Структурні зрушення визначатимуть енергетичне та кліматичне майбутнє України. Уроки вступу до ЄС Польщі та Румунії

У цій статті ми окреслюємо ключові макроекономічні зміни та структурні зрушення в Польщі та Румунії під час їхньої інтеграції до ЄС. Вступ цих країн до Європейського Союзу не лише призвів до швидшого зростання, але й помітно змінив структуру виробництва, споживання та торгівлі. Цей результат  актуальний для України. Порівнянна чисельність населення та подібна соціалістична спадщина роблять ці країни хорошими прикладами можливих структурних зрушень, через які проходитиме Україна у процесі вступу до ЄС. Хоча Україна йтиме власним шляхом, дослідження деяких стилізованих фактів із Польщі та Румунії може допомогти спрямувати очікування та прокласти шлях до потужного формування політики задля забезпечення ефективності післявоєнного відновлення й процесу вступу до ЄС.

Майбутнє України в ЄС та важливість досвіду схожих країн

Євроінтеграція України стоїть у центрі модернізації країни. Вона допоможе залучити вкрай необхідні інвестиції в економіку України. Як кандидат на вступ до ЄС та держава, що втратила колись значні ринки в СНД після російського вторгнення, Україна не має іншого вибору, окрім як знайти власні ніші та конкурентні переваги на ринку ЄС. Інтеграція до європейських ланцюжків створення доданої вартості також стане важливим політичним якорем для країни.

Євроінтеграцію підтримує переважна більшість українців, які бачать своє майбутнє серед інших 27      держав-членів ЄС. Проте інтеграційний процес вимагатиме від України значних зусиль, оскільки збереження довоєнної структури економіки не дозволить Україні стати ефективною частиною європейських ланцюжків доданої вартості.

Наш аналіз Польщі та Румунії показує, що політичні кроки та інституційні зміни, спрямовані на макроекономічну стабілізацію з подальшим стимулюванням структурних зрушень в економіці та підтримкою нових споживчих звичок, були одними з ключових чинників успіху в досягненні сталого економічного зростання ізольованого від викидів ПГ.

Ми визначили 10 ключових макроекономічних параметрів, які слід враховувати під час післявоєнного відновлення України та євроінтеграції. Ці параметри підтверджують три ключові висновки нашого дослідження, тож далі в тексті ми радимо читачеві пам’ятати, що висновки – заголовки, а параметри – підзаголовки.

Висновок I: Стабілізація на ранньому етапі привела до зростання продуктивності

Макроекономічна стабілізація, яка передувала вступу до ЄС постсоціалістичних економік, створила фундаментальну передумову для майбутнього вдосконалення факторів виробництва, притоку капіталу та зрештою загальної продуктивності економіки. Це стало результатом послідовних політичних реформ, інституційних змін та політичної волі щодо ефективної трансформації економіки, продемонстрованих цими країнами до того, як вони стали членами ЄС. Створення передумов для масової приватизації, ефективний захист права власності та ринкове функціонування ключових галузей виявилися особливо важливими для подальшої трансформації та модернізації країн.

Попри те, що Україна мала певні позитивні зрушення перед повномасштабним російським вторгненням, їй не вдалося досягти прогресу, порівнянного з ситуацією перед вступом Польщі та Румунії. Однак послідовні політичні реформи в Україні можуть дати ще один шанс для ефективної трансформації економіки.

Економічна стабілізація є одним із Копенгагенських критеріїв, яких країни мають дотримуватися на шляху вступу до ЄС. Зазвичай вона вимагає поєднання певних кроків задля забезпечення бюджетної дисципліни, ефективної приватизації, відкритого ринку та передбачуваної монетарної й фіскальної політики. Процес вступу «заякорює» очікування щодо майбутнього зростання, передбачаючи деякі переваги політично складних реформ у вигляді ранніх припливів капіталу та макроекономічної стабілізації.

Параметр 1: Стабілізація

Перехідний період у Польщі та Румунії розпочався із суттєвого зменшення ролі держави в економіці – скорочення субсидій підприємствам, швидкої приватизації (див. рис. 1). Активна економічна лібералізація як у Польщі, так і в Румунії дозволила значно зменшити тиск на державний бюджет, обмеживши субсидії до 50% загальних витрат. Натомість Україна дотримувалася м’яких бюджетних обмежень для державних підприємств до 2014 року. Рівень субсидування економіки, ймовірно, суттєво зміниться у перші післявоєнні роки через руйнацію багатьох промислових активів та інфраструктури. Однак зрештою роль держави в економіці має зменшитися, щоб вивільнити потенціал ефективності, необхідної для забезпечення конкурентоспроможності на ринку ЄС.

Стабілізація рівня інфляції та досягнення її передбачуваної траєкторії за рахунок політики інфляційного таргетування, яку провадить центральний банк, є ще одним наслідком ухвалення політичних рішень під впливом євроінтеграції у країнах із перехідною економікою. Україна запровадила інфляційне таргетування лише у 2015 році, й це знизило рівень інфляції. Однак багато інших чинників – велика вразливість до зовнішніх шоків, висока волатильність та низький рівень розвитку фінансових ринків, а також війна – усі разом призвели до вищої інфляції в Україні.

Параметр 2: кращий доступ до капіталу

Покращення суверенного кредитного рейтингу в результаті макроекономічної стабілізації суттєво знизило вартість капіталу в Польщі та Румунії. Хоча прибутковість державних облігацій у цих країнах залишається вищою, ніж у Німеччині, вона на 60% нижча за дохідність, яку виплачувала Україна до повномасштабного російського вторгнення. Зменшення вартості державних запозичень значною мірою відобразилося на вартості приватних запозичень.

Нижча вартість капіталу істотно сприяє переформатуванню економічних структур. Наприклад, в енергетичному секторі нижчі капітальні витрати сприяють інвестиціям у відновлювані джерела енергії, ядерну енергетику та енергоефективність, а не викопне паливо.

Параметр 3: Збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій з ЄС      

Макроекономічна стабілізація та створення умов для припливу капіталу (зокрема ефективний захист прав власності, прозоре функціонування ринків та правила приватизації) йшли пліч-о-пліч зі збільшенням прямих іноземних інвестицій у Польщу та Румунію. На відміну від України, де у 2005-2008 рр. спостерігався короткочасний сплеск надходжень, потоки ПІІ до Польщі та Румунії швидко відновилися після фінансової кризи.

ПІІ до Польщі та Румунії були «не просто грошима». Інвестори з успішних економік ЄС сприяли значному зростанню продуктивності, тоді як значна частка ПІІ в Україну насправді не була іноземними інвестиціями – це були кошти українців, що заходили через офшорні зони на кшталт Кіпру чи Нідерландів (рис. 4).

Поки що український енергетичний сектор отримав дуже мало іноземних інвестицій. У Польщі та Румунії спостерігається змішана картина – “старі” енергогенеруючі потужності залишилися у державній власності, тоді як іноземні інвестиції у відновлювані джерела енергії зростають. Румунія має більше іноземних інвестицій у видобуток газу та розподіл електроенергії, оскільки ПІІ в енергетичному секторі сильно залежать від національного регулювання ринку.

Параметр 4: Підвищення продуктивності праці

Зростання продуктивності праці (вимірюється як обсяг ВВП, виробленого за відпрацьовану годину) чітко вказує на підвищення ефективності, яке може принести стабілізація та приплив капіталу в країни з перехідною економікою. У Польщі та Румунії спостерігалося колосальне зростання продуктивності праці, яка в Україні відчутно нижча. Зростання продуктивності праці можна очікувати завдяки впровадженню комплексних структурних реформ та правильної економічної політики,  підтриманої припливом ПІІ та розвитком високотехнологічних галузей.

Зауважимо, що значна еміграція й загалом відплив населення створюють великі виклики для підвищення продуктивності в країнах із перехідною економікою. Ця проблема, певно, буде надзвичайно складною для повоєнної України. Однак приклад Румунії, яка також постраждала від масового відпливу населення, показує, що ефективна трансформація економіки та збільшення інвестицій можуть відокремити проблему відтоку населення від підвищення продуктивності праці.

Параметр 5: Підвищення продуктивності промислового сектору

Помітне зростання енергоефективності промисловості (тобто менша кількість витраченої енергії на одиницю доданої вартості) є ще одним результатом ефективного переходу в Польщі та Румунії порівняно з Україною. Значно вища енергомісткість ВВП України з 1990-х років (рисунок 7) свідчить про те, що в країні впроваджено недостатньо енергоефективних технологій для того, щоб наблизитися за показником енергоємісткості до рівня ЄС.

Зниження енергомісткості ВВП має прямий вплив на скорочення викидів парникових газів, а відтак і на досягнення кліматичних цілей.

Висновок II: Інтеграція до ринку ЄС веде до значної реструктуризації економіки

Шлях економічного зростання в Польщі та Румунії відповідає крокам, які ці країни робили в процесі інтеграції до ЄС, починаючи з ранньої стабілізації та модернізації економіки. Економічне зростання в Румунії на ранньому етапі було нижчим, ніж у Польщі, але зрештою досягло такого самого рівня після десятиліття євроінтеграції. Подібного результату можна очікувати й для України в разі успішного проведення реформ та інтеграції до ЄС.

Зміни в структурі економіки є ще одним наслідком євроінтеграційних зусиль країн із перехідною економікою. Зрушення в попиті призводять до занепаду в деяких традиційних секторах економіки, тож місцеві виробники знаходять нові конкурентні переваги.

Завдяки євроінтеграції країни з перехідною економікою зуміли відкрити для себе нові ніші, що помітно в новій структурі експорту. Занепад традиційних галузей супроводжувався інтеграцією нових технологій та зростанням у виробничому секторі та секторі послуг, що також привело до скорочення викидів.

Інша тенденція спостерігалася в Україні до 2022 року, де відбувся зсув у бік менш технологічно розвинених галузей промисловості, а скорочення викидів ПГ було здебільшого пов’язане з деіндустріалізацією, а не з технологічним прогресом.

Створення стабільного середовища для надходження ПІІ та відповідні політичні кроки для стимулювання нових високотехнологічних галузей дозволили б Україні досягти результату, подібного до успішних перехідних економік.

Параметр 6: Збільшення високотехнологічного експорту

Структурна перебудова економіки відбивається на структурі експорту. Інтеграція до ЄС привела до збільшення частки машинобудування та послуг (переважно транспортних) у структурі експорту Польщі та Румунії (рис. 8). Частка традиційних галузей, як-от текстильна, металургійна чи сільське господарство, значно скоротилася з 1990-х років.

В Україні ситуація інша: частка металів постійно зменшується, а частка сільськогосподарських товарів зростає. Ця тенденція свідчить про загальну деіндустріалізацію економіки, хоча частка послуг у загальній структурі економіки України виросла подібно до Польщі та Румунії.

Параметр 7: Зростання експорту має тенденцію відставати від збільшення імпорту товарів та послуг

Зазвичай імпорт у країнах із перехідною економікою зростає швидше, ніж експорт, що призводить до негативного сальдо торговельного балансу (рис. 9). Якщо приплив капіталу (наприклад, ПІІ, грошові перекази) не покриває цей дефіцит, це може призвести до девальвації національних валют.

Це має економічний сенс, якщо майбутнє зростання дозволяє погасити накопичений дефіцит. Приклад Польщі показує, як зростаючий експорт може з часом переважити імпорт.

Висновок III: Трансформація економіки створює нові споживчі звички

Економічне зростання, пов’язане з економічними реформами та інтеграцією до ринку ЄС, зрештою веде до підвищення рівня життя людей, зростання особистих доходів та попиту на ширший асортимент товарів.

Ця тенденція може мати подвійний вплив на довкілля. З одного боку, громадяни отримують додаткові можливості для особистих інвестицій в енергоефективність. З іншого боку, можна також спостерігати вищий попит на енергомісткі предмети, наприклад, особисті транспортні засоби чи більші квартири. Їхній негативний вплив на клімат можна пом’якшити за допомогою зважених політичних кроків у певних секторах, як-от розвиток громадського транспорту.

Параметр 8: Зменшення частки базових потреб в особистих витратах

Порівнюючи структуру витрат домогосподарств, бачимо, що жителі Польщі та Румунії витрачають набагато меншу частку своїх доходів на продукти харчування, ніж українці,  а частка витрат на енергію однакова.

Зазвичай заможніші люди витрачають меншу частку своїх доходів на їжу. Отже, з наближенням України до ЄС ми очікуємо, що частки витрат на продукти харчування та енергоносії в Україні будуть схожими на польські та румунські, особливо коли уряд дозволить встановлювати ринкові тарифи. Це стимулюватиме українців економити енергію.

Параметр 9: Володіння особистим автомобілем значно зростає зі збільшенням доходу

Підвищення рівня життя може стимулювати попит на приватні транспортні засоби. Приклади Польщі та Румунії демонструють значне зростання володіння автомобілем, коли наявний дохід на душу населення перевищує 4000 євро на рік. Щоб пом’якшити негативний вплив цієї тенденції, може знадобитися урядове втручання  – наприклад, заохочення використання екологічно чистих транспортних альтернатив.

Польща та Румунія мали швидке зростання ВВП на ранній стадії процесу приєднання до ЄС. Згодом зростання стабілізувалося на відносно високому рівні, швидко відновлюючись після тимчасових шоків. Та приклад України показує, як неспроможність досягти стабілізації на ранньому етапі та більш пізня реструктуризація економіки й інтеграція до ринку ЄС призвели до відставання від тенденцій її сусідів.

Параметр 10: стабільне та стійке економічне зростання

Порівнюючи весь перехідний шлях трьох країн, можна чітко побачити, що Україна втратила темп іще в середині 1990-х років і не змогла досягти рівня ВВП Польщі та Румунії в наступні роки. Набагато більший вплив зовнішніх економічних потрясінь (включно зі світовою фінансовою кризою 2008-2009 рр.) є ще однією важливою особливістю української економіки з 1991 року. Однак активне відновлення, реформи та інтеграція до ринку ЄС можуть зупинити таке «відокремлення» від регіональних аналогів у майбутньому та привести Україну до швидкого та сталого економічного зростання.

У всіх трьох розглянутих країнах спостерігалося значне зниження викидів ПГ (рис. 13) через структурні зміни в економіці. В Україні через швидку реструктуризацію економіки рівень викидів парникових газів знизився більш ніж у 2,5 рази між 1990 та 2000 рр., тоді як скорочення викидів у Польщі та Румунії відповідно становило близько 20% та 55%.

Порівняння змін ВВП у трьох країнах демонструє тенденцію до відокремлення економічного зростання від викидів ПГ. Польщі та Румунії вдалося досягти значного росту, утримуючи викиди парникових газів на стабільному рівні після 1990-х років.

Висновок

Інтеграція Польщі та Румунії до ЄС спровокувала «економічне диво» в цих країнах. “Добре замкнене коло” глибоких реформ, стабілізації, іноземних інвестицій, підвищення продуктивності та структурних змін вивільнило величезний потенціал зростання, різко підвищивши рівень життя.

Відповідний приріст продуктивності та секторальні зрушення суттєво знизили енергомісткість ВВП та дозволили істотно скоротити викиди. Пов’язане з цим збільшення особистих доходів населення веде до зміни споживчих звичок, які можуть підвищити особисту енергоефективність, якщо будуть підтримані відповідною політикою.

Однак важливо усвідомлювати, що надзвичайний успіх цих двох країн на шляху до економічної трансформації став результатом не лише загальних рушійних сил, пов’язаних з інтеграцією до внутрішнього ринку ЄС, а й зроблених перед вступом кроків та чіткої політичної волі для переходу на національному рівні.

Ми віримо, що сильна мотивація України продовжувати структурні економічні реформи на шляху до вступу в ЄС також спричинить глибокі зрушення, які приведуть до покращення економічних показників та значно нижчого рівня викидів ПГ, подібно до вищеописаних випадків.