Уривок із книги «Нове мислення. Від Айнштайна до штучного інтелекту: наука і технології, що змінили наш світ»

Новий світ (1900—1909 рр.)

Здається, що 1900 рік був цілу вічність тому. Тоді світ був зовсім інакшим місцем. У 1900-му населення США становило 75 мільйонів, книжка Лаймена Френка Баума «Дивовижний чарівник країни Оз» лише нещодавно вийшла, а робота над ньюйоркським метрополітеном тільки починалася. 

За своє перше десятиліття ХХ століття багато чого побачило вперше. Олімпійські ігри 1900 року в Парижі стали першими, у яких могли брати участь жінки. У 1901 році відбулася перша церемонія вручення Нобелівської премії. 1902 року з’явився перший театр, присвячений лише кінофільмам, — Елект ричний театр у Лос-Анджелесі. Через чотири роки в Мельбурні (Австралія) зняли перший повнометражний фільм під назвою «Історія банди Келлі» (The Story of the Kelly Gang). До інших винаходів десятиліття належали пральна машина, пилосмок і перша розважальна радіопередача. 

Також 1901 року на Всесвітній виставці в Парижі Рудольф Дізель представив свій дизельний двигун (він працював на арахісовій олії). 

На тій Всесвітній виставці було 50 мільйонів учасників, і на ній представили інші нові технології, такі як «балакучі фільми», ескалатори та перший магнітофон. Париж тоді був центром технологічних інновацій. 

Країни демонстрували свою силу, а їхні кордони зазнавали змін. Новий імперіалізм був у розпалі: держави Європи, США та Японія намагалися буквально заволодіти світом; вони вже мали в підпорядкуванні території в Азії, Африці та Південній Америці, які постійно розширювали. 

А світлі голови тим часом працювали. У 1905 році світ побачила спеціальна теорія відносності Айнштайна. Згідно з нею закони фізики скрізь однакові для нерухомого спостерігача, а швидкість світла — стала величина. Пізніша теорія передбачала дивні речі, такі як викривлення світлових променів під дією сили тяжіння та чорні діри. Мабуть, один із найдивніших релятивістських ефектів — те, що відбувається з об’єктом, коли він наближається до швидкості світла. Що ближче об’єкт до швидкості світла, то важчим він стає. Об’єкт, що рухається майже зі швидкістю світла, буде безмежно важкий. Теорія Айнштайна також мала деякі дивні побічні ефекти, наприклад: час буде різний залежно від того, де ви перебуваєте та як швидко рухаєтеся. Час сповільнюється з наближенням до швидкості світла, — цей ефект називається релятивістським уповільненням часу. 

Може здаватися, що все це далеко від повсякденного практичного використання, але спеціальну теорію відносності застосовують щодня. Наприклад, якби годинники на наших супутниках GPS, що літають довкола земної кулі зі швидкістю 10 000 кіло метрів на годину (6000 миль на годину), не пристосувалися до реляти вістського вповільнення часу, то супутники помилялися б у своїх вимірюваннях на вісім кілометрів (п’ять миль) лише за один день! Уявіть, як тоді орієнтуватися за допомогою карт Google. 

Передбачити такий ефект ще 1905 року — це просто неймовірно. Але, крім Айнштайна, у 1900-х роках були й інші світлі голови, які працювали над ідеями, що впливають на наш теперішній світ.

Зародження особистого автомобільного транспорту

Десятиліття розпочалося з вибуху, точніше, з послідовності дуже швидких вибухів. У контексті технологій перші кілька десятиліть 1900-х років важливі тим, що люди почали широко застосовувати двигун внутрішнього згорання. До певної міри ця технологія перейняла естафету від парової машини 1800-х років. Можливо, ви здивуєтеся, якщо дізнаєтеся, що протягом 1800-х насправді існували автомобілі з паровим двигуном. На запуск цих автомобілів узимку йшло до 45 хвилин, і їх заправляли значною кількістю води — ці два чинники обмежували сферу їхнього використання. Мали бути кращі варіанти.

І такі з’явилися. Перший водневий автомобіль з’явився 1808 року, 1838-го світ побачив перший примітивний електричний автомобіль, а 1870-го — перший бензиновий автомобіль. У 1885 році Карл Бенц випустив перший бензиновий автомобіль, який був придатний для масового виробництва (компанія Бенца зрештою стане Mercedes-Benz).

Багато перших автомобілів були…  електричними?

Звісно, перші автомобілі з бензиновим двигуном не були ідеальні. Щоб їх запустити, потрібно було докласти багато зусиль, крутячи ручку; навіть перемикати передачі було складно. Дросельна заслінка фактично була на кермі. Через це електромобілі вважали найбільш придатними для особистих потреб. Вони були тихі, ними було легко кермувати, а обслуговувати їх  нескладно. 

Такі відомі люди, як Фердинанд Порше (засновник автомобільної компанії Porsche) й Томас Едісон, спрямували всі свої зусилля на електричні автотехнології. Найперший автомобіль Porsche, виготовлений 1898 року, був електричний. Через рік Едісон узявся до виробництва довговічних акумуляторів для автомобілів. Він уважав, що майбутнє однозначно за електричним транспортом. Але через десять років — після низки спроб — він остаточно відмовився від цієї ідеї. 

Електричні машини ідеально підходили для коротких поїздок містом, а от сільські дороги того часу не були придатні для автомобілів. До 1900 року лише 22 % автомобілів працювали на бензині, 40 % були електричні, а решта — 38 % — працю вали на парі. 

На межі століть автомобіль (електричний чи будь-який інший) уважали коштовною новинкою. Тільки члени королівських сімей і дуже заможні люди могли відчувати переваги особистого автоматичного транспорту. Щоб звичайна людина могла подорожувати, як їй заманеться, слід було змінити спосіб виробництва автомобілів. Вони мали бути доступними. І людина на ім’я Генрі Форд утілила це в реальність.

Генрі Форд — батько доступного автомобіля

У 1891 році компанія Edison Illuminating Company взяла на роботу здібного двадцятивосьмирічного інженера. Він мав талант, тож швидко піднявся кар’єрними сходинками: лише за два роки став головним інженером. Це був Генрі Форд. 

Генрі Форд народився 30 липня 1863 року в штаті Мічиган. Коли йому було тринадцять, мати померла, а батько висунув вимогу, щоб Генрі перейняв сімейну ферму. Хлопець дуже любив свою матір, але ставився з презирством до ідеї життя на фермі. У дитинстві Форд цікавився механікою, а коли йому було приблизно п’ятнадцять, ремонтував годинники друзям і сусідам. 

У шістнадцять років Форд покинув ферму й подався до Детройта, де працював підмайстром-механіком. А 1891-го його найняла компанія Едісона. У вільний від роботи час Форд тестував ідеї екіпажу без коней. У 1896 році він сконструював свій перший автомобіль, який влучно назвав Ford «Quadricycle». Форд презентував креслення цього автомобіля на зустрічах з керівниками компанії Едісона. Цікаво, що сам Едісон хотів побачити чергову вдосконалену модель Форда. Через три роки Форд покинув компанію Едісона, щоб повноцінно працювати над створенням автомобіля. 

Компанія Ford Motor Company заснована 1903 року після двох невдалих спроб. Найпершим автомобілем Ford став Model A. Його двигун мав вісім кінських сил (пам’ятаєте термін Джеймса Ватта з першого розділу — кінські сили?), а коштував автомобіль приблизно 800—900 доларів — залежно від того, чи це була двомісна версія, чи чотиримісна. У 1903—1904 роках виготовили 1750 автомобілів, і всі були одного кольору — червоного (вважалося, що це робило машину трохи швидшою). Компанія витратила майже всі свої 28 000 доларів початкових інвестиційних фондів і мала на банківському рахунку лише 223,65 долара, коли 1903 року був проданий перший Model A. Це був вирішальний момент для Ford. На щастя, американському народові сподобався автомобіль. Це був успіх.

Хто володів найпершим автомобілем Ford?

Чиказький стоматолог Ернест Пфенніґ став першим власником Model A 23 липня 1903 року. Лобового скла в Model A не було, тому Ернест, можливо, за ці роки мав трохи додаткової роботи як стоматолог через інших водіїв Model A.

Нове мислення змінило автомобілі Ford

Після Model A компанія ще випустила низку моделей, але вони були дорогі, якщо порівняти з деякими конкурентами того часу. Наприклад, шестициліндровий автомобіль Ford коштував 2800 доларів (сьогодні це 70 000 доларів), тоді як автомобіль Oldsmobile Runabout (конкурент) — 650 доларів (сьогодні це 16 500 доларів). 

Разом зі зростанням успіху автомобілів компанія Ford мусила знайти спосіб зменшити собівартість продукції, одночасно збільшуючи її випуск. 

Секрет низької вартості полягав у способі виробництва. Тоді групи з двох-трьох осіб у компанії Ford могли за день виготовляти менш ніж десять автомобілів. Невеликі групи доробляли окремі компоненти автомобіля, перш ніж їх складати. 

Однак з появою Model T 1908 року був випробуваний новий спосіб виробництва. Форд спостерігав за роботою в інших галузях, зокрема за роботою млинів, пекарень, пивоварень і м’ясо ком бінатів, і черпав натхнення з їхніх безперервних методів виробництва. Деталі для Model T виготовляли великими партіями й постачали на завод з виробництва автомобілів. Процес складання автівки був розбитий на вісім десят чотири етапи. Кожного працівника навчали виконувати лише одне завдання в цьому процесі. Форд навіть найняв експерта з вивчення трудових рухів, Фредеріка Тейлора, щоб роботу можна було виконувати максимально ефективно. Крім того, існували машини, які штампували деталі швидше, ніж це могли робити люди. 

Ніщо не було таким революційним в автомобільній промисловості, як упровадження конвеєра. У 1910 році Форд відкрив завод у Гайленд-Парку, що в штаті Мічиган. Упровадження 1914-го пасів з механічним приводом, які рухалися зі швидкістю 6 футів (1,8 метра) за хвилину, значно пришвидшило темпи виробництва. 

А завдяки появі ще 1908 року електричного стартера Model T не треба було запускати вручну. Додамо до цього дешевше пальне й масове виробництво автомобілів. Усе це негативно вплинуло на електромобілі, які просто не могли зрівнятися зі своїми аналогами на бензиновій основі.