Демографія проти пенсійної системи: Скільки часу залишилось на реформу | VoxUkraine

Демографія проти пенсійної системи: Скільки часу залишилось на реформу

Photo: ginasanders/depositphotos
23 Січня 2017
FacebookTwitterTelegram
4671

На початок 2016 року в Україні налічувалося 830 000 осіб молодше пенсійного віку, які отримували так званні «ранні» пенсії. Середній вік виходу на пенсію в Україні в середньому на 8 років меньший ніж в країнах ЄС. При цьому у країни не дуже добрі демографічні перспективи. Як Україні уникнути колапсу держфінансів й забезпечити гідне життя літнім людям.

Чи треба боятися старості?  Дуже багато людей бояться старості, і ця проблема вічна. Так, Цицерон виділяв чотири причини, чому старість асоціюється зі стражданнями:

  1. Обмеження діяльності.
  2. Тілесна слабкість.
  3. Позбавлення насолод.
  4. Наближення до смерті.

Тим не менше, не потрібно сприймати старість негативно. Це закон природи. Ви не можете це змінити. Як зазначав Цицерон, мудра людина ставиться до старості спокійно, оскільки легка старість є нагородою за життя, прожите красиво, чесно і спокійно. Той, хто гідно прожив своє життя, не боїться старості.

Разом із тим, старості потрібно опиратися – слідкувати за здоров’ям, робити вправи, помірно харчуватися, а головне – дбати про підтримку розуму й духу, адже вони подібні до ліхтаря: якщо не підливати олії, вони згаснуть.

Головне – не треба припиняти розумову діяльність. Навіть на схилі літ можна щодня пізнавати щось нове, опановувати нову справу.

Старість з економічної точки зору

Кожен етап життя має свої переваги. Головним економічним «дивідендом» старості є довічна рента у вигляді пенсії. Життя на пенсії дає змогу максимізувати ефекти від інвестицій, зроблених у людський капітал впродовж усього життя. Наявність та розмір такого дивіденду залежить як від зусиль самої людини, так і від суспільства, зокрема від соціальної політики.

Існує дві форми матеріального забезпечення в старості – приватно-сімейна (підтримка з боку сім’ї, індивідуальні заощадження, накопичення матеріальних активів) та суспільна (участь у колективних системах пенсійного страхування, підтримка з боку держави).

Кожна з цих форм має свої переваги та обмеження, тому в ідеалі треба намагатися їх поєднати.

Існує два аспекти конфлікту демографії з пенсійною системою,  які нагадують суперечку про курку та яйце.

З одного боку, дуже часто доводиться чути про те, що запровадження державних чи підтримуваних державою пенсійних систем призвело до зниження ролі сім’ї в суспільстві – зокрема, падіння народжуваності та руйнування сімейних зв’язків. Тому потрібно розвивати приватно-сімейну форму забезпечення в старості.

Альтернативна думка полягає у тому, що демографічні зміни, зокрема старіння населення, навпаки, потребують зміцнення пенсійної системи та державних гарантій, тому потрібно розвивати соціальні форми забезпечення старості.

Демографічні показники України

Рівень народжуваності в нашій країні близький до середнього у країнах ЄС (діаграма 1). Відзначимо, що найвища народжуваність серед європейських країн у Франції та країнах Північної Європи – там, де найвищий рівень зайнятості жінок, і де чоловіки найбільше залучені до виховання дітей – тобто народження дитини не надто порушує звичний хід життя жінки.

Діаграма 1. Сумарний коефіцієнт народжуваності, дітей на одну жінку, 2014

Джерела даних: Євростат, Росстат

Говорити про руйнування традиційних сімейних зв’язків в Україні не доводиться. У нашій країні родинні зв’язки дуже сильні – наприклад, частка дітей, народжених поза шлюбом, одна з найнижчих у Європі (20% проти 40% у середньому за країнами ЄС). Загалом, у Східній Європі дуже низькі показники позашлюбних народжень – близькі до українських чи навіть нижчі. Натомість, у країнах Північної Європи більше половини дітей народжується поза шлюбом, і ніхто не робить із цього трагедії. Нові форми сім’ї залишають людям більше особистого простору.

Головна демографічна проблема України – дуже висока передчасна смертність і, як наслідок, одна з найнижчих у Європі тривалість життя, особливо у чоловіків (Діаграма 2). Тому подолати депопуляцію в Україні можна лише завдяки подовженню життя та максимальній капіталізації інвестицій в людину.

Діаграма 2. Очікувана тривалість життя при народженні, років, 2014 р.

Джерела даних: Євростат, Росстат

Діаграма 2 ілюструє також значний гендерний розрив тривалості життя у країнах Східної Європи та Балтії порівняно з іншими країнами Європи. Найнижчий розрив тривалості життя між чоловіками та жінками знов-таки спостерігаємо у країнах Північної Європи. Отже, можемо зробити висновок, що виховання на засадах гендерної рівності вигідно в першу чергу чоловікам, оскільки в цьому випадку їхній спосіб життя максимально наближений до оптимального.

Ми звикли чути, що Україна – одна з найстаріших країн у світі. Але це правда, якщо дивитися лише на показник 60+, тобто частку населення старше 60 років. Проте, частка людей віком 65+ в Україні значно нижча, ніж у країнах ЄС (15,6% проти 18,9% в середньому по ЄС) за рахунок того, що в інтервалі від 60 до 65 років помирає досить велика кількість людей. Тому сьогодні демографічне навантаження в Україні є порівняно невисоким (Діаграма 3). З іншого боку, ми повинні розуміти, що наша пенсійна система на сьогоднішній день значною мірою виживає за рахунок того, що люди довго не живуть.  Ми не капіталізуємо нашу старість.

Діаграма 3. Чисельність людей 65+ у розрахунку на 100 осіб віком 15-64 років (демографічне навантаження літніми людьми)

Джерела даних: Євростат, Росстат

Демографічні перспективи України

У майбутньому рівень старіння населення та демографічне навантаження зростатимуть за рахунок скорочення населення працеактивного віку (Діаграма 4). Цьому сприятиме й катастрофічне скорочення народжуваності, яке відбулося у 1990-х роках.

Діаграма 4. Прогнозоване навантаження літніми на 100 осіб віком 15-64 років, різні сценарії демографічного розвитку

Джерело даних: прогноз ІДСД НАН України, 2014р.

Демографічні зміни є дуже добре прогнозованими, а отже, їх обов’язково потрібно враховувати у політиці.

Якщо в Україні буде висока народжуваність і низька тривалість життя, то рівень старіння буде помірний, максимум 20% наприкінці 2060-х років. Тобто, якщо ми будемо нарощувати народжуваність і не будемо дбати про зростання тривалості життя, то навантаження на пенсійну систему можна «законсервувати». Але в сучасному світі такі демографічні показники притаманні лише найбіднішим і найменш розвинутим країнам.

Якщо ми обираємо європейський шлях розвитку, потрібно примиритися з низькою народжуваністю і докладати зусиль для досягнення високої тривалості життя. По суті, разом із європейським шляхом ми обираємо старіння: кількість людей віком 65 і старше досягне 35% всього населення, а у розрахунку на 100 осіб віком 15-64 років – 64. Іншими словами, якщо нині одна особа віком 65+ може розраховувати на підтримку 4,5 осіб працеактивного віку, до 2060 року коефіцієнт підтримки знизиться до 1,5.

Чи витримає це наша пенсійна система?

Уже зараз в Україні пенсійні видатки становлять 15% від ВВП (діаграма 5), що є одним із найвищих показників у Європі та значно перевищує аналогічний показник багатьох країн з істотно вищим рівнем старіння, таких як Швеція, Фінляндія, Великобританія, Норвегія, Швейцарія.

Діаграма 5. Пенсійні видатки, % до ВВП, 2013 або 2014 рр.

Джерела даних: Євростат, ПФР, ПФУ

Пенсійний вік у нашій країні лишається одним із найнижчих у Європі – фактично, з урахуванням пільгових пенсій – 55 років, порівняно з 63,1 років у середньому в країнах ЄС (діаграма 6). Середня тривалість трудового стажу в Україні – тобто періоду, протягом якого людина заробляє собі пенсію, однакова для чоловіків та жінок  (близько 34 років).

Діаграма 6. Фактичний вік виходу на пенсію, років, 2013 р.

Джерела даних: EU DG for Economic and Financial Affairs, ПФУ

Як примирити демографію з пенсійною системою?

Потрібна комплексна соціально-економічна політика: реформи в пенсійній системі, активна політика на ринку праці, розвиток загальної інфраструктури за принципом універсального дизайну, підтримка сім’ї тощо. При цьому потрібно розуміти, що демографічні зміни – довготривалий, але не єдиний параметр пенсійної реформи; впливають також зміни у характері зайнятості та суспільних відносин.

Реформування пенсійних систем відбувається в усьому світі. Більшість реформ спрямовані на збалансування тривалості періодів зайнятості та одержання пенсій, зокрема шляхом:

  • підвищення пенсійного віку та/або вимог до стажу;
  • обмеження можливостей раннього виходу на пенсії;
  • сприяння зайнятості літніх працівників, активній і здоровій старості;
  • скорочення гендерних розривів (включаючи вирівнювання пенсійного віку для чоловіків та жінок).

Інші напрями реформ передбачають впровадження державних гарантій щодо мінімального рівня виплат по старості, розвиток додаткових приватних пенсійних заощаджень (у т.ч. через професійні та корпоративні пенсійні програми), зміцнення солідарності між поколіннями.

В Україні продовжується підвищення пенсійного віку для жінок, розпочате з жовтня 2011 р. У 2017 р. жінки виходитимуть на пенсію вже у 58 років, а у 2021 р. їхній пенсійний вік зрівняється з чоловічим – 60 років. З 2015 р. вживаються заходи зі скорочення можливостей раннього виходу на пенсію, але при цьому жодна пільгова категорія не скасована повністю. На початок 2016 р. в Україні налічувалося 830 тис. осіб молодше пенсійного віку, які отримували «ранні» пенсії (це майже 7% загальної кількості пенсіонерів).

Тож чи слід поспішати з пенсійною реформою в Україні? Вочевидь, головне не швидкість, а виваженість та послідовність перетворень, правильне визначення цілей та пошук найбільш прийнятних шляхів їх досягнення. Але це не означає, що з проведенням реформ можна зволікати. Своєчасно реалізована реформа дає значно більший ефект упродовж довшого часу. Тут спрацьовують загальноекономічні закони, адже пенсійна реформа, як і будь-яка інша соціальна інновація, – це інвестиція в людський капітал.

Дякуємо Сергію Лютову, студенту KSE, за конспектування лекції Лідії Ткаченко

Автори
  • Лідія Ткаченко, науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний