Популізм в Україні зростає через неспроможність нового уряду задовольнити очікування громадськості й свідомо протистояти корумпованій системі. Уряд занадто відсторонився від вирішення складних завдань у боротьбі з корисливими інтересами та створення надійних, ефективних і незалежних інституцій та нових правил гри. Замість цього, керівництво країни вирішило зосередитися на реформах, які покладають прямі й безпосередні витрати на населення країни.
Минуло півтора року після вигнання президента Януковича з України, і політичний популізм знову на підйомі. Як приклад, Юлія Тимошенко, виступає за зниження тарифів на електроенергію та збільшення пенсій. Олег Ляшко, лідер “Радикальної партії”, так само член коаліції, підтримує Тимошенко й вимагає зниження тарифів.
“Популізм – політична філософія, яка підтримує права і владу народу в його боротьбі проти привілейованої еліти.”
Лідер ще однієї коаліційної партії “Самопоміч” Олег Березюк став на захист нещодавно ухваленого скандального закону 1558-1. Цей закон зобов’язує банки конвертувати всі споживчі кредити в іноземній валюті за курсом на дату укладення кредитного договору (приблизно 5,05 гривень за долар США). Враховуючи рівень девальвації національної валюти України, цей закон забезпечує прямий прибуток для позичальників за рахунок банків та, можливо, бюджету. Між іншим, цей закон розробили члени “Народного фронту”, а поставив на голосування спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, член президентської фракції парламенту.
Склалася сюрреалістична, дещо шизофренічна ситуація.
Політики та нові громадські лідери, що виступали на Майдані проти колишнього режиму, прийшли до влади і прийняли ряд жорстких рішень, такі як підвищення тарифів, урізання пенсій, або посилення бюджетної дисципліни. Усі ці заходи мають сприяти макроекономічній стабілізації. У березні члени коаліції висловили тверду підтримку таким непопулярним рішенням, проголосувавши за пакет законів, потрібних для отримання кредиту МВФ. Економісти, уряди інших країн, міжнародні агентства й основна частина експертного співтовариства, а також активісти України – всі як один схвалили ці рішення.
Проте ті самі особи, які менш ніж півроку тому підтримували ці заходи, зараз намагаються передивитись прийняті раніше рішення.
Ця головоломка вимагає пояснень.
Відповідь на це питання проста – якщо політики пропонують популістську риторику та підтримують популістські закони, це означає, що такий популізм має попит серед громадськості.
Але чому тоді громадськість не підтримує жорсткі реформи направлені на стабілізацію економічної ситуації?
Я бачу такі причини:
- Громадськість вважає, що на неї несправедливо поклали основний тягар реформ, а олігархи виходять сухими із води.
- Реформи націлені на перерозподіл – від людей до олігархів та бізнесу.
- Це дурні реформи, які не досягнуть стабілізації.
Такі аргументи по-своєму справедливі.
Дійсно… Досі не висунуто жодних обвинувальних вироків за вбивства на Майдані. Немає майже жодних відкритих судових справ проти представників колишньої корумпованої політичної еліти. Багато хто з них і досі дуже впливовий та користується протекцією нового уряду. Уряд не бореться з розкраданням державних коштів.
Але підвищено тарифи для населення…
У результаті громадськість вважає, що на її плечі поклали основний тягар реформ, тоді як причина криється, м’яко кажучи, в некомпетентності та корумпованості попередньої та сучасної політичної еліти.
Справжня причина виникнення популізму в Україні полягає в неспроможності нового уряду задовольнити очікування громадськості й свідомо протистояти корумпованій системі.
Уряд занадто відсторонився від вирішення складних завдань у боротьбі з корисливими інтересами та створення надійних, ефективних і незалежних інституцій та нових правил гри. Замість цього, керівництво країни вирішило зосередитися на реформах, які покладають прямі й безпосередні витрати на населення країни.
Тепер урядові та політикам доводиться розплачуватися за свої дії – звідси й громадський опір реформам, подальший популізм і політичне протистояння.
Стаття також була опублікована на сайті УП
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
