Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
У мережі поширюють фейк, який маніпулює темою колективного імунітету та агітує проти вакцинації, переконуючи, що щеплення неефективні, небезпечні та не сприяють розвитку колективного імунітету.
Утім, це неправда. Далі апелюємо до основних помилкових тверджень.
Колективний імунітет можна розвинути двома способами. Перший — так званий природний, коли велика кількість людей перехворіла і розвинула індивідуальний імунітет. Другий — шляхом масової вакцинації, коли більша частина населення отримала вакцину і так само розвинула індивідуальний імунітет.
І зараження, і вакцини на клітинному рівні діють за схожим принципом. Організм помічає загрозу – і B-лімфоцити виробляють проти неї антитіла, які й забезпечують імунітет. У результаті цей механізм запам’ятовується, тож у випадку нового зараження тіло пригадає, як себе захисти.
Єдина різниця в тому, що щеплення – це слабша або неактивна версія збуджувача інфекції. Щеплення лише симулює захворювання, а природне зараження викликає повноцінну хворобу, що може стати летальною. Саме тому вакцинація — безпечніший спосіб розвитку колективного імунітету. Програми вакцинації щорічно рятують 2-3 мільйони життів.
Так, твердження про можливість розвитку колективного імунітету винятково природним шляхом – хибне та становить загрозу для суспільства.
Після деяких хвороб, наприклад, кору, пожиттєвий імунітет виробляється, а після інших, наприклад, грипу – ні. Марк Дженкінс, імунолог з Університету Міннесоти, пояснює, що організм насправді не “забуває”, як боротися з хворобою, на яку раніше перехворів. Повторне інфікування пояснюють не втратою імунітету, а мутацією патогену (тобто організм має боротися зі схожим, але іншим патогеном), або ж тим, що організм зберігає меншу кількість клітин, які готові боротися з патогеном. Так, вірус грипу швидко мутує – тому хвороба чи вакцинація не захищає від грипу у наступному сезоні. А от вірус поліомієліту не мутує швидко, саме тому вакцинація дозволила майже побороти хворобу.
Є дослідження, які показують, що природний імунітет може бути більш тривалим, ніж штучний (шляхом вакцинації). Наприклад, у випадку кашлюка природний імунітет триває 4-20 років, а штучний – 4-12 років. Утім, ключове питання – ціна набуття природного імунітету. Наприклад, поліомієліт може паралізувати на все життя. Вагітні, які хворіють на краснуху, можуть народити дітей з вадами слуху, зору, серця, легень, печінки та інших органів. Ускладненням після кору може бути енцефаліт – запалення головного мозку, яке може призвести до втрати слуху та порушення інтелектуального розвитку.
Через те, що штучний імунітет не гарантує захист на все життя, проводять ревакцинацію. ЇЇ необхідність залежить від властивостей вакцини. Для деяких вакцин рівень антитіл із часом може знижуватися, що викликає необхідність ревакцинації для підтримки імунної реакції на високому рівні і постійного захисту організму від захворювання.
Однак вона потрібна не для всіх хвороб і не кожні два роки, як зазначено у публікації. В Україні усі обов’язкові вакцини, крім протитуберкульозної, вводять більше одного разу. Деякі з них створюють базовий імунітет після двох чи трьох доз, їхнє введення – це первинний вакцинальний комплекс.
Вакцини мають доведену ефективність, і захист від хвороб не зникає, якщо вчасно отримувати всі дози вакцини. Завдяки вакцинації віспа повністю зникла, випадки зараження поліомієлітом впали на 99%, кількість смертей від правця знизилася на 96%, від кору – на 75%. На графіках можна наочно побачити залежність між зростанням рівня вакцинації проти дифтерії, кашлюка і правця, і зниженням захворюваності на ці хвороби.
Міфи про щеплення ми розвінчували й раніше: тут, тут і тут.
Кількість смертей, спричинених вакцинацією – а не іншими причинами, які співпали в часі з вакцинацією – низька. Навіть якщо причиною смерті стала вакцина, то це найчастіше пов’язано не з її складом, виробництвом чи доставкою, а з лікарською недбалістю. Тому на рівні населення вважається, що низький ризик смерті компенсується перевагами, які дає загальна імунізація.
Узагальнені дослідження, у яких порівнюють саме рівень смертності серед вакцинованих і невакцинованих груп населення показують, що загальна смертність серед вакцинованих людей є дещо нижчою, ніж серед населення в цілому, і в цілому має ті ж причини. Тобто, поза рідкісними випадками смертей, що можуть бути віднесені до побічних ефектів вакцин, дослідження не виявляють якоїсь специфічної підвищеної смертності вакцинованих людей.
Що стосується побічних ефектів від вакцин, то важкі зустрічаються зовсім рідко, більшість – легкі, локальні та не потребують лікування. Це нормальна реакція організму, адже після щеплення він бореться зі збудником хвороби і таким чином виробляє імунітет.
Через відсутність колективного імунітету відбуваються спалахи та епідемії хвороб, яких можна було б запобігти шляхом вакцинації. Це, наприклад, стосується спалахів кору по всьому світу в 2019 році, епідемії дифтерії у пострадянських країнах у 1990-1994, епідемії краснухи в Японії у 2013 році, а також періодичних спалахів інших хвороб у різних країнах. Причина – недостатній рівень вакцинації.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
