«Роздерибанять країну між олігархами й агрохолдингами» й інші маніпуляції про відкриття ринку землі

Спочатку заборона продавати власні землі була тимчасовою – до 1 січня 2005 року. Але з того часу парламент продовжував «мораторій» вже 9 разів. Скасування цієї заборони – одна з улюблених тем для маніпуляцій українськими політиками.

Деякі тези політиків про землю не змінюються з року в рік. Є цитати, які українські парламентарі повторюють за собою чи лідером своєї партії дослівно чи не на кожному політичному ток-шоу. Тема – традиційно – активізувалася перед черговими виборами цього року.  

З початку липня – місяця парламентських перегонів – VoxCheck проаналізував більше 100 висловлювань політиків та експертів про мораторій та ринок землі. У цій статті ми зібрали головні наративи на цю тему. Всіх їх повторили і з трибуни парламенту у день голосування за земельний закон у першому читанні.

Історія мораторію на продаж сільськогосподарських земель починається у 2001 році. Ухвалений 18 січня 2001 року Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» № 2242-III встановив, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України  власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати ці частки (паї), – окрім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб. 

Але ухвалений 25 жовтня того ж 2001 року Земельний кодекс (№ 2768-III) не лише визначив термін такої заборони відчуження до 1 січня 2005 року, але й поширив її як на земельні частки (паї), так і на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва незалежно від форми власності. Це й стало називатися «мораторієм на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення». Адже не продовжити мораторій без нового закону – нічого не дасть.

Мораторій – це відтермінування реалізації права на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення і зміни їх цільового призначення, а також внесення їх до статутних капіталів підприємств.

Після цього «тимчасовий» захід парламент продовжував вже 9 разів і діє до того, як набере чинність інший закон – про обіг земель сільськогосподарського призначення, який мав би врегулювати анонсований ще 18 січня 2001 року «порядок реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай)». 

Отже, парламентарі планують не скасувати мораторій, як зазвичай кажуть, а ухвалити рішення про його продовження чи не продовження, а також проголосувати окремий Закон України про обіг земель сільськогосподарського призначення. Адже не продовжити мораторій без нового закону – нічого не дасть.

Так, торік, 20 грудня 2018 року, парламентарі продовжили заборону ще на рік. Втім депутати Віктор Пинзеник та Олексій Мушак одразу зареєстрували постанови, аби скасувати результати голосування – воно, пояснювали, проходило з порушенням регламенту. Такі постанови блокували підписання мораторію аж до їх розгляду комітетом Верховної ради. Комітети вирішили не ухвалювати ці постанови уже цього року, 17 січня, тільки після цього закон відправили на підпис і згодом він набув чинності. Тобто уже в 2019 мораторій не діяв біля 3 тижнів, але це нічого не змінило. Адже мало дозволити продавати землю, треба встановити правила гри. 

В 2018 році Європейський суд з прав людини постановив, що мораторій на продаж сільгосп. землі в Україні обмежує права землевласників. І не лише у праві продати землю, якщо не хочеш чи не можеш далі нею займатися, а й у праві повноцінно вести бізнес. Наприклад, банки не беруть її у заставу, бо нічого не зможуть зробити з таким заставним майном, а, значить, і отримати кредит «під землю» не можна. Також не можна вносити ці землі до статутних капіталів підприємств. Тому, наприклад, якщо ви хочете розпочати бізнес із сусідом – з нього в компанію гроші, з вас – земля, то зареєструвати так підприємство не вдасться.

Наратив 1. Українці проти ринку землі

Як аргумент проти зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель часто використовують громадську думку. Мовляв, 70-90% українців проти відкриття ринку землі і категорично проти продажу землі іноземцям.

Загалом українці радше не підтримують створення вільного ринку землі в Україні, ніж підтримують. Опитування на цю тему з’являлися регулярно – окрім місяців передвиборчих перегонів та формування нового парламенту. Втім не всі політики та експерти правильно коментували результати соціологічних опитувань.

* % проти ринку землі (проти зняття мораторію) з усіх опитаних 

** % проти ринку землі (проти зняття мораторію) з тих, хто визначився 

*** проведено з IRI

Таким чином, правильно проінтерпретували останні дані соціології в цьому випадку тільки Юлія Тимошенко та Тарас Батенко.

Втім у Київському міжнародному інституті соціології зазначають: питання ринку землі дуже чутливе для українців і залежно від формулювання запитання можна отримати різні результати.

