Важливі законопроєкти. Випуск 14: регулювання телеграм-каналів, короткострокові контракти для військових, участь дітей у судових розглядах

За цей період було зареєстровано 43 законопроєкти, із яких 9 — урядові і 34 — від народних депутатів. Уже четвертий тиждень поспіль в парламенті не реєстрували жодного президентського законопроєкту. Серед основних тем протягом попередніх двох тижнів було посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, працівників у випадку простою підприємств, дітей під час судових розглядів справ, які їх стосуються. 

Запровадження короткострокового контракту для проходження військової служби

Законопроєкт №11124 пропонує запровадити новий вид військової служби — за короткостроковим контрактом під час дії воєнного стану. 

Хто може скористатися: громадяни України, які відповідають усім таким критеріям: (1) заброньовані на період мобілізації, (2) раніше проходили військову службу в Збройних Силах або інших військових формуваннях України, або пройшли курс базової загальновійськової підготовки;  (3) добровільно подали заяву про вступ на таку військову службу і (4) придатні за станом здоров’я. Зарахування таких осіб на службу здійснюється лише за погодженням підприємств, які забронювали цих осіб.

Тривалість контракту: не менше 14 днів.

Мета: тимчасове укомплектування військових посад, залучення військовозобов’язаних, які мають “дефіцитну” військову спеціальність, виконання окремих бойових (спеціальних) завдань та інші випадки.

Особливості: контракт не продовжується понад встановлений строк, за особою зберігається право на відстрочку (бронювання), вона отримує право на укладення нового короткострокового контракту. Під час проходження такої служби особи користуються усіма правами та пільгами, визначеними законодавством про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей. Останнє положення про пільги потребує уточнення, оскільки на перший погляд виглядає несправедливим, що людина, яка прослужила трохи більше двох тижнів, отримає такі ж права і соціальний захист, як військовий, який воює протягом понад двох років. 

Захист прав дітей під час судових засідань та врахування їхніх інтересів під час розлучення батьків

Законопроєкти 11110 та 11108 пропонують внести зміни до статей 171 та 19 Сімейного кодексу відповідно. Суд та органи опіки будуть зобов’язані заслухати думку дитини у справах, пов’язаних із нею (якщо неможливо це зробити, то суд або органи опіки повинні будуть вказати причини цього у своєму рішенні). Крім того, органи опіки повинні будуть обов’язково врахувати у своїх висновках думку дитини, якщо вона згодна її висловити. Сьогодні законодавство передбачає право дитини висловити свою думку. Проте далеко не завжди дитина має можливість скористатися цим правом. Так, минулорічне дослідження Фундації DEJURE показало, що в цивільних справах про права та інтереси дітей суди запитують їхню думку лише одному з п’яти випадків. Обидва законопроекти мають забезпечити участь дитини у процесі ухвалення рішень, які стосуються її життя та добробуту. 

Законопроєкт №11121 спрямований на врегулювання ситуацій, коли батьки живуть окремо, але спільно виховують дитину. Якщо дитина відмовляється від спілкування з тим із батьків, з яким вона не живе, орган опіки і піклування має скласти план дій (а суд має його затвердити), щоб допомогти виконати судове рішення про участь обох батьків у вихованні дитини. Якщо той із батьків, хто живе з дитиною, не виконує цей план, він має компенсувати збитки, завдані іншому батькові, який проживає окремо від дитини. У пояснювальній записці йдеться про те, що законопроєкт сприятиме участі обох батьків у вихованні дитини. Водночас незрозуміло, як будуть враховані інтереси дитини, якщо вона не бажає бачити одного з батьків.

Визначення осіб, відповідальних за завдання матеріальних збитків державі, регіонам чи місцевим громадам

Законопроєкт №11134 встановлює, що відповідальними за завдання збитків державі, регіонам чи громадам є посадові особи чи відповідні органи влади, які завдали таких збитків. Відповідно, такі особи чи органи влади, а не добросовісні набувачі майна (покупець, який придбав річ у особи, яка не мала права її продавати, про що набувач не знав і не міг знати) відшкодовуватимуть такі збитки. 

Цей законопроєкт запроваджує новий вид відповідальності — колективне відшкодування шкоди, завданої державі. Відповідальність за таку шкоду нестимуть не лише посадові особи, які ухвалили незаконні рішення або не діяли відповідно до своїх обов’язків, але й усі інші особи, які брали участь в ухваленні цих рішень. Тобто якщо рішення, яке призвело до втрати майна держави, було прийняте колективно, то всі, хто проголосував за це рішення, можуть бути відповідачами у суді.

Законопроєкт №11135 ще більше посилює захист прав добросовісного набувача. Він пропонує заборонити арешт нерухомого майна (зокрема землі), якщо воно належить добросовісному набувачеві. Розгляд клопотання про арешт майна під час досудового розслідування обов’язково має здійснюватися за участі власника майна або його представника. 

Соціальний захист внутрішньо переміщених осіб (ВПО)

Законопроєкт №11112 пропонує:

• надати право ВПО самостійно визначати свої потреби через персональний кабінет у Єдиній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, яку веде Міністерство соціальної політики. Сьогодні базу заповнюють регіональні відділи соцзахисту населення на основі заяв ВПО;
• на законодавчому рівні передбачити реалізацію права ВПО на житло шляхом здійснення державних та місцевих програм, таких як надання соціального житла та місць для тимчасового проживання, надання пільгових кредитів для купівлі житла та можливість викупу житла, яке знаходиться у фінансовому лізингу. Такі права вже є у чинному законодавстві – зокрема надання житла, пільгові кредити, а також можливість викупу житла, що знаходиться у лізингу;
• надавати ВПО віком до 18 років допомогу на проживання у розмірі 3196 грн (рівень прожиткового мінімуму для цієї категорії) протягом усього періоду воєнного стану. 

Реалізація цього проєкту потребуватиме коштів державного та місцевих бюджетів, однак автор не надає фінансово-економічного обґрунтування ініціативи, зазначаючи лише, що зараз близько 2,5 млн ВПО отримують державну допомогу. 

Спроба соціального захисту працівників у разі простою підприємств

Законопроєкт 11109 вносить зміни до Кодексу законів про працю України (КЗпП), щодо оплати простою* під час воєнного чи надзвичайного стану. Цей законопроєкт пропонує оплачувати простій, що виникає з незалежних від працівник обставин, за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок такої виплати має розробити уряд.

* Відповідно до КЗпП простій – це зупинка роботи, викликана відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого урядом, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Оскільки під час воєнного стану простої підприємств трапляються доволі часто (тривоги, обстріли тощо), реалізація цього законопроєкту потребуватиме значних бюджетних коштів, хоча автор законопроєкту вважає інакше. Навряд чи під час війни, коли всі ресурси спрямовані на оборону, держава може дозволити собі такі витрати.

Посилення відповідальності за ненадання дороги швидким і поліцейським

Законопроєкт №11111 посилює відповідальність за створення перешкод дорожньому руху. Проєкт стосується ненадання переваги у русі автомобілям аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та поліції, якщо вони рухаються з увімкненими проблисковими маячками або сиренами. Це стосується й створення перешкод руху маршрутних транспортних засобів (автобусів, тролейбусів, трамваїв), зокрема тих, що задіяні для перевезення груп дітей, на смузі для маршрутного транспорту. 

Штраф за таке порушення пропонують підвищити з 40 до 100-150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (з 680 до 1700-2550 грн) і додати до штрафу позбавлення водійських прав на строк від шести місяців до року. Якщо ж ці порушення спричинили або могли спричинити загрозу життю або здоров’ю, передбачається штраф 3400-5100 грн (200-300 нмдг) та позбавлення прав на строк від п’яти до десяти років.

Інформування громадян про медичні послуги, які безоплатно надаються в лікарнях

Законодавство встановлює, що медзаклади повинні повідомляти пацієнтів про медичні послуги та ліки, безкоштовно доступні завдяки програмі медичних гарантій. Законопроєкт №11120 уточнює цей обов’язок: інформація повинна бути доступна на веб-сайтах та в приміщеннях медзакладів. 

У малих селах заповіти зможуть посвідчувати сільські голови

Законопроєкт №11117 встановлює, що якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений рішенням виконавчого комітету відповідної місцевої ради. У сільських радах, які представляють територіальні громади з менше ніж 500 жителями та де не створено виконавчого комітету, заповіт може бути посвідчений сільським головою. Ці зміни зроблять процедуру складання заповіту доступнішою для людей, які проживають у віддалених місцевостях.

Регулювання Telegram-каналів

В останні роки стрімко розвиваються інтернет-платформи, через які ми спілкуємося та отримуємо інформацію. Однак із розвитком цього простору гострішими стають питання безпеки, прозорості та відповідальності. Саме на ці аспекти спрямований законопроєкт 11115.

Законопроєкт відносить провайдерів платформ спільного доступу до інформації (таких як Telegram) до онлайн-медіа – отже, вони повинні будуть виконувати відповідні розділи закону “Про медіа”. 

