Біла книга реформ 2025. Розділ 13. Реформування освіти й науки

В рамках шкільної освіти уряд здійснив дві спроби перейти з одинадцятирічного на дванадцятирічне навчання. Вперше це відбулося у 2002 р., проте вже у 2010 р. реформу згорнули. І лише зараз школярі, які пішли до Нової української школи у 2017 р., будуть навчатися 12 років. З 2000 року українські школи змінили систему оцінювання з п’ятибальної на дванадцятибальну, після чого різко скоротилася кількість учнів, які залишалися навчатися на другий рік. Значною зміною стало запровадження у 2006 році зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), результати якого з 2008 року зараховують як випускні іспити й використовують для рейтингування абітурієнтів під час вступу до закладів вищої освіти. Це зменшило корупцію в освіті. 

Значно змінилися й заклади вищої освіти. В 2005 р. Україна приєдналася до Болонської системи, після чого у нас змінили систему оцінювання студентів і затвердили поділ вищої освіти на бакалаврат і магістратуру. З 2014 року університети отримали більше автономії у формуванні навчальних програм і визначенні форм навчання. У 2019 році держава розпочала фінансувати університети базуючись не на кількості студентів, а на якості освіти, а нещодавно МОН вдосконалило застосування принципу «гроші ходять за студентом», запровадивши освітні гранти. Такий крок підвищить конкуренцію між ЗВО та спонукатиме їх поліпшувати якість освіти. 

На якість освіти в Україні негативно вплинули зовнішні шоки. У 2020 р. весь світ зіткнувся з пандемією коронавірусу, яка вимушено перевела навчання в онлайн-формат, що погано відбилося на якості отриманих знань і соціалізації учнів. Негативну динаміку посилило повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році. Тож українські школярі вже майже 5 років не можуть повернутися до повноцінного очного навчання. Це негативно впливає на академічні успіхи дітей, що підтвердили результати PISA-2022, за якими українські школярі мають гірші показники сформованості математичної, читацької та природничо-наукової грамотності, ніж у середньому в країнах ОЕСР, та гірші, ніж результати України у 2018 році. 

Попри те, що держава здійснювала спроби реформувати систему освіти з 1991 року, найбільш суттєві та комплексні реформи стартували після Революції Гідності. Далі розглянемо саме їх.

Реформи 2014-2019 років

Середня освіта 

Значною проблемою шкільної освіти в Україні є освітня нерівність. Особливо помітна значна відмінність у результатах навчання учнів міських і сільських шкіл. Зазвичай невеликі школи в селах страждають від браку вчителів, обладнання та соціалізації дітей, що негативно впливає на якість освіти. За результатами дослідження PISA-2018, 15-річні школярі у великих містах мали істотно вищі показники навчальних компетентностей, ніж їхні однолітки з малих шкіл (аналогічні результати показало дослідження PISA-2022). Це підтверджують і гірші результати ЗНО випускників сільських шкіл. 

Щоб надати дітям із сільської місцевості доступ до якісної освіти, уряд почав формувати мережу опорних шкіл із кількістю учнів не менше 200, куди можна перевести учнів із малокомплектних шкіл. Це дозволить гарантувати достатню соціалізацію дітей і забезпечити школи відповідними кадровими та матеріально-технічними ресурсами. До того ж, завдяки такому підходу витрати на навчання одного учня нижчі. На зекономлені кошти можна купити автобуси, комп’ютери чи підручники, організувати доплати вчителям. Водночас уряд припинив фінансування шкіл, де навчалося менше 25 дітей, таким чином стимулюючи громади переводити дітей до опорних шкіл. Місцева влада може утримувати малі школи власним коштом або залишити лише початкові класи як філію опорної школи. 

У березні 2017 року в Україні було 178 опорних шкіл, на початок 2021 року їх стало вже 1033, а в січні 2023 року опорних шкіл було 1599 (із них 446 працювали офлайн, 376 — лише онлайн, а решта в змішаному режимі). Як видно з рис. 13.2, водночас скоротилася частка малокомплектних шкіл.

Масштабною реформою, яка осучаснила зміст навчальної діяльності в усіх закладах середньої освіти, стало запровадження Нової української школи (НУШ). Реформа поширюється на освітні заклади поступово: у 2017/18 навчальному році за новою системою навчалися 100 перших класів, з 2018/19 н.р. — усі перші класи, а 2024 року перші учні НУШ пішли до сьомого класу. Основна ідея НУШ — це перехід до компетентнісного навчання. В школах мають розвивати компетентності, творчі здібності та соціальні навички учнів. Для цього змінили формат навчання: замість слухання вчителя — переважно виконання практичних завдань, дискусії, групова робота.

Стандарти НУШ передбачають розвиток інклюзивної освіти. Раніше діти з особливими потребами навчалися або в спеціалізованих школах або вдома самостійно. З початком реформи в закладах загальної середньої освіти почали створювати умови, щоб діти з особливими потребами могли навчатися разом зі своїми однолітками. На кінець 2023 року кількість інклюзивних класів перевищувала 29 тисяч (рис. 13.3). Це близько 21% загальної кількості класів. У них навчалися понад 40 тисяч учнів з особливими освітніми потребами (близько 80% загальної кількості школярів з ООП).

Головна ідея НУШ передбачає й зміну підходів до оцінювання учнів: тепер учитель робить висновки про процес навчання учня, а не лише про його результат. Учні початкової школи замість звичних табелів почали отримувати Свідоцтво досягнень, а оцінки тепер знають, крім учителя, лише учень та його батьки. Неможливість публічного обговорення академічних успіхів має зменшити нездорову конкуренцію між учнями та прояви булінгу з боку однолітків. 

Щоб поліпшити професійну орієнтацію учнів, тривалість середньої школи знову (після «розвороту» в 2010 році) збільшили до 12 років. Перші дванадцятикласники мають випуститися у 2029 році, а навчання в 10-12 класах має відбуватися в окремих навчальних закладах — ліцеях. Втім, наразі у переважній більшості ліцеїв є не лише старші, але й середні та початкові класи (рис. 13.4). 

А. кількість закладів 

В. кількість учнів

НУШ також передбачає зміну підходів до освіти вчителів. Щоб компетентності вчителів відповідали новим стандартам середньої освіти, уряд надав їм більше можливостей для власного розвитку. Для цього вимогу проходити курси підвищення кваліфікації раз на п’ять років у централізованих установах замінили можливістю самостійно обирати курси професійного розвитку. Загальний час підвищення кваліфікації вчителя за 5 років має становити 150 годин, при цьому не менш як 10% загальної кількості годин мають бути спрямовані на вдосконалення навичок у сфері психологічної підтримки й не менш як 10% — у сфері інклюзивної освіти. 

Змінилися й процедури призначення керівників навчальних закладів. Щоб підвищити якість управління школами, у 2015 році запровадили прозорі конкурси добору директорів. 

Професійно-технічна освіта

Реформа професійно-технічної освіти стартувала у 2016 році. Тоді уряд почав запроваджувати точкові зміни, що мали вдосконалити підходи до управління професійно-технічними освітніми закладами, щоб збільшити фінансову незалежність цих закладів та їхню привабливість для студентів. Проте на практиці це не вплинуло на збільшення кількості студентів у профтехах (рис. 13.5).

Влітку 2019 р. парламент ухвалив закон про фахову передвищу освіту, спрямований на комплексне вирішення її проблем. Закон запровадив корпоративне управління у професійно-технічних закладах: там потрібно буде створити наглядові ради задля контролю за витратами та роботою закладів. Крім того, керівників цих закладів обиратимуть з урахуванням рейтингового голосування колективу й не більш ніж на 5 років. 

Змінилися і принципи фінансування ЗПТО: державна субвенція покриватиме лише здобуття повної загальної середньої освіти й підготовку за деякими спеціальностями. Водночас профтехи зможуть залучити додаткове фінансування за рахунок грантів чи коштів від реалізації платних освітніх послуг. Відповідно ЗПТО дозволили вступати на свої освітні програми не лише випускникам шкіл, але і дорослим (зокрема на платні програми). Дорослі зможуть підвищити кваліфікацію за своєю професією, опанувати нові навички чи повністю змінити фах. 

Вища освіта

Головна ідея змін у системі вищої освіти — підвищення незалежності та фінансової стійкості закладів вищої освіти (ЗВО) для підвищення якості освіти. Для цього у 2014 р. ухвалили новий закон «Про вищу освіту», відповідно до якого ЗВО отримали більшу академічну й організаційну автономію. Сьогодні університети можуть самостійно визначати напрямки розвитку, зміст навчальних програм і внутрішні організаційні питання. 

Закон 2014 р. запровадив новий підхід до розподілу місць державного замовлення: ЗВО, які отримують більше заявок на вступ та приймають студентів із вищими балами ЗНО, отримують більше «бюджетних» місць для студентів. Змінився й принцип нарахування стипендій. Раніше на стипендії могли претендувати всі студенти, які успішно склали екзаменаційну сесію, а з 2016 р. — лише 45% студентів із найкращим середнім балом за результатами сесії в межах однієї спеціальності. Водночас держава гарантує виплату соціальних стипендій для студентів із соціально вразливих груп. Таким чином реформа 2014 року запровадила елементи конкуренції як між ЗВО, так і між студентами, що має сприяти зростанню якості випускників.

Враховуючи існування практик недоброчесного вступу до ЗВО (хабарі, фальсифікація результатів іспитів), однією з цілей реформи вищої освіти стало підвищення прозорості вступного процесу. Ще у 2008 році результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) стали обов’язковою умовою для вступу до ЗВО, що знизило рівень корупції на етапі вступу та забезпечило рівні умови для вступників. Через повномасштабне вторгнення систему незалежного тестування дещо змінили: тепер вступники складають національний мультитест (НМТ) одночасно з трьох предметів з використанням цифрових технологій. Хоча структура і кількість завдань змінилися, проте конкурентний добір майбутніх студентів вдалося зберегти. 

Оскільки практика ЗНО показала добрі результати при вступі на бакалаврат, цю норму поширили й на магістратуру. Там запровадили аналогічний за структурою та суттю тест — Єдине фахове вступне випробування (ЄФВВ) для юридичних, суспільних і гуманітарних наук, журналістики та міжнародних відносин. 

Водночас після 2014 року уряд продовжив реформи вступного процесу на бакалаврат, зокрема розробив електронну систему вступу. Абітурієнти отримали можливість брати участь у конкурсному відборі одразу до кількох університетів через електронний кабінет вступника (до цього вступники мали подавати до вступних комісій паперові оригінали документів). Це збільшило можливості вибору для майбутніх студентів, підвищило їхні шанси на вступ і навчання державним коштом. Роботу кабінету вступника підтримує Єдина державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО). Ця база даних зберігає всі результати ЗНО та підсумки вступних кампаній з 2014 року, що дозволяє дослідникам і розробникам політик оцінювати вплив інтервенцій та коригувати політики. 

За іншою процедурою працював вступ для дітей з тимчасово окупованих територій (ТОТ). У 2016 році українська влада запровадила квоти та пільги для вступу до ЗВО абітурієнтів з ТОТ і надала їм можливість закінчити українську школу екстерном або дистанційно. Абітурієнти з Криму отримали змогу вступати за спрощеною процедурою через освітні центри до уповноважених навчальних закладів. У таких закладах запровадили спеціальну квоту-2, яка дозволяла вступати тим, хто не складав ЗНО, на підставі результатів іспиту в університеті. Діти з ОРДЛО могли вступати за спрощеною процедурою лише у ЗВО Донецької, Луганської областей і переміщені заклади освіти. На відміну від кримчан, вони не мали окремої квоти, тому брали участь у загальному конкурсі. Такий підхід є однією із частин стратегії деокупації, що спрямована на залучення до українського контексту молоді з окупованих територій. 

Для підвищення прозорості й зниження корупції в освіті у 2015 р. уряд створив Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Воно перебрало на себе регуляторні та контрольні функції МОН, замінило Вищу атестаційну комісію та Державну акредитаційну комісію. НАЗЯВО працює як орган зовнішнього неупередженого контролю за вищою освітою, що уповноважений акредитувати освітні програми та контролювати дотримання стандартів освіти. Членів агентства обирають на основі відкритого конкурсу з дотриманням принципу представництва (до нього входять представники роботодавців, студентства, освітян та науковців).

Наука 

У 2015 році Верховна Рада ухвалила новий закон «Про науку», що мав реформувати дослідницьку та інноваційну сферу в Україні. Серед іншого закон передбачив створення Національного фонду досліджень, який почав фінансувати наукові проєкти на конкурсних засадах. Функції Наглядової ради Фонду виконує створений у 2017 році Науковий комітет з координації політики у сфері науки та інновацій, який також дає поради уряду щодо політики в науковій сфері. З 2017 року директорів наукових установ почали обирати на конкурсах. 

Оновлення законодавства дало змогу розпочати боротьбу з академічною недоброчесністю. У 2016 році уряд створив Національний репозитарій академічних текстів, що значно спрощує їхню перевірку на плагіат. 

Після 2019

Дошкільна освіта 

З моменту старту НУШ уряд почав приділяти більше уваги системі дошкільної освіти. Як показали результати дослідження PISA, діти, які відвідують дошкільні заклади освіти, мають кращі результати в навчанні та розвитку. Тому, аби гарантувати якісну шкільну освіту, потрібно оновити форми та зміст дошкільної освіти, щоб діти приходили до школи більш підготовленими. Для цього одним із пріоритетів реформування освітньої системи є створення умов, за яких кожна дитина матиме можливість здобувати якісну сучасну дошкільну освіту з урахуванням її індивідуальних потреб. 

До 2024 р. уряд впроваджував точкові зміни в галузі дошкільної освіти, такі як електронна черга або спрощення вимог до приміщень та персоналу дитсадків. Комплексною зміною стало ухвалення у червні 2024 року нового закону про дошкільну освіту. Цей закон гарантує кожній дитині отримання дошкільної освіти в комунальному закладі, передбачає, що дитсадки мають бути інклюзивними (зокрема для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та слуху), а також «узаконює» деякі існуючі форми дошкільної освіти, такі як центри розвитку дошкільнят. До того ж, закон про застосування англійської мови в Україні передбачає обов’язкове вивчення англійської у дитсадках починаючи з 2026 року.

Втім, для впровадження таких змін на практиці потрібні додаткові кошти, наприклад, на підвищення зарплат вихователям і будівництво нових дитячих закладів, адже нестача місць у дитсадках залишається головною проблемою міст (рис. 13.6).

А. Міська місцевість

В. Сільська місцевість

Середня освіта 

Нові уряд і парламент, які розпочали роботу восени 2019 р., продовжили реформу НУШ. У 2020 р. ухвалили новий закон про середню освіту. Він посилив попередні напрацювання, спрямовані на забезпечення рівного доступу до якісної освіти, яка має бути територіально наближеною, інклюзивною та без конкурсу до початкової школи. Аби ідея індивідуального підходу до кожного школяра спрацювала належним чином, законодавці передбачили можливість формувати індивідуальні освітні траєкторії. Це означає, що учні зможуть обирати певну частину предметів, форми їх вивчення, кількість часу на засвоєння матеріалу відповідно до своїх можливостей і потреб. Такий підхід допоможе належно організувати навчання для учнів з ООП і тих, хто вимушено навчається вдома чи перебуває на лікуванні. Наразі індивідуальні освітні траєкторії доступні не в кожній школі, проте коли реформу НУШ реалізують повністю, така опція стане доступною для всіх. 

Новий закон передбачає трирівневу структуру середньої школи: початкова школа (1-4 класи), базова середня школа (5-9 класи) та профільна середня школа (10-12 класи). Остання отримає статус ліцею академічного або професійного спрямування. У старшій школі учні зможуть обирати, продовжити навчання в академічному ліцеї і поглиблено вивчати предмети, потрібні для вступу до ЗВО, чи паралельно з отриманням середньої освіти опанувати професію у професійному ліцеї. Яке б спрямування дитина не обрала, це не обмежує її права в майбутньому вступати до ЗВО. 

Попри помітні успіхи НУШ у початковій школі, повноцінна реалізація реформи була під загрозою через зовнішні виклики. Спочатку пандемія COVID-19 змусила школи перейти на дистанційне навчання. Це сповільнило впровадження реформи через нерівний доступ до дистанційного навчання, різний рівень цифрових навичок школярів і педагогів і труднощі в організації навчального процесу. Ситуація погіршилася після повномасштабного вторгнення, що спричинило руйнування шкільної інфраструктури (кожна сьома школа в Україні пошкоджена росіянами) та призвело до масштабної міграції школярів і педагогів.

За таких умов забезпечення рівного доступу дітей до якісної загальної середньої освіти стає викликом для всієї системи освіти. У 2022 році уряд скасував цільові освітні субвенції, через що НУШ втратила належне фінансування, педагоги не мали змоги підвищити кваліфікацію, а підручники не відповідали новим стандартам. У вересні 2023 року уряд поновив фінансування реформи НУШ, тому є надія на повноцінне продовження реформи. 

Професійна освіта

Іще до повномасштабного вторгнення 2022 року український ринок праці відчував дефіцит фахівців, особливо робітничих спеціальностей. Сьогодні розрив між навичками працівників і потребами роботодавців збільшився. Отже, необхідно пришвидшити реформування професійної освіти й навчання для дорослих. 

Сферу професійно-технічної освіти все ще регулює закон від 1998 року (зі змінами). Отже, влада має комплексно оновити законодавство про професійну освіту (новий законопроєкт МОН презентувало у квітні 2024 р.). Крім того, потрібно ухвалити законодавство про систему освіти дорослих (відповідний законопроект ухвалений лише у першому читанні).

Деякі кроки в цьому напрямку були зроблені: у 2021 році уряд затвердив новий стандарт професійної освіти, заснований на компетентностях, у 2022 році дозволив безоплатно здобувати профтехосвіту повторно, а в 2023 розширив освітні пільги для звільнених з полону та їхніх дітей, ветеранів і ветеранок, безробітних. Останні дві категорії отримуватимуть ваучери на навчання, перша — пільгові кредити чи гранти. 

Іще у 2019 р. Національне агентство кваліфікацій розпочало гармонізацію української рамки кваліфікацій для навчання впродовж життя із європейською. Центри кваліфікацій при професійних закладах освіти зможуть підтверджувати кваліфікації, отримані за кордоном або в рамках неформальної (сертифікатні програми, тренінги, курси з супроводом репетиторів без державної ліцензії) чи інформальної (самоорганізоване здобуття компетентностей) освіти. Отже, не потрібно буде витрачати час, аби пройти навчання «заради диплому», якщо рівень кваліфікації людини вже дозволяє їй виконувати відповідні задачі на робочому місці. 

Щоб адаптувати навчальні програми до умов ринку праці й зменшити рівень безробіття, уряд затвердив у 2019 р. концепцію дуальної освіти й розпочав пілотні проєкти у цій сфері. Дуальна освіта дає змогу створювати зв’язки між здобувачами освіти й роботодавцями уже під час навчання. За такого підходу від 25% до 50% навчальних кредитів у закладах профтехосвіти будуть закриті безпосередньо на робочому місці. 

За інформацією МОН, станом на початок січня 2023 за дуальною формою працювало 27% закладів профтехосвіти, які навчали понад 10 тисяч студентів (5% загальної кількості). Робота студентів на підприємствах оплачується відповідно до тристоронньої угоди між працедавцем, студентом і освітнім закладом, причому 50% зароблених коштів іде на розвиток матеріально-технічної бази закладу освіти. 

У 2023 році МОН затвердило рамкове положення про дуальну освіту, яке визначає учасників процесу та розподіл обов’язків між ними. Проте роботодавці залишаються скептичними щодо цієї форми навчання, бо вважають за краще працевлаштувати дорослого працівника, який має освіту, аніж учня, який здобуває кваліфікацію. Хоча організація навчального процесу потребує певних зусиль не лише з боку освітнього закладу, але й з боку працедавця, така форма співпраці є можливістю розв’язати проблему нестачі працівників. На нашу думку, закладам освіти варто активізувати роботу з підприємствами, наприклад, роз’яснювати їм механізм і «бонуси» такої співпраці.

Вища освіта

Паралельно з реформуванням середньої та професійно-технічної освіти уряд продовжив реформу вищої школи. Важливі зміни у цій сфері стосувалися вдосконалення системи управління та фінансування ЗВО. 

Підхід до фінансування університетів залежно від кількості студентів не сприяє підвищенню якості освіти. Адже за такого підходу ЗВО не можуть відраховувати неуспішних студентів, і тому знижується середня якість випускників (у 2019 році 40% працедавців повідомили про наявність у працівників суттєвих прогалин у навичках, які заважають досягненню цілей бізнесу). Щоб вирішити цю проблему, в грудні 2019 р. уряд запровадив формульне фінансування ЗВО: при розподілі бюджетних коштів між ЗВО потрібно враховувати не лише кількість студентів, але й розмір університету, результати його наукової і міжнародної діяльності та працевлаштування випускників. 

Формульне фінансування скасовує вимогу про відповідність кількості викладачів кількості студентів, що надає закладам більше самостійності у використанні коштів (наприклад, уможливлює перерозподіл між дослідженнями та викладанням). Такий підхід має стимулювати ЗВО приділяти більше уваги якості навчання та заохотити менші університети об’єднуватися з більшими. Об’єднані університети зможуть пропонувати студентам більший вибір навчальних програм, створювати міждисциплінарні програми та економити на адміністративних видатках. 

У 2022 р. з початком повномасштабної війни уряд повернувся до фінансування ЗВО на основі кількості студентів, що, найімовірніше, було зумовлено загальним дефіцитом коштів. Проте у 2024 р. МОН відновило формульний підхід. 

У 2020 році уряд підвищив плату за навчання за контрактом у ЗВО до собівартості, оскільки до цього університети фактично сусидували «контрактників» за рахунок бюджетних коштів. Завдяки вищим надходженням від плати за навчання заклади освіти могли б фінансувати оновлення матеріально-технічної бази та підвищення зарплат викладачам. У 2022 році цю норму скасували. До того ж, із початком повномасштабної війни багато «контрактників» втратили можливість оплачувати навчання. Спочатку для цих студентів відтерміновували оплату чи надавали академічні відпустки, а згодом перевели на бюджет студентів, які проживають у регіонах, де проходять бойові дії. У 2024 році уряд запустив програму, за якою «контрактники» з високими балами можуть отримати від держави гранти на навчання. 

У 2020 р. парламент оновив закон «Про вищу освіту» й запровадив ключові показники ефективності (КРІ) для ректорів. Процедуру виборів ректорів також удосконалили: запровадили другий тур виборів і спеціальну перевірку кандидатів. Закон спростив ліцензування для «нерегульованих» професій і зробив його більш жорстким для регульованих (юристів, медиків, інженерів, військових — усього 28 із понад 100 спеціальностей). «Регульовані професії» передбачають особливо відповідальну роботу, тому і вимоги до освіти таких фахівців посилюються. 

Відповідно до цієї логіки уряд працював над підвищенням якості медичної освіти. Так, з 2017 року до участі в конкурсі для вступу на медичні спеціальності допускають лише тих, хто склав ЗНО хоча б на 150 балів із 200. Крім цього, в медичних ЗВО намагалися запровадити міжнародні зовнішні іспити IFOM, оскільки українські іспити для студентів-медиків (КРОК), імовірно, були не зовсім чесними. Втім, після пробного тестування у 2019 році реформу згорнули. 

Одним із пріоритетів реформи є наближення до європейських стандартів та підходів до організації вищої освіти. Задля цього у 2021 р. МОН оновило систему наукових ступенів та процедуру їх присудження за європейським зразком. Відтепер в Україні присуджують єдиний ступінь доктора філософії чи мистецтв, а не кандидата і доктора наук, як раніше. Отримати ступінь доктора філософії можна на підставі успішного публічного захисту дисертації, а доктора мистецтв — на підставі публічного захисту творчого мистецького проєкту. При цьому науковий ступінь не може отримати дисертант, в роботі якого виявлено плагіат. А для того, щоб ефективніше боротися з академічною недоброчесністю науковців, згідно із законом, за плагіат у захищеній роботі можуть покарати і наукового керівника, і спеціалізовану вчену раду, й офіційних опонентів та заклад вищої освіти чи установу, на базі якої відбувся захист роботи. 

У 2023 році депутати вчергове змінили закон про НАЗЯВО аби привести його у відповідність до європейської практики. Вони запровадили процедуру апеляції щодо рішень Агентства й контроль виконання університетами рекомендацій, що надані під час акредитації. Крім того, уряд підвищив прозорість процесу державної атестації ЗВО й наукових установ. Очікується, що нова процедура спонукатиме їх підвищувати якість наукової роботи. 

В 2024 р. на вимогу ЄС Україна розширила можливості навчання мовами національних меншин, якщо це мови країн Євросоюзу. Заклади вищої освіти приватної форми власності можуть викладати цими мовами, але українська має бути окремою дисципліною. 

Цього ж року ухвалили закон про індивідуальні освітні траєкторії. По-перше, він спрощує зарахування результатів навчання, здобутих під час програм академічної мобільності та в результаті неформальної та інформальної освіти. По-друге, дозволяє студентам самостійно регулювати тривалість і вартість навчання: закінчити бакалаврську програму швидше або вчитися протягом 6-8 років замість 4 (ця норма набуде чинності після закінчення воєнного стану). Крім того, студенти зможуть вступати на міждисциплінарні освітні програми, де перший рік навчатимуться за універсальною програмою, а тоді обиратимуть спеціалізацію. Такі підходи надають студентам більше свободи й наближають українську освіту до міжнародних практик. 

Очікувано, на вищу освіту вплинула повномасштабна війна. Окрім зміни підходів до фінансування вищої освіти, у 2022 році МОН вимушено замінило ЗНО національним мультитестом у формі комп’ютерного онлайн тестування, а в магістратурі замість ЄФВВ та єдиного вступного іспиту (ЄВІ) з іноземної мови запровадило магістерський тест навчальної компетенції та магістерський комплексний тест. Проте згодом університети повернулися до формату тестів на магістратурі, який працював до 2022 р. 

2024 року незалежне тестування стало обов’язковим для вступу на аспірантуру. Імовірно, головною функцією цієї норми є закриття лазівки для уникнення мобілізації (рис. 13.7 дозволяє припустити, що дехто використовує навчання в аспірантурі саме для цього). Відтепер потенційні аспіранти мають скласти ЄВІ й тестування загальної навчальної компетентності (ТЗНК), причому мінімальний бал ТЗНК має бути 160 із 200 можливих. Тільки в разі отримання цього мінімального балу вступники допускаються до внутрішніх іспитів у ЗВО. За оновленими правилами відстрочку від військової служби матимуть лише ті, хто навчається на денній формі за бюджетний кошт. Так уряд намагається закрити лазівки для ухилянтів, однак водночас порушує право на освіту тих осіб, які готові навчатися за власні кошти. 

У 2020 р. уряд оновив процедуру вступу для абітурієнтів з ТОТ. В усіх університетах для них запровадили квоту на вступ без ЗНО. Щоб забезпечити вступ абітурієнтів за спрощеною процедурою, всі університети мали створити освітні центри «Крим—Україна» та «Донбас—Україна». Експерти Індексу реформ оцінили цей закон негативно, оскільки він створює можливості для корупції та може знизити загальний рівень абітурієнтів. Більш правильним рішенням було б субсидоване навчання дітей з ТОТ на підготовчих курсах, щоб вони могли скласти ЗНО (НМТ) та вступити на загальних підставах.

Сьогодні українці, які здобули освіту на окупованих територіях, можуть підтвердити свій рівень знань, якщо пройдуть атестацію. На рівні вищої освіти можна зарахувати не більше 75% отриманої суми кредитів ECTS (Європейської системи трансферу і накопичення кредитів). За низкою професій, які має визначити уряд, результати освіти на ТОТ не визнаватимуться. 

Наука 

Зміни у сфері наукової діяльності мали сприяти залученню українських учених до співпраці з європейськими колегами. Для цього з 2019 року розгортається Національна науково-інформаційна система URIS. Вона містить профілі інституцій та окремих науковців, їхні наукові досягнення, можливості для дослідників тощо. Вона допомагає українським науковцям більш ефективно налагоджувати контакти із закордонними колегами. 

Крім того, українські науковці успішно беруть участь у програмі «Horizon Europe» (офіс цієї програми відкрився у 2023 році на базі Національного фонду досліджень). В межах програми Horizon-2020, що передувала Horizon Europe, Україна брала участь у 230 проєктах із загальним фінансуванням 45,5 млн євро, до яких долучилися 323 учасники. У 2022 році за програмою Horizon Europe українські науковці виграли грантів на 13 млн євро, а в 2023 році вже на 20,3 млн євро. Окрім грантів на дослідження, Європейська комісія запровадила для українських науковців декілька стипендіальних програм (наприклад, EURISON).

У червні 2022 року МОН ухвалило законодавчу базу для створення центрів спільного користування науковим обладнанням. Вони надають можливість ученим незалежно від того, чи є в їхній установі певне обладнання, мати до нього доступ і проводити дослідження. Наприкінці 2022 року уряд затвердив Національний план з відкритої науки, що має посилити наукові обміни та сприяти популяризації науки серед українського населення. 

Що далі?

Повномасштабна війна поглибила проблеми в освітній системі, що існували до цього або були спричинені пандемією COVID-19. Отже, реформи в галузі освіти слід прискорити, але при цьому дотримуватися вибраного напрямку на посилення конкуренції, підвищення доброчесності в системі освіти та відповідно якості освіти. 

На жаль, проблема освітньої нерівності поглибилася через пандемію та війну. Діти, які перебувають на дистанційному навчанні (на початок 2023/24 н.р. це 707 тисяч дітей або 18% загальної кількості порівняно з 0.3% на початок 2020/21 н.р.) або не мають можливості повноцінно навчатися (наприклад, під час пандемії не всі школи змогли запровадити дистанційне навчання, а зараз урокам перешкоджають тривоги та вимкнення світла) показують гірші освітні результати. У відповідь на ці виклики органи влади й освітні заклади могли би створити можливості для додаткового навчання (наприклад, літні курси), розвивати домашні форми навчання й активніше впроваджувати індивідуальні освітні траєкторії. 

Важливо залучати до українського контексту дітей, які виїхали за кордон або опинилися на окупованих територіях. Якщо ці діти хочуть вступити до українських ЗВО, варто дозволити їм складати ЗНО (НМТ) на загальних підставах. Для дітей із вразливих категорій замість пільг під час вступу (тобто дозволу вступати до ЗВО навіть із низькими балами) варто запровадити підготовчі (компенсаторні) курси, оскільки діти, які не опанували шкільну програму, навряд чи зможуть якісно навчатися у вищій школі.

Для підвищення якості вищої освіти варто з одного боку посилювати застосування принципу «гроші ходять за дитиною» (наприклад, надавати не «бюджетні» місця у ЗВО, а гранти на навчання відповідно до результатів ЗНО/НМТ), а з іншого — розширити можливості для університетів залучати додаткові кошти. Перетворення університетів на державні чи комунальні підприємства аналогічно до медичних закладів допомогло би підвищити їхню фінансову автономію та відповідно можливості залучати гранти. Такі зміни стимулювали б конкуренцію між університетами й спонукали б їх підвищувати якість навчання і наукової роботи.

Як наукові, так і освітні установи виграли би від тіснішої співпраці з реальним сектором — приватними та державними підприємствами, зокрема оборонними, органами влади різного рівня та ін. Це можливо організувати в рамках студентської практики, дуальної освіти, а також за допомогою освітніх програм для дорослих у закладах вищої та професійної освіти. Серед іншого, така співпраця допомогла би модернізувати навчальні програми.