До прикладу, на запитання «Чи повинен громадянин України, який володіє землею, мати право вільно розпоряджатися нею, зокрема продати?» 73,2% респондентів відповіли «так, повинен». Водночас, на запитання «Якби сьогодні проводився референдум щодо питання купівлі/продажу земель сільськогосподарського  призначення, як би Ви проголосували?» 40% респондентів відповіли, що вони б проголосували «за дозвіл на купівлю/продаж». Проти проголосували б 37,6%. 

Це, припускають соціологи, свідчить про некристалізованість громадської думки і сильну чутливість до формулювань.

Наратив 2. 200 тисяч гектарів в одні руки – олігархи скуплять всю Україну

Чи не найбільше у земельній реформі критикували те, що одна особа зможе купити 210 тис. га землі. То ж низка політиків на телешоу доводили, що таким чином всю Україну скуплять олігархи та іноземні агрохолдинги. Насправді ж існують і інші – інституційні та фінансові – обмеження, які політики замовчують

У прийнятому у першому читанні проекті закону про обіг сільгоспземель вказано, що сукупна площа земель сільгосппризначення у власності одного громадянина або ж юридичної особи не може перевищувати 0,5% сільгоспземль України. В Україні 42,7 млн га га сільгоспземель, отже, одній фізичній чи юридичній особі не може належати більше 213 тис. га землі. 

Втім, є і інші обмеження. Зокрема, одна людина чи юрособа не можуть володіти більше ніж 35% земель однієї ОТГ чи більше 8% однією області. Таким чином, одна фізична чи юридична особа не може володіти цілою областю чи районом, а лише окремими земельними ділянками у різних областях. 

До того ж, за попередніми оцінками гектар землі коштуватиме від $1,5-2,2 тис. Це означає, що 42 млн га сільгоспземель коштуватимуть $63-92,4 млрд. При цьому статки топ-100 найбагатших людей України сягають $34,8 млрд. Тому навіть якби вони продали усі свої активи, їх коштів все одно б не вистачило, щоб  придбати усі сільгоспземлі в Україні.

Наратив 3. У світі фермерством займаються в основному малі господарства

Найбільше цей наратив поширювали представники ВО «Батьківщина». Мовляв, увесь світ вже обрав одну правильну стратегію – малі і сімейні фермерства. Іноді парламентарі від «Батьківщини» навіть дослівно повторювали цитати своєї лідерки з цього приводу. Насправді ж їх висновки були некоректними.

Чіткої класифікації «фермерські сімейні господарства» на Євростаті немає. Євростат надає дані щодо кількості маленьких – до 5 га – фермерських господарств, їх у Євросоюзі 65,4%. Але так як раніше у цій же промові Тимошенко наголошувала, що сімейне господарство ведеться на ділянці до 5 га, то вердикт – неправда.

Загалом у світі працює понад 570 млн сільськогосподарських господарств, йдеться у звіті Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Та земель сільськогосподарського призначення у світі не 2,5 млрд га, як каже спікер, а 4,8 млрд, повідомляє Світовий Банк. Якщо використовувати методологію Івана Кириленка (таку ж раніше пропонувала і лідерка їх партії) і ділити всі сільськогосподарські землі на підприємства, то в середньому у кожного буде не 5, а 8,5 га землі. 

І хоч більшість – 95% ферм у світі – справді мають площу до 5 га, але вони контролюють 30% аграрних територій планети. 

Примітно, що ті ж цифри у тому ж формулюванні раніше озвучувала і Юлія Тимошенко. Однак висновок представників «Батьківщини», що весь світ обрав стратегію дрібного фермерства, неправильний.

До того ж, як раз мораторій і створив передумови для розвитку в Україні господарств з великими земельними банками. Відкриття ринку у поєднанні з кредитуванням купівлі землі дрібними фермерами має створити стимули для розвитку сімейних господарств.

Наратив 4. Інші країни не продають свої землі і все тримають у державній власності

Чимало експертів та політиків – переважно представники «Батьківщини» – посилаються на досвід інших країн щодо відкриття і обмежень ринку землі. Мовляв, у Канаді, Ізраїлі та Франції землями не торгують взагалі. Втім, і це теж не так.

До Балтійських країн належать: Латвія, Литва, Естонія. Всі земельні ресурси у Латвії були передані у приватну власність на основі механізму реституції. У Литві відбулось відновлення історичного права власності та стала можливою купівля земельної ділянки. В Естонії перехід до нових форм власності та господарювання розпочався з метою відновити історичну справедливість і повернути право власності тих, хто володів землею до 1940 року. Тобто, земля не була поділена між усіма громадянами у жодній з цих країн, а були реалізовані різні механізми приватизації.

Згідно з 9-ю статтею Конституції Конго ринок землі закритий, тому твердження – вигадка. А громадянська війна в Конго відбулась на основі міжетнічного конфлікту.

92% власників землі  в Польщі — малі ферми. Вони мають до 20 га і займають 52% території. Проте є й холдинги, які налічують 100 га й більше. Хоча за кількістю їх лише 1%, проте у їхній власності перебуває 22% територій. З 2016 р. купувати сільськогосподарську землю в Польщі можуть й іноземці – громадяни ЄС.

У Франції з 1960 року працює Safer (Sociétés d’Aménagement Foncier et d’Etablissement Rural) – Агенція з земельного розвитку та селищного врегулювання, некомерційна організація, що підпорядковується Міністерству агрополітики Франції. 

Придбати сільськогосподарську землю у Франції може особа, що подалася на відповідний аукціон агенції, надала свій план розвитку території і підтвердила наявність коштів для свого плану. Але угода купівлі-продажу може містити особливі умови, включаючи технічні умови, які повинні виконуватися принаймні 10 років.

Отже, Тимошенко каже неправду, тому що придбати сільськогосподарську землю у Франції можна на аукціоні і договір купівлі-продажу дійсно може містити особливі умови розвитку території на щонайбільше 10 років, але попередня оренда не є головною умовою.

В Ізраїлі більшість земель справді належить державі разом із сільськогосподарськими ділянками. 93% землі в Ізраїлі справді державні. 7% землі в Ізраїлі приватна, і її можуть купувати як іноземці, так і місцеві інвестори.

89% канадської землі належить державі, але це переважно земля несільськогосподарського призначення, тоді як на с/г землю припадає лише 7% всієї території Канади. За даними Статистичної агенції Канади, 61,5% канадських сільгоспземель належать тим, хто їх обробляє. Це може бути і держава, і приватні інвестори.

Французький досвід в управління землями пояснювали вище: придбати сільгоспземлю у Франції особа може після аукціону агенції з земельного розвитку та селищного врегулювання, куди вона надала план розвитку території і підтвердила наявність коштів для свого плану. Але угода купівлі-продажу може містити особливі умови, наприклад, технічні, розраховані принаймні на 10 років.

На всій території Японії діє обмеження на максимальний обсяг сільськогосподарської землі, яким може володіти 1 людина, – до 3 гектарів, а на території Хоккайдо – 12 гектарів.

У Польщі обмеження на площу землі у володінні фізичних осіб – 300 га, а для юридичних – 500 га.

У Німеччині немає обмежень на площу сільськогосподарської землі у володінні як громадян, так й іноземців.

В Данії земля сільськогосподарського призначення продається лише за умови, що її призначення не буде змінюватись. Індивідуальні фермери можуть володіти 150 га землі.

Наратив 5. Оцінка української землі занижена, у Європі земля коштує десятки тисяч доларів.

«Як можна продавати українську землю по $1000 за гектар, якщо у Європі земля в дестяки разів дорожча?», – повторювали противники ринку землі не лише останні 4 місяці, а й останні 3 роки. Втім, і тут більшість політиків та експертів помилялась: ціну землі у європейських країнах часто називали неправильно, іноді навіть вдвічі перебільшуючи офіційні дані.

За попередніми оцінками гектар землі в Україні коштуватиме $1,5-2,2 тис. за гектар. 

У Європі ціни за гектар землі стартують від близько 2 тис. євро (~$2,2 тис.) у Румунії. У названих політиками та експертами ціни за гектар такі: 

• Чехія – 6462 євро (~$7,1 тис.),
• Словаччина – 3009 євро (~$3,3 тис.),
• Угорщина – 4368 євро (~$4,8 тис.),
• Нідерланди – 68 197 євро (~$75 тис.),
• Польща – 9699 євро (~$10,7 тис., або ж 41,5 тис. злотих)
• Великобританія – 23450 євро (~$26 тис.).

Ціни на продаж сільськогосподарської землі в Австрії недоступні.