Шлях України у Єврородину. Як європейські норми «переходять» кордони ЄС-Україна

Що таке європеїзація?

Європеїзація передбачає переорієнтацію напрямів та форми політики держави на європейські норми та стандарти. Таким чином європейські політичні та економічні принципи стають складовою національної практики держави. У глобалізованому світі уникнути взаємовпливів неможливо, більше того, країни, привабливіші економічно й політично, формують важелі свого впливу на тих, хто хоче досягнути такого самого рівня привабливості. Досягнути ж його можливо через внутрішні перетворення, механізми яких різняться залежно від того, про які країни йде мова.

Європеїзація від членства до сусідства

Залежно від того, яка країна підпадає під процеси європеїзації, розрізняють європеїзацію членства, приєднання та сусідства. Говорячи про перший її вимір, мають на увазі вплив євроінтеграційних процесів на держави-члени ЄС. Мета такої європеїзації – формування та консолідація політики Європейського Союзу.

Європеїзація приєднання стосується тих держав за межами ЄС, які мають чітку перспективу членства, так звані держави-кандидати. Відповідно, європеїзація передбачає їхнє пристосування до існуючої європейської моделі та норм. Прикладом такої європеїзації є країни Центрально-Східної Європи.

Співпраця Європейського Союзу з державами, які не є ані членами, ані потенційними кандидатами на членство в ЄС, передбачає інший формат. Європеїзація сусідства проходить у країнах, які мають спільний кордон з ЄС або знаходяться в безпосередній близькості до нього. Таким країнам офіційний Брюссель запропонував різні форми співпраці, наприклад, через Європейську політику сусідства (2004), Чорноморську синергію (2008) чи Східне партнерство (2009). Країни, які підпадають під європеїзацію сусідства, адаптують свої внутрішні реалії до норм ЄС із метою досягнення відповідного рівня демократизації, підвищення економічної співпраці, посилення захисту прав людини тощо. До таких країн належить й Україна. Європеїзація сусідства не передбачає вступ держави до ЄС, але привносить норми та принципи ЄС у саму державу.

Механізми європеїзації

Процеси європеїзації приєднання у країнах Центрально-Східної Європи проходили за допомогою механізмів «обумовленості» як принципу розширення Європейського Союзу. ЄС чітко «обумовлював» вимоги, які висувалися до держав-кандидатів у процесі їх євроінтеграції. При цьому за дотримання цих вимог пропонувалася цілком конкретна «винагорода» – членство в ЄС.

Європеїзація сусідства не передбачає членства як кінцевого результату, а тому її механізми відрізняються. На зміну «обумовленості» приходить механізм «соціалізації». Іншими словами, Європейський Союз намагається «навчити» своїм нормам і принципам та мотивує до їх подальшого використання у національних політичних практиках.

При цьому успіх процесу європеїзації та його ефективність залежить не лише від впливу Європейського Союзу. У першу чергу він визначається внутрішньою підтримкою реформ і перетворень у країні, в якій відбуваються процеси європеїзації, та залежать як від позиції правлячого класу, так і від готовності населення до змін.

Угода про асоціацію та «безвіз» як інструменти європеїзації

З метою пожвавлення процесів європеїзації в країнах Східного партнерства, до яких входить й Україна, Європейським Союзом було запропоновано формат Угоди про асоціацію. Вона передбачає перехід від партнерства і співробітництва між Україною та ЄС до політичної асоціації та економічної інтеграції.

Переговори про підготовку Угоди розпочалися ще у 2007 році і велися у рамках трьох робочих груп:

1) з політичного діалогу, зовнішньої і безпекової політики;

2) з юстиції, свободи та безпеки;

3) з економічних, секторальних питань (у сферах енергетики, транспорту, охорони довкілля, промисловості, соціального розвитку і соціального захисту, рівності прав, захисту споживачів, освіти, молоді та культури) та питань розвитку людського потенціалу.

Додатково було створено четверту робочу групу, зусилля якої були зосереджені на створенні зони вільної торгівлі. З 2009 року набув чинності Порядок денний асоціації між Україною та ЄС, який окреслював перелік необхідних реформ, які мала здійснити Україна. Терміни підписання Угоди визначалися в першу чергу ефективністю виконання Україною критеріїв, за чим стежили відповідні спеціальні моніторингові комісії.

Паралельно з підготовкою до підписання Угоди про асоціацію велися переговори й про безвізовий режим. На думку більшості громадян України, безвізовий режим є одним із тих пріоритетів, які надає Угода про асоціацію (за даними Центру Разумкова, це «дуже важливо» для 22.9 % та «важливо» для 33.7% українців)[1]. Окрім того, «безвіз» українці називають і серед найважливіших ознак європейськості[2].

Виклики європеїзації в Україні

За даними соціологічного дослідження, проведеного в рамках міжнародного дослідницького проекту Університету Сент Галлена «Регіон, нація та поза нею: міждисциплінарна і транскультурна реконцептуалізація України», у 2015 році лише 38.6% українців самоідентифікували себе європейцями[3]. Аналіз даних зазначеного опитування показав істотні розбіжності в самоідентифікації залежно від регіону проживання респондентів. Існують розбіжності і з огляду на вік, освіту та матеріальний добробут. Показово, що порівняно з 2013 роком європейська самоідентифікація серед українців зросла. Чи спостерігатиметься така динаміка й надалі, значною мірою залежить від успіху реформ у країні та зростання її привабливості для власних громадян.

Від самого початку процеси європеїзації в Україні були уповільнені браком політичної волі і рішучості політичного класу. Балансування між ЄС та Росією, повільне просування реформ, бюрократія та корупція – усе це заклало не надто сприятливий ґрунт для процесів європеїзації в Україні. Проведення належних реформ згідно з нормами та практиками ЄС, послідовність у внутрішній та зовнішній політиці, економічна стабільність, дотримання європейських цінностей та принципів політичним класом матимуть позитивний вплив на підтримку європейського вектору та ідеї Європи з боку населення.

Власне, чи досягла Україна успіхів у цьому руслі, яким є стан впровадження реформ та боротьби з корупцією, буде обговорено вже на цьому саміті Україна – ЄС. Натомість від ЄС українці очікуватимуть конкретизації щодо «безвізу», а також завершення ратифікації Угоди про асоціацію. Однак ефективність процесів європеїзації в Україні залежатиме, у першу чергу, від  Української держави, яка виступає «реципієнтом» європейських норм і цінностей, «проектованих» Європейським Союзом. При цьому процеси європеїзації не означають завтрашній вступ до ЄС. Їхнім завданням є створення умов життя, праці та розвитку в Україні на рівні, що відповідають стандартам ЄС.