Майбутнє реформ крізь призму предвибірчих обіцянок

Тепер, коли Україна вийшла на фінішну пряму до позачергових парламентських виборів, запланованих на 26 жовтня 2014 року, ще не пізно задуматися про програми основних політичних сил, які націлені «очистити» Верховну Раду (парламент України) від прихильників колишнього режиму і «перезавантажити» політичний спектр України і дати стимул реформам, за які боролися учасники Євромайдану, або Революції Гідності, і яких прагнуть більшість українців.

Не треба бути наївним і сподіватися, що всі обіцянки і заяви в цих документах будуть виконані. Проте, дані програми дають уявлення, якими питаннями стурбована сьогодні Україна і наскільки обгрунтованим, послідовним і орієнтованим на реформи може бути майбутнє формування політики. Нарешті, сили, які сформують парламент, будуть розробляти політику, яка зможе нарешті дати поштовх довгоочікуваної в Україні та за кордоном трансформації країни в процвітаючу ринкову економіку після двох (втрачених?) десятиліть надій і розчарувань. Надзвичайно важливим стає питання чи продовжить Україна конституційні реформи розподіляючи владу від президента до парламенту і в регіони.

Ідея цього поста не в тому, щоб порівняти програми, а скоріше припустити, яка політика швидше за все буде здійснюватися новим парламентом (дивіться пости колег тут і тут про порівняння програм). Для цього, автор акцентує увагу на тих пропозиціях в програмах, які, на його думку, сприятливі або небезпечні на шляху до реформ, приділяючи особливу увагу економічним заходам. Читачі і, як ми сподіваємося, партії будуть попереджені щодо основних ризиків, що стосуються процесу реформ і які можуть здійснитися, якщо партії будуть діяти відповідно до частин документів їхніх кампаній, які отримали негативний відгук. До важливих критеріїв оцінки відносяться рівень деталізації, можливість реалізації, економічна обгрунтованість і стабільність / злагодженість.

Будуть розглянуті програми наступних партій (в алфавітному порядку): Батьківщина (Батьківщина), Радикальна партія (РП), Опозиційний блок (ПРО), Блок Петра Порошенка (БПП), Народний Фронт (НФ), Самопоміч і Сильна Україна (СУ). Текст програми партії можна отримати за посиланням в українській назві партій.

Батьківщина (Політична партія Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”)

Сильними елементами програми є заходи по боротьбі з корупцією, пропозиції щодо реформ судової системи, а також заходи по сприянню побудови системи стримувань і противаг між гілками влади. Зокрема, партія пропонує конкретні механізми для практичної реалізації ідеї запропонованої Антикорупційним Комітетом (АЛ) (забезпечити незалежність АК, надати йому право провокувати хабарі і т.д.) і безпосередньо обіцяє зобов’язати державних чиновників публікувати доходи і витрати в Інтернеті і значно збільшити кримінальну відповідальність за корупцію державних посадових осіб. Тільки Бактьківщіна говорить про альтернативу всюдисущому прагненню до люстрації державних службовців: системі “приватного обвинувачення”, яка дає кожному громадянину право безпосередньо залучати до відповідальності в суді корумпованих державних чиновників і нагадує позовні заяви qui tam що діють у багатьох демократичних країнах (дивіться статтю на цьому блозі про це).

Партія безперечно права, що антикорупційні заходи будуть ефективними лише в разі відповідної судової реформи. На щастя, вона пропонує логічні і досяжні реформи судової системи, включаючи створення суду присяжних, громадський контроль за судами і місцевими судямі, які будуть обрані громадянами. Також очевидними позитивними аспектами є створення системи «народного контролю» в органах державної влади (незалежна наглядова рада в кожному державному органі, що складається з представників громадськості та має право вето) і поліпшення в системі розподілу повноважень, такі як відсторонення депутатів від влади, імпічмент Президента і місцеве самоврядування.

Батьківщина є явним прихильником проєвропейського і про-НАТО напрямку в зовнішній політиці, що забезпечує високі показники кампанії з точки зору ясності політичної ідеології. Заявлена необхідність в ухваленні європейської практики в багатьох аспектах економічного і політичного життя, безвізового режиму з Європейським Союзом (ЄС), безумовна Угода про асоціацію і в кінцевому підсумку повне членство в ЄС, а також пропозиції щодо співпраці з ЄС в обороні є хорошими способами “трансплантації “демократичних інститутів в Україні.

Відповідно до цієї проєвропейської ідеології в економічній частині програми пропонується різке зменшення податків, дозволів і контролюючих органів для бізнесу. Можна здогадатися, що запропонований “бізнес-омбудсмен” буде установою для захисту прав малого та середнього бізнесу, хоча це чітко не вказано.

На противагу згаданим плюсам, програма сповнена передвиборчим популізмом, що робить її менш привабливою для помірного електорату. Серед слабких місць – нереалістичні заходи зі встановлення миру на Сході: з огляду на динаміку конфлікту з кінця літа дуже малоймовірно, що Україна може “змусити” Росію відступити або компенсувати втрати. Єдине здорова пропозиція тут – це проект створення централізованої Ставки Верховного Головнокомандувача для впорядкування і консолідації управління військовими діями.

Економічна частина програми є слабкою, деталі практично відсутні. Яка роль бізнес-омбудсмена? Неясно, наприклад, яку стратегію економічного розвитку партія передбачає для післявоєнної відбудови і подальшого розвитку економіки. Однак, партія обіцяє, що це повинно стати основою для підвищення заробітної плати (для державних службовців, ветеранів ATO і т.д.).

Радикальна партія (Радикальна Партія Олега Ляшка)

В цілому програма цієї партії дуже популістська. Створюється враження, що програма дуже фокусується на «гарячих питаннях», обговорюваних в пресі (полювання на відьом серед сепаратистських державних чиновників, корумпованих поліцейських, олігархів і т.д а не на довгостроковій стратегії «радикальних» реформ, як це мається на увазі в імені партії і гаслах в кінці програми.

Партія здається націленою на найбільш економічно неблагополучну частину електорату, в тому числі – на жителів села. Напевно тому найбільш продуманими заходами є ті, які відносяться до сільськогосподарської реформи ( “Без села – НЕ буде України»), зокрема, міра за якою заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення ( “для запобігання зловживань”) повинна бути замінена на здачу землі в оренду. До речі, Батьківщина, яка, ймовірно, близька до РП в політичному спектрі, тільки пропонує повну заборону на продаж землі, не будучи такою конструктивною в способах просування підприємництва на селі. Тим не менш, система, що була запропонована РП не здається, такою, що узгоджується із забороною для іноземців “контролювати наші чорноземи.” Врешті-решт, Україні потрібна система ефективних фермерів і агропідприємств – а іноземні інвестиції в цій галузі були б корисні.

Автор цієї статті вважає виправданими деякі запропоновані заходи соціального характеру (в частині “Людям – захист, добробут, майбутнє”), наприклад, адресну підтримку малозабезпечених та сімей з двома і більше дітьми, введення фельдшерсько-акушерського пункту в кожному селі, легалізацію працівників-мігрантів за кордоном (в основному це визнає реальність життя, коли все більша частина припливу іноземної валюти в Україну надходить з гастарбайтерів).

Деякі елементи антикорупційних заходів, таких, як право провокувати хабарі і системи контролю витрат з боку державних чиновників не є достатньо оригінальними для РП, але, на щастя, включені в програму. Проте, ці заходи не є конкретними у зрівняні з програмою Батьківщини.

На відміну від згаданих, інші антикорупційні заходи, такі як створення “громадського антикорупційного корпусу” з колишніх ветеранів антитерористичної операції для “реагування на скарги громадян” звучать просто небезпечними – приведення у виконання анти-корупційних заходів має здійснюватися відповідними державними органами внутрішніх справ відповідно до рішень суду і не воєнізованими підрозділами сумнівної легітимності. Вище згадана система “приватного обвинувачення” або qui tam, що запропонована Батьківщиною, може бути компромісним рішенням. У будь-якому випадку, судова система повинна бути реформована, але про це мало (нічого) сказано в програмі РП. Єдиною згадкою про зміни в уряді є пропозиція “повністю замінити правоохоронні органи” і здійснити “повну люстрацію” чиновників. Але ніяких подробиць не наводиться.

Економічний блок РП (за винятком сільськогосподарського розвитку та розвитку сільської місцевості, що згадуються як позитивні пункти) повністю непослідовний і знаходиться в протиріччі з метою сприяти розвитку підприємництву та повазі до права власності. Такі заходи, як змусити олігархів платити за “приватизацію за копійки” і кризовий податок на олігархів, право місцевих громад управляти землею, будівлями та обладнанням (?), і скасування 75% зовнішнього боргу викличуть відтік капіталу з України, завдадуть шкоди інвестиційному та ділового клімату, і вб’ють підприємництво на корню. Ці запропоновані заходи не сумісні з про-бізнесовою пропозицією про спрощення бізнес-звітності та мінімізації перевірок від різних державних органів.

Опозиційний блок (Політична партія “Опозіційній блок”)

З огляду на розповсюдження популістських партій в українській політиці з невиправданими радикальними пропозиціями, деякі елементи цієї програми мають сенс. Проте, Україна не повинна втратити можливість проведння реформ, ініційованих революцією 2014 року. На жаль, в більшій частині програми ПРО намагається врятувати систему державно-олігархічного домінування, в якій Україна прожила останнє десятиліття її розвитку.

У частині “МИР” OП пропонує почати загальний національний діалог в якості єдиного варіанту встановлення миру і розслідувати масові вбивства цивільного населення. Автор цього поста підтримує ідею залучення до процесу всіх сторін, які готові вести переговори за умови територіальної цілісності України. Однак, інша частина пропозицій в цій частині є відверто поразковою безпосередньо визнаючи верховенство Росії в регіональній геополітиці, закликаючи до “переговорів з Росією” за посередництвом США, ЄС та інших країн як засіб відновлення миру на Сході.

Неясно також, яким буде джерело фінансування для програми модернізації армії, розвитку української оборонної промисловості, як описано в кінці цієї частини.

Політична частина програми ( “СТАБІЛЬНІСТЬ”) чітко пояснена, але не така про-реформістська, як це потрібно Україні зараз: країна потребує кардинальних реформ, а не “стабільності” останніх років. Маючи це на увазі, все ж можна побачити ряд розумних пропозицій і в цій частині. Наприклад, як і інші партії, ОБ пропонує надати велику роль місцевим громадам. Національний план відновлення Донбасу – хороша ідея, якщо вона базується на ринкових механізмах. Такий підхід в цілому відповідає проголошеній (на початку економічної частини “ВІДРОДЖЕННЯ”) потреби в поліпшенні умов для інвестування, залучення прямих іноземних інвестицій і створення нових робочих місць.

Автор цієї статті з розумінням відноситься до більш ретельного підходу до «старої урядової бюрократії”, ніж це часто пропонують більш радикальні партії (що пропонують, наприклад, “повну люстрацію” і т.д.). Ускладнення з пропонованою “загальною люстрацією” полягає в тому, що в Україні немає в наявності достатньої кількості фахівців, які були б придатні для заміни існуючих чиновників, з огляду на стан освіти і еміграцію наукових і творчих працівників з країни. Потрібно завжди сподіватися на краще, але існуючі кандидати або дискредитували себе співпрацею з попередніми режимами Януковича і Ющенка або, якщо вони набираються з експертів прозахідних аналітичних центрів, університетів, бізнес-співтовариств або українців з-за кордону, просто потребують часу для набуття досвіду управління державою. Для того, щоб замінити нинешніх державних службовців на більш професійний “технократичний” уряд буде потрібен час. Тим не менш, цей процес має бути розпочатий і правильно реалізований. Знову ж, система «приватного обвинувачення» має бути серйозно розглянута майбутньою Верховною Радою. Проте, той факт, що пропоновані реформи правоохоронних органів і судової системи мають декларативний характер ставлять під сумнів загальну прихильність ОП змінити існуючий статус-кво.

