є обов’язковим.
Також оприлюднено порядок формування складу Ради. Він формуватиметься на конкурсній основі шляхом голосування за представників громадських об’єднань, які будуть особисто присутні на установчих зборах.
Нардеп Мустафа Найєм пояснив, що таким чином ДБР став єдиним новосформованим правоохоронним органом, керівництво якого допускає усунення громадськості від обрання кадрів у ДБР. Передбачені підходи до формування Ради громадського контролю, на думку депутата, створюють ризики участі в установчих зборах представників фейкових або кишенькових громадських об’єднань.
- Прийняття Закону “Про Антикорупційний суд” – відповідний нормативно-правовий акт очікує на ухвалення вже півтора роки. За цей період народні депутати вже двічі подавали свої версії законопроектів, проте суб’єктом законодавчої ініціативи все ж таки має бути президент Петро Порошенко. Наразі він уже подав відповідний проект закону до парламенту, однак документ не відповідає рекомендаціям Венеційської комісії.
- Боротьба за незалежність Національного антикорупційного бюро України – протягом 2017 року провладна верхівка докладала зусиль для того, щоб зупинити антикорупційний поступ НАБУ. Були спроби делегувати до складу комісії по аудиту НАБУ своїх “уповноважених” представників для винесення негативного висновку, що може стати підставою для звільнення директора Бюро Артема Ситника. Також ми спостерігали намагання законодавчо “вгамувати” НАБУ, створивши перепони для діяльності правоохоронців.
- Переобрання керівництва Національного агентства з питань запобігання корупції – одна з очікуваних змін, яка навряд чи буде реалізована в 2018 році. Можна з впевненістю констатувати, що НАЗК знаходиться під повним контролем Адміністрації Президента. Як наслідок – ніхто не піде на переформатування складу членів Агентства, тим більше, коли вже обрано повний склад НАЗК.
- Створення єдиного органу публічної влади з економічного контролю. Цей орган перебере під своє крило розслідування цілого ряду економічних злочинів, які наразі відпрацьовуються іншими органами. У своїй діяльності він покладатиметься більше на аналітичну складову, ніж силові методи.
За останній рік було два законопроекти про створення нової структури. Один – підготовлений Міністерством фінансів, інший – парламентським комітетом з питань податкової та митної політики. Обидва вони передбачали створення Служби фінансових розслідувань. Жоден з документів не знайшов підтримки в уряді та парламенті.
Під час останньої зустрічі президента з бізнесом на початку грудня минулого року президент доручив голові парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніні Южаніній підготувати чергову редакцію законопроекту. Южаніна презентувала його концепцію. Передбачається створення вже не СФР, а Національного бюро фінансової безпеки.
Коли саме воно запрацює і чим відрізнятиметься від СФР стане зрозуміло після появи законопроекту. Створення такого органу дозволить значно зменшити корупційну складову у діяльності відразу кількох правоохоронних органів.
