Освітні уподобання та міграційні настрої українців у регіонах: результати опитування

Повномасштабна військова агресія росії проти України, розпочата минулого року, має наслідки для кожної сфери суспільства, зокрема і для системи освіти. Окрім безпосередніх атак та руйнувань об’єктів інфраструктури та закладів освіти, країна зіткнулася з міграцією населення як всередині країни, так і за кордон. Так, за даними Державної прикордонної служби України, лише з 24 лютого до другої половини травня 2022 року з України виїхало більше ніж 4,8 млн осіб, а станом на 16 травня 2023 року в країнах Європи було зафіксовано сумарно більше ніж 8 млн біженців (ця цифра є оціночною, враховує тих, хто вже повернувся в Україну). Хоча точних даних щодо кількості вимушено переміщених осіб немає, за даними Міністерства освіти та науки, кількість учнів закладів загальної середньої освіти, які виїхали за кордон, налічує більше півмільйона осіб. 

Крім того, як і під час пандемії коронавірусу, наразі українські школярі та студенти переважно здобувають освіту у дистанційній або гібридній формі. З одного боку, це дозволяє продовжувати навчання в українських школах навіть за кордоном. З іншого боку, дистанційна форма підвищує конкуренцію серед закладів вищої освіти (ЗВО), що має сприяти покращенню якості освіти, оскільки при збереженні віддаленого формату освітнього процесу фактор фізичного місцезнаходження може відігравати меншу роль для майбутніх студентів. Разом з тим, онлайн освіта виявляється менш якісною та не дозволяє учням та студентам набувати необхідних соціальних навичок. 

U-Report у партнерстві з «Вокс Україна» провели онлайн-опитування, в якому взяли участь 6183 особи протягом 25 квітня – 9 травня 2023 року. Респонденти відповіли на питання про їхній статус (учень, студент, працівник), освітні уподобання та плани на здобуття вищої освіти, а також стосовно міграції за кордон. Зауважимо, що вибірка не є репрезентативною, оскільки опитування здійснювалося лише за допомогою чат-ботів у Facebook, Telegram та Viber.

На основі одержаних даних ми здійснили спробу з’ясувати, чи існують регіональні особливості при виборі спеціальностей та ЗВО українськими школярами, а також подивилися на загальні міграційні настрої українців. 

Портрет респондента

В опитуванні взяли участь респонденти різних вікових груп: як до 14 років (учні/учениці), так і старші за 35 років. Більшість опитаних осіб у кожному регіоні працює. Серед опитаних частка школярів становить від 6,2% у Києві до 20,1% у північних областях України.

Більшість школярів та школярок прагнуть здобути вищу освіту, їх частка складає від 80,2% на Сході до 93,2% на Заході України. 

В частині аналізу планів на здобуття вищої освіти надалі в статті ми зосередимося на відповідях учнів та учениць, які планують продовжити навчання у закладах передвищої та вищої освіти. 

Аналіз міграційних настроїв охоплює всіх респондентів, незалежно від роду занять. 

Плани на здобуття вищої освіти

В цілому, респонденти-учні/учениці, які планують навчатися у ЗВО та коледжах, переважно націлені на спеціальності в галузях управлінських, суспільно-поведінкових та гуманітарних наук. Навчатися технічних та природничих наук прагнуть значно менше респондентів, хоча в Києві та на Півночі України цей розрив відносно менший (рис. 2). Тобто на 53% респондентів у Києві, які націлені на суспільно-гуманітарний напрямок, припадає 32% охочих здобути технічну спеціальність, в той час як на Сході це співвідношення сягає 60% та 13% відповідно (решта – не визначилися). Ба більше, лише 11% респондентів у Києві ще не визначилися зі спеціальністю, в той час як у регіонах ця частка становить близько чверті опитаних.

Рисунок 2. Розподіл респондентів за потенційними спеціальностями, % 

Деталізуючи за спеціальностями, гуманітарний напрямок – українська та іноземна філологія, історія та інші гуманітарні спеціальності – залишається пріоритетом для абітурієнтів, причому найбільше на Заході та Півдні України – понад 17% опитаних у кожному з цих регіонів. Крім того, цей напрямок також користується відносно найбільшим попитом з-поміж інших напрямків та спеціальностей у центральних областях: його назвали 13,8% респондентів. 

Війна не лише поглибила проблеми сфери культури та мистецтв – знищення культурних пам’яток, призупинення концертної діяльності та інше, а й перетворила культуру на другий фронт. Імовірно, підвищене розуміння важливості культурної сфери  відобразилося на освітніх уподобаннях абітурієнтів. Крім того, для вступу на мистецькі спеціальності не потрібні результати НМТ, оскільки прийом на навчання здійснюється на основі творчого конкурсу. Свою роль має і захоплення молоді соціальними мережами та популярність блогерів і їх заробіток. 