Інші позитивні характеристики включають такі соціальні питання, як інклюзивна мовна політика, в рамках якої українська мова є єдиною державною мовою в той час, як місцеві громади мають право визначати статус інших мов (так звані “регіональні мови”), здійснення медичного страхування, безкоштовне медичне обслуговування для бідних, заходи напралені на розвиток молоді та підтримка молодих сімей шляхом надання субсидій на народження дітей або дешевих кредитів на житло.

Економічна частина “ВІДРОДЖЕННЯ” чітко пояснена, але крім запропонованих зниження податків і нормативного тиску на малий і середній бізнес і згаданих вище соціальних заходів, пропонує економічно невиправдані або зовсім катастрофічні кроки, такі як державна підтримка національних виробників і валютна політика, яка ґрунтується на фіксованому обмінному курсі. Політика контролю інфляції набагато більш розумна, хоча і не ясно, звідки з’являться ставки в розмірі 5% і як партія пропонує контролювати інфляцію – немає точної пропозиції грошово-кредитної політики таргетування інфляції Національним банком України (НБУ), при гарантії його більшої самостійності. У будь-якому випадку, ідея зобов’язати НБУ слідувати політиці передбачуваного валютного курсу знаходиться в протиріччі з незалежністю НБУ. Пропоновані кредитні та податкові канікули для підприємств в районах, постраждалих від війни є, на перший погляд, виправданими – такі підприємства повинні відновити і швидко задовольнити потреби регіону, який збанкрутував через війну. Проте, це може дати широкі можливості для шахрайства з боку тих, хто не має нічого спільного з наданням послуг у постраждалих регіонах. Кращим варіантом є надання низьких корпоративних податків для всіх українських підприємств, і дуже низькі податки або взагалі їх відсутність для тих, що запускаються та малих підприємств. За умови економічного зростання регіони виграють від інвестицій і / або програм розвитку в будь-якому випадку. У короткостроковій перспективі дво- (багато) стороння іноземна допомога і допомога в цілях розвитку може бути джерелом фінансування нагальних потреб людей та інфраструктури.

Партія Блок Петра Порошенка (Партія “Блок Петра Порошенка”)

В цілому, програма БПП є хорошим балансом між кампанією по здійсненню реформ і цивілізованим шляхом їх реалізації, що могло б бути привабливим для середнього класу, підприємців, і більш помірних частин електорату. Крім того, програма є щирою і не обіцяє великих результатів без важкої роботи і самопожертви усіма в країні. Однак, ряд заходів носять декларативний характер і програма трохи незв’язна.

Автор статті підтримує політичну частину “Жити вільно”. Заходи розумні і конкретні, без “рубки сокирою”. Наприклад, державні органи, які втратили довіру громадськості, повинні бути переобрані, а не люструвані без дискримінації, хоча, трохи непослідовно, люстрація державних органів згадується в пункті «ЖИТИ ЧЕСНО!». Можливо БПП лавірує, включаючи люстраційну риторику, для залучення більш радикальних виборців.

БПП ще раз підтверджує зобов’язання скоротити повноваження президента за рахунок упорядкування парламентсько-президентської системи, в якій коаліція парламенту має право формувати Кабінет Міністрів. Як це буде реалізовано ще належить з’ясувати. Практичні заходи, що забезпечують зміцнення системи стримувань і противаг, включають, серед іншого, явну обіцянку посилити прозорість уряду за допомогою цивільних, правових і політичних механізмів контролю, конкурентоспроможних і незалежних засобів масової інформації, громадського контролю та їх більшої автономії / незалежності від інших гілок влади ( судова реформа обговорюється в рамках “Жити чесно!”). Як і її близькі конкуренти, партія обіцяє децентралізацію, даючи більше повноважень місцевим громадам. БПП передбачає адміністративні реформи, які будуть супроводжуватися розвитком фонду професійних державних службовців, які будуть нести відповідальність перед суспільством в обмін на соціальні гарантії. Проте, це поступовий процес (як описано вище під Опозиційним блоком), абсолютно несумісний з обіцянкою негайної люстрації всіх гілок влади.

