МакроНевігластво: В яких економічних показниках орієнтуються українці

Українці мають впевнені оцінки щодо економічної ситуації в країні. Але наскільки вони при цьому добре поінформовані щодо значень базових макроекономічних показників – курс валюти, інфляція, безробіття, рівень заробітної платні? Центр «Соціальний моніторинг» і Українській інститут соціальних досліджень імені О. Яременка провели соціологічне дослідження. Воно демонструє, що українці добре поінформовані тільки щодо обмінного курсу долара, набагато меншою мірою щодо рівня середніх заробітних плат і зовсім слабо знають рівень інфляції та безробіття.

Індивіди ідеально або принаймні достатньо добре поінформовані щодо свого економічного оточення і здатні діяти раціонально на основі наявної в їхньому розпорядженні інформації[1]. З такого припущення виходять значна частина економічних теорій, а також теорій, які пояснюють взаємодію економічних і політичних процесів, зокрема теорія «економічного голосування»[2]. Втім перевірка цього припущення в західних суспільствах показала його невідповідність емпіричній реальності[3]. В Україні ж, наскільки нам відомо, такі дослідження не проводились або недостатньо відомі[4].

Мета цього дослідження – оцінити, яким є рівень знання макроекономічних показників українцями згідно з їх власною самооцінкою, і  наскільки остання відповідатиме дійсності після об’єктивної перевірки.

Результати соціологічного опитування

Вважаю, що знаю

Згідно з результатами опитування суб’єктивна поінформованість українців щодо різних економічних показників є дуже нерівномірною (рисунок 1).

При порівнянні співвідношення тих, хто заявив що знає показник і тих, хто вважає, що знав його, але в момент проведення опитування не зміг з якихось причин пригадати, стає помітно, що на сьогоднішній день курс долара та середня зарплата мають властивість краще «триматись в пам’яті» населення України.

Можна припустити, що макроекономічні показники, які українці вважають, що знають краще, є тими, які їх найбільше турбують[7]. Очевидно, що в Україні це обмінний курс і заробітна плата. Порівняння цих результатів із результатами аналогічних досліджень в західних країнах, показує, що українська ситуація схожа загальним низьким рівнем поінформованості населення щодо макроекономічних показників.  Але відрізняється актуалізацією інших макроекономічних показників, оскільки в західних країнах населення концентрує свою увагу в першу чергу на рівні безробіття.

Насправді знаю

Розглянемо, наскільки самооцінка українцями рівня знання макроекономічних показників  підкріплюється чи спростовується результатами емпіричної перевірки – а саме порівнянням названих респондентами значень показників зі значеннями офіційної статистики (рисунок 2)[8]. Для простоти сприйняття відповідність названих респондентами значень офіційним представлена на рисунку у вигляді інтервалів.

Помітно, що у випадку обмінного курсу долара США високий рівень самооцінки знання значення цього показника підтримується результатами об’єктивної перевірки. Менша точність характерна для об’єктивної поінформованості щодо середньої заробітної плати в країні. Ще менша точність – щодо рівня інфляції. Мінімальна – щодо рівня безробіття. Аналогічну картину, але під дещо іншим кутом також демонструє таблиця 1.

Висновки

• Населення України в цілому слабо знає поточні значення більшості базових макроекономічних показників. Важливим винятком виступає тільки показник обмінного курсу долара США. Суб’єктивно поінформовані щодо курсу американського долара 55% респондентів, середньої заробітної плати на рівні області – 21%, середньої заробітної плати на рівні країни – 20%, річної інфляції – 11%, рівня безробіття – 9%[10].
• Перевірка показала, що самооцінки суб’єктивної поінформованості відповідають рівню об’єктивної поінформованості тільки у випадку курсу американського долара (96% суб’єктивно поінформованих знають його з точністю від 95% до 100%). Для решти економічних індикаторів ці показники набагато нижчі. Населення посередньо поінформоване щодо рівня середньої заробітної плати на рівні країни, тільки 19% знає яка середня ЗП з точністю вище 50%. Ще гірше ситуація зі знанням показника річної інфляції та безробіття, тільки 6% і 2% опитаних відповідно знають їх із точністю вище 50%.
• Сам по собі низький рівень поінформованості щодо окремих економічних показників не є унікально українським феноменом, і схожі явища спостерігаються і на Заході. Однак в цих країнах населення приділяє основну увагу рівню безробіття. Українці більше цікавляться обмінним курсом долара та меншою мірою – рівнем середньої заробітної плати. Вірогідно, ці показники сприймаються населенням України як такі, які безпосередньо торкаються їх життя і добробуту. Інформація про обмінний курс долара може мати важливі політичні наслідки, зокрема через зростання протестної активності впливати на політичну стабільність. [11] 

Додаткові висновки:

• Дуже рельєфна увага українців до обмінного курсу американського долара опосередковано вказує на недовіру до гривні.
• Хоча згідно з даними соціологічних опитувань зростання цін є однією з найболючіших проблем для українців, це контрастує з низькою суб’єктивною і ще нижчою об’єктивною поінформованістю щодо рівня інфляції. Ймовірно населення отримує інформацію про інфляцію переважно не з даних офіційної статистики. Можливо, індикатором-замінником виступає саме обмінний курс.
• Навіть суб’єктивно поінформовані щодо рівня безробіття респонденти сприймають його дуже нереалістично. Це видно у «зсуві» розподілу відповідей праворуч від реального значення.

Рекомендації для вирішення розглянутої проблеми

Потрібна державна стратегічна інформаційна кампанія з інформування населення щодо стану і показників економіки країни, яка буде:

• доступною (зрозумілою для людей, які не мають спеціальних економічних знань і навіть вищої освіти);
• спиратись на канали і суб’єкти передачі інформації, які користуються довірою суспільства. В перспективі – потрібно відновлювати довіру до інститутів державної влади як достовірних і надійних джерел економічної інформації;
• фокусованою і повторюваною;
• враховувати запити населення про актуальніші для нього показники.

Маніпулювання та дезінформація щодо економічних показників мають відслідковуватись, проти них мають застосовуватись інформаційні контрзаходи [13]

Примітки

[1] Key. 1966. The responsible electorate: Rationality in Presidential Voting 1936-1960. The Belknap Press of Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 1966; Fiorina M. Retrospective Voting in American National Elections. New Haven: Yale University Press, 1981.

[2] Hetherington M. “The Media’s Role in Forming Voters National Economic Evaluations in 1992”. American Journal of Political Science. Vol. 40, Issue 2. (May 1996). p. 372-395. – p. 373.

[3] Серед іншого індивіди достатньо погано знають поточні рівні макроекономічних показників. Дослідження щодо США доступне за посиланням. Щодо країн ЄС варто згадати дослідження і звіт «Євробарометру»: Special Eurobarometer 323: Europeans’ knowledge of economic indicators (питання анкети QC1a-QC7). Текст звіту за результатами дослідження. Див. також схоже дослідження в Італії: Giovannini E., Malgarini M., Sonego R. (2014). “What do Italian Consumers Know about economic data? Evidense from  the Istat Consumer Survey”. Rivista Di Statistica Ufficiale N. 3/2015. p. 25-47.

[4] Хоча дослідження, спрямовані на дослідження рівня поінформованості щодо політичної системи, існують. Див. наприклад: Громадянськість в Україні, Молдові та Білорусі: звіт за результатами дослідження громадської думки в трьох країнах. – К., 2017.

[5] Методологія та інструментарій дослідження були розроблені співробітниками відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України». Польовий етап дослідження (опитування) був проведений в грудні 2017 року Центром «Соціальний моніторинг» та Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка. Вибіркова сукупність опитування є репрезентативною для дорослого населення України у всіх регіонах України за винятком тимчасово непідконтрольних уряду України територій Автономної республіки Крим, Донецької та Луганської областей. Об’єм вибіркової сукупності склав 2044 особи.

[6] Було виявлено поширення типового ускладнення – сприйняття індивідами середньої заробітної плати було помітно спотворене внаслідок запровадження змін мінімальної заробітної плати. З 1 січня 2017 р. рішенням Верховної Ради України була суттєво піднята мінімальна заробітна плата (до 3200 грн). В результаті відповіді на питання анкети про рівень середньої заробітної плати в країні в цілому та в своїй області, значна частина респондентів назвали значення 3000, 3200, 3500 грн. Очевидно, частина респондентів з якихось причин сплутали середню заробітну плату з новою мінімальною. Щоб такі відповіді не спотворювали загальну картину, значення середніх зарплат в 3000, 3200 і 3500 грн. були перекодовані у втрачені (хоча якісні відповіді респондентів про те, що вони «знають» відповідні показники, були залишені).

[7] Paldam M., Nannestad P. “What Do Voters Know about the Economy? A Study of Danish Data, 1990-1993”  – Working Paper No. 172. – Institit De Ciencies Politiques, Barcelona. – 1999.

[8] Питання щодо знання рівня середньої заробітної плати на рівні областей через свою подрібненість на 25 окремих «підпоказників» (для кожної підконтрольної уряду області та м. Києва) вибивається з загального переліку. Кількість респондентів, які відповіли, що знають середній рівень заробітної плати на рівні області, при розбивці за областями загалом стає недостатньою для проведення глибшого статистичного аналізу цих даних. Через це ми будемо опускати змінні на базі цього питання в подальшому аналізі.

[9] Згідно з: https://charts.finance.ua/ua/currency/official/-/1/usd

[10] Серед деяких соціальних груп рівень поінформованості є вищим. Загалом це стосується економічно активного населення, а з конкретних груп – осіб, які займають управлінські посади, бізнесменів, осіб з вищою освітою.

[11] Балакірєва О. М.,  Білоус Є. В., Тітар І. О. Протести з економічними вимогами в Україні (за результатами моніторингу 2009–2014 рр.) // Український соціум. – 2015. – № 2. – с. 83-96.

[12] А також дуже делікатно, враховуючи те, наскільки населення некоректно оцінює свій рівень знань щодо економічних показників (крім обмінного курсу долара).

[13] Насправді навіть просто присутність різних оцінок з боку еліт, розколотість дискурсу щодо стану макроекономічних показників згідно з теорією формування громадської думки Дж. Заллера впливатиме на розколотість та невизначеність суспільства у цих питаннях (див.: Zaller J. The Nature and Origins of Mass Opinion. New York: Cambridge University Press, 1992).