Індекс реформ 212: охоронні зони для захисту біорізноманіття у лісах та збереження об’єктів Червоної книги

«Україна має національну систему охорони природних територій, включаючи національні парки, природні заповідники та інші види охоронних територій. Однак, існувала потреба в розробці процедур для створення охоронних зон і визначення їхнього режиму.

Забезпечення стійкого розвитку та збереження біологічного різноманіття є важливим завданням, яке потребує належного правового регулювання. Реалізація такого регулювання сприятиме ефективному збереженню біорізноманіття та допоможе вирішити проблеми, пов’язані з втратою природних середовищ та вимиранням видів.

Прийнята постанова є необхідним нормативним актом, якого не вистачало для регулювання питання створення охоронних зон. Охоронні зони порівняно з об’єктами природно-заповідного фонду мають перевагу у простоті процедури погодження (погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями), а також вони є більш гнучкими і можуть бути адаптовані до умов середовища, що змінюється.

Створення охоронних зон дозволяє заборонити або обмежити діяльність, що може завдати шкоди природним об’єктам, та забезпечує їх довгострокове збереження. Згідно з постановою, охоронні зони можуть бути створені за заявою наукової установи, природоохоронного громадського об’єднання або інших заінтересованих підприємств, установ, організацій.

Постанова не має яскравих вад. Проте потрібно привести інші нормативно-правові акти у відповідність із нею, щоб вони також містили положення про охоронні зони. Крім того, до Кодексу України про адміністративні правопорушення слід додати норму, яка передбачатиме покарання за порушення режиму охорони в межах охоронної зони».

«Постанова передбачає запровадження двох чітких та значною мірою подібних порядків для створення охоронних зон. 

Перший стосується збереження біорізноманіття в межах лісового фонду, а саме: об’єктів Червоної книги України, інших рідкісних об’єктів рослинного та тваринного світу, типових та унікальних природних комплексів (екосистем), місць розмноження диких тварин та найстаріших або визначних дерева та їх груп.  

А другий порядок необхідний для  збереження об’єктів Червоної книги України на землях усіх форм власності та цільового призначення, окрім лісового фонду. 

Обидва порядки передбачають відкритий механізм створення охоронних зон на підставі науково доведеної наявності на певній земельній ділянці об’єктів, які потребують збереження. Перш за все, йдеться про «червонокнижні» види флори та фауни.

Затвердження цієї Постанови запускає реальний механізм охорони рідкісних видів, передбачений у статті 11 Закону «Про Червону книгу України», яка досі залишалась досить формальною і майже не працювала на практиці. Оскільки чи не єдиним дієвим механізмом для виконання її положень було створення нових об’єктів природно-заповідного фонду на територіях, де виявлено «червонокнижні види». Такий механізм потребував (та й досі потребує) обов’язкового погодження з боку землевласника чи землекористувача, який таким чином має погодитись із запровадженням певних обмежень на своїй ділянці. Наприклад, забороною розорювання степів і лук чи суцільних рубок лісу. Цілком зрозуміло, що в більшості випадків отримання погодження на створення заповідних об’єктів розтягується на роки, або й взагалі не відбувається через фактичну втрату цінних природних комплексів об’єктів, які планувалось взяти під охорону. 

Натомість створення охоронних зон буде відбуватись на основі даних наукових обстежень, про які землевласник буде повідомлений і зможе внести певні пропозиції до пропонованого науковцями режиму охорони. Але не зможе заблокувати такий процес своїм непогодженням. В теорії такий механізм має забезпечити реальну охорону популяцій рідкісних видів, наявність яких підтверджена науковими даними. Але оскільки він є дуже новим, то поки складно відповісти, наскільки успішно це працюватиме на практиці». 

«В Україні багато років декларується законодавством збереження червонокнижних видів. Але практично така охорона не здійснювалась через відсутність механізмів реалізації. Наприклад, якщо ви знайшли в лісі червонокнижний вид (наприклад, підсніжник чи лілію лісову) – то далі ви могли покладатись лише на добру волю лісгоспу. Захотів – виключив цю ділянку з планів рубок. Не захотів – зрубав. Тепер є юридичний механізм який зобов’язує обласну державну адміністрацію створити охоронну зону – ділянку певного радіусу, де буде збережений той чи інший вид. При розробці постанови був врахований успішний механізм функціонування таких зон в Польщі. Також постанова визначила “найстаріші дерева” – це ті, які мають певний обхват стовбура, більше якого не можна рубати. Наприклад, для сосни це 250 сантиметрів, для дуба 300. Це дозволить зберегти від рубок дерева-велетні. Це все те, що давно просили запровадити екоНУО

З недоліків – для кожного з виду тварини чи рослини постановою визначений конкретний режим охорони та підстави скасування охоронної зони. І для певних видів птахів такою підставою прописали “відсутність видів птахів на ділянці 15 років”. Це є нелогічним, і може спонукати лісників приховувати факти наявності таких гнізд».

«Постанова доповнює та деталізує існуючі у різних нормативно-правових актах вимоги до порядку створення, функціонування та скасування охоронних зон. 

Проте, аналізуючи певні пункти, маємо зауваги щодо вимог до наукових чи інших установ, що спеціалізуються на охороні біорізноманіття. Залучені до створення охоронних зон науковці обов’язково повинні бути фахівцями з об’єктів біорізноманіття, яке охороняється на певній території, та мати відповідний науковий доробок. Таке уточнення  значно обмежить можливість залучення кадрів, які потенційно можуть лобіювати скасування статусу охоронних зон із метою проведення рубок лісу чи іншої господарської діяльності задля певних економічних переваг.

Також необхідно звернути увагу на види, що проявляють інвазію в охоронній зоні. Відтак доповнити текст Постанови уточненням, наприклад, про дозвіл вилучення таких рослин (деревних, чагарникових, трав’янистих). Адже часто з охоронної зони (лісового насадження), яке знаходиться поруч чи навколо ділянки, наприклад, із цінною лучно-степовою рослинністю, засівається самосів дерев та чагарників, який конкурує зі степовою рослинністю та негативно впливає на збереження біорізноманіття. Без видалення самосіву та проведення рубки самосійних деревних видів, що проявляють інвазію у степових, лучних, петрофітних екосистемах є загроза втратити біорізноманіття.

У частині ж рекомендацій, де згадується “заборона створення лісових культур із хвойних видів дерев”, потрібно зробити важливе доповнення: “та інтродуцентів”. Інтродуковані види або немісцеві види (види-чужинці) у світі вважають потенційними інвазійними видами, вони є загрозою для збереження біорізноманіття, тому необхідно уникати їхньої появи в охоронних зонах».