Законодавчі вимоги до таких провайдерів переважно повторюють ті, які вже існують для платформ спільного доступу до відео (YouTube, TikTok і тому подібні). Зокрема, мають бути прозорими умови користування сервісом, має здійснюватися перевірка віку користувача перед отриманням ним доступу до інформації, що може завдати йому шкоди, інформація не має порушувати вимоги законодавства про авторське право та суміжні права тощо. Провайдери мають забезпечити присутність свого представника в Україні для комунікації з Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення, державними та місцевими органами влади. Нововведенням є також вимога розкривати структуру власності та джерела фінансування платформ. 

Це має підвищити прозорість медіапростору та знизити рівень втручання до нього анонімних суб’єктів, зокрема з країни-агресора. Якщо неможливо отримати від сервісу інформацію про його власників (якщо він не відповідає на запити, не має представництва, не надає необхідні документи), то власність вважатиметься непрозорою.  Державні органи та посадовці, а також надавачі фінансових послуг, не зможуть використовувати для поширення масової інформації платформи спільного доступу з непрозорою структурою власності.

Підвищення акцизу на тютюн та сигарети

Законопроєкт №11090 передбачає поступове збільшення акцизного податку на цигарки, і спрямований на виконання  Директиви 2011/64/ЄС, яка встановлює мінімальний розмір акцизу на сигарети у країнах-членах ЄС — 90 євро за 1000 штук. 

З 2018 року в Україні діє план підвищення акцизу на тютюнові вироби на 20% щороку (ми писали про це у 2020 році). Цей план мав уже в 2025 році забезпечити виконання вимог вищенаведеної Директиви ЄС. Однак, через те, що ставки акцизу в нашому законодавстві встановлені в національній валюті, а гривня за останні роки девальвувала відносно євро, на даний момент в Україні акциз на сигарети становить приблизно 60 євро за 1000 штук, а у 2025 році (якщо курс валют буде незмінним) досягне рівня 70 євро, що явно не відповідає вимогам зазначеної директиви.

Тому законопроєкт передбачає встановлення ставок у євро. Наприклад зараз акциз на 1000 сигарет із фільтром становить 2257,4 грн (53 євро за курсом НБУ).  Пропонується встановити його на рівні 67 євро. Ставки акцизного податку будуть збільшуватися поступово — щороку починаючи з 1 липня цього року. З 01.01.2028 року нові розміри ставок акцизного податку відповідатимуть мінімальним ставкам в країнах ЄС – 90 євро за 1000 штук.

Спрощення звітування політичних партій під час війни

У грудні 2023 року Україна відновила звітування політичних партій про майно, доходи, витрати й фінансові зобов’язання, яке було скасоване з початком пандемії коронавірусу. Проте з початком війни виникли певні проблеми, наприклад, партійне майно знаходиться на території ведення активних бойових дій або на непідконтрольній Україні території, або робота політичної партії потрапила під санкції, а її керівники втекли закордон. Законопроєкти 11074, 11074-1, 11074-2 пропонують вирішення цих проблем.

Законопроєкт 11074 пропонує звільнити політичні партії від відповідальності за подання неповної інформації про майно, доходи, витрати та фінансові зобов’язання до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), якщо таку інформацію неможливо отримати від місцевих організацій партії в районах ведення бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. 

Законопроєкт 11074-1 на додачу пропонує запровадити спрощену процедуру припинення політичних партій, які перебувають у стані припинення на підставі рішення суду. Крім того, цей законопроєкт передбачає, що якщо політичну партію розпускають за судовим рішенням і вона має борги з виплати зарплати або сплати податків, то ці борги оплачуються за рахунок майна партії, яке переходить у власність держави. Якщо такого майна недостатньо, оплата проводиться за рахунок держбюджету (доволі дивно, щоб платники податків оплачували зарплату партійних працівників). Усі інші вимоги кредиторів вважаються погашеними, що суперечить Цивільному кодексу України, зокрема статті 112, якою встановлено черговість боргових виплат кредиторам.

Законопроєкт 11074-2 також звільняє політичні партії від відповідальності за подання неповної інформації про майно у разі, якщо таку інформацію неможливо отримати через через втрату доступу до інформаційних ресурсів чи втрату документів у зв’язку з воєнним конфліктом. Законопроєкт передбачає, що політичні партії зобов’язані будуть надати ці дані після закінчення воєнного конфлікту або після відновлення доступу до даних. Також передбачається, що заборгованість місцевих організацій має погасити політична партія через місяць після припинення або скасування воєнного стану, але не раніше відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях.