Відбудова України: принципи та політики

Відбудова України: принципи та політики

Photo: ua.depositphotos.com / bolina
13 Грудня 2022
FacebookTwitterTelegram
3209

Повномасштабне вторгнення росії до України – це темна година людства: масова загибель людей, мільйони зруйнованих родин та домівок, величезні економічні збитки – проте ми маємо думати про те, як відбудувати Україну після війни та що потрібно робити вже під час війни. Це важливо, щоб забезпечити виживання країни у довгостроковій перспективі, а також це дає надію та напрямок застосування зусиль уже сьогодні. Планування та підготовка сьогодні, заздалегідь, врятує життя та підвищить шанси на успіх. Більш того, ці кроки дадуть надію мільйонам українців, що після жахіть війни є світло в кінці тунелю.

Цією статтею ми починаємо публікацію низки статей про принципи відбудови України, заснованих на матеріалах видання «Відбудова України: принципи та політики» та більш ранніх дослідженнях Центру досліджень економічної політики, присвячених економіці та суспільству України, виданих протягом 2022 року.

Перший Нарис про відбудову України був опублікований Центром досліджень економічної політики в березні 2022 року. Тоді невизначеність була шаленою. Як далеко зайде росія у своїх намаганнях зруйнувати Україну. Ми бачимо воєнні злочини росіян та відкриті заклики до геноциду українців (див. ООН 2022). Наскільки Україна опиратиметься агресії? Ми знаємо, що українці фактично одностайні у своєму бажанні та рішучості завдати поразки російському агресору. Яку допомогу світ надасть Україні? Виявилося, що західний світ дуже сильно підтримує Україну. Нарешті (що колись здавалося неймовірним), Україна відвойовує свою землю та перемога України стає дедалі ближчою. Тому ми відчуваємо, що вже час зробити більш детальний аналіз того, якою країною Україна має стати після війни та які інструменти можуть використати урядовці, щоб досягти цих цілей.

Провідні науковці та практики пропонують своє бачення цього у книзі, опублікованій CEPR (за редакцією Городніченка, Сологуб та Ведер ді Мауро). Кожен розділ книги присвяченій певній сфері, але природним чином ці сфери перетинаються, оскільки під час усебічної трансформації країни, якою буде повоєнна відбудова України, потрібно, щоб багато елементів працювали в унісон. Лейтмотив книги зрозумілий: відбудова – це не реконструкція до довоєнного стану, це має бути глибока модернізація країни. Інфраструктура, технології, бізнес-середовище, інституції, освіта, охорона здоров’я та інші важливі елементи економіки та суспільства мають реформуватися, щоб допомогти Україні позбутися пострадянської спадщини та стати повноцінною демократією з сучасною економікою, сильними інституціями та потужним оборонним сектором. Частиною цього амбітного порядку денного є повноцінне членство України в ЄС та НАТО. Варто підкреслити, що Україні не потрібні жодні «знижки» – усі вимоги до потенційних членів цих організацій, особливо щодо демократії, стійких інституцій та низької корупції потрібно виконати. Книга неодноразово підкреслює, що допомога союзників буде абсолютно необхідною, але щоб відбудова справді стала історією успіху, майбутнє України мають вирішувати українці. Тобто Україна має бути відповідальною за відбудову.

Відповідно до вказаних цілей, базовий сценарій книги такий: Україна відновлює свою територіальну цілісність та отримує тверді гарантії безпеки, а також знаходиться на шляху до ЄС. Вочевидь, існує велика невизначеність щодо майбутнього, і спектр можливих сценаріїв є доволі широким. Наприклад, війна може спричинити розпад російської імперії або перетворення росії на ще одну «Північну Корею». Ми припускаємо, що держава(и) на східному кордоні України залиши(а)ться ворожою(ими) до України, і ситуація в безпековому плані нагадуватиме Ізраїль чи Південну Корею.

Оскільки розділи книги детально розповідають про трансформацію кожного сектора, тут ми окреслюємо принципи та декілька тактичних елементів процесу відбудови.

Як сказано вище, метою трансформації України є повне членство у ЄС та НАТО. Що для цього потрібно? Перш за все, повноцінна демократія. Це – підвалина усіх подальших реформаторських зусиль. Цей принцип – майже одностайно підтримуваний  українцями – передбачає посилення залученості громадян та громад до формування політики. З практичної точки зору це означає посилення децентралізації, більш конкурентне політичне середовище, більше незалежних ЗМІ тощо.  

По-друге, стійкі інституції та низький рівень корупції – це основа довгострокового успіху України. Досвід країн, які вступили до ЄС раніше, дає уявлення про багато кроків, які потрібно здійснити для досягнення цієї цілі. Проте відбудова України дає унікальні можливості прискорити перехід від пострадянської спадщини до сучасної демократії. Наприклад, агенція з відбудови може стати прикладом доброго врядування та джерелом експертизи та кадрів для українських органів влади. Узгодження законодавства України та ЄС збільшить прозорість та знизить корупцію. Вочевидь, прогрес України потрібно вимірювати не за ухваленням необхідного законодавства, але насамперед за тим, як ці закони втілюються в життя.

Є декілька причин для оптимізму, що Україна зможе успішно та незворотно реформувати свої інституції. Вступ до ЄС – це потужний стимул ухвалювати непрості рішення незважаючи на корисливі інтереси. Момент «єднання навколо прапора» сильний та, схоже, триватиме. Наприклад, війна підвищила частку людей, які підтримують незалежність України (зараз вона майже 100%) та знизила частку людей, які говорять російською в побуті – з 26% у грудні 2021 року до 13% у серпні 2022. російська «п’ята колона» в Україні розпорошена, а російська загроза залишатиметься консолідуючим фактором. Мільйони ветеранів та волонтерів можуть стати «свіжою кров’ю» української політики, допомагаючи очистити її від усталених корупційних практик.

По-третє, сильна економіка критично важлива не лише щоб «довести», що демократія може забезпечити вищі стандарти життя, але також для підтримки великого оборонного бюджету. Описані вище інституційні реформи стануть необхідними умовами економічного розвитку, але політики з розвитку міжнародної торгівлі та залучення прямих іноземних інвестицій, сприятливий бізнес-клімат та інклюзивна і стійка фінансова система (про яку йдеться в розділі про фінансовий сектор) також будуть потрібні. Наприклад, страхування воєнних ризиків (схоже на те, що надає MIGA) буде ключовим фактором для зниження застережень щодо безпеки, які можуть мати українські та іноземні інвестори.

У розділах про енергетику, інфраструктуру та розвиток міст ідеться про те, як Україна може збудувати міцний кістяк для своєї нової сучасної економіки. Наприклад, розвиток «зеленої» енергетики та впровадження енергоощадних технологій (особливо в житлових будинках) може не лише поліпшити довкілля, а й знизити залежність України від росії чи іншого постачальника енергоресурсів. «Відбудовувати краще, ніж було» – головний принцип відбудови у цих галузях.

Оскільки головним активом сучасної економіки є людський капітал, Україні потрібно продовжити реформування освітньої системи, щоб компенсувати втрачені роки освіти. Система освіти має стати частиною більш амбітної програми з перенавчання робочої сили. Щоб інтегруватися до сучасних виробничих ланцюжків та розвинути технологічну конкурентоздатність, Україні потрібно буде переосмислити організацію та структуру своєї науки, щоб вона справді стала джерелом нових технологій для оборони та бізнесу, а також заснованих на даних політик для уряду. Україні також потрібна реформа системи охорони здоров’я, щоб не лише підвищити якість життя мільйонів людей, але також створити стимули для інвестицій в людський капітал.

Розділи книги підкреслюють, що Україні потрібно буде пройти через масштабний перерозподіл ресурсів. Наприклад, інфраструктуру (особливо залізницю) потрібно буде змінити, щоб вона відповідала зміненим потокам товарів та людей до ЄС та від росії. Міське економічне життя, скоріше за все, переміститься до міст, які знаходяться ближче до ЄС. Неспівпадіння між попитом і пропозицією робочої сили призведе до значного руху працівників у географічному сенсі, а також між професіями та навичками. Щоб спрямувати та прискорити пристосування, Україні потрібно буде лібералізувати економічну діяльність та залишатися відкритою до світу. Зокрема, тенденція до перенесення виробництва ближче до головного офісу/ споживача, яка зароджується, створює для України можливість інтегруватися до європейських ланцюжків доданої вартості. Щоб повністю реалізувати цю можливість, Україна (та ЄС) мають знизити тарифні та нетарифні торговельні бар’єри та сприяти руху товарів та ідей через кордон. З іншого боку, відкриття суспільства для імміграції може допомогти вирішити проблему дефіциту робочої сили.

Четверте, сильний оборонний сектор буде необхідним, щоб захистити Україну від можливих нападів з боку росії. Адже безпековий ризик – головна перешкода майбутньому розвитку, й лише Україна може захистити себе від майбутньої агресії.

Заключні зауваження

Відбудова буде величезним проектом. Жодна книга – включно з цією книгою, яка має 15 розділів, у яких ідеться про широкий спектр проблем та галузей – не може детально описати кожну сферу та політику, потрібну для успіху. Вочевидь, є багато можливих шляхів для відбудови. Тому важливо, щоб український уряд за участі українських громадян вирішив, який шлях обрати. Під час обговорення майбутніх політичних рішень українці та їхні союзники мають враховувати масштаб руйнувань, довоєнні виклики, цілі та інструменти, необхідні для досягнення цих цілей. Сподіваємося, що ця книга допоможе в ухваленні продуманого рішення про структуру, швидкість, цілі та фінансування відбудови України.

Колонку вперше опубліковано на VoxEU

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний