Навесні Кабмін повідомив, що 250 тисяч житлових приміщень українців були зруйновані. За словами депутатки Олени Шуляк, українці подали через «Дію» 640 тисяч заяв про пошкодження чи руйнування їхнього житла.
З Тетяною Водотикою, академічною директоркою магістерської програми «Урбаністика та повоєнна відбудова» КШЕ, ми поговорили про те, як Україні впоратися з інфраструктурними викликами теперішнього і повоєнного часу.
Про шанси відбудувати зруйноване
Чи є можливість відбудувати зруйновані приміщення — надзвичайно складне питання (варто вживати слово «приміщення», оскільки мова не лише про житло, а й про офіси, бізнес-центри, склади і т.д.). Адже щодня росіяни щось руйнують, однак водночас будівлі постійно ремонтують та відновлюють.
Чи буде Україна здатна забезпечити відбудову? Відповідь ми дізнаємося лише коли буде підписано мирний договір і можна буде порахувати суму втрат.
Ключові тези подкасту зібрала Анна-Марія Мандзій, стажерка проєкту «Індекс реформ».
Процеси відбудови вже розпочалися. Як зазначає Мирослава Савісько з Київської школи економіки, для нагальної відбудови наразі застосовується термін «restoration», що означає заміну вікон, покриття дахів, відновлення стін. Це те, що необхідно просто зараз. Але чи задовольнять ці тимчасові заходи сьогоднішні й завтрашні потреби?
Підхід до архітектури: старе чи нове?
У деяких випадках немає сенсу дублювати старе, якщо справжню цінність втраченого вже не відновити. Після початку повномасштабного вторгнення було запропоновано використовувати для відбудови України принцип «build back better».
Словосполучення «Build Back Better» вперше з’явилося в Національному плані відновлення, презентованому на конференції з відбудови України в Лугано, Швейцарія, у липні 2022 року. В цьому документі термін BBB визначено як один з основних принципів відбудови, що передбачає відновлення за вищими стандартами якості та з використанням сучасніших технологій. Автори плану відновлення підкреслили необхідність гармонізації відбудови України з європейськими принципами, такими як зелений перехід і цифрова трансформація.
Деякі міста вирішують створювати нове, зберігаючи пам’ять про минуле через сучасні архітектурні рішення. В Україні, з огляду на децентралізацію, рішення про відбудову мають ухвалювати місцеві громади з урахуванням своїх потреб із використання відбудованих просторів та бачення майбутнього.
Ресурси для відбудови та залучення суспільства
Щоб відбудувати приміщення, потрібні значні ресурси. Проте це питання не тільки для держави, а й для кожного з нас, адже до відбудови залучено багато різних акторів: благодійні фонди, неурядові організації та інші інституції, як, наприклад, фонд Caritas. Тут потрібна синергія зусиль і спільне визначення потреб.
Найголовніше наразі — це підтримка внутрішньо переміщених осіб, серед яких багато хто не може самостійно відновити чи купити житло. У цій ситуації допомога неурядових організацій, держави та підтримка всього суспільства є надзвичайно важливими.
Окрім допомоги ВПО, розподіл зусиль та якісна координація різних гравців важливі й в інших питаннях. Держава забезпечує законодавчу рамку, але також існують морально-етичні, фінансові питання. Суспільство — медіа, академія, урбаністичні спільноти, громадські організації — вже залучене до процесу. Кожен із цих секторів може зробити свій внесок — від інформування до матеріальної підтримки.
Урбаністичні спільноти в Україні розвиваються. Вони вже існують у таких містах, як Львів, Херсон, Харків, Київ. Проте є питання їхніх внутрішніх спроможностей та завдань, які вони перед собою ставлять. Розібрати завали, відбудувати щось базове — це одне. Але планувати відбудову на десятиліття вперед — це зовсім інший рівень спроможностей та знань.
Урбаністи привносять у відбудову свою експертизу. Зараз різні заклади вищої освіти в Україні формують програми підготовки спеціалістів у цій сфері, проте кожна з них має свій специфічний фокус — менеджмент, архітектура чи інші важливі для організації процесу відбудови аспекти. Наприклад, урбаністична програма в Київській школі економіки об’єднує людей із різним досвідом, що прагнуть розвиватися у цій галузі.
Місто — це найтриваліший проект в історії людства. Завдання людини, яка проживає в місті, — зробити його кращим і комфортнішим, не нашкодивши. Урбаністика — це наука про міста, яка враховує багатофункціональність і різноманітність міського простору. Тому головне її завдання — робити його кращим та комфортнішим для жителів.
Архітектор, уряд чи місцеві жителі: хто повинен ухвалювати рішення про відбудову?
Рішення мають приймати ті, хто добре знає локальний контекст. Наприклад, літературний музей у Харкові мав проєкт реконструкції, розроблений ще у 2017 році, але війна та пандемія відклали його реалізацію. Чи зможе архітектор, який виїхав із міста, зрозуміти нову реальність?
Україна потребує рішень, розроблених тими, хто знайомий із місцевими особливостями, або тими, хто готовий їх вивчити. В Україну вже приїздять архітектори з готовими рішеннями, наприклад, британський архітектор Норман Фостер розробив проєкт відбудови Харкова. Проте очевидно, що людина, яка ніколи не бувала в Україні, може мати лише дорадчий голос.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
