Індекс реформ 156: Фінлізинг та ветеринарна медицина

«Закон має багато позитивних сторін. Зокрема він сприяє гармонізації українського законодавства з європейським, імплементуючи понад 15 нормативних актів ЄС та дозволяючи у подальшому імплементувати ще декілька на рівні підзаконних актів. Це сприятиме підвищенню довіри до української системи контролю в галузі ветеринарної медицини, та, як результат, сприятиме розширенню кордонів для експорту вітчизняної продукції тваринництва. 

Завдяки адаптованим до європейських законодавчим ініціативам кількість дозвільних документів зменшилася з 5 до 3, а термін видачі ветеринарних документів скоротився з 30 до 1 дня. Нарешті дозвільні документи та ветеринарні рецепти можна буде отримувати у електронній формі. Реєстрація ветпрепаратів стала безстроковою (раніше – 5 років), натомість держава запровадила післяреєстраційний моніторинг за ефективністю ветпрепаратів, що дозволить Україні використовувати лише найкращі діючі речовини та створить сприйнятливі умови для боротьби із фальсифікатом ветеринарних препаратів.

Діагностика захворювань тварин з метою державного контролю може здійснюватися будь-якою уповноваженою акредитованою лабораторією незалежно від форми власності, а не лише державною, як це було раніше.

Ще одна важлива зміна – впровадження ризик-орієнтованого підходу до ветеринарних перевірок: якщо бізнес не становить високого ризику, він перевіряється із меншою періодичністю». 

«Закон про фінансовий лізинг упорядковує та актуалізує законодавче регулювання у цій сфері, приводить його у відповідність до наявних ринкових практик. Це має сприяти зменшенню ризиків для учасників ринку та його інтенсивному розвитку. У перспективі це дозволить істотно розширити можливості залучення інвестиційного фінансування для бізнесу, що сприятиме економічному зростанню в цілому.

Що стосується конкретних змін, то їх безліч. У порівнянні з попереднім законом цей Закон фактично написаний наново.

Із важливого можна відзначити (і це не вичерпний перелік):

• посилено захист прав лізингодавців у випадках розірвання договору та повернення об’єкту лізингу (при односторонній відмові лізингоодержувача від лізингу вже сплачені платежі не підлягають поверненню, а у разі неповернення об’єкта лізингу у строк лізингодавець має право вимагати дострокової сплати всіх майбутніх платежів тощо);
• скасовано обов’язковість нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу щодо транспортних засобів (тепер – на вимогу сторін);
• встановлені вимоги щодо інформування споживачів про вартість та умови лізингу перед укладенням договору (по аналогії зі споживчим кредитуванням)». 

«Договір лізингу – це комплексний договір, який одночасно поєднує в собі купівлю-продаж активу і його фінансування. Стара редакція закону не враховувала багато моментів і залишала можливість зловживань зі сторони недобросовісних лізингоодержувачів.  Нова редакція полегшує роботу  і знімає деякі питання, які до цього були не врегульовані – наприклад, як і коли переходить право власності на актив. Врегульовано питання про розірвання договору, також  збільшено строк, зі спливом якого лізингодавець набуває право вилучити предмет лізингу – з 30 днів до 60 днів прострочки платежу. Скасовано необхідність нотаріального посвідчення договорів лізингу з фізособами. Нова редакція закону зменшує ризики фінансування та сприятиме поширенню лізингу в країні». 

«Норми попередньої редакції закону, якій діяв з 2004 року, застаріли та вимагали оновлення, щоб відповідати сьогоднішній ринковій моделі фінансового лізингу. Нова редакція нарешті усунула ряд розбіжностей, які виникали на практиці при застосуванні норм закону.

1. Закон дозволить припинити практику деяких недобросовісних лізингоодержувачів щодо стягнення з лізингодавців усіх одержаних ними платежів в рахунок компенсації вартості предмета лізингу. Нова редакція закону враховує ті прогалини, які раніше це дозволяли.
2. Довгоочікуваним було однозначне врегулювання переходу права власності на предмет лізингу в кінці його строку на підставі договору фінансового лізингу без необхідності укладання окремого договору купівлі-продажу. Неоднозначність старого закону в цьому аспекті спричиняла неузгодженість із вимогами податкового права та фінансового обліку. Тому вирішення цієї проблеми позитивно відобразиться на регулюванні галузі.
3. Важливою зміною, яка має справити позитивний вплив на можливість надання фінансового лізингу фізичним особам, стало однозначне встановлення вимоги до укладення таких договорів у простій письмовій формі. Раніше, через неоднозначність регулювання державними органами, часто вимагалася нотаріальна форма договору, що збільшувало витрати та гальмувало розвиток галузі.
4. Посилено і засоби захисту лізингодавця, оскільки тепер закон встановлює міру відповідальності недобросовісних лізингоодержувачів, які не повертають предмет фінансового лізингу після розірвання договору.
5. Новий закон також регламентує певні обов’язки та відповідальність постачальника предмету лізингу, якщо вибір постачальника здійснювався лізингоодержувачем. Це звільняє лізингові компанії від непритаманної їм відповідальності за якість та строки поставки та дозволить їм пропонувати ринку нові гнучкіші продукти.

У підсумку, Закон дасть змогу захистити права лізингоодержувачів, лізингодавців, створити конкурентне середовище у цій сфері та гармонізує законодавство України з правом Європейського Союзу. Ухвалення закону дозволить істотно розширити використання лізингу як альтернативи довгострокового фінансування придбання транспорту, обладнання, іншої техніки та нерухомості».