Місія здійсненна: Як підвищити конкурентоспроможність української науки і вищої освіти

Чи приречені суспільні науки в Україні бути наукою «другого сорту»?

depositphotos.com / VitalikRadko

Автор:

З травня 2018 р. українські науковці з великим запалом обговорюють проект наказу Міністерства освіти і науки України про внесення змін до наказу МОН від 17 жовтня 2012 року № 1112 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук», в якому, зокрема, пропонується вимога публікацій в журналах, включених до міжнародних наукометричних баз Scopus або Web of Science Core Collection.

У мережі з’явились як петиції, що підтримують запропоновані зміни, так й ті, що закликають відхилити проект, посилаючись на особливості суспільних і гуманітарних наук. Дійсно, в цих науках проведення досліджень і представлення їх результатів суттєво відрізняються від мейнстриму природничих наук. Проте минулого року стався надзвичайно цікавий і показовий випадок, який свідчить, що й українські суспільствознавці могли б успішно конкурувати на міжнародній арені. Але лише за певних умов.

В оприлюдненому у червні 2017 р. Шанхайському рейтингу (Academic Ranking of World Universities) з окремих дисциплін (ARWU-Global Ranking of Academic Subjects) до 100 найкращих університетів за напрямом «соціологія» вперше потрапив заклад із пострадянської країни – Національний дослідницький університет «Вища школа економіки» (НДУ ВШЕ, Російська Федерація). І не просто потрапив, а увірвався до цього рейтингу, посівши високе місце разом із такими відомими освітніми та дослідницькими центрами як Бостонський і Тель-Авівський університети (спільна позиція з 51 по 75 місце).

Причому, якщо у природничих науках, яким залишились у спадок вагомі здобутки радянського часу, українські університети та навчальні заклади наших сусідів іноді потрапляють до таких рейтингів (найважче потрапити саме до Шанхайського рейтингу, оскільки його побудовано передусім за результатами наукової роботи), то для суспільствознавчої дисципліни, де завжди домінували США та інші англомовні країни, це безпрецедентний випадок. 

Якщо у природничих науках, яким залишились у спадок вагомі здобутки радянського часу, українські університети та навчальні заклади наших сусідів іноді потрапляють до таких рейтингів, то для суспільствознавчої дисципліни, де завжди домінували США та інші англомовні країни, це безпрецедентний випадок.

Ця дивовижна подія (у сотні найкращих немає не тільки жодного закладу зі Східної Європи, але й хоча б одного університету з Франції, Італії чи Іспанії), на перший погляд, не стосується української вищої освіти та науки. Проте, якщо подивитись уважніше, вона дозволяє реалістично оцінити спроби їхнього реформування, що відбуваються зараз, і визначити необхідні умови для підвищення конкурентоспроможності у сучасному глобальному світі.

7 складових успіху

У чому ж полягає секрет успіху наших сусідів? Чи можна подібний проект реалізувати в Україні?

Зі свого особистого досвіду співпраці з Лабораторією порівняльних соціальних досліджень НДУ ВШЕ у 2012-2014 роках, можу стверджувати, що рецепти отримання визнання універсальні, і такі проекти варто впроваджувати в Україні. Причому це можна зробити досить швидко – соціологам НДУ ВШЕ, наприклад, знадобилось лише 8 років. Але, напевно, реалізація такої амбітної мети відбуватиметься не через подібні проекти наказів МОН або створення окремого українського індексу цитування.

1. Основною передумовою якісного прориву є істотне цільове фінансування наукової роботи. У випадку соціологічних досліджень вирішальним фактором було отримання НДУ ВШЕ урядового «мега-гранту» 2010-го року. Хоча НДУ ВШЕ надає аналітичні послуги і співпрацює з багатьма комерційними організаціями, фундаментальні дослідження університету, які забезпечують якісні міжнародні публікації, та проведення наукових заходів світового рівня фінансуються за кошти спеціальних урядових грантів (Russian Academic Excellence Project 5-100, РФФИ, РГНФ, тощо) на додачу до основного бюджету (а не замість нього).

Урядова підтримка відбувається й через фінансування числених прикладних дослідницьких проектів: із загального бюджету понад 3 млрд. рубл. на проведення досліджень НДУ ВШЕ  половина (1.5 млрд. рубл. у 2016 р.) – це саме прикладні дослідження на замовлення. Структури федерального уряду разом із місцевими органами влади склали у 2016 р. понад 51% замовлень, неурядовий сектор (хоча невідомо, скільки з них є державними компаніями, що домінують в економиці РФ) – 40%, міжнародні організації – лише 1.7%. Отже, хоча модель ВШЕ передбачає залучення коштів замовників (переважно урядових), фундаментальні дослідження, які забезпечують якісні міжнародні публікації, фінансуються державою.

Структури федерального уряду разом із місцевими органами влади склали у 2016 р. понад 51% замовлень, неурядовий сектор (хоча невідомо, скільки з них є державними компаніями, що домінують в економиці РФ) – 40%, міжнародні організації – лише 1.7%. Отже, хоча модель ВШЕ передбачає залучення коштів замовників (переважно урядових), фундаментальні дослідження, які забезпечують якісні міжнародні публікації, фінансуються державою.

2. Втім, наявність ресурсів автоматично не забезпечить реалізацію поставленої мети – міжнародного визнання. Державне фінансування передбачає чіткі та прагматичні завдання наукової роботи. Стратегічною метою НДУ ВШЕ є збалансоване поєднання національних пріоритетів (зокрема, забезпечення урядових структур якісною аналітикою) і підвищення конкурентоспроможності науки на глобальному рівні.

Досягнення світового визнання відбувається через мережу міжнародних лабораторій, які очолюються відомими іноземними фахівцями і призначені стати дослідницькими центрами світового рівня.

3. Саме тому ключовою складовою успіху НДУ ВШЕ стало запрошення до співпраці на посади наукових директорів міжнародних лабораторій та консультантів видатних учених зі світовим ім’ям: Р.Інглехарта, К.Вельцеля, С.Вассермана та інших.

Така практика є поширеною у світі. Визначні вчені, як правило, мають подвійну або потрійну інституційну приналежність, їхні публікації у провідних журналах впливають на рейтинг усіх афілійованих установ. Це, звичайно, можливо за умови наявності значного фінансового ресурсу, а також привабливих дослідницьких перспектив. Залучені провідні фахівці реально керують науковою роботою місцевих талановитих дослідників й аспірантів, формують порядок денний досліджень і наукові стандарти.

4. Наступна складова також охоплює людський капітал. Запрошення іноземних зірок приносить користь лише тоді, коли їм є з ким працювати. Тому кадрова політика університету полягала у підборі найкращих у країні спеціалістів (дослідників, які вміють працювати з емпіричними даними, зокрема з регіонів) і залученні молодих вчених-випускників європейських і американських університетів. Для цього потрібно запропонувати конкурентоспроможну заробітну плату.

Кадрова політика університету полягала у підборі найкращих у країні спеціалістів (дослідників, які вміють працювати з емпіричними даними, зокрема з регіонів) і залученні молодих вчених-випускників європейських і американських університетів. Для цього потрібно запропонувати конкурентоспроможну заробітну плату.

5. Для створення науки світового рівня в одному закладі зосереджуються не тільки найкращі в країні дослідники, але й найздібніші аспіранти та студенти. З ними працюють викладачі, які самі систематично проводять актуальні дослідження, володіють найсучаснішими методами та мають досвід публікацій у відомих міжнародних журналах. Найефективнішим компонентом підготовки студентів магістратури, аспірантів і молодих дослідників є «спільна робота з провідними фахівцями та використання міжнародних баз даних і сучасних методів їх аналізу», що «забезпечує швидке зростання дослідницьких компетенцій і навичок». Для цього в лабораторіях регулярно проводяться школи та семінари, на яких обговорюються дослідницькі проекти і статті для публікації в рецензованих журналах. Для сприяння англомовним публікаціям у провідних міжнародних журналах НДУ ВШЕ створив дисциплінарні серії препринтів (HSE working papers). Перед тим, як подати статтю до редакції відомого журналу, дослідники готують препринт, який проходить наукове рецензування та безкоштовне англомовне редагування.

6. Сучасна підготовка в університеті заснована на академічній мобільності та постійному підвищенні кваліфікації. На навчання постійно приймаються іноземні аспіранти та студенти магістратури. Талановиті випускники долучаються до дослідницького колективу, в якому постійно відбувається ротація. Аспіранти та молоді вчені проходять стажування або їдуть навчатися за кордон. Інші повертаються для подальшої професійної кар’єри на батьківщину.

7. Важливим моментом є співпраця університету, для якого пріоритетом є фундаментальні дослідження, з дослідницькими компаніями, що проводять сотні опитувань. Останні володіють великими масивами даних, але не мають ресурсів і мотивації для проведення їх поглибленого аналізу. Натомість, він може бути реалізований у рамках наукової роботи дослідників, студентів і аспірантів університету.

Рекомендації

Отже, цей досвід свідчить, що умовами успіху є чітка стратегія, забезпечення ресурсами і зрозумілі правила.

По-перше, Міністерству освіти і науки України та адміністраціям університетів не варто розраховувати на покращення результатів наукової роботи та міжнародних рейтингів без цільових програм фінансування, інституціональної підтримки та  створення адекватних «правил гри», які б мотивували українських вчених і викладачів. Прості адміністративні вимоги щодо збільшення кількості публікацій у виданнях, що індексуються наукометричними платформами Web of Science та Scopus, без відповідного забезпечення можуть призвести лише до того, що українські науковці намагатимуться опублікувати свої статті у сумнівних журналах, які беруть плату за послуги. Це аж ніяк не покращить академічну репутацію вітчизняних університетів.