Зокрема за 2022 рік кількість осіб, прийнятих на навчання на здобуття ступеня бакалавра за спеціальністю «Культура і мистецтво» виросла на 21% (а їхня частка розширилася з 5,3% до 5,9%) на фоні 9% приросту зарахованих на бакалаврат в цілому по Україні, згідно з даними Державної служби статистики України. 

Опитування U-Report у партнерстві з «Вокс Україна» показує, що попит на цю спеціальність може зберігтися й надалі. Зокрема у Києві та у східних областях на цю спеціальність планує вступати відносна більшість – 21,1% та 14,9% відповідно (тільки у цих двох макрорегіонах мистецькі спеціальності «обігнали» інші опції). На Заході України спеціальність «Мистецтво» також увійшла до топ-3 уподобань респондентів після гуманітарних (філологія, історія та ін.) та суспільних наук (економіка, соціологія, політологія та ін.), її обрали 11,7% опитаних. Меншим попитом ця спеціальність користується на Півдні України (5,7% опитаних).

Також у трійку пріоритетних спеціальностей увійшли комп’ютерні науки та ІТ. Ця спеціальність була найбільше обрана в північних областях (12,1% опитаних в макрорегіоні). Крім того, комп’ютерні науки користуються попитом у Києві (13,2%) та на Сході (11,9%), що можна пояснити як наявністю матеріально-технічної бази в університетах, так і можливістю працевлаштування у найбільших ІТ-кластерах України. За оцінками галузевих експертів, навіть попри війну, Київ та Північ налічували найбільшу частку ІТ-фахівців. Серед опитаних у західних областях охочих здобути ІТ-освіту налічувалося менше 10%, хоча у Львові розташований лідер серед ЗВО у цій сфері. Хоча повномасштабна війна докорінно змінила ситуація на ринку ІТ в Україні, ускладнюючи шлях кандидатів до омріяного оферу, ІТ-фахівці будуть необхідні майже у кожній сфері повоєнної відбудови України. 

Наявність матеріально-технічної бази (лабораторій, баз практики) та наукових шкіл (наприклад, в КНУ ім. Тараса Шевченка), можливість продовжити свій науковий та кар’єрний шлях у науково-дослідних установах (які базуються здебільшого у столиці), можливо, також визначає вищу частку тих, хто обирає природничі науки у Києві (13,2%) та мінімальну частку на Заході (2,9%) чи Сході (1,5%) України.

Разом з тим, респонденти зі Сходу в нашій вибірці не планують вступати на інженерні спеціальності, хоча тут зосереджені промислові підприємства гірничо-металургійного комплексу України, видобувної промисловості та спеціалізовані ЗВО, зокрема у м. Дніпро. Подібна ситуація за напрямком «Міжнародні відносини»: жоден із київських респондентів не планує вступати на нього, хоча тут розташований ключовий у сфері Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка.

При виборі місця навчання майбутні здобувачі керуються в першу чергу престижністю спеціальності та рейтингом навчального закладу (рис. 4). При цьому абітурієнти в Києві менше бояться конкуренції за право здобути високооплачувану та престижну професію, в той час як більше чверті респондентів на Півдні та Півночі також зважають на невеликий конкурс на бюджетні місця. 

Опитування також показало, що потенційні абітурієнти з регіонів, зокрема з центральних та південних областей, більше готові до переїзду до інших міст для навчання, в той час як 27% київських респондентів зазначили, що для них є важливим розташування університету/коледжу у їхньому населеному пункті. 

Рідше абітурієнти керуються порадами батьків і друзів, а також наявністю знайомих у закладі освіти.

Міграційні настрої

Більшість опитаних планують залишитися в Україні – понад 60% для всіх регіонів (рис. 5). Ці результати є зіставними з іншим опитуванням, проведеними у жовтні 2022 – січні 2023 року: 66% респондентів не хочуть виїжджати за кордон у порівнянні з 49% у 2021 році. 

Водночас респонденти, які знаходяться в регіонах поряд із прифронтовими зонами – південні та східні області, а також у столиці та північних областях, які країна-агресор піддає повітряним атакам, схильні до виїзду за кордон на постійне місце проживання більше, ніж до тимчасового виїзду на навчання чи роботу. У західних областях та Центральній Україні залишається тенденція до виїзду на заробітки. 

Європа залишається основним напрямком виїзду за кордон – цей регіон обирають від 69% у Центрі до 75% опитаних на Заході України (рис. 6). На заході України найвища частка охочих поїхати до країн Європи, певно, пов’язана із безпосередньою територіальною близькістю. Друге місце серед напрямків посідає Північна Америка, її обрали близько третини (найбільше – на півдні, а порівняно найменше – на сході). Третє місце серед напрямків посідають країни Азії, окрім пострадянського регіону. 

Найменше респонденти воліють виїхати до країн колишнього СРСР – їхня частка серед всіх, хто планує виїхати, становить від 1% на Півдні до 3,6% на Сході. Для контексту: в 2018 році виїхати до росії збиралися 0,5% українців та 7% тих, хто хотів виїхати. Можна припустити, що відносно найбільша частка воліючих поїхати до країн пост-СРСР на Сході пов’язана із наявністю родинних зв’язків. Так, опитування наприкінці 2021 року показало, що 67% респондентів на Сході мають родичів в росії.

У всіх регіонах респонденти здебільшого – від 67,4% (Центр) до 83,2% – вказують та середній та високий рівень володіння саме англійською мовою, при цьому у столиці відсоток  найбільший. Зовсім не володіють іноземними мовами або лише на початковому рівні від 15,1% у Києві до 29,7% у Центральній Україні. 

Найчастіше володіють польською мовою респонденти, які найбільше бажають поїхати до Європи – із західних областей. З одного боку, це пояснюється територіальною близькістю, а з іншого – можливостями здобути вищу освіту у європейській країні безкоштовно (при виконанні певних умов), для чого потрібно знання державної мови (при чому спорідненої з українською, на противагу, наприклад, німецькій мові) чи отримати грант. Навіть до повномасштабного вторгнення українці складали найбільшу частку іноземних студентів у Польщі.

Крім того, Київ є найбільш мовно диверсифікованим у порівнянні з іншими регіонами, тут респонденти частіше вказували на володіння кількома мовами. 

Згідно з попередніми опитуваннями, основними мотивами для вивчення мов українці називали вільне спілкування з іншомовними людьми та можливість отримати більш високооплачувану роботу. При цьому за опитуваннями платформи Rabota.ua, 62% вакансій вимагають знання англійської мови.

Висновки

Опитування U-Report у партнерстві з «Вокс Україна» показало, що більшість школярів та школярок у кожному макрорегіоні планують здобувати вищу освіту. Результати показують, що в розрізі спеціальностей зберігається перекос у сторону гуманітарної освіти. У столиці розрив є найменшим: на 53% респондентів у Києві, які прагнуть вчитися на спеціальностях в галузях управлінських, суспільно-поведінкових та гуманітарних наук, припадає 32% охочих здобути технічну та природничу спеціальність. На Сході України цей розрив сягає максимума: 60% та 13% відповідно (решта – не визначилися). 

Збалансуванню співвідношення у регіонах сприятиме проведення активної та більш масової інформаційної кампанії. Як потенційні роботодавці, так і ЗВО мають ознайомлювати абітурієнтів із перспективами працевлаштування за технічними спеціальностями та особливостями вступу на навчання за цими напрямками. Ще більшої актуальності це питання набуває у перспективі зростання попиту на спеціальності під час післявоєнної відбудови України. Комунікаційні заходи також можуть включати не лише традиційні дні абітурієнта, але й екскурсії на підприємства, проведення майстер-класів та воркшопів, стажування, тощо. Самі студенти вказують на важливість співпраці університету з бізнесом.

Наприклад, правила прийому на 2023 рік передбачають надання державної підтримки за переліком спеціальностей, переважно технічних: не потрібні результати НМТ при зарахуванні на контракт, а для бюджетної форми навчання на ці спеціальності буде застосовуватись галузевий коефіцієнт 1,02 для 1 та 2 пріоритетів. До того ж, для STEM-студентів пропонується широке коло можливостей отримання грантів, стажування, програми з обміну тощо за кордоном та в Україні. 

Крім того, перспективи розвитку, які потенційно можуть принести користь усім учасникам освітнього процесу включають міжнародне співробітництво ЗВО у частині подвійних дипломів з іноземними освітніми закладами, залучення донорів із числа бізнесу та міжнародних інституцій, подальше впровадження елементів дуальної освіти (один із наочних прикладів – це співробітництво SoftServe із українськими вишами). 

Аналіз результатів опитування також показав, що респонденти-учні та учениці у Києві здебільшого вже визначилися з майбутньою спеціальністю. Лише 10% респондентів у столиці не обрали потенційний фах, в той час як у регіонах ця частка становить близько чверті опитаних – найбільше на Сході та Заході країни.

При виборі місця навчання майбутні здобувачі керуються в першу чергу більш раціональними факторами: оцінка спеціальності (її престижність та майбутня винагорода у професії) та рейтинг навчального закладу. При цьому абітурієнти в Києві менше бояться конкуренції, в той час як більше чверті респондентів на Півдні та Півночі також зважають на невеликий конкурс на бюджетні місця. Рідше абітурієнти керуються порадами батьків і друзів, а також наявністю знайомих у закладі освіти.

Що ж до міграційних настроїв, то більшість опитаних планують залишитися в Україні. Однак респонденти, які знаходяться в регіонах поряд із прифронтовими зонами, а також у столиці та північних областях, схильні до виїзду за кордон на постійне місце проживання більше, ніж до тимчасового виїзду на навчання чи роботу.