«Бюджет участі – це не про гроші». Як залучають громади до бюджетних процесів та що з того виходить

Публікуємо нотатки з останньої п’ятої панельної дискусії «Залучення громадськості в бюджетні процеси на рівні громад». Послухати дискусію можна за посиланням.

Більше матеріалів з конференції:

• Ключова промова «Спадок минулого та візія майбутнього для України»
• Дискусія «Майбутнє реформи держслужби в Україні»
• Дискусія «Кадровий голод: кого шукає держава і кого знаходить»
• Дискусія «З нуля та в процесі: досвід побудови та трансформації державних інституцій»
• Дискусія «Ефективність використання публічних коштів»
• Ключова промова «Імперії, національні держави та демократії»

У дискусії взяли участь Олександр Сєнкевич, міський голова Миколаєва, Орест Файфурка, начальник відділу громадського партнерства Львівської міської ради,

Ольга Шубіна, експертка з управління фінансами та місцевими бюджетами Програми DOBRE/USAID та Олександр Комареус, Директор ДУ «Відкриті публічні фінанси». 

Модерувала дискусію Ірина Озимок, керівниця Програми місцевого економічного розвитку Western NIS Enterprise Fund.

Головні висновки. Бюджет участі розглядається не тільки як можливість отримати гроші на важливі проєкти, а більше як можливість згуртувати громаду навколо спільної справи, виокремити громадських лідерів та надати їм можливість розвивати місто. Для того, щоб бюджет участі використовувався ефективно, необхідно підвищувати рівень обізнаності мешканців громад щодо бюджетних процесів.

Бюджет участі – це «латання дір» чи питання розвитку та стратегічного бачення?

Першим питанням, яке учасникам дискусії поставила Ірина Озимок, було питання про те, наскільки дієвим та ефективним є бюджет участі у їхніх громадах.

Орест Файфурка розповів, що у Львові існує багато інструментів громадської участі, які використовують для залучення громадян до бюджетного процесу. Це громадські слухання, консультації, місцеві ініціативи, електронні петиції. “Усі вони важливі, певною мірою є дієвими, але позбавлені такого атрибуту як обов’язковість і носять дорадчий характер” – зазначив він.

І саме громадський бюджет Львова є тим інструментом, який став доступним мешканцям і дозволив утілити в життя їхні задуми.

У Львові намагаються залучати до процесу усі цільові групи. Так, подавати проєкти та голосувати мають право не тільки ті, хто офіційно зареєстровані в місті, але й ті, хто тут офіційно працює, навчається чи володіє нерухомістю. «З 2016 року фактично в 5 разів зросла сума, яка виділяється на громадський бюджет, так само як і кількість людей, які голосують за громадський бюджет».

Файфурка зазначив, що громадський бюджет – це більше про відновлення довіри до влади і про систему громадянської освіти. «Лідери проєктів стають лідерами змін, формують навколо себе команди і розвивають місто».

Ірина Озимок додала, що важливо, що поради лідерів були, з одного боку, слушні, а з іншого боку, щоб до них дослухались. Адже «не всюди цей інструмент дієвий».

Ольга Шубіна повідомила, що три роки тому, коли проєкт DOBRE/USAID тільки починав працювати з громадами, лише 12 громад з понад 100 мали бюджет участі. Наразі майже всі громади використовують цей інструмент. Експерти проєкту перевіряють рівень громадської залученості до бюджетного процесу та рівень бюджетної прозорості.

Шубіна погодилась із Файфуркою в тому, що бюджет участі – це загалом не про гроші. «Це виключно інструмент комунікації з мешканцями громади. Вони мають можливість реалізувати ті проєкти, які вважають потрібними».

Олександр Комареус прокоментував питання доступності електронних порталів із базами даних. «Одна з основних проблем, з якими ми стикаємось, це відсутність фінансової обізнаності – не всі розуміють як це працює, як користуватись цими даними».

ДУ «Відкриті публічні фінанси» регулярно проводить заходи для громад, навчає  людей використовувати ці дані та впливати за допомогою цих даних. 

«Поширювати цю інформацію має журналістська спільнота, лідери думок – наприклад, працюючи над конкретними кейсами».

Олександр Сєнкевич зазначив, що в інструменту бюджет участі багато плюсів, але є і мінуси – як-от відсутність глобального бачення проблем у місті й невміння розставляти пріоритети.

Він погодився із паном Комареусом у тому, що людям важко розібратися в бюджетних процесах, і треба їм у цьому допомогти. «Гарно, коли в людей є уявлення про бюджетний процес. Натомість, коли люди поглиблено це питання не вивчають, проте займаються бюджетом участі, вони наче дивляться у вузьку щілину».

Ольга Шубіна теж звернула увагу на те, що для того, щоб проводити успішне обговорення чи голосування проєкту, мешканці громади повинні розуміти, що таке бюджет. «Для цього органам місцевого самоврядування необхідно пояснювати мешканцям громади, що більша частина видатків бюджету – це поточні видатки, і не завжди у громади є можливість спрямовувати кошти на капітальні видатки, як вони того вимагають».

Проєкт DOBRE/USAID проводив маштабну кампанію із запровадження інструменту «Бюджети громади – людською мовою», тобто коли інформація про бюджет і бюджетні процеси подавалася у простій формі – навіть у формі коміксів. «Друкувалися такі книжечки, з яких навіть дитина могла зрозуміти, що таке бюджет».

«Ціна vs результат». Наступним Ірина Озимок порушила питання про те, скільки такі новації як запровадження електронних інструментів чи інформаційні кампанії, коштують для громади, міста, держави й чи виправдані такі витрати.

Олександр Комареус відповів, що ці витрати цілком виправдані вже тим фактом, що інформація агрегована в одному місці і, що важливо, в структурованому вигляді. «Можна просто зайшовши на Open Budget порівняти бюджет однієї громади з іншою, один вид видатків з іншим – і, використовуючи API, розмістити цю інформацію в себе».

Олександр Сєнкевич додав, що ще у 2016 році говорив про те, що Україні потрібно рухатись до централізації цифрових послуг,  – а не до децентралізації. «Це має бути єдина система – де можна вирішити і власні домашні справи, і підтримати проєкт чи скористатися іншими електронними послугами. Це і є пряма демократія».

Завершуючи дискусію, Ірина Озимок підсумувала, що залученість громадян важлива, так само як підзвітність влади. Проте важлива також і обізнаність громадян – зокрема, у бюджетних процесах.