Прості адміністративні вимоги щодо збільшення кількості публікацій у виданнях, що індексуються наукометричними платформами Web of Science та Scopus, без відповідного забезпечення можуть призвести лише до того, що українські науковці намагатимуться опублікувати свої статті у сумнівних журналах, які беруть плату за послуги. Це аж ніяк не покращить академічну репутацію вітчизняних університетів.

Українські дослідники соціальних і гуманітарних наук (так само, як їхні колеги-природничники) мають прагнути потрапити до найкращих у світі видань. Але вагомі наукові публікації, які цитуватимуть у провідних міжнародних журналах, можуть з’явитися тільки тоді, коли систематично проводяться високоякісні дослідження з орієнтацією на загальноприйняті світові стандарти. А це можливо, якщо для цього є відповідні умови, зокрема:

  • повноцінне включення до світової науки (регулярна участь у визнаних у світі академічних конференціях, семінарах та тренінгах, а також проведення подібних заходів в Україні; безперервний легальний доступ до найкращих у галузі періодичних видань, монографій і підручників; постійна співпраця з провідними фахівцями, університетами та дослідницькими центрами);
  • наявність достатнього робочого часу для наукової роботи викладачів університетів (правило 40% + 40% + 20%);
  • безоплатна допомога у підготовці статті англійською мовою в університетських постійно діючих Academic Writing/Proofreading центрах, які можна створити при факультетах іноземних мов із залученням фахівців-волонтерів наукової діаспори; можливість безоплатного перекладу статті (за результатами конкурсного відбору) англійською мовою.

По-друге, у фінансуванні фундаментальних досліджень зацікавлена держава. Проте, оскільки нереалістично очікувати збільшення державного фінансування суспільних наук в Україні в обсягах, подібних до підтримки НДУ ВШЕ, то можна було б розраховувати на допомогу великого бізнесу, який мав би бути зацікавленим в оптимізації процесу прийняття рішень у країні та створенні компетентного експертного середовища. Враховуючи наявні практики залучення закордонної експертизи, що склалися в Україні, було б логічним і патріотичним кроком фінансово підтримати розбудову центру соціальних досліджень світового рівня.

По-третє, якщо держава нездатна збільшити фінансування, то вона, принаймні, могла б перерозподілити та зосередити наявні ресурси та запровадити зрозумілі й ефективні правила.

Необхідно визначити за результатами відкритого конкурсу коло найкращих дослідницьких університетів з окремим фінансуванням наукової роботи. У таких університетах частина навчального навантаження викладачів може замінюватись еквівалентним робочим часом для проведення досліджень.

Для створення критичної маси найкращих студентів й аспірантів державне замовлення в аспірантурі та магістратурі потрібно спрямовувати в ті університети, в яких є англомовні навчальні програми і реально працюють дослідницькі центри та лабораторії з найкращим кадровим забезпеченням та науковою репутацією в світі.

Для створення критичної маси найкращих студентів й аспірантів державне замовлення в аспірантурі та магістратурі потрібно спрямовувати в ті університети, в яких є англомовні навчальні програми і реально працюють дослідницькі центри та лабораторії з найкращим кадровим забезпеченням та науковою репутацією в світі (фахівцями, які публікують свої праці в закордонних і найкращих українських журналах, мають значний рівень цитування, виступають з доповідями на провідних міжнародних конференціях). Адже такі заклади здатні залучити студентів й аспірантів до наукової роботи та надати сучасну освіту. Причому, на це можуть не звертати увагу самі вступники, обираючи заклад.

Прозорі правила повинні передбачати можливість найму університетом провідних закордонних фахівців за конкурентоспроможну заробітну плату; підвищення оплати праці вченим з українським громадянством, якщо вони мають високий рівень кваліфікації; відсутність перешкод для отримання й ефективного використання спонсорських і грантових виплат.

Для збільшення кількості та підвищення якості публікацій у провідних міжнародних журналах необхідно створити систему матеріального заохочення за окремими дисциплінами. Відсутність впливу здобутків ученого на матеріальну винагороду знижує мотивацію. Логічним і справедливим є те, що за різну за своєю складністю (викладання англійською мовою, проведення досліджень із застосуванням сучасних методів, презентації на престижних міжнародних конференціях тощо) і результатом (публікації у провідних міжнародних журналах, наукові досягнення, відзнаки та міжнародні публікації студентів) роботу працівники отримують різну заробітну плату.

Крім того, можна порекомендувати чиновникам Міністерства освіти і науки України при підготовці документів, які регулюють діяльність науковців і встановлюють правила, вимоги, форми звітності тощо, завжди замислюватися над тим, чи зрозуміють ці документи (якщо їх перекласти англійською) студент із Нігерії, аспірант із Китаю, випускник Колумбійського університету або поважний професор з Німеччини, якщо вони раптом вирішать пов’язати своє професійне життя з українською наукою й освітою. Якщо вони приїдуть до нашої держави й українські правила для них будуть цілком зрозумілими та обґрунтованими, то можна очікувати, що якийсь український університет з’явиться у топ-100 Шанхайського рейтингу.       

Розширений академічний варіант цієї статті опубліковано у науковому журналі «Український соціум», №2, 2017.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження