Якою є Інфляція в Україні

Нещодавно в одному з блогів, передрукованому низкою українських видань, з′явилося твердження про те, що в Україні гіперінфляція, рівень якої, за підрахунками автора, складає 272% на рік або 64.5% на місяць. VoxUkraine вважає метод оцінки інфляції, використаний автором блогу, неправильним, і таким, який неможливо застосовувати до України. Нижче ми пояснюємо, чому.

Автор блогу розраховує рівень інфляції в Україні за паритетом купівельної спроможності (ПКС) – так само він раніше оцінював рівень інфляції у Зімбабве у 2008 році.

Спрощено, паритет купівельної спроможності припускає, що ціна одного й того самого товару в різних країнах має бути однаковою. Наприклад, якщо шоколадка в Україні коштує 10 грн., а в США 1 дол., то 1 долар має коштувати 10 грн. Узагальнено, обмінний курс між двома країнами має дорівнювати відношенню рівнів цін у цих країнах. Наприклад,

курс UAH/USD = рівень цін в Україні / рівень цін у США

або

інфляція в Україні / інфляція у США = зміна курсу UAH/USD (%)

До речі, курс гривні до долара, розрахований Світовим банком за ПКС, на 31.12.2014 дорівнював 4,27. Отже, як бачимо, теорія ПКС досить далека від реальності.

На спрощеному прикладі з шоколадкою можна одразу побачити вади теорії ПКС. По-перше, важко знайти абсолютно однакові товари у двох країнах. По-друге, частину товарів (наприклад, товари, що швидко псуються або ті, що мають високі транспортні витрати), а також послуги (освіта, медицина, побутові послуги та ін.), економічно невигідно або неможливо імпортувати/експортувати, отже, ціни на такі товари та послуги в різних країнах будуть відрізнятися. Крім того, рівняння ПКС показує “довгострокову” рівновагу (наприклад, середні значення курсу та інфляції за 10-річний період), тоді як у короткостроковому періоді на курс національної валюти можуть впливати такі чинники як спекуляції чи паніка, що, власне, і спостерігалося протягом останнього місяця. Застосовувати ПКС у такій ситуації – це все одно, що робити висновок, що нормальна температура тіла людини – 39 градусів, вимірявши її під час грипу.

Правильний розрахунок інфляції – це порівняння цін на товари та послуги, що входять до споживчого кошика, в різні періоди часу – саме такий розрахунок здійснюється та публікується Держстатслужбою. На кінець січня Держстат визначив, що річна інфляція (тобто з січня 2014 по січень 2015 року) сягнула 28,5%. Чи можна довіряти цим даним? Як показує дослідження Тома Купе, ціни на продукти харчування в київських супермаркетах в цілому змінювались доволі подібно до того, про що звітував Держстат. Отже, якщо оцінка інфляції Держстатом і занижена, то на кілька відсоткових пунктів, а не в рази.

Інфляція для Зімбабве була розрахована автором блогу за ПКС тому, що статистична служба цієї країни, на відміну від української, не публікувала жодних даних (і, мабуть, не здійснювала жодних спостережень). Отже, автору залишалося лише припустити, що рівень інфляції дорівнює рівню знецінення національної валюти. Коли інфляція сягає десятків тисяч відсотків, як у Зімбабве, таке припущення ще можна толерувати, але у випадку України воно безумовно хибне. Наприклад, з початку 2000 по середину 2008 року сукупна за весь період інфляція склала 112% (тобто зростання рівня цін у понад 2 рази), в той час як гривня зміцнилася (!) щодо долара (основна валюта наших зовнішньоекономічних операцій) з 5,38 до 4,85 грн/дол.

Що ж до цифри у 272%, то автор узяв курс “чорного ринку” на момент написання статті (33,78 грн. дол.) та порахував його зростання порівняно з курсом рік тому (24 лютого 2014 року середній курс гривні до долара складав 9,1).

Отже, залишилося одне питання – чи висока інфляція в Україні і чи можна говорити про гіперінфляцію?

Формально, гіперінфляція визначається як зростання цін не менш ніж на 50% на місяць або приблизно на 13000% за рік – отже, це не наш випадок. Тим не менш, порівняно з останніми роками, інфляція у майже 29% за рік – це дуже високий показник. Востаннє такий рівень інфляції було зафіксовано у 2008 році. Ціни окремих товарів та послуг зросли ще більше – наприклад, ціни на яйця зросли за цей період на 77,1%, ціни автомобілів – на 83,7%, оплата послуг каналізації – на 71,4%. Проте інші ціни зростали значно повільніше – молоко на 13,9%, масло – 9,4%.

В цілому, якщо не відбудеться бездумного друку гривні, як у середині 1990-х, гіперінфляція Україні не загрожує, хоча в умовах війни і відповідного спаду виробництва навряд чи можна очікувати швидкого повернення інфляції до одноцифрових значень.