Уривок із книги «Канцлерка. Дивовижна одісея Ангели Меркель»

Задовго до того, як Ангелу Меркель проголосили найвпливовішою жінкою світу, вона була доволі цілісною натурою та мала інтереси й поза політикою та політиками. Великою мірою, вона лишилася тією ж людиною і після 16 років на посаді канцлера. Не в останню чергу їй це вдалося саме завдяки тому, що вона завжди відстоювала своє право на особисте життя наполегливіше, ніж будь-який інший успішний політик нашого часу. Вдаючись навіть до деяких хитрощів, Меркель ретельно оберігає своє право на приватність. І вона знає, що робить, адже саме воно — її особисте життя — допомагає Ангелі Меркель витримувати тягар державної влади.

«Я створила і намагаюся зберігати для себе місця, де я можу бути веселою або сумною, нікому нічого не пояснюючи, — сказала вона у 2019 році. — Інакше бути щасливою на публіці дуже складно. Я не роблю винятків із цього правила». І справді, навіть найвідданіші співробітники канцлерки ніколи не бували у неї вдома, ні в берлінській квартирці, ні в садибі неподалік від Бранденбурга.

На однаковій відстані від Берліну та польського кордону, серед уккермаркських озер та лісів, біля селища Гоенвальд, сховався непоказний білий будиночок з червоним дахом, що належить Ангелі Меркель та Йоахіму Зауеру. Котедж «дуже просто мебльований», як каже режисер Фолькер Шльондорф, який іноді у них гостює. «В ньому відчувається східнонімецький дух, адже Ангела з чоловіком будували його в часи, коли кожен шмат деревини треба було мало не вимолювати. Здається, що дім і досі незакінчений». Єдине свідчення того, що це садиба канцлерки Німеччини, — полісмен у маленькій білій будці через дорогу. Ангела приїздить сюди у своєму службовому чорному Audi, а от її чоловік часто водить свій старенький червоний VW Golf. Канцлерка намагається не зважати на своїх охоронців, але купатись на озеро вона ходить під наглядом двох озброєних агентів, яких привчила триматися від неї на відстані 200 метрів, що на 150 метрів більше, ніж рекомендовано службою безпеки. Коли вона йде гуляти в ліс, неподалік стоїть один-єдиний позашляховик із охоронцем за кермом, який вдає, що читає газету. «Та ну, я знаю, що насправді ви не читаєте», — якось подражнила канцлерка агента, інструкція якого передбачає максимальну непомітність та ненав’язливість.

За словами її друзів, вдома Меркель виконує роль hausfrau, тобто домогосподарки. Вона готує за нескладними рецептами (її коронна страва — картопляний суп), слухає оперу. Канцлерка навіть сама прибирає зі столу. Проте о 16:00 у неділю Меркель перемикається з режиму домогосподарки на режим канцлерки та починає планувати з підлеглими наступний робочий тиждень.

Зауер має небагато спільного з оточенням дружини. На вечірці з нагоди її 50-го дня народження (де, в стилі Меркель, гостей розважали довгою лекцією якогось ученого на тему особливостей діяльності людського мозку) рівно опівночі Зауер повернувся до дружини і сказав: «Ходімо, Ангело. Я не політик. Мені рано вставити на роботу». У червні 2011 року, після того, як Обама нагородив Меркель Президентською медаллю свободи (найвищою цивільною відзнакою Америки), вони з Мішель запросили канцлерку та Зауера на вечерю в приватні покої Білого дому. Зауер ввічливо відмовився, бо вже запланував на той день зустріч із колегою з Чикаго.

Колись, ще до того, як Меркель сховала від світу своє особисте життя, вона розповіла, наскільки сильно чоловік допомагає їй витримувати тиск посади. «Я б краще скасувала три зустрічі, ніж поставила під загрозу наші стосунки», — якось сказала вона в розмові з Кьольбл. — Він відіграє дуже важливу роль у моєму політичному житті. Він пояснює мені, як ті чи інші рішення можуть вплинути на життя людей. Він — мій погляд збоку». Колишній бос Меркель Андреас Аппельт бачив, наскільки тісно взаємодіє пара. «Коли вона була нашою речницею і не знала, що робити в складних ситуаціях, вона телефонувала Зауеру. Він швиденько підказував їй, що написати в прес-релізі», — розповів мені Аппельт.

Зауер не лише її політична опора, а й тиха гавань, де вона може сховатися від щоденної метушні. «Іноді мені важко стільки розмовляти, — сказала Меркель Кьольбл, маючи на увазі, що політичне життя передбачає багато спілкування. — З Йоахімом я не мушу нічого говорити. Ми можемо просто бути разом». Можливо, його призначення в тому, щоб допомагати одній з найбільш публічних персон світу зберігати емоційний баланс. «Наші стосунки дають мені впевненість», — каже вона. Коли її якось спитали, чи впоралась би вона без такого партнера, вона відповіла: «Думаю, ні».

Берлінці прозвали Зауера «Привидом Опери». Власне, за його любов до опери та за те, що він уникає уваги ЗМІ. «Я просто нікому не цікавий вчений», — безапеляційно наполягає він (і дуже помиляється).

Попри всі бар’єри, які вона звела між своїм публічним та особистим життям, іноді Ангела Меркель все ж ненавмисно демонструє, наскільки «нормальним» є її шлюб. На технологічній конференції у 2020-му канцлерку спитали, чи є у неї вдома розумні пристрої і чи вона сама вмикає пральну машину. «Пранням займається чоловік», — відповіла вона. Очевидно, подружжя Меркель-Зауер, як і багато сучасних зайнятих родин, ділять домашні обов’язки.

Щодо того, чому така гарна пара вирішила не заводити дітей, Меркель сказала: «Я не можу уявити, як поєднувати дітей із політикою». Коли їй було 36, за багато років до свого одруження, Меркель заявила: «Шлюб не змінить моє життя. Але, думаю, щоб завести дитину, треба відмовитися від політики. Наразі це для мене не актуально. І, можливо, ніколи таким не стане». Коли вони із Зауером побралися, їй вже було далеко за 40.

Майже всі її працівники знають, що берлінська квартира канцлерки зовсім не схожа на помешкання глав інших держав. Це скромне житло у звичайному чотириповерховому довоєнному будинку в серці колишнього Східного Берліну, через дорогу від Пергамського музею. На дверному дзвінку написане прізвище її чоловіка. Уздовж річки Шпрее звиваються вузькі знайомі вулички та кав’ярні, поруч із якими з часом з’явилися салони пірсингу, інтернет-кафе, фалафельні, в’єтнамські та веганські ресторани. Це той самий район, де три десятки років тому Ангела незаконно жила в покинутій квартирі. Де на її 30-й день народження батько в’їдливо сказав: «Ну, Ангело, зірок з неба ти точно не хапаєш». 

Меркель досі ходить на вистави в театр на площі Бертольда Брехта. І хоч вона вже не їздить потягом від станції Фрідріхштрасе, як колись, вона б добиралася на роботу радше в потязі, ніж у чорному седані разом з машиною супроводу. Коли у 2019 році Єва Крістіансен повернулася з Нью-Йорка, де провела Різдво, і почала розповідати канцлерці про свій безтурботний відпочинок на Мангеттені, вона помітила в погляді Меркель сум, адже їй, як найвпливовішій жінці світу, така анонімність не світить. І, ймовірно, не світитиме, навіть коли вона залишить посаду.

Хоч особистий простір і час дуже важливі для Меркель, її майже завжди хтось оточує. Від самого початку правління вона не лише тримала охорону на відстані 200 метрів, а й повідомляла агентам, що вони з чоловіком збираються на концерт чи в оперу, лише за годину до виїзду, щоб їхня поява не супроводжувалася обшуками, огорожами, собаками та іншими ознаками її присутності. Якось Меркель спробувала втекти від охоронців через кухонний ліфт Відомства, в якому не було камер. Свобода тривала лише кілька хвилин. Коли вона вийшла з будівлі, агенти з собаками вже чекали її на парковці.

Меркель часто купує по кілька пар однакових чорних черевиків без підборів за раз у французькому універмазі на Фрідріхштрасе в Берліні. Охорона при цьому всіма силами намагається бути непомітною. Як і в той час, коли вона вечеряє з чоловіком у маленькому італійському ресторані в спокійному районі Шарлоттенбург. Байдуже, наскільки просте життя вона веде і наскільки звичайно виглядає, штовхаючи візок у продуктовій крамниці. В очах світу, «вона має ауру, яку дає лише влада», — каже Шльондорф. Або ж, як висловилася верховна представниця ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки леді Кетрін Ештон: «Вона Ангела Меркель! Звісно, всі помічають, коли вона заходить до кімнати». Її слова, саркастичні зауваження, насуплені брови — все це має значення. Багато років тому, дорогою до свого заміського будинку, машина Меркель наїхала на вибоїну в розбитій дорозі. Канцлерка видала лише один звук: «Ой!». Вже наступного дня комунальні робітники клали там новенький асфальт.

Оскільки публічність їй не до смаку, Меркель ховається в дружбі з людьми, які не мають нічого спільного з політикою. Але й вони відчувають на собі її потребу в особистому просторі. Шльондорф пригадує вихідні в його будинку в Тоскані, де він, його дружина Анжеліка та Ангела з чоловіком змінцювали дружбу за пляшечкою ґраппи. Але від теплої атмосфери не лишилося й сліду, коли режисер почав жартома казати, мовляв, після завершення другого терміну канцлерці варто повернутися в науку. «Невже ти ніколи не сумуєш за викладанням і дослідженнями? Невже тобі не бракує наукової точності після невизначеності політики та економіки?»

Для Меркель це вже було втручання в її особисте життя. До того ж вона не хотіла повертатися в лабораторію. Може, вона й не ортодоксальний політик, та все ж політика поглинула її цілком і повністю. Яка лабораторія може зрівнятися з напруженим життям в епіцентрі сучасного політичного світу? Вона провела в ньому три десятки років, а їй і досі не нудно.