Помічники Аграріїв чи Тихі Вбивці

У матеріалі висвітлюється актуальність проблеми екологічної небезпеки і ризиків для здоров’я населення від застосування хімічних пестицидів

Maxam

Автор:

Є кричущі дані, що на фосфорорганічні пестициди припадає від 20 до 40% загального українського ринку пестицидів. Тому сьогодні першочергово мусимо апелювати до відповідальності перш за все аграрного виробника, який може обрати агрохімічну продукцію за якістю і безпечністю, краще контролювати нормативи її зберігання, транспортування і застосування, зрештою – може якщо не відмовитися від неї повністю, то зменшити кількість її застосування.

Довго думав над назвою цієї статті. Заголовки науковим публікаціям даються простіше, там маєш максимально чітко окреслити у них результат поведеного дослідження. Коли ж звертаєшся до широкого загалу – хочеться вкласти у титул перш за все актуальність і спонукати читача не лише проглянути, а і прочитати текст. Тим більше, коли ти переконаний у його важливості і хочеш ним принести користь.

Так от, з різних варіантів заголовка цієї статті я обрав те формулювання, яке Ви бачите вище. А після того згадав і помітив, що воно дещо перегукується із назвою всесвітньо відомої книжки «Мовчазна весна» («Silent spring»), яка побачила світ з під пера американської письменниці і вченої-біолога Рейчел Луіз Карсон у 1962 році. Ця книга, присвячена шкідливому впливу пестицидів на живі організми, увійшла до почесної сотні книжок всіх часів і народів. На превеликий жаль, сьогодні – більше ніж через півстоліття, проблеми застосування у світі різноманітних агрохімічних засобів у контексті їх безпечності для довкілля, а головне – до здоров’я людей, не те що не зменшилися, а швидше – навпаки.

На чому ґрунтується успіх і рівень розвитку держави? Очевидно, поміж всіх політико-економічних, історичних та інших чинників одним з найвизначальніших є здоров’я її населення і тривалість його життя. Поки Україна за цими параметрами не позбудеться статусу аутсайдера, говорити про інший прогрес недоцільно. Треба пам’ятати і про важку екологічну та історичну спадщину, яка скалічила нас жахливою чорнобильською катастрофою, а ще перед тим вбивчими наслідками радянського володарювання – голодоморами, війнами, відсталістю від розвинутого світу у більшості проявів суспільного існування. Такі речі не зникають безслідно, генофонд нації – це не абстрактне патетичне словосполучення, а цілком реальна наукове визначення. Знову ж таки, за незаперечними науковими даними якість генофонду і здоров’я людей величезною мірою залежить від того як і чим вони харчуються.

Тому питання екологічної безпеки ведення сільського господарства і відтак – отримання екологічно чистої, якісної і корисної для здоров’я людей продукції є надзвичайно важливим і має стати пріоритетним завданням держави. Звичайно, що сучасне агропромислове виробництво світу та України важко уявити без використання агрохімії, яка водночас є факторами суттєвих екологічних ризиків. Та наразі мова про це не йде. Хочу акцентувати увагу лише на одному класі пестицидів, а саме – фосфорорганічних препаратах і одному з їх найпоширеніших представників – хлорпірифосі, механізми токсичності якого вивчаємо у нашій лабораторії впродовж останніх 10 років. Результати як наших досліджень (напр., 1, 2), так і вчених з багатьох країн (напр., 1, 2, 3) спонукають до того, щоб висновки якомога повніше висвітлювались не лише у спеціалізованій науковій літературі, але й були відомі суспільству.

Фосфорорганічні сполуки є синтетичними речовинами, які використовуються у різних галузях. Деякі з них – зарин, зоман, ві-гази, – завдяки своїй значній токсичності застосовувалися в якості хімічної зброї. Однак найбільше значення фосфорорганічні сполуки відіграють у сільському господарстві, де використовуються як пестициди, яких сьогодні виробляється понад 150, серед них є інсектициди (карбофос, метафос, хлорофос) акарициди (метилпірофос, октаметил), фунгіциди (піразофос, хінозан, інезін), гербіциди (фалон, бенсулід) і регулювальники зростання рослин (етефон, фосфон-Д). Одним з найпоширеніших пестицидів є хлорпірифос, що входить до складу численних препаратів та використовується для боротьби з комахами-шкідниками на полях, у складах, на промислових об’єктах та на присадибних ділянках і в житлових приміщеннях. Першими препаратами на основі хлорпірифосу, що почали застосуватися у другій половині 20-го століття були Дурсбан, Лорсбан і Ренобан компанії Dow Chemical Company. Останнім часом попит на ці та інші інсектициди зростає. Так, наприклад, тільки за грудень 2012 року їх було ввезено в Україну понад 1213 тон! Слід наголосити, що серед них найбільш популярними були препарати саме на основі хлорпірифосу, безпосередньо яких було ввезено 487 тон, на загальну суму 3125 тис. доларів США.

Незважаючи на високу економічну ефективність, хлорпірифос (як і усі фосфорорганічні пестициди) становить значну екологічну небезпеку. Потрапляючи в організм, він викликає гострі порушення роботи центральної нервової системи: головний біль, порушення свідомості аж до розвитку глибокої коми, судоми. Сильне отруєння може призвести до смерті. У США хлорпірифос був заборонений у побутовому використанні через підозри щодо його впливу на розвиток дитячої лейкемії та негативного впливу на репродуктивну та імунну системи. Існує навіть рух за повну заборону його використання. Наявна значна кількість даних про те, що навіть низькі дози пестициду, які періодично потрапляють в організм людини протягом тривалого часу (наприклад, у робітників сільськогосподарських підприємств чи у населення, що проживає поблизу оброблених полів), можуть спричиняти порушення у роботі нервової системи, погіршення пам’яті, навіть розвиток таких серйозних і практично невиліковних на сьогодні захворювань як аутизм, синдром гіперактивності та дефіциту уваги у дітей, хвороби Паркінсона та Альцгеймера. Небезпечним є вплив мікродоз вказаних пестицидів на плід в утробі матері. Численні дослідження (напр., 1, 2, 3, 4), зокрема американських та китайських вчених показали, що діти, матері яких під час вагітності піддавалися впливові хлорпірифосу, у молодшому шкільному віці мали нижчу академічну успішність та проблеми з запам’ятовуванням навчального матеріалу.

У експериментах на тваринах показано, що пренатальний вплив хлорпірифосу викликає відхилення у розвитку головного мозку, а також ряд поведінкових порушень у дитячому та навіть дорослому віці: зміни рівня тривожності та рухової активності, послаблення статевих відмінностей поведінки. Більше того, нещодавні дослідження показали, що хронічне отруєння низькими дозами хлорпірифосу самиць щурів навіть за кілька місяців до вагітності спричиняло у їхнього потомства появу симптомів гіперактивності.

Наведені дані свідчать про потенційну значну небезпеку, яку може нести в собі застосування фосфорорганічних пестицидів, зокрема хлорпірифосу. Перш за все, абсолютно неприпустимим є застосування пестициду в житлових приміщеннях, особливо у тих, де перебувають вагітні жінки та діти. Значну небезпеку також становить хронічне отруєння мікродозами хлорпірифосу працівників сільського господарства, людей, які проживають поблизу оброблюваних пестицидами угідь, і всіх нас – споживачів продуктів, які часто містять залишкові кількості цих хімікатів.

Виникає логічне запитання – якщо обмежити чи перестати використовувати хімічні засоби, то чи є адекватна альтернатива? Так, є! Перш за все, це перехід на екологічно-безпечні технології, які передбачають застосування так званих біопестицидів – препаратів, які створюються на основі природних об’єктів (рослин, тварин, бактерій, вірусів, грибів), або продуктів їхньої життєдіяльності. При високій ефективності у захисті від шкідників і хвороб, найбільшою перевагою біопестицидів є їх екологічна безпечність, переважна більшість з них несе мінімальні загрози для здоров’я людей. Так, на поточному етапі розвитку вони є значно дорожчими за “класичні” пестициди, проте використання біопестицидів несе на порядок нижчі екологічні ризики. Стосовно економічної доцільності, слід враховувати весь комплекс наслідків (в тому числі віддалених) від застосування пестицидів різної природи. Звичайно, дешевше використати той самий хлорпірифос, але ніхто не рахує економічні втрати, які можуть з’явитися навіть через 10-20 років після їх застосування, через втрату здоров’я багатьох людей поточного та навіть наступного покоління. За інформацією американської компанії BCC Research (Business Communications Company), до 2019 року очікується середньорічне зростання світового ринку біопестицидів у розмірі 6,3%, він досягне 83,7 мільярдів доларів проти 54,8 мільярдів у 2013 році. Показово, що такі гіганти агрохімічної промисловості, як BASF, Syngenta, Bayer в останні роки суттєво інтенсифікували розробку препаратів саме на біологічній основі. Проте, не зважаючи на стрімке збільшення застосування біопестицидів (в межах 20% щороку), все ж їх частка на світовому ринку засобів захисту наразі не перетнула навіть 5%-го бар’єру.

Безумовно, стоїть гостра потреба зміни підходів до проведення агрохімічних заходів у сільському господарстві України. Наша країна, враховуючи її географічні, кліматичні, ресурсні та інші потенціальні можливості може стати передовим світовим виробником і експортером агропродукції найвищої екологічної чистоти і якості. ЇЇ виробництво має стати державним пріоритетом для забезпечення потреб також внутрішнього ринку, насамперед дитячого харчування. Такі підходи, при їх успішному втіленні на практиці, вже за кілька років можуть вагомо зрушити у бік збільшення середню тривалість життя українців, зменшити захворюваність населення і мати у результаті відчутний економічний ефект.

Поки ж хімічні засоби, в тому числі фосфорорганічні продовжують інтенсивно використовуватися, треба значно більше уваги приділяти питанням дотримання вимог і норм при роботі з ними, їх зберігання, транспортування, утилізації і т.п. Особливої гостроти набула проблема фальсифікованих і неякісних агрохімікатів, які все частіше потрапляють до рук аграріїв. Є кричущі дані, що на такі «препарати» припадає від 20 до 40% загального українського ринку пестицидів!!! Тому сьогодні першочергово мусимо апелювати до відповідальності перш за все аграрного виробника, який може обрати агрохімічну продукцію за якістю і безпечністю, краще контролювати нормативи її зберігання, транспортування і застосування, зрештою – може якщо не відмовитися від неї повністю, то зменшити кількість її застосування.

Отож, від усіх нас залежить – чи спроможна зараз Україна скерувати свою агропромисловість на одержання високих економічних показників з одночасним дотриманням найвищих екологічних стандартів якості кінцевої продукції? Стовно класу фосфорорганічних пестицидів, то тут питання треба вирішувати на законодавчому рівні з метою максимального обмеження їх використання, а згодом і повної заборони.

Стаття отримала спеціальний приз у жовтневому раунді конкурсу MindSketch

Тиждень Земельної Реформи

Захист Майнових Прав на Землю та Зміни в Землекористуванні (Денис Нізалов, PhD, Київський економічний інститут при Київській школі економіки, Кентський університет)

Три Сценарії Розвитку Земельних Відносин в Україні (Максим Мартинюк, Голова Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру)

Чорний Ринок Землі Існував та Буде Існувати Допоки Діє Мораторій (Анатолій Мірошниченко, професор, д.ю.н., член Вищої ради юстиції, у 2011-2015 роках завідувач кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка)


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний