Головні завдання для наступного Президента. Editorial

Конституційні зміни, запроваджені після Революції Гідності 2014 року, повернули парламентсько-президентську систему з обмеженими повноваженнями Президента. Однак у Президента України все ще достатньо влади, щоб впливати на політику та економіку; під його безпосереднім контролем залишаються зовнішня політика та оборона. Ми переконані, що новообраний Президент повинен скористатися своєю популярністю для того, щоб залучити до роботи в парламенті та органах влади авторитетних та професійних людей. Майбутній Президент також має підтримати реформи в кількох ключових сферах.

Чому саме Президент?

Основні сфери відповідальності Президента України – зовнішня політика та оборона (хоча кандидатури міністрів закордонних справ та оборони все одно повинен затвердити парламент). Тим не менш, Президент впливає на багато важливих посад у країні. Зокрема, він відіграє ключову роль у призначенні Генерального Прокурора, Голови Служби безпеки України, Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна, оскільки саме він пропонує кандидатури на ці посади, які відтак затверджує парламент. Президент також впливає на Національний Банк України (НБУ), оскільки подає на розгляд парламенту кандидатуру на посаду Голови й безпосередньо призначає половину Наглядової ради Нацбанку.

Крім того, своїми указами Президент призначає суддів на посади після того, як кандидатів відібрала Вища кваліфікаційна комісія суддів та затвердила Вища рада правосуддя. Відповідно до закону, Президент має підписати такий указ протягом 30 днів. Якщо до Президента надходить звернення з приводу кандидата на посаду судді, він може ініціювати перевірку фактів, викладених у зверненні. Ми вважаємо, що за наявності підстав Президент повинен ініціювати таке розслідування.

Ще одним впливовим інструментом в руках Президента є право подавати законопроекти до парламенту, а також накладати вето на ухвалені Радою закони.

Важливо, що повноваження Президента можуть значно розширитись, якщо його партія отримає достатню кількість місць у парламенті, а отже матиме вплив на призначення Прем’єра та всього Кабінету міністрів. У такому разі Президент зможе напряму впливати на економічну політику уряду через лояльного до себе Прем’єра чи окремих міністрів.

Отже, незважаючи на обмежені безпосередні повноваження, фактичні повноваження Президента можуть бути достатньо широкими й значно впливати на бізнес чи економіку в цілому. Наприклад, прокуратура є важливою ланкою правоохоронної системи і може використовуватись для політичного тиску. СБУ має право втручатись в економічну діяльність підприємств, а отже може стати інструментом здійснення тиску на бізнес. Фонд державного майна відповідає за процес приватизації та управління державними активами.

Що варто робити

На нашу думку, задля блага країни новообраний Президент у рамках своєї політичної сили повинен привести авторитетних, професійних, однак не безумовно лояльних до себе, людей до нового парламенту*.  З 2014 року Україна запровадила чимало прогресивних реформ, однак попереду ще багато роботи. Першим кроком будь-якої реформи є законодавство. Саме тому Україні (як і будь-якій іншій країні) потрібні компетентні законодавці.

По-друге, новообраний Президент повинен запропонувати справжніх професіоналів на посади Генерального Прокурора, Голів Служби безпеки (СБУ), Антимонопольного  комітету, Фонду державного майна (ФДМУ) тощо — професіоналів, які здатні інституційно розбудувати відповідні органи. Зокрема, СБУ має зосередитись на своїх безпосередніх обов’язках із захисту державної безпеки. Її потрібно позбавити права розслідувати економічні справи й тиснути на бізнес. Президент має подати відповідний законопроект до парламенту. Однак, СБУ може припинити втручання в діяльність бізнесу не очікуючи змін до законодавства.

Основним пріоритетом Фонду держмайна протягом наступних двох-трьох років має стати імплементація масштабної приватизації, яку уможливив новий закон, ухвалений в березні 2018 року. Реалізація процедури приватизації відповідно до закону стане серйозним сигналом для українських та закордонних інвесторів про те, що в Україну варто інвестувати.

Нове законодавство, ухвалене 2016 року, значно підвищило незалежність судової системи. Однак з боку політиків чи бізнесу можуть спостерігатись неформальні спроби впливу на суддів. Новий Президент повинен чітко заявити, що це неприйнятно й що такі спроби будуть негайно припинені. І дотримати свого слова.

Зрештою, незважаючи на обсяг його впливу на парламент, Президента обирає народ. Тому Президент може використати народну підтримку на користь чи на шкоду державі. Використання народної довіри на благо – це адвокація та підтримка економічних реформ.

На нашу думку, найважливішими реформами, які повинен підтримати новий Президент, є:

1. конституційна реформа, яка дозволить нарешті завершити децентралізацію, і, в ідеалі, усунути дуалізм виконавчої гілки влади (Президент може також скликати конституційні збори, щоб завершити цей процес). Децентралізація надзвичайно важлива для розвитку демократії та запобігання захопленню влади.
2. імплементація Угоди про Асоціацію з ЄС, що означає щоденну роботу, пов’язану з гармонізацією українського законодавства з європейським. У довгостроковій перспективі така робота відкриє можливості для тіснішої співпраці між ЄС та Україною на всіх рівнях.
3. впровадження ринку купівлі та продажу сільськогосподарських земель  –  це привабить інвесторів, покращить ефективність агросектору й підвищить ВВП приблизно на 1.5 в.п.
4. реформи охорони здоров’я та освіти. Ці реформи є необхідними для розвитку людського капіталу, а в сучасному світі саме люди є головним активом держави;
5. покращення бізнес-середовища, тобто дерегуляція і підвищення конкуренції; покращення стандартів корпоративного управління в країні, в тому числі через приватизацію державних підприємств, які не створюють унікальних соціальних благ.

Чого робити не варто

Новий Президент  не повинен торгувати голосами в парламенті. Використання старих схем для ухвалення навіть прогресивних законів стане ведмежою послугою для країни, де політична реформа, суттю якої є формування довіри та співпраці між державою та громадянами, ледве почалася.

Виходячи з вищенаведеного, Президент не повинен підписувати законів, які намагаються запровадити нерівні умови для суб’єктів економічної діяльності, створити можливості для отримання несправедливих прибутків чи скасувати позитивні зміни, наприклад, згорнути реформу державних закупівель чи позбавити незалежності НБУ.

Крім того, Президент не повинен підривати політику уряду чи гальмувати ухвалення важливих законів для того, щоб підтримати власну популярність за рахунок інших гравців. Такі політичні ігри матимуть негативні наслідки для всієї країни.

Автори

1. Олександра Бетлій, Міністерство фінансів України
2. Олена Білан, Dragon Capital
3. Володимир Білоткач, Newcastle U
4. Тимофій Брік, KSE
5. Юрій Городніченко, UC Berkeley
6. Катерина Дронова, Berkeley
7. Олександр Жолудь, НБУ
8. Вероніка Мовчан, IER
9. Денис Нізалов, KSE
10. Олена Нізалова, University of Kent
11. Алекс Нікольсько-Ржевський, Lehigh University
12. Ілона Сологуб, KSE
13. Олександр Талавера, Університет Свонсі
14. Наталя Шаповал, KSE
15. Дмитро Яблоновський, Центр економічної стратегії