Індекс реформ 215: заборона книжок з рф та Білорусі, сертифікація насіння та грошове забезпечення військових

«Логіка законодавця в тому, що видавнича продукція з країни-агресора з високою ймовірністю може містити російську пропаганду. Те саме стосується видавничої продукції російських авторів і з дещо меншою імовірністю — російськомовної продукції загалом. Це наслідок того, що не лише російська держава воює з Україною, а й російське суспільство ставиться до нас як до людей “другого сорту”. Тому прийняття законопроєкту можна вважати виправданим.

Але є кілька проблем. Загальна — це перехід аудиторії в мережу Інтернет, де вона й надалі може споживати російський контент, хоча чимало сайтів з рф у нас заблоковані. Конкретно в даному Законі проблема з широким поняттям видавничої продукції. Адже під нього може підпадати й преса, і книги. Якщо брати аспект саме російськомовної продукції, то в Законі варто було б уточнити, що він або не поширюється на пресу, або щодо неї застосовується окрема процедура оцінки змісту. Для отримання дозволу на ввезення в Україну видавнича продукція російською мовою має не містити антиукраїнського змісту. Проте зміст книги оцінити простіше, тоді як зміст газети чи журналу в кожному випуску буде іншим. Закон не містить конкретики щодо процедур надання дозволу на ввезення в Україну російськомовної преси й чітко не виводить пресу з-під своєї дії».

«19.06.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень  на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України». 

В пояснювальній записці до законопроєкту, його ініціатори зазначили, що держава зобов’язана надійно захистити свій культурно-інформаційний простір від російської пропаганди та загалом негативного впливу росії.

Звичайно в умовах широкомасштабної збройної агресії, впровадження заборон чи обмежень щодо агресора є цілком логічним та обґрунтованим.

Що ж до змін – даним законом було викладено статтю 28-1 в новій редакції, відповідно до якої, забороняється ввезення та  розповсюдження в Україні видавничої продукції, що має походження або виготовлена чи випущена у світ (та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України), а також книжкових видань, що містять твори, автори яких є або були у будь-який період після 1991 року громадянами держави-агресора.

Дана заборона не розповсюджується на твори колишніх громадян держави-агресора, які є (або на момент смерті були) громадянами України і не мають (або на момент смерті не мали) громадянства держави-агресора. Також, під заборону не підпадає продукція, що має походження або виготовлена та випущена у світ на тимчасово окупованій території України до її окупації. 

Окрім того, цим Законом також чітко передбачається, що під вказані обмеження не підпадає видавнича продукція, яка ввозиться фізичними особами не з метою розповсюдження, та обов’язково, за  умови дотримання сукупності таких вимог: 1) ввезення видавничої продукції здійснюється в ручній поклажі або супроводжуваному багажі; 2) загальна кількість видавничої продукції не перевищує 10 примірників; 3) видавнича продукція не включена до Реєстру видавничої продукції антиукраїнського змісту. 

Закон запроваджує також дозвільну процедуру на ввезення і розповсюдження видавничої продукції випущеної державною агресором, та передбачено виключний перелік документів, необхідний для отримання такого дозволу. Встановлено 10-денний строк на видачу дозволу (або на відмову у видачі дозволу), з моменту отримання уповноваженим державним органом необхідних документів від заявника.

Разом з тим, за ввезення чи розповсюдження продукції що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України (а також антиукраїнської продукції), без відповідного дозволу, про який йдеться вище, передбачається накладення штрафу у розмірі  десяти мінімальних заробітних плат (на сьогодні це 67000 грн.)  за кожен наступний такий випадок, а сама продукція вилучається з обігу».

«Цей закон має захистити українське книговидання і книгорозповсюдження від російського впливу. 

Раніше видані дозволи на ввезення і розповсюдження такої продукції скасовуються. Для видань, виданих мовою держави-агресора, що ввозяться з інших країн, запроваджується дозвільний порядок ввезення, який досі діяв для видань, що ввозяться з рф.

Дозвільна процедури передбачає контроль відповідності цих видань вимогам законодавства України, перш за все їх перевірятимуть на наявність антиукраїнської пропаганди.

Забороняється випуск, ввезення, розповсюдження в Україні книжкових видань, що містять твори авторів – громадян рф. Ця заборона не поширюватиметься на книги, видані в Україні до 1 січня 2023 року.

В Україні з 1 січня 2023 року книги видаватимуться і розповсюджуватимуться державною українською мовою, мовами корінних народів України і офіційними мовами Європейського Союзу. Книги іншими мовами можуть видаватися і розповсюджуватися, якщо вони видані мовою оригіналу.

Перекладна література має видаватися і розповсюджуватися в перекладах на українську мову або будь-яку офіційну мову Європейського Союзу чи мову корінного народу України.

Головним органом виконавчої влади, який буде виконавцем закону став Держкомтелерадіо. До повномасштабного вторгнення і вступу в дію закону, який забороняє імпорт книг з росії та Білорусі та видання творів російських авторів, Держкомтелерадіо мав справу з імпортом та розповсюдженням видавничої продукції держави-агресора. Тепер предмет регулювання зміниться. Комітет матиме справу з імпортом та розповсюдженням видань, випущених у світ державною мовою держави-агресора, що ввозяться з території інших країн, незаконно ввезеною продукцією держави-агресора та Республіки Білорусь, продукцією антиукраїнського змісту.

На Держкомтелерадіо покладається ведення Реєстру видавничої продукції антиукраїнського змісту. Реєстр формуватиметься за результатами реалізації дозвільної процедури.

Загалом для українських книговидавців і книгорозповсюджувачів це дуже хороший закон. Таким його визнав і Президент України Володимир Зеленський, не зрозуміло тільки, чому він його підписав аж через рік після ухвалення».

«У постанову внесені деякі зміни для виконання євроінтеграційних зобов’язань України, а саме – вдосконалення процедури оцінки відповідності насіння і садивного матеріалу при визначенні їхніх сортових якостей. 

Зокрема йдеться про спрощення умов ведення насінництва та розсадництва і реалізації конкурентної політики під час польового оцінювання (складової процедури сертифікації).

Постанова включає такі норми:

• Суб’єктам насінництва та розсадництва можна укладати договір про надання послуг польового оцінювання насіннєвих посівів або насаджень садивного матеріалу з незалежним аудитором із сертифікації (агроном-інспектор), без залучення державного органу з сертифікації.
• Аудитор несе відповідальність за повну конфіденційність інформації, яку він отримує в процесі виконання роботи. Він має персональну відповідальність за достовірність відомостей, внесених до виданих актів польового оцінювання або актів бракування, а також веде їхній облік.
• На підставі акту польового оцінювання з урахуванням відомостей, зазначених в акті вибіркового оцінювання (у разі здійснення робіт аудитором із сертифікації, який проводив свою діяльність як незалежний експерт), орган із сертифікації, до якого заявник подав заявку на визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу, оформлює Сертифікат, який засвідчує сортові якості насіння або садивного матеріалу та вносить відповідні дані до Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал.

Варто звернути увагу на те, що:

• Заявки на сертифікацію на сортові якості, де залучаються аудитори з сертифікації (агрономи-інспектори), подаються навесні до кінця травня, в той час як  зміни до постанови ми отримали пізніше  – в червні.
• Реєстр аудиторів із сертифікації (агрономів – інспекторів) закритий з початку воєнного стану, і субʼєкти насінництва не мають доступу до нього, відповідно не можуть ним користуватися.

Сподіваємось, що ця постанова сприятиме чіткому та прозорому механізму процедури сертифікації насіння і садивного матеріалу».

«Відповідно до Закону без змін залишаються додаткові виплати у розмірі 100 тис. грн військовослужбовцям із пораненням, які перебувають на лікуванні, родичам  полонених, безвісно відсутніх, інтернованих, загиблих. 

Законом не передбачені додаткові виплати всім без винятку військовослужбовцям. Проте тим військовим, які беруть безпосередню участь у бойових діях та виконують інші визначенні завдання, залишають додаткову винагороду у розмірі від 30 до 100 тис. грн на місяць на період виконання цих завдань. 

Додатково запроваджена винагорода військовослужбовцям строкової служби у розмірі 6 тис. грн на місяць, курсантам – 2350 грн, військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах, від 15 до 30 тис. грн. 

Важливе нововведення закону – військовослужбовцям, які у зв’язку з пораненням визнані обмежено придатними або непридатними до військової служби та зараховані у розпорядження їхніх командирів, протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення за останньою займаною посадою. 

З третього місяця і до закінчення перебування у розпорядженні командирів вони щомісячно мають отримувати оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороду в розмірі 20100 грн. 

Остаточний висновок про всі перелічені додаткові виплати військовослужбовцям можна буде зробити, коли Уряд встановить перелік умов та порядок нарахування цих виплат, що має відбутися до кінця липня».