Ютуб — одна з головних соцмереж, звідки українці дізнаються новини. Тож російські та проросійські пропагандисти не полишають спроб заповнити цю платформу «ідеологічно правильним» контентом.
Так, ютуб-канал «Вышка» ще з квітня 2024 року заблокований в Україні, однак справа продовжує жити. Ба більше, проросійські наративи продовжують поширювати уже знайомі персонажі. Ексведуча пропагандистських каналів Медведчука, а зрештою ведуча «Вышки» Лана Шевчук вже три місяці веде власний ютуб-канал «ЛАНА ТУТ!». В етерах ведуча, ймовірно, зробивши висновки із помилок попередніх проєктів, обережніше поширює маніпулятивні, а іноді й відверто неправдиві повідомлення. А легітимізувати ці думки їй, іноді самі того не знаючи, допомагають народні депутати. Що не так з каналом і заявами нардепів на ньому — далі показуємо на фактах.
Лана Шевчук
Лана Шевчук — українська телеведуча, яка працювала на підсанкційних проросійських телеканалах NewsOne, «Перший Незалежний» та «НАШ». У 2021 році під час етеру NewsOne Шевчук, говорячи про повернення українських полонених, цитувала лише позицію бойовиків «лднр», коли вони взагалі не були стороною перемовин.
Після їхнього закриття Шевчук була ведучою на каналі «Новини.Live». Неодноразово ходила на етери до пропагандиста Василя Апасова. Із січня 2024 року працювала ведучою «Вышки», перейменованого ютуб-каналу «НАШ». Раніше ми детально розбирали заяви гостей «Вышки» та меседжі, які там просувають. У квітні 2024 року канал заблокували в Україні, хоча він працює в інших країнах, і до серпня там регулярно виходили відео, незмінною ведучою яких була Шевчук. Відтак у серпні Шевчук запустила власний ютуб-проєкт «ЛАНА ТУТ!».
Примітно, що на каналі Шевчук і на «Вышке» запрошені спікери часто одні й ті ж. Це, після роботи на проросійських каналах, — другий «червоний прапорець». На «ЛАНА ТУТ!» є відео з псевдоекспертами Русланом Бортником, Вадимом Карасьовим, Дмитром Співаком, Фікретом Шабановим, які раніше ходили на «Вышку». У попередніх матеріалах ми розвінчували їхні маніпулятивні та неправдиві заяви.
У своїх етерах Лана Шевчук, як вона сама заявляє, підіймає «непрості, делікатні теми, які мають багато політичного підтексту». Одним із часто згадуваних питань є закон про заборону релігійних організацій, афілійованих з РПЦ. Блогерка стверджує, мовляв, не має упереджень щодо будь-якої релігійної організації. Тож в одному із відео вона здивувалась, чому перевіряти на наявність зв’язків з москвою будуть лише Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП).
Лана Шевчук, 22/08/2024
Маніпуляція
«УПЦ має оприлюднити листи, в яких вона повідомляє, що її представники виходять зі складу синоду російської православної церкви та всіх керівних органів РПЦ. Вже є відповідь від представників Української православної церкви. Вони ставлять, як на мене, доречне питання: є представники УПЦ, які ще до цього закону перейшли до ПЦУ. І от представники УПЦ запитують чого ви направляєте виключно Українській православній церкві? Чому не до тих священнослужителів, які перейшли до складу ПЦУ, чому не до інших релігійних організацій, які працюють на території України? Ми ж всі рівні перед законом, ми ж не робимо помітною або пріоритетною лише одну якусь релігійну організацію, наприклад ПЦУ».
УПЦ МП є «пріоритетною» у контексті заборони проросійських церков, бо якраз вона підпорядковується РПЦ, а її представники неодноразово поширювали проросійські наративи. У січні 2023 року релігієзнавча експертиза Державної служби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) підтвердила, що УПЦ МП фактично залишається структурним підрозділом РПЦ та не розірвала з нею церковно-канонічний звʼязок.
Водночас закон поширюється не лише на УПЦ МП. Якщо будь-яку релігійну організацію підозрюватимуть у співпраці з РПЦ чи поширенні «русского міра», то спершу проведуть експертизу, призначену ДЕСС. Якщо церква не виправить порушення, вказані у приписі ДЕСС, заборонити її можна лише після рішення суду. За законом українські релігійні організації, яких підозрюють у співпраці з РПЦ, до 23 грудня 2024 року мають розірвати зв’язки з москвою.
Раніше у статті «Хто сповідує брехню: фактчек депутатів, які проти заборони УПЦ МП» ми детально розбирались , що передбачає закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних з РПЦ, та які маніпуляції поширюють про нього.
На канал «ЛАНА ТУТ!» приходять і нардепи. Частина з них самостійно поширює неправдиву інформацію, а деяких Шевчук намагається вивести на провокативні теми і тим самим легітимізує проросійські тези через заяви (або їхню відсутність) політиків.
На етери запрошують переважно гостей, які критикують владу. Хоча потрібно віддати належне: ведуча намагається триматися «неупередженості» та запрошувати різні політичні сили. Одна з гостей етерів — нардепка «Європейської Солідарності» Ніна Южаніна. Вибір на Южаніну пав не випадково: вона медійна, виступає однією з головних спікерів партії й до того ж активна у Раді — подає багато правок до законопроєктів. Ідеальна кандидатка для того, щоб отримати побільше переглядів і таким чином проштовхнути в інфопростір свої власні ідеї. Схема виглядає так: покликати депутатів, поставити запитання, з якого завідомо зрозуміле ставлення Лани до проблеми, і отримати підтвердження або принаймні мовчазну згоду депутата з цією тезою (не стануть же вони виправляти ведучу посеред етеру).
Розмова з Южаніною — хрестоматійний приклад такої маніпуляції. Шевчук постійно намагалася радикалізувати риторику спікерки та змусити її визнати, що українізація, дерусифікація та вимушене підвищення податків роз’єднують суспільство.
Ніна Южаніна, 11/10/2024
«Щодо перейменування. Тут насправді мають вирішувати питання історики, люди, які абсолютно чітко можуть запропонувати варіанти для перейменування, тому що я впевнена, що від російських назв і назв, пов’язаних з російською федерацією ми маємо відмовитись, і цей процес треба завершувати. І є дуже добрі історії щодо існування міста, щодо коренів існування того чи іншого населеного пункту. У нас у фракції є Володимир В’ятрович. І я дуже часто з його політикою більш такою наполегливою не погоджуюсь. Я думаю, що треба більш м’яко в будь-якому випадку поступати, більш переконливо для людей, щоб ненасильницьким шляхом робити ті чи інші дії. Тому я часто говорю: а яку думку висловила громада? Як би вони хотіли, щоб їх місто, чи містечко, чи селище називалося».
Лана Шевчук, 11/10/2024
Маніпуляція
«А вони кажуть, що їх навіть не запитують».
Шевчук перебила спікерку тезою про те, що думку одеситів не врахували перед перейменуванням. Виникає питання, хто такі «вони». Узагальнення «люди кажуть», «активісти заявили» — не зріз думки мешканців регіону. У мережі немає свідчень про порушення демократичного процесу під час перейменувань в Одесі. А він передбачений у формі громадських обговорень, які періодично проходять на вебпорталі Одеської міської ради «Соціально активний громадянин».
Одесити голосують не надто активно. Наприклад, на одному з таких опитувальників найбільша кількість голосів «за» перейменування топоніма — 214, а «проти» — 169. Так розділилися думки про перейменування площі Льва Толстого на честь Менделе Мойхер-Сфоріма. Тобто думку про одне з найдискусійніших перейменувань висловило менш ніж 400 мешканців. Чому так — одесити не обізнані щодо механізмів впливу на рішення місцевої влади або ж менше цікавляться перейменуваннями — невідомо. Однак в обох випадках не можна сказати, що думку одеситів не запитували.
Лана Шевчук, 11/10/2024
Маніпуляція
«Це правда. Ви знаєте, я з вами стовідсотково погоджуюсь, що зараз йде систематичне неприкрите роз’єднання суспільства, сегментація взагалі нашої всієї спільноти. І люди потроху виходять. Я не бачила, як люди збираються проти підвищення податків, або свого економічного стану. Але я бачила, наприклад, в Одесі, як люди виходять і виступають проти перейменування міст або вулиць. Це так само, на мій погляд, роз’єднує».
Із заяви Шевчук складається враження, що на вулицях зібрався цілий натовп невдоволених містян. Насправді ж мітинг, про який йдеться, був одиничним пікетом.
30 вересня під обласну держадміністрацію вийшов одесит Леонід Штекель — громадський активіст та журналіст, редактор видання Odessa Daily (саме так, з подвоєною «с»). Відомий своєю проросійською позицією щодо дерусифікації: виступав проти ухвалення мовного закону, порівнював українізацію з окупаційною політикою нацистської Німеччини та називав українську мову меншовартісною у порівнянні з російською.
Тільки от одесити активіста не підтримали. Попри заклики на акцію Штекеля зібралося, як він сам зазначив, «вкрай мало» людей. Судячи з фотозвітів, не набралося й тридцяти. І це ще вельми оптимістична оцінка, адже не виключено, що в кадр потрапили не лише пікетувальники, а й звичайні перехожі, яким стало цікаво, що написано на табличці журналіста.
Лана Шевчук, 11/10/2024
Маніпуляція
«Або певні ініціативи мера Івано-Франківська, який наголошує на тому, що мають ходити певні мовні омбудсмени по місту, і якось показувати пальчиком тим переселенцям, які через окупаційну війну російської федерації змушені покинути свої домівки зі Сходу і приїжджати на Захід, що вони говорять російською якоюсь там не такою мовою. Як ви вважаєте, такі ініціативи теж нас роз’єднують?».
Далі Шевчук згадала ініціативу про мовних інспекторів, які нібито ходитимуть містом та «показуватимуть російськомовним переселенцям, що вони говорять якоюсь там не такою мовою». Насправді «мовні волонтери» Івано-Франківська здебільшого займаються просвітницькою діяльністю: роздають листівки, повідомляють про графік курсів української мови тощо. Вони також можуть робити зауваження закладам сфери обслуговування, якщо ті не дотримуються мовного закону. «Мовні волонтери» не наділені повноваженнями штрафувати чи якось інакше обмежувати бізнес або перехожих.
Водночас мовний омбудсмен Тарас Кремінь вважає термін «мовні інспектори», що використовує мер Руслан Марцінків, невдалим. Цей вислів використовують російські пропагандисти, поширюючи наратив про «утиски російськомовних». Утім, у слово «інспектор» заклали інше значення. Примусової українізації в Івано-Франківську, як і в інших містах, не планують.
До того ж ця ініціатива мера Івано-Франківська не нова. Схожі моніторингові механізми існують вже кілька років. Ще після прийняття мовного закону у багатьох містах запровадили робочі групи для перевірки на його дотримання вивісок та оголошень закладів освіти, сфери обслуговування та охорони здоров’я. Ці перевірки стосуються тільки публічних сфер життя, регульованих законом.
Подібний прийом Лана Шевчук застосовувала під час розмови з іншою нардепкою — Вікторією Гриб. Ведуча повторила тезу, яку часто просуває російська пропаганда, мовляв, влада збирається воювати до останнього українця, на що Гриб ніяк не відреагувала.
Вікторія Гриб, 14/10/2024
«Якщо зараз громадяни України та, про яких ви говорите, ті які будуть кричати “зрада” і все інше. Якщо вони нададуть нам план як виграти цю війну без західної допомоги, то я б хотіла подивитися на цей план».
Лана Шевчук, 14/10/2024
Неправда
«До останнього українця. Мені здається, він вже озвучений».
Оскільки тезу не спростували під час етеру, то глядачі можуть залишитись із думкою, що вона правдива і такий «план» дійсно існує. Так Шевчук легітимізувала відверто російський наратив. У російській пропаганді фразу «до останнього українця» використовують для того, щоб обґрунтувати, ніби українські або західні політики «змушують» українців воювати з росією.
Утім, проблеми каналу не обмежуються заявами ведучої. Помиляються у фактах і запрошені нардепи. Тож далі розбираємо їхні неправдиві або маніпулятивні тези.
Георгій Мазурашу
На етери до Лани Шевчук приходить Георгій Мазурашу. Він вийшов з партії «Слуга Народу», але досі залишається у парламентській фракції. Мазурашу заявив, мовляв, війна вигідна політичному та військовому керівництву України.
Георгій Мазурашу, 03/09/2024
Неправда
«Ця клята війна, стільки проблем, стільки трагедій принесла в нашу країну, вона виходить очевидно вигідна військовому керівництву. Згадаємо до початку війни до 2014 року, що таке армія в Україні? Там скорочення, фінансування, я представник спорту ми десь з ними конкурували за остаточним принципом: “Там щось залишилось, давайте кинемо там на армію, спорт, закриємо якісь дірки”. Що зараз? Почалась війна з 2014 року — це уже пріоритет, нам треба розвивати армію. Після 2022 року взагалі пішли величезні, дали сотні мільярдів. Тобто їм вигідно просто, що вони отримали доступ до цих грошей, так виходить. […] Це виходить політичному керівництву теж вигідно тому, що це можливість зараз бути владою без обмежень у часі».
Цей наратив часто поширюють російські пропагандисти, аби перекласти відповідальність за війну на Україну. Насправді українська держава неодноразово публічно заявляла про бажання припинити бойові дії.
Окрім презентованої Формули миру, Україна ініціювала проведення Саміту миру. З розрахунком на те, що міжнародна підтримка, військовий та економічний тиск на рф призведуть до встановлення справедливого миру.
Через складну ситуацію на фронті, недостатні обсяги міжнародної підтримки примус росії до миру навряд є реалістичним найближчим часом. Водночас не можна стверджувати, що Україна не заявляла про прагнення до миру, а керівництво нібито «наживається» на війні. Росія розпочала вторгнення, тож вимоги України — деокупація всіх територій, покарання злочинців, репарації тощо — обґрунтовані.
Кремль постійно відкидає будь-які спроби припинення війни, наполягаючи на «врахуванні ситуації на землі». Тобто визнання та відмову України від окупованих територій в обмін на припинення вогню (без гарантій безпеки та репарацій), а також зобов’язання не долучатись до воєнних союзів та прийняти нейтральний статус. Хоча немає жодних гарантій, що після прийняття цих умов путін не продовжить агресію. Тож погодитись на умови кремля і закінчити війну за нинішніх умов означає капітулювати.
Отже, українське військово-політичне керівництво намагалося припинити бойові дії на своїх умовах, та не могло погодитися на ультиматуми росії. Наразі від своїх принципових умов не готові відійти ні Україна, ні росія.
Вікторія Гриб
Також на етерах Шевчук часто можна побачити позафракційну депутатку Вікторію Гриб, обрану від забороненого нині «Опозиційного Блоку». Вона входить до Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Однак із Шевчук частіше обговорювала заборону УПЦ МП та затримання священників цієї організації. Зокрема вона обурювалась взяттю під варту настоятеля Свято-Успенської Святогірської лаври на Донеччині – митрополита Арсенія (Ігоря Яковенка).
Вікторія Гриб, 22/09/2024
Неправда
«Справа зараз Митрополита Арсенія, слухання проходять у Слов’янському суді. По-перше, якщо дивитися на те, що відбувається, то для мене, як для людини, просто взагалі незрозуміло, як за такими обставинами можна було взагалі митрополита посадити за ґрати, тому що його проповідь це начебто є основний доказ його провини. Вона у відкритому доступі, її можна подивитись. […] І все, що було сказано це: “давайте помолимося за наших братів і сестер, які зараз знаходяться на блокпосту в якомусь одному населеному пункті, в іншому”. Слухайте, жодних координат, нічого, але зараз якраз інкримінують, що він “здавав” позиції ЗСУ».
24 квітня 2024 року СБУ повідомила митрополиту Арсенію про підозру у поширенні інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ, 25 квітня його взяли під варту. Слідчі повідомили, що у вересні 2023 року він розповів вірянам про місця розташування блокпостів, а також підрозділів ЗСУ, СБУ, НПУ й Сил оборони України на території Святогірської міської громади.
У мережі зберігся запис проповіді. Священник не молився за вірян, як стверджувала Гриб, а розповідав про роботу військових на блокпостах із зазначенням їхнього розташування. «На Різдво Пресвятої Богородиці приїжджали співробітники СБУ для співбесіди: «Що у вас буде на свято?» Я розповів, що буде і як у нас відбуватиметься богослужіння. І добре, і мирно начебто розійшлися. Але сьогодні три пости (назва населеного пункту — ред.) стоять. Один на горі біля (назва місцевості — ред.), тут пост унизу, і біля, вже на кінці (назва населеного пункту — ред.) при в’їзді до монастиря. Стоять, перевіряють паспорти, записують, фотографують людей, записують номери паспортів, записують дані, електронні пошти, номер мобільного телефону у кожного записують», — сказав митрополит Арсеній.
8 жовтня Слов’янський міськрайонний суд продовжив термін тримання митрополита Арсенія під вартою до 6 грудня. 6 листопада адвокати митрополита подали апеляцію. Однак Дніпровський апеляційний суд залишив чинним вирок про тримання під вартою. На засіданні також була присутня депутатка Вікторія Гриб.
Примітно, що антиукраїнські заяви настоятель Святогірської лаври робив ще у 2018 році. Зокрема він стверджував, ніби у 2014 році Слов’янськ почали обстрілювати українські війська «за вказівкою Турчинова», а росіян там не було. Також він казав, що населення Криму має саме вирішити свою приналежність.
Вікторія Гриб, 31/10/2024
Маніпуляція
«З приводу перейменування вулиць і знесення пам’ятників. Ну мені здається, ми граємо зараз на руку ворогу. А чому? Тому що ми ж бачимо, у суспільстві такі кроки дуже багато людей не сприймають, дуже багато людей виступають проти. І коли ми бачимо, що декілька, як сьогодні було в парламенті, депутатів виходять на трибуну говорять, що якщо не дай боже не перейменуємо оці останні п’ять міст, які провалили в парламенті, то вони будуть блокувати трибуну і блокувати роботу нашої Верховної Ради».
Гриб коментувала і дерусифікацію. Проте депутатка не оперує чіткими даними, а вживає узагальнені фрази «дуже багато людей». У такий спосіб Гриб створює ілюзію, що більшість людей проти перейменування.
Проте це не так. В опитуванні Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центру Разумкова (13-21 грудня 2022), 59% респондентів вказали, що позитивно ставляться до перейменування топонімів, які пов’язані з росією, СРСР та російською імперією.
25 жовтня 2024 року Українській інститут національної пам’яті опублікував опитування, де, зокрема запитували людей щодо перейменування. До перейменування населених пунктів та вулиць, названих на честь радянських або комуністичних діячів, у 2024 році позитивно ставляться 77% (у 2023 році — 71,6%). Подібна ситуація з назвами на честь політичних, військових діячів російської імперії. Позитивно до їх перейменування у 2024 році ставляться 74,7% (у 2023 році — 71,5%). Якщо говорити про зміни назв міст та вулиць, названі на честь діячів російської культури, то підтримують це 65,6% у 2024 році (у 2023 році — 59% було).
Олексій Кучеренко
Нардеп від «Батьківщини» Олексій Кучеренко є частим гостем на каналі Шевчук. Зазвичай він коментує широке коло тем від Плану перемоги Зеленського до антикорупційних ініціатив. Кучеренко також входить до Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, тож іноді робить заяви, пов’язані з тарифами. Так, він вказав, мовляв, «Енергоатом» не пояснює, чому собівартість електроенергії становить 1,7 грн/кВт-год, хоча кілька років тому вона була майже втричі нижчою.
Олексій Кучеренко, 28/08/2024
Маніпуляція
«Я погоджуюсь з вами, що дійсно тримають постійно суспільство в напрузі, тримають в такому повний такий караул, армагедон, “все пропало”. Я навіть не кажу, що під це під шумок 4,32 грн/кВт-год ціну підняли на електроенергію і ніхто навіть не збирається нам депутатам, мені особисто і Тимошенко, бо ми саме особисто писали запити, вони не збираються показувати реальну собівартість. Я і зараз кажу, що собівартість “Енергоатома”, в першу чергу, вона прихована, вона мені не зрозуміла. Чому ще пару років тому було 0,57 коп., а зараз собівартість 1,7 кВт-год. Що вони вклали?».
Насправді Кучеренко вказав собівартість електроенергії, яка існувала 4 роки тому, — 59,87 коп. За цей час було кілька чинників, які могли вплинути на зростання собівартості — окупація ЗАЕС, а з нею втрата частин потужностей та кваліфікованого персоналу, збільшення кількості ремонтів через обстріли росіян, заборгованість «Енергоатому», інфляція тощо. Тож порівняння собівартості виробництва електроенергії за нинішніх умов, коли в Україні йде війна, та 4 роки тому — явна маніпуляція.
Інформація, мовляв, «Енергоатом» приховує і «не збирається показувати реальну собівартість», не відповідає дійсності. Адже у грудні 2023 року Міненерго відповіло на запит нардепів «Батьківщини», вказавши, що на той момент виробнича собівартість 1 кВт-год на АЕС складала 1,08 грн. Відповідь Кучеренко опублікував у фейсбуці. За останніми наявними даними на червень 2024 року, виробнича собівартість 1 кВт-год на АЕС — 1,7 грн.
Водночас витрати на виробництво — це неповна собівартість електроенергії. Загальна ціна формується з витрат на розподіл енергії у регіонах, передачу мережами «Укренерго», постачання споживачам та ПДВ (20%). Тож ринкова ціна за електроенергію є значно вищою, порівняно з вартістю, яку платять побутові споживачі, тому цю різницю відшкодовують «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Детальніше про формування тарифів та інші маніпуляції про світло ми писали за посиланням.
Також Кучеренко критикував наглядові ради та вказував, мовляв, вони є механізмом втручання у внутрішні справи.
Олексій Кучеренко, 28/09/2024
Неправда
«Це механізм втручання у внутрішні справи України через такі ніби цивілізовані інституції — наглядові ради. При слові “наглядові ради” мені хочеться ось так взяти і одразу дати в ”диню”. Я думаю, так само і всі зрозуміли, що це таке “наглядова рада”».
Наглядові ради покликані слідкувати за діяльністю та фінансовою стабільністю у великих приватних компаніях, неприбуткових організаціях, державних підприємствах, де потрібен високий рівень контролю та прозорості. Зокрема завданням наглядових рад є зменшення корупції. Відповідно до реформи корпоративного управління, наглядові ради обов’язково мають бути на стратегічно важливих підприємствах, які не планують приватизувати. Подібна практика існує в багатьох країнах. Наглядові ради не є механізмом втручання у внутрішні справи України. Адже наглядова рада не контролює оперативну діяльність підприємства, це завдання керівництва компанії.
Наявність іноземців у наглядовій раді теж не вказує на намагання керувати внутрішніми процесами в Україні. До наглядових рад часто обирають саме громадян інших держав, оскільки вони володіють високим рівнем кваліфікації та досвідом, необхідним для цієї посади. При цьому вони не мають конфлікту інтересів із владою, що зменшує політичний тиск на діяльність компаній і підвищує підзвітність суспільству.
Микола Скорик
Деякі нардепи підхопили тези Лани Шевчук про непотрібність чи шкідливість деколонізації та українізації. Як-от Микола Скорик, нардеп, що обирався від вже неіснуючої ОПЗЖ. Зараз він усе ще у Раді у складі депутатської групи «Платформа за життя та мир» та Комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики. У каналі Шевчук він знайшов чергову платформу, щоб розповісти, що мова не має значення, і українізація роз’єднує суспільство — як могли побачити, це одна з найулюбленіших тем ведучої.
Микола Скорик, 09/10/2024
Маніпуляція
«Я б не міг здати з радянських часів іспити до вишу, тому що я всю термінологію знав виключно українською і я не робив ніякої різниці. Я знав, що і Пушкін, і Шевченко, і Франко, і Леся Українка — це величезні постаті, і не моя справа оцінювати, хто з них краще і хто більш великий, хто менш. Тому що я не в силах написати жодної стрічки поетичної. А це люди, які увійшли у віка, в історію нашої культури. Чому ми маємо вважати, що це щось, ну скажімо, поезія Пушкіна має якесь відношення до того, що зараз відбувається?»
Маніпуляції політиків на темі деколонізації ми розбирали у статті «”Не на часі”»: фактчек заяв політиків про дерусифікацію». Там згадали про реальну загрозу Пушкіна для української державності і на конкретних прикладах довели, що його твори — частина нав’язаної українцям колоніальної спадщини. У своєму доробку Пушкін представляє російську культуру як вищу в порівнянні з іншими, схвалює загарбницьку політику російської імперії та виправдовує геноциди.
Микола Скорик, 09/10/2024
Маніпуляція
«Те, що гинуть люди — це величезна проблема. Але знову ж таки, я не розумію, яке відношення до цього має монумент Пушкіну, який встановлений в 19-му році за кошти одеських громадян».
Передбачувано мова дійшла і до захисту пам’ятника Пушкіну в Одесі, нібито встановленого за кошти одеситів. Цей міф ми також розвінчали у фактчеку заяв політиків про дерусифікацію. Збір на монумент організувало «славянское благотворительное общество», що займалося пропагандою російського імперіалізму та культури. Значну частину збору закрила сама спілка за підтримки місцевого ґенерал-ґубернатора. Пересічні одесити не виявляли ентузіазму щодо відкриття пам’ятника.
Лана Шевчук радо погодилася з усіма заявами нардепа і підсумувала, що позбавлення від радянської колоніальної спадщини — «величезна трагедія для нашого нового покоління».
Лана Шевчук, 09/10/2024
Маніпуляція
«Побачила, як діти спалюють підручники російською мовою, книжки Пушкіна та інших письменників. Я подумала, що це теж велика-велика трагедія для нашої свідомості, для нашого нового покоління».
На думку Шевчук, так само як російські книжки, українцям варто залишити в ужитку й радянські назви міст. При цьому ведуча вкотре посилається на вигадані свідчення місцевих, котрих не спитали. Насправді опитування жителей Південноукраїнська проводили.
Нардеп Скорик поділяє її думку, і вважає, що перейменувати місто — це дорого, і воююча держава собі таку розкіш дозволити не може.
Лана Шевчук, 09/10/2024
Маніпуляція
«Южноукраїнськ, Південноукраїнськ. Люди, які там мешкають, навіть і мені особисто пишуть: а чому нас не запитали? А навіщо це зараз робити?»
Микола Скорик, 09/10/2024
Маніпуляція
«Я не вважаю, що була б велика проблема, якщо б Южне залишилося Южним. Тим більш що Южне — це не просто місто, це порт, тобто це буде потрібно внести зміни у всі реєстри морські, ви розумієте які це гроші, які це затрати для держави? Навіщо зараз було це робити? Мені незрозуміло»
Утім, перейменувати місто, вулицю чи взагалі будь-який топонім — не так дорого, як вдає Скорик. Основна стаття витрат — виготовлення нових дороговказів та табличок, а внесення змін в електронні реєстри не забере багато ресурсів.
Візьмемо приклад Дніпра, на перейменування якого з колишнього Дніпропетровська потрібно було виділити до 800 тис. грн. На перший погляд, може здатися, що сума значна, але у рік перейменування вона становила всього 0.009% міського бюджету. Південноукраїнськ в рази менший за площею та не є обласним центром, відповідно, й витрати будуть менші. До того ж немає потреби перейменовувати геть усе. Під цьогорічну декомунізацію в масштабах усієї країни потрапило заледве більше десятка міст.
Анна Скороход
Наступна запрошена гостя, яка вважає звільнення від колоніальної спадщини непотрібним, — Анна Скороход, членкиня депутатської групи «За майбутнє». Вона повторила вже кілька разів згаданий наратив «українська роз’єднує суспільство», і пішла навіть далі: заявила, що українізація є насильницькою, «доходить до маразму» та увесь етер мовила російською.
Анна Скороход, 03/10/2024
Маніпуляція
«Якісь речі там щодо елементарної декомунізації, мабуть, якісь пам’ятники там Леніну — це все — це я підтримаю, так. Але доходити до маразму, ну навіщо? По-перше, ви налаштовуєте суспільство всередині один проти одного. Навіть війна за мову — це настроювання суспільства на війну один проти одного» (оригінал: «Какие-то вещи там по элементарной декоммунизации, наверное, какие-то памятники там Ленину — это всё — это я поддержу, да. Но доходить до маразма, ну зачем? Во-первых, вы настраиваете общество внутри друг против друга. Даже война за язык — это настройка общества на войну друг против друга»).
Ще більше, ніж факт інтерв’ю з народною депутаткою російською, різав вухо наголос на «а» у слові «укрáинский».
Анна Скороход, 03/10/2024
Маніпуляція
«Якщо ви хочете, щоб люди вчили українську мову, я ж тільки за, правильно. Але не насильно! Школа з садка українську мову підтримую абсолютно. Але навіщо ви забороняєте говорити?»
(оригінал: «Если вы хотите, чтобы люди учили укрáинский язык — я же только за, правильно. Но не насильственно! Школа, с садика украинский язык поддерживаю абсолютно. Но зачем вы запрещаете говорить?»)
За мовним законом, українська — основна в публічному спілкуванні та обслуговуванні. Усі надавачі послуг зобов’язані обслуговувати українською. Але можуть обслуговувати і російською чи іншою недержавною мовою на прохання клієнта. Тобто у сфері послуг дозволяють говорити будь-якою прийнятною для відвідувача і надавача послуг мовою, але надавач послуг зобов’язаний звертатися до клієнта українською, якщо починає говорити першим, і не може відмовити клієнту у наданні послуги українською. Закон зобов’язує говорити українською працівника громадських закладів чи бізнесів, а непересічного відвідувача. Вони, як і раніше, вільно обирають мову спілкування.
Говорити у побуті можна будь-якою мовою. Мова особистого спілкування ніяк не регулюється законом. При цьому опитування соціологічної групи «Рейтинг» від листопада 2024 року показало, що 58% українців розмовляють вдома лише українською, 31% — обома мовами, і лише російською мовою — усього 9%. Тобто все більше людей свідомо і добровільно користуються українською у побуті. А згідно з лютневим опитуванням КМІС, 81% громадян бажають усунення російської мови з офіційного спілкування на всій території або проти її використання у своєму регіоні. Отже, тези про фрагментацію суспільства на мовному ґрунті та нібито ворожнечу між україномовними та російськомовними значно перебільшені.
Юрій Камельчук
Ютуб-канал Шевчук відвідує депутат Юрій Камельчук. У 2019 році балотувався від «Слуги народу». У вересні заявив про вихід з партії та ради Львівської обласної партійної організації. Водночас Камельчук досі залишається у фракції «Слуг Народу».
Під час пандемії COVID-19 Камельчук неодноразово поширював антинаукові тези, конспірологічні теорії, фейки про ВООЗ, коронавірус, вакцини, які ми спростовували. Цього разу обійшлося без конспірології, але не без популізму: депутат заявив про потребу радикально підвищити заробітну плату військовим. Саму ідею більше підтримувати військових можна вітати, але пропозиція Камельчука не виглядає реалістичною.
Юрій Камельчук, 17/09/2024
Маніпуляція
«У 2022-2023 році я говорив наступні речі: зарплата військового має починатися від $5 тис. Звідки це береться. Перше: в мирний час американська, ізраїльська армія, я тільки дві армії називаю, мають зарплату від $5-6 тис. У мирний час. Коли наступає якась операція чи ще що-небудь, в них виростає зарплата у два, в три рази відразу. Тобто я навіть не називав якусь там військову зарплату. А мінімальну стандартну закордонну зарплату. У нас такої зарплати не було. Друга цифра, від якої відштовхувався, це коли я говорив в колі підприємців, коли вони, навіть з дітьми при грошах і так далі. І я в них запитав за якої суми ви пішли б воювати, яка це цифра могла бути ? $5 тис? Ні. $7 тис ? Ні. $10 тис? Так. Вже частина почала говорити, що так, з $10 тис. починаючи з зарплатою, ми б пішли професійно воювати. […] А якби навпаки, зразу з 22-го року ми говорили б про професійну армію, яка буде отримувати 5, 10 і більше тисяч доларів, я впевнений, була б зовсім інша ситуація».
Доходи в різних країнах варто порівнювати у перерахунку на долари за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Показник враховує різницю у купівельній спроможності, адже у США та Україні на ті ж $5 тис. можна придбати різну кількість товарів та послуг. Мінімальна зарплата військового ЗСУ — 20,1 тис. грн ($1748 ПКС). У США — $2017 ($2017 ПКС). Тож фактично мінімальне забезпечення у США більше на 15%. Звісно, треба ще врахувати кращі умови (проживання, спорядження тощо) та нижчі ризики на службі у США, але вже на рівні базових виплат Камельчук припустився помилки.
На цьому популізм не завершується. Варто розуміти можливості держави — оборонний бюджет повністю фінансується з власних надходжень України. Від західних партнерів ми отримуємо зброю та навіть фінансування військової техніки, але не кошти на військові зарплати. Видатки у держбюджеті на 2024 рік — 3,7 трлн грн. На Міноборони виділено 1,54 трлн грн. З них на грошове забезпечення ЗСУ йде 1,02 трлн грн. Тобто різні виплати для військових складають 66% від загального бюджету МО або 27% від усіх видатків.
Зарплата військового залежить від звання, посади та участі в боях. Отримавши всі додаткові виплати, звичайний солдат може заробляти до 200 тис. грн на місяць. Водночас Камельчук пропонує зробити базові зарплати військових від $5 до $10 тис. (206,5-413 тис. грн). При цьому не уточнює, звідки взяти гроші. Це при тому, що українська армія постійно зростає. Наприклад, у 2023 році чисельність ЗСУ була 700 тис. осіб, коли вже у 2024 році Зеленський повідомив про 880 тис. осіб. Окрім цього потрібно забезпечувати інших захисників: НГУ, ДПСУ, бойові підрозділи поліції тощо. Бюджет не покриває повністю всі воєнні потреби. Коштів не вистачає, через що обговорюють підвищення податків.
Остання проблема — мотивація. Камельчук вважає, що до армії мають закликати за допомогою більшої зарплати. Хоча в опитуванні Info Sapiens на замовлення «Текстів» респонденти не називали грошові виплати головною причиною мобілізації. На запитання, чи їхніх знайомих приваблює висока зарплата і стабільність доходів у темі мобілізації, 8,9% осіб відповіли, що «цілком поділяють», а 24,1% — «скоріше поділяють», що займає останнє місце. Водночас на першому місці є бажання захищати Україну і своїх рідних (32,7% «цілком поділяють», 38,2% «скоріше поділяють»).
Також серед 5 головних причин, чому люди бояться мобілізуватися до війська, є недостатнє матеріальне забезпечення, відсутність відповідного навчання перед відправкою, можливість інвалідності або смерті, невизначеність строків служби, шанс потрапити до «поганого» командира підрозділу. Як бачимо, гроші — не основна мотивація йти до війська під час бойових дій.
«Вышка» 2.0?
Блокуванням «Вышки» на ютубі займався Центр протидії дезінформації РНБО. Підстава — поширення проросійських наративів. І хоч канал досі працює через VPN, це рішення змусило авторів «заморозити» проєкт і розпочати новий — «ЛАНА ТУТ!».
Що відтоді змінилося? Насамперед кількість ведучих — на «Вышке», крім Шевчук, ведучим був Василь Апасов. Перелік же гостей суттєво не змінився — псевдоексперти, проросійські спікери, політики. «Вышку» також відвідували нардепи, які потрапили до цієї статті, — Кучеренко, Гриб, Камельчук, Скороход, Мазурашу, Скорик.
Невідомо, чи повторить «ЛАНА ТУТ!» долю «Вышки». Однак у депутатів є шанс знизити охоплення сумнівних ютуб-каналів — не ходити на них. Навіть поширюючи правдиву інформацію, своїми коментарями вони легітимізують проросійські канали та підвищують їхню медійність.
Інша проблема — заяви самих нардепів. Цього разу топ-темами для маніпуляцій стали українізація, дерусифікація та заборона УПЦ МП. Згадували й інші чутливі питання — ціна електроенергії, військові зарплати, мирні перемовини. Усе це залишиться актуальним щонайменше до завершення війни, тож важливо, щоб політики оперували перевіреними фактами, а не емоціями, маніпуляціями чи популізмом у стилі «простих і швидких рішень».
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний