Росія та Великий Переполох у Маленькій Скандинавії

Російську загрозу помітили не лише найближчі сусіди РФ. Нав’язливе добросусідство встигли відчути на собі і скандинавські країни.

Скандинавія у зовнішньополітичних орієнтирах і в особливостях відносин з Росією не є однорідною. Наприклад, Норвегія та Ісландія не входять до ЄС, але є членами НАТО, тоді як Фінляндія і Швеція належать до ЄС, але не до НАТО. Лише Данія має членство в обох організаціях. При цьому шведські й фінські інтереси стикаються з російськими в Балтиці, а норвезькі – в Арктиці. Фінляндія і Норвегія також ділять кордон з Росією. І навіть Данія відчула загострення відносин з РФ, хоча не входить до сфери інтересів російської зовнішньої політики і не конфліктує з регіонами, що входять у цю сферу. Єдиний виняток – Ісландія. Острівна країна не становить суттєвого інтересу, оскільки майже не має армії (тільки берегову охорону), і хоча формально і входить до НАТО, але фактично не бере участі у діяльності Альянсу.

Швеція: принцеса на горошині

Переполох біля Стокгольма, коли підводний об’єкт невідомого (найімовірніше, російського) походження увійшов у територіальні води Швеції, був першою провокацією, яку відчувала Швеція з боку Росії починаючи з 1981 року. Того разу, ще за часів холодної війни, підступна шведська мілина атакувала мирний радянський підводний човен з ядерним зарядом на борту. І тоді, як і зараз, конфлікт залагодили.

А наприкінці травня 2015 року два літаки Ту-22М ракетоносця-бомбардувальника порушили повітряний простір над Еландом, островом, який розташований між островом Готланд і материком. Шведським ВПС довелося підняти винищувачі і супроводити російську авіацію за межі шведського повітряного простору.

На цьому суворість російської політики щодо Швеції не вичерпується. До відомого “чорного списку”, що забороняє в’їзд на територію РФ, потрапили сім шведських політиків (а також один фінський, і більше жодного скандинава). Серед них – колишня міністр культури Лена Лил’єрот, шведський представник в ЄС і НАТО Одд Верин, а також глава шведської військової розвідки і безпеки Гуннар Карлсон.

Російські провокації мали свій ефект. Швеція почала зміцнювати армію, яка до цього часу втрачала бюджетну підтримку протягом десятиліть.

Тим більше у Швеції є привід побоюватися російської агресії в тій чи іншій формі. Після інциденту з підводним човном-невидимкою Швеція вперше за 10 років розгортає постійний гарнізон на Готланді.

Варто відзначити, що гавань у Вісбю, найбільшому місті Готланда, була реконструйована росіянами в рамках продовження так званого “Північного потоку”, магістрального газопроводу між Росією та Німеччиною, який знаходиться неподалік острова. Це не лише говорить про присутність російських економічних інтересів на острові, а й робить можливою висадку морського десанту, оскільки після розширення гавань здатна приймати великі кораблі.

Дивно, що підтримка НАТО в Швеції не зросла, а навпаки – зменшилась.

Цей феномен може мати два пояснення.

По-перше, Швеція як держава, що дотримується нейтралітету вже близько двох століть, не зацікавлена в порушенні традицій, а також створенні оборонної залежності від інших держав.

По-друге, для соціал-демократичної партії, яка домінує в Швеції, негативне ставлення до НАТО є традиційним.

Російська дипломатія також щосили перешкоджає зближенню з НАТО. Посол Росії в Швеції Віктор Татарінцев нещодавно підкреслив, що якщо Швеція вступить до НАТО, то “будуть наслідки, Росія буде змушена реагувати силовим способом. Наші сили і ракети тоді мають бути переорієнтовані. Будь-яка країна, котра хоче приєднатися до НАТО, повинна усвідомлювати ризики, яким вона піддає себе”.

На питання журналіста про ставлення посла до того, що багато шведів відчувають загрозу з боку Росії, Татарінцев повторив типову аргументативну стратегію “Whataboutism” (або, російською, “какнасчётизм”). Татарінцев заявив: “Хто кому загрожує? Візьміть оборонні бюджети НАТО і США. Бюджет США – 750 млрд доларів, тоді як російський – 60 млрд. Це в 13 разів менше, ніж у США. Ви можете зробити свої власні висновки про те, хто з них найсильніший”.

Втім, впливовим лобістом НАТО в Скандинавії є нинішній глава Альянсу Єнс Столтенберг. Незважаючи на те, що деякі медіа повідомляють про його симпатії до Путіна, інші висловлюють думку, що колишній норвезький прем’єр як соціал-демократ зможе вплинути на шведських колег і схилити Швецію до членства в НАТО.

Фінляндія: нова “Тальвісота”

Фінляндія також поділяє скепсис з приводу створення оборонної залежності від інших країн. Фіни пам’ятають Тальвісоту, Зимову війну (1939-1940), яку вони вели своїми силами проти Радянського Союзу.

Тоді Ліга Націй не надала підтримки фінському народу проти агресії Сталіна, хоча Ліга також передбачала колективний захист і Фінляндія була її членом з 1920 року.

Деякі фіни мають сумніви, чи варто знову покладатися на колективний захист. Які гарантії того, що сценарій Зимової війни не повториться?

На думку Магнуса Хокенстада з Норвезького інституту дослідження оборони, фінська армія не дотягує до стандартів НАТО. Тим не менш, завдяки своїй чисельності вона, на думку фінів, зможе захистити країну у випадку російської агресії. Незважаючи на формальну поразку в Зимовій війні, фіни сприймають її як героїчну сторінку своєї історії. Втрати фінів були незрівнянно нижчі за радянські, і для Червоної Армії перемога над Фінляндією дійсно була пірровою.

І зараз Фінляндія готується захистити себе. Міністерство оборони розіслало листи 900 тисячам колишніх строковиків з вказівками дій у разі війни. Більш того, Фінляндія демонструє готовність до активних оборонних дій. Коли 28 квітня цього року неподалік Гельсінкі був зафіксований невідомий підводний об’єкт, фіни відповіли глибинними бомбами.

Данія: НАТО-вікінги

Данія відома своєю нетиповою для Скандинавії військовою активністю в НАТО.

Починаючи з 1993 року Данія брала участь в операціях на Балканах, в Афганістані, Лівії, Іраку, а також у боротьбі проти “Ісламської держави”. Крім того, вона була однією з небагатьох країн, що підтримали вторгнення до Іраку.

Данська участь у НАТО і стала причиною загострення відносин з Росією.

“Не думаю, що данці цілком розуміють наслідки приєднання до очолюваної США системи протиракетної оборони (ПРО). Якщо це станеться, данські кораблі стануть мішенню для російських ядерних ракет”, – заявив посол РФ в Копенгагені Михайло Ванін. Цю заяву було зроблено в березні 2015 року, за вісім місяців після того, як Данія висловила бажання розмістити американський протиракетний радар на одному зі своїх військових кораблів.

Норвегія: прагматичні нафтовики

На думку Хокенстада, Норвегія змогла зберегти збалансований розвиток армії в рамках НАТО. Сам Альянс користується традиційною підтримкою в суспільстві, і більшість пересічних норвежців сподіваються на США в гіпотетичному конфлікті з Росією.

Тим більше, що єдина ділянка норвезько-російського кордону знаходиться далеко за полярним колом, у регіоні Фіннмарк, а отже, просування гіпотетичного противника буде довгим і важким.

Водночас норвежців турбує підвищена активність РФ в Арктиці. У російському міноборони заявили про плани відкрити порти і авіабази на архіпелазі Франца Йосифа і Новосибірських островах. В рамках даного проекту кількість авіабаз збільшиться більш ніж втричі – до існуючих чотирьох додасться ще десять.

Тому норвежці вирішили зміцнити захист кордону – як чисельно, так і новою технікою. Прес-секретар російського посольства в Норвегії Андрій Куликов прокоментував цей намір таким чином: “Російська військова діяльність на Півночі не спрямована проти інших країн і базується на довгострокових національних інтересах у цьому регіоні. Вона не є відповіддю на будь-які конкретні дії або плани наших сусідів, а тільки природною частиною відновлення російської присутності в Арктиці, яка була майже повністю покинута після розпаду Радянського Союзу”.

Важливий момент: Норвегія – єдина скандинавська країна, що стала вигодонабувачем від погіршень відносин з РФ.

Диверсифікація енергетичних джерел і спроби знизити залежність від російського газу зіграли на руку Statoil — найбільшій газовій і нафтовій компанії Норвегії, яка збільшила поставки газу не лише до Європи, а й до України. Як наслідок, вже за підсумками першого кварталу цього року Норвегія обігнала Росію за постачанням газу в Західну Європу на 9 млрд кубометрів.

Складно сказати, чи вдасться Росія до якихось суттєвих дій у Скандинавії. Важливо інше: і повернення до Арктики, і гра м’язами біля берегів сусідніх країн вимагає ресурсів. І Росія ці ресурси необачно витрачає. Навряд чи Путін відкриє військовий північний фронт, але економічний вже відкрито, як мінімум завдяки підприємницькій хватці Statoil і авантюрі в Арктиці. І це, безумовно, на руку Україні, тому що чим слабшою стає економіка Росії, тим менший її тиск на Україну.