Цікаво, що в економічній частині “Жити в достатку!”, Мова йде не тільки про зменшення податкового тиску, зниження ставок оподаткування, боротьбу з ухиленням від сплати податків, спрощенням системи оподаткування для суб’єктів малого та середнього бізнесів – але і підкреслюється необхідність змінити ставлення людей до підприємницької діяльності в цілому. Це гарна ідея, тому що навіть зараз успішний підприємець або бізнесмен, який пов’язав своє життя з цією справою, зважившись на такий ризик, не є прикладом для наслідування в українському суспільстві.

В цілому, можна було б давати зелене світло програмі БПП, якби не ряд недоліків, крім тих, які стосуються чіткої структури. Реформи правоохоронних органів і судової системи мають вирішальне значення в списку заходів щодо забезпечення більш збалансованого розподілу влади. Однак БПП надає дуже мало інформації про ці реформи в частині “Жити в достатку!” Про економічну політику (не зрозуміло, чому це не згадується в пункті “Жити вільно” про політичні заходи).

Можливо, найбільшим розчаруванням є деякі моменти в частині про економічну політику. У той час як вільну ринкову економіку визначають пріоритетним вектором для розвитку, в програмі декларуються пріоритети таким секторам як сільське господарство, інноваційні технології, а також зазначено намір підтримувати експорт сільськогосподарської продукції. Ця, так звана інтервенційна політика уряду, як правило, викликає структурні перекоси в економіці, дорого коштує і є непродуктивною. Ринкова дисципліна є найкращим стимулом для експортерів і виробників.

Частина “Жити безпечно!” Містить суперечності між політичними і дипломатичними діями в питаннях приєднання Криму і окупованих території на Донбасі і аргументи на користь самостійності в питаннях оборони. Остання пропозиція здається небезпечною через свою наївність, з огляду на те, що попередні військові і двосторонні і навіть багатосторонні дипломатичні зусилля не досягли поставленої мети. У той же час, говориться про краще фінансування і модернізацію армії за рахунок вітчизняної промисловості, і це здається ще більш наївним, з огляду на стан державного бюджету і економіки.

Самопоміч (Політична партія “Об’єднання” Самопоміч“)

Самопоміч представляють відносно нові обличчя на українській політичній арені. Тому ця партія може потенційно отримати певну кількість голосів від виборців, які розчарувалися в “старих кандидатах, одягнених в новий одяг” і реваншистів від попередніх політичних сил. На жаль, програма викликає розчарування. Це схоже на дуже довгий детальний список того, що ми б “хотіли б мати”  практично без деталей про те, “як ми збираємося це зробити.”

Частини програми, що стосуються політичної та соціальної політики добре і розумно розроблені. Міркування партії виглядають досить реалістично, коли вона заявляє про теперішню неспроможність України захистити себе (і, отже, пропонує припинити політичний / військовий нейтралітет і створити військовий резерв з простих громадян) або обмежені здатності української оборонної промисловості задовольнити потреби армії (отже, пропозиція виробляти і купувати зброю за кордоном).

Економічні заходи в частині про “Національний економічний прагматизм” ( “Політика національного економічного прагматизму”) чітко розписана. Наукові дослідження і практика показують, що заходи, спрямовані на розвиток “нової економіки” і підприємництва – такі як технологія і бізнес-парки, експортно-кредитні агентства, банки розвитку і т.д., підтримка фундаментальних досліджень і розвиток сучасної інфраструктура – сприяють довгостроковому економічному зростанню.

Тези про розбудову і модернізацію сільської місцевості, в тому числі зеленого сільського господарства, звучать майже романтично. Можна повністю підтримати соціальну програму цієї партії під гаслом “ДОПОМАГАТИ ТИМ, ХТО ПОТРЕБУЄ”. Однак повторимося про те, що з програми абсолютно неясно, яким чином ці заходи будуть оплачені. Один з варіантів – це іноземні інвестиції. Подивимося, на скільки в програмі представлені пріоритети тим заходам, яким приділяють увагу іноземні інвестори: захист прав власності, боротьба з корупцією.

Ніяк не представлені. Досить поверхнево програма перераховує ряд позитивних заходів, спрямованих на реформування уряду через прозорість державних закупівель та продажу майна; децентралізацію і підвищення ролі місцевих громад; спрощення адміністративних послуг для населення і бізнесу; призначення суддів незалежних від президента та парламенту, надання їм більшої самостійності і відповідальності; більше відповідальності співробітникам правоохоронних органів, але й скорочення їх кількості та підвищення зарплати. Самопоміч вважає, що ці реформи і загальна діяльність уряду повинні супроводжуватися активною державною інформаційною політикою. На жаль, партія не дуже конкретно говорить про те, як вони планують досягти цих цілей. Подібні порожні обіцянки проявляються і під час відсутності докладної інформації про антикорупційний орган, за винятком того, що міліція буде «Не каральним органом, а тим, що забезпечує громадську безпеку”.

Важливо відмітити, що запропоновані зміни в економічній політиці суперечать принципам вільного ринку і призведуть до зворотних результатів. Зокрема, Самопоміч обіцяє забезпечити доступ до доступного фінансування (хто буде забезпечувати фінансування?), Забезпечити активне державне заохочення конкуренції на світових ринках і в іноземних інвестиціях (це дійсно роль держави?), Слідувати політиці імпортозаміщення і підтримувати деякі пріоритетні сектори економіки.

Народний фронт (Політична партія “НАРОДНИЙ ФРОНТ”)

Загалом і в цілому, ця програма найбільш імпонує автору цієї статті завдяки стратегіям економічного розвитку і політичним реформам (читачам пропонується ознайомитися з текстом програми докладніше). Однак є деякі моменти, які повинні були б бути більш конкретними, особливо реформа правоохоронних органів, судової і податкової системи.

Особливо слід відзначити антикорупційну політику НФ, яка представлена як єдина система заходів, в тому числі перевірки спеціальним органом по боротьбі з корупцією та відданість свободі преси. Децентралізація влади та посилення ролі місцевого самоврядування (громад), ключова роль малого і середнього бізнесу в економічному розвитку, і надання свободи підприємництву за допомогою зниження адміністративного впливу держави на економічну діяльність – це риси, які політична партія «Народний фронт» розділяє з іншими партіями. І все ж «Народний фронт» пропонує найбільш перспективну програму реформ серед усіх політичних партій.

Незважаючи на те, що ця програма залишила позитивні враження, виборці повинні бути попереджені про деякі її недоліки.

У той час як роль місцевих громад зростає (громади, названі “ключовим елементом всієї державної системи»), а також посилюються заходи з боротьби з корупцією, практично ніякої уваги не приділяється реформуванню органів законодавства, національної безпеки, також судової і податкової реформам. Незважаючи на те, що обіцяється зниження адміністративного впливу на економіку, зберігається якийсь фаворитизм по відношенню до сільського господарства і харчової галузі. Нарешті, занадто багато обіцяно для ветеранів війни і бідних. Це звучить як «порожні обіцянки», написані для передвиборної кампанії, і це підриває довіру до НФ.

Сильна Україна (Партія Сергія Тігіпка “Сильна Україна”)

Програма СУ отримала високу оцінку з точки зору ясності і деталізації. Ключовим недоліком програми є серйозні невідповідності в пропонованих заходах економічної політики. Програма одночасно пропонує опозиційні, з точки зору партії, заходи «економічного патріотизму» (по суті, державна підтримка вітчизняних галузей і просування імпортозаміщення) і обіцяє «підтримувати економічну свободу і покращувати інвестіціониий клімат.” Це проблематично саме по собі, так як це не життєздатна стратегія реформ в сучасному світі. Непослідовність може нести величезну ціну для самої СУ (з точки зору втрачених голосів), так як програма за своєю формою не має чітко-визначеної аудиторії: прихильники вільного ринку були б розчаровані великою роллю уряду, в той час як виборці, яких залучають популістськими гаслами, назвуть програму занадто помірною (люстрація влади не пропонується, наприклад). Читачі можуть самостійно судити, я ж просто виділив позитивні і негативні риси програми пана Тігіпка.

Аргумент за інклюзивні мирні переговори реалістично відображають конфлікт на Сході, де рішення за засобами прямої конфронтації / військовими засобами здається менш можливим. До того ж, партія не ставить під сумнів принципи незалежності України, територіальної цілісності і суверенітету в процесі врегулювання конфлікту.

Як і багато інших партій, ця партія проголошує підтримку політичної децентралізації. На відміну від інших, вони пропонують конкретний і досить докладний план децентралізації. Серед іншого, роль представників президента чітко визначена. Запропонована обмежена роль органів виконавчої влади дуже добре узгоджується з планом нинішньої адміністрації (і президентської партії БПП) рухатися до парламентсько-президентської моделі з делегуванням Ради значної кількості повноважень.

Пропонуються цілком конкретні заходи по боротьбі з корупцією, які включають пропозиції щодо скорочення кількості контролюючих органів та посадових осіб, ліквідацію дискримінаційної / каральної податкової політики, і дає більше наглядових повноважень громадянському суспільству. Всі вони схожі на програми інших більш центристських партій.

Заходи “економічної свободи і поліпшення інвестиційного клімату” (див. гл. 2 “ВІДРОДЖЕННЯ ПРОМІСЛОВОСТІ”) і пільгових кредитів для малого і середнього бізнесу (CH 3 “Соціальний ПОРЯТУНОК”) є цілком зваженими, якщо розглядати економічний блок програми незалежно від інших її частин. Хоча важко зрозуміти, звідки взяті деякі числа, такі як розмір цільового кредиту малому бізнесу в 1% ВВП. Нарешті, активний моніторинг соціальних стандартів життя (щоквартальний огляд вартості життя, заробітної плати і т.п., під Ч. 3 “Соціальний ПОРЯТУНОК”) – хороша ініціатива, якщо використовувати її для цілей моніторингу, а не прямого втручання уряду.

У той же час, у програми стільки ж негативних / слабких сторін, як і позитивних.

Пропонована ступінь економічної самостійності місцевих громад занадто екстремальна. Не вказано, яка частина податкових надходжень і які податки будуть контролюватися центральним урядом для підтримки державного бюджету, якщо громади контролюватимуть “велику частку податкових надходжень, згенерованих на місцях”.

Ключові ідеї економічного блоку (частина “2 ВІДРОДЖЕННЯ ПРОМІСЛОВОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПАТРІОТИЗМ”), що пропонують державі “активно захищати і підтримувати розвиток вітчизняної промисловості” та широкий перелік заходів політики «економічного патріотизму”, дуже тривожні з точки зору ринкової економіки, яка базується на принципах конкуренції і вільного підприємництва, де роль держави обмежується створенням рівних умов гри для всіх галузей промисловості, захистом прав власності та забезпеченням і виконанням договорів. Заява гарантувати державні замовлення для українських підприємств (в частині “3.СОЦІАЛЬНІЙ ПОРЯТУНОК”) також неринкова міра. Крім того, політика «економічного патріотизму» не узгоджується з бюджетною автономією на місцевому рівні. Нарешті, пропоноване управління курсом гривні в якості “активної регуляторної політики” Національного банку України, знову ж таки, суперечить вільному функціонуванню фінансових ринків і незалежності Центрального банку.

Підіб’ємо підсумки

Як мої колеги-автори блогу, згадали в своєму аналізі, українці мають багато варіантів вибору. Незалежно від того, які критерії люди використовують для визначення бажаної партії, я сподіваюся, українці включать до свого списку такі критерії як: рівень деталізації, можливість реалізації, економічна доцільність, логічна послідовність і зв’язність.

Судячи з загальних рис багатьох програм, ми можемо сподіватися на наступних позитивні зміни.

1. Спроби боротися з корупцією. Ця реформа повинна супроводжуватися реформою судової системи, зміцненням системи стримувань і противаг між гілками влади, розвитком конкуренції і свободою преси, засобів масової інформації та свободи слова, великим залученням населення до управління в цілому (нехай це буде через систему «приватного обвинувачення», контроль громадянами уряду, або інші механізми). Тоді Україна стане привабливим місцем для інвесторів і з’являться передумови для економічного зростання.
2. Підтримка “очищення нинішнього уряду” за допомогою люстрації – кілька сумнівна практика (як описано в цій статті), але загроза люстрації може змусити чиновників більше думати перш, ніж брати хабар. Батьківщина повинна проштовхнути свої пропозиції, пов’язані з системою “приватного обвинувачення” в Раді.
3. Ми побачимо деякі ініціативи, пов’язані з децентралізацією центральної влади. Місцеві громади отримають деякі політичні та економічні засоби впливу на прийняття рішень.
4. Українські політики, схоже, прийшли до усвідомлення того, що малий і середній бізнес і підприємництво справляють позитивний вплив на економіку. Жодна з програм не говорить конкретно, але згадуються відомі канали – через зайнятість, інновації, підвищення конкуренції. Ми можемо побачити подальше зниження податку і тягаря регуляції для малого бізнесу.
5. Всі сторони визнають необхідність відновлення миру на Сході в якості передумови для реформ. Підходи відрізняються від прямих переговорів з Росією до політико-дипломатичних засобів впливу на “агресора” через міжнародні суди. Можна очікувати більшої уваги до національної оборони і армії і продовження політичного діалогу, як в геополітичній орієнтації країни, так і в можливості членства в НАТО.
6. Економічно Україна буде прагнути до більш тісної інтеграції в Європейський союз. Це може принести економічні вигоди (доступ до більшого ринку для експортерів та інвестицій для всіх підприємств; конкурентний тиск на українські підприємства за кордоном; можливість створення робочих місць іноземними компанії через відкриття виробництв в Україні), але також – поміняти політичні та економічні інститути в країні. Досвід нових членів ЄС і Туреччини показують, що прихильність членства в ЄС забезпечує додатковий стимул виконувати контракти, поважати право власності, боротися з корупцією, і проводити раціональну економічну політику.

На жаль, партіям важко повністю відірватися від минулого і відкинути заходи, які не працювали ні в Україні, ні за кордоном, не давати обіцянки, які важко виконати. Ці промахи, присутні в кожній окремій програмі в даному огляді, створюють ризик для використання шансів, які зараз є в України.

1. У більшості випадків судова реформа і реформа правоохоронних органів, яка повинна супроводжувати або навіть стати основою антикорупційної кампанії, не зайняли видимого місця в програмах. Це створює ризик повної зупинки реформ, тому що життєво-важлива система стримувань і противаг неможлива без незалежної судової влади і правоохоронних органів, які “служать і захищають” громадян.
2. Існує ризик «виплеснути дитину разом з водою», коли справа доходить до «повної люстрації» державних службовців. У автора склалося враження, що партії прийняли цей захід занадто буквально і не бачать вартості реалізації “на всіх фронтах”. Причини для призивів до повної люстрації зрозумілі, враховуючи, що суспільству набридли статус-кво і розгул корупції серед державних чиновників. Проте, політики повинні думати, що потрібно зробити, щоб створити “нову породу” з професійних державних службовців – нехай це буде соціальний захист, освіта, престижність професії, або загальна якість життя в країні. Вони не повинні мати жодних ілюзій, що цей процес відбувається поступово і абсолютно нескладно з обіцянкою прямої люстрації всіх гілок влади.
3. Наскільки відомо сучасним економістам, найбільший ризик – який, на жаль, присутній в багатьох програмах і в тому числі у лідерів передвиборчої гонки – бажання створити пріоритетні галузі (зараз ними є сільське господарство, високі технології, оборона), підтримувані урядом. Багато програм виступають за державну підтримку експортерів і деякі пропонують імпортозаміщення. Такі заходи є ні чим іншим, як залишком попереднього олігархічного капіталізму в Україні, який активно розвивався з моменту здобуття незалежності в 1991 році. Малий і середній бізнес, чий розвиток партії бачать драйвером економіки, не матиме жодних шансів проти «національних чемпіонів», підтримуваних урядом. Міжнародний досвід показує, що такі інтервенції уряду, як правило, спотворюють реальність, дорого коштують, і є контрпродуктивними, в той час як ринкова дисципліна є найкращим промоутером експортерів і виробників. Замість цього політики повинні звернути увагу на створення інститутів, які захищають права власності, забезпечують виконання договорів і рівні умови для компаній будь-якої галузі, розміру, форми власності або національності.