Beta

Індустріальні парки та альтернативні форми підтримки місцевого бізнесу

Photo: depositphotos / j.dudzinski
11 Січня 2022
FacebookTwitterTelegram
765

Громади потребують розвитку місцевого бізнесу, який гарантує стабільне поповнення бюджету, наявність робочих місць та можливість облаштування територій. Водночас бізнес потребує сприятливих умов для роботи у громадах. Одним із форматів створення таких умов є індустріальні парки. Оскільки облаштування парків передбачає значних фінансових та людських ресурсів, громади, особливо з населенням до 50 тис., мають бути відкритими до альтернативних рішень. Про варіанти таких рішень та історії успіху українських громад — у цій статті.

Стаття підготовлена за підсумками сесії «Місцева економіка», що відбулася під час Міжнародного експертного обговорення 2021 «Партнерство для розвитку» 7 грудня 2021 року, у рамках аналітичного партнерства «Вокс Україна» та Програми «U-LEAD з Європою».

Що громадам пропонує уряд

Стратегічний план Міністерства розвитку громад і територій будується на трьох пріоритетних напрямках: планування, фінансування та ефективне управління як на центральному, регіональному, так і на рівні місцевого самоврядування. Перше, що має зробити будь-яка громада, — це відповісти на низку питань, які допоможуть їй оцінити свій потенціал та обрати курс для розвитку: які наші сильні сторони, точки зростання, які ми маємо ресурси та як можемо використовувати їх заради розвитку територіальної громади.

«Зрештою, — як зазначає заступник міністра розвитку громад і територій Іван Лукеря, — кожна територіальна громада має дати собі відповідь на дуже просте запитання: а про що ми? Тобто заради чого ми були створені, заради чого функціонуємо, як ми збільшуємо, посилюємо наш потенціал, як реалізуємо всі наші можливості. Документом, у якому акумульовані відповіді на всі ці питання, звичайно, є стратегія розвитку територіальної громади. І на законодавчому рівні ми закріплюємо, що такий документ має бути в кожній із новостворених територіальних громад».

Фінансовий напрямок передбачає планування бюджетного ресурсу на державному, регіональному і місцевому рівні для досягнення цілей, зазначених у стратегії розвитку окремого регіону та окремої громади. За словами Івана Лукері, сьогодні громади мають більше можливостей залучати фінансові ресурси з державного бюджету – починаючи з Державного фонду територіального розвитку, закінчуючи інфраструктурною субвенцією, яка спрямовується у тому числі на економічну інфраструктуру в територіальних громадах, ніж із якісних проєктів розвитку.

«У Державному бюджеті на 2022 рік закладені інструменти для підтримки територіальних громад, — розповідає Іван Лукеря. —  Це Державний фонд регіонального розвитку, субвенція на створення індустріальних парків, субвенція створення центрів креативної економіки, субвенція на інфраструктуру, субвенція на питну воду, створення і підтримка центрів надання адміністративних послуг. Триває реалізація проєкту з підключення населених пунктів до широкосмугового швидкісного інтернету тощо. Звичайно, ці ресурси розподілятимуться на конкурсних засадах, і отримувати їх будуть ті громади, які найкраще спланували свій розвиток. Отже, ми знову повертаємося до пункту номер один — планування».

Нарешті, тільки ефективне управління на всіх трьох рівнях може забезпечити якісну реалізацію  стратегії, а також перемогу в конкурсі за ресурс. На регіональному рівні інституціями, здатними посилили управлінську спроможність регіональної і місцевої влади, є Агенції територіального розвитку. У Міністерстві передбачають, що засновниками таких агенцій можуть бути самі територіальні громади. «Спроможні громади — великі міста — можуть створювати власні агенції регіонального розвитку, які забезпечуватимуть залучення додаткових ресурсів, супровід та реалізацію розвиткових проєктів, у тому числі проєктів економічної інфраструктури, високий рівень підготовки яких дозволить вигравати у цій конкуренції за ресурси від держави», — зауважує Іван Лукеря.

За словами заступника міністра, уряд підтримує передбачене законодавством створення індустріальних парків як інвестиційних гаваней для територіальних громад, де можуть бути створені всі умови для залучення приватних інвестицій. Перше, що очікується від громад — це виділення земельних ділянок під реєстрацію індустріальних парків. Друге — розробка якісної концепції розвитку індустріальних парків з вивченням всього потенціалу, який є в територіальних громадах, а також розробка і підготовка якісної проєктної документації з облаштування інфраструктури індустріального парку в частині водопостачання, водовідведення, електрифікації, під’їзних шляхів, вирівнювання території тощо. «Замість того, щоб просто здавати в оренду або продавати, органи місцевого самоврядування можуть виділяти земельні ділянки як інвестиційні майданчики для приватних інвестицій у вигляді індустріальних парків», — пояснює Іван Лукеря.

Громади великих міст можуть розраховувати на підтримку уряду у створенні інноваційної інфраструктури. Йдеться про інноваційні технологічні парки для розвитку креативних індустрій: центрів креативної економіки, інфраструктури для лабораторій, мікровиробництва, досліджень, ІТ-компаній. 

Інтеграція секторів економіки — досвід Словенії

Те, що в розбудові інфраструктури підтримки бізнесу ключовим є етап планування, підтверджує досвід європейських держав. Експерт зі Словенії Юрій Кобаль (Oikos d.o.o.) наводить дані Світового банку, які показують, що найбільший приріст цінності та вартості сьогодні є на таких виробничих етапах як розробка і дослідження, дизайн, маркетинг та додані послуги. Частка ж виробництва та збірки в ланцюжку доданої вартості сьогодні нижча, ніж півстоліття тому.

Юрій Кобаль пригадує, що при плануванні технологічного парку у Любляні, столиці держави, вирішили не фокусуватися виключно на взаємодії з виробниками чи компаніями, які збирають обладнання, а натомість інтегрувати діяльність парку з дослідницькими інституціями, дизайнерами, надавачами й розробниками послуг та всіма, хто може розробити повноцінний продукт. Інтегрування дозволяє отримувати додаткову цінність і продавати продукт за вищою ціною. Важливо пам’ятати, що громада, яка планує розвивати бізнес, на перший погляд, не пов’язаний з інноваціями, все одно повинна їх враховувати. Адже може виявитися, що вони прямо стосуються розвитку бізнесу.

«Коли ми розвиваємо бізнес-зону чи індустріальні, технологічні парки, треба, щоб були залучені дизайнери, люди безпосередньо з місцевих громад (неважливо, великі це громади чи малі). Якщо люди матимуть доступ до інноваційного розвитку, до дослідницької роботи, збиратимуться разом і створюватимуть продукт, громада зможе вийти на вищий рівень виробничо-збутового ланцюга і отримає багато плюсів», — переконаний Юрій Кобаль.

Щоб досягти цього, потрібно говорити з людьми. Громади мають створити платформу для дискусій і запустити дискусію по всьому ланцюжку учасників: від дослідників до логістів, від дизайнерів до виробників — усі мають зрозуміти, що потрібно бізнесу для того, щоб створити цю додаткову цінність. «Таким чином, — каже Юрій Кобаль, —  ви інтегруєте все більше й більше локальних компаній у створення вищої цінності. Інакше просто будете продавати, запускати в аутсорс своїх працівників, і це все одно буде малооплачуваний ресурс. А ви цього не хочете».

Юрій Кобаль наголошує на тому, що у громадах повинні бути лідери — власники проєктів, які відповідатимуть за реалізацію розбудови інфраструктури для бізнесу.

Досвід створення бізнес-парку у місті Славутич

Славутич — наймолодше місто України, створене після Чорнобильської трагедії для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС. 25-тисячний Славутич (Київська область) має розгалужену інфраструктуру — школи, дитячі садки з басейнами, спортивні комплекси, культурно-оздоровчі комплекси, два міські басейни. До 2000 року вся інфраструктура знаходилась на балансі Чорнобильської електростанції, яка керувала електроенергією, заробляла гроші і утримувала все місто. Однак, у 1995 році влада вирішила, що місто більше не займатиметься генерацією електроенергії, Славутич мав трансформуватися з монопрофільного міста в місто з багатовекторною економікою. У 2000 році ЧАЕС припинила генерацію, вся інфраструктура міста перейшла в комунальну власність, і питання її утримання, експлуатації та розвитку залишилось за громадою.

«Це було справді важко. В той період ми втратили 8500 висококласних і високооплачуваних робочих місць, більше 1500 людей поїхало з міста, не бачачи себе в майбутньому в місті атомників з непрацюючою станцією», — пригадує міський голова Славутича Юрій Фомічов.

Згодом Славутич отримав інструмент для того, щоб вижити, знайти себе в багатовекторний ринковій економіці і створювати умови для розвитку малого та середнього підприємництва. Цим інструментом стала «спеціальна економічна зона».

«Завдяки цьому інструменту створили понад 1000 робочих місць і залучили за 5 років понад 5 млн дол. США інвестицій. Тобто інструмент справді виявився дієвим, — розповідає Юрій Фомічов. — Проте через певні зловживання в інших територіях спеціальні економічні зони були зупинені. Їх преференції закінчилися в 2005 році, і з того часу ми в диспуті з Мінфіном».

Юрій Фомічов висловлює переконання, що до спеціальних економічних зон потрібно повернутися, та наводить інші аргументи на користь цього: «За 5 років діяльності спеціальної економічної зони суб’єкти сплатили до бюджетів усіх рівнів в 4 рази більше коштів, ніж отримали преференцій. Тобто це абсолютно економічно вигідно для держави, і цим шляхом варто йти». 

Водночас міський голова Славутича вважає важким для громад створення індустріальних парків. Тому місто продовжує рухатися іншим шляхом. «В 2017 році ми доєднались до угоди мерів “За економічне зростання” і розробили свій план місцевого економічного розвитку. Маючи той досвід, який ми отримали з 2000 року, ми йшли шляхом створення інституцій підтримки бізнесу, сприятливого середовища для залучення інвестицій. Але паралельно вели діалог із громадою, проводили опитування, залучали людей до навчання бізнесу», — розповідає Юрій Фомічов.

Місцева влада Славутича взяла курс на розвиток місцевого та регіонального бізнесу. Регіональний напрямок реалізується у співпраці з сусідніми новоствореними громадами — Михайло-Коцюбинська, Любецька, де переважно розвивається сільськогосподарське підприємництво.

Сам же Славутич під час децентралізації змін не зазнав, його територіальна громада залишилася у тих самих межах, що й раніше. А бізнес-парк Славутича почався з перемоги у конкурсі та отримання 650 000 євро грантового фінансування від Європейського Союзу на створення дружнього бізнес-середовища. «Ми взяли будівлю, яка експлуатувалася вкрай неефективно — це була будівля дорожно-експлуатаційного управління. Маємо територію, на якій підприємці можуть отримати одразу всі ті послуги, які їм необхідні. Маємо 10 виробничих приміщень, в які можна заходити і розпочинати свій бізнес, встановивши лише своє обладнання, тобто вони обладнані всіма необхідними мережами. Крім цього, ми маємо офісні приміщення, конференц-зал», — ділиться Юрій Фомічов.

Міський голова Славутича перелічує головні переваги бізнес-парку: доступна вартість оренди (3 грн 80 коп. за 1 м.кв.), можливість підписати угоду про використання бізнес-парку за 72 години, однаково дружнє ставлення до будь-якого інвестора. «Навіть той інвестор, який просто поставив кав’ярню на колеса і сам в ній торгує — це теж інвестор, йому теж треба наша підтримка, він теж створює робоче місце, знімає соціальне навантаження на державу щодо його соціального утримання.Тому ми звертаємо увагу на кожного інвестора», — підкреслює Юрій Фомічов.

Мер Славутича радить всім громадам приділяти належну увагу комунікуванню того, що робить влада в напрямку створення умов для ведення бізнесу. «Залучайте людей, спілкуйтеся з ними, давайте інформацію: навіщо це створюється, чому важливий малий і середній бізнес, чому важливе підприємництво, що це нам дає, як ти можеш стати підприємцем. Ми застосовували тренінги з розвитку підприємництва, розвитку креативних індустрій. Разом із нашими партнерськими сусідніми громадами отримали декілька спільних проєктів регіонального розвитку».

Завдяки функціонуванню бізнес-парку в Славутичі з 2017-го року зростає частка надходжень до місцевого бюджету від малого і середнього бізнесу. І навіть кризовий 2020 рік не став винятком.

Муніципальна бізнес-зона Лука-Мелешківської громади

Лука-Мелешківська громада у Вінницькій області налічує близько 15 000 населення, об’єднує 13 населених пунктів і має розвинену інфраструктуру, яку потрібно підтримувати. Провівши великий аналіз своїх можливостей, громада стала учасницею проєкту «Municipal business zone: Облаштування інфраструктури для розвитку малого бізнесу». Бюджет проєкту — 20,5 млн грн, він триватиме протягом наступних двох років.

«В основі цього проєкту лежить міжмуніципальне співробітництво. Партнерами нашого проекту є дві сусідні громади, одна із них — обласний центр, місто Вінниця, що дало змогу вивести наш проєкт на регіональний рівень», — розповідає голова Лука-Мелешківської громади Богдан Августович.

Реалізація проєкту зі спорудження бізнес-зони відбувається на Вінниччині вперше. Проєкт передбачений у стратегії розвитку області і відповідає державним розвитковим програмам. На відміну від міста Славутич, де бізнес-парк постав на руїнах дорожно-експлуатаційного управління, у Лука-Мелешківській громаді базового приміщення не знайшлося. 

Богдан Августович зазначає: «У нас є лише досить зручна земельна ділянка. Вона знаходиться безпосередньо в передмісті територіального центру Луки-Мелешківської громади, на перехресті автомобільної магістралі та залізничної гілки з вантажною станцією. Поряд із ділянкою є інженерні мережі, що мінімізує витрати на підключення. Відстань від найближчого аеропорту “Вінниця” становить всього лише 14 км, що дає змогу розмістити широкопрофільні виробництва».

У Лука-Мелешківській громаді так само, як і в Славутичі, буде можливість бізнесу укласти угоду на оренду площі в бізнес-зоні за 72 години.

«Недостатньо просто залучити підприємця. Щоб він розвивався, його ще потрібно навчити. Тому проєктом передбачаємо створення “One STOP Business zone”, тобто такого простору, де ми будемо надавати консультації, підтримку, у тому числі юридичну, всім тим, хто працює і хоче розвиватися. Ми не женемося тільки за кількісними показниками, щоб до нас зайшло якнайбільше виробників, потрібно, щоб вони були якісними», — наголошує голова громади.

Богдан Августович пояснює, що земельна ділянка і виробниче приміщення бізнес-зони знаходитимуться в комунальній власності, їх обслуговуватиме комунальне підприємство, що належить територіальній громаді. Тобто приміщення та земельна ділянка надаватимуться бізнесу виключно в оренду. Проєкт також передбачає  будівництво складських і виробничих приміщень модульного типу. Таким чином приміщення зможуть змінювати свою структуру й конфігурацію безпосередньо під потреби того виробника, який їх орендує.

Проєкт дозволить створити робочі місця для безробітних людей. Зокрема, передбачена можливість для місцевих жителів навчатися і розвивати крафтове виробництво. Адже історично на території Лука-Мелешківської громади люди вирощували груші та інші фрукти для сушіння.

«У нас багато аграрних виробників, які займаються плодово-ягідним виробництвом. І одна із проблем — це те, що ми продаємо сировину, а не продукт. Оскільки ягоди швидко псуються, дрібні фермери часто вимушені віддавати їх собі в збиток. Це призводить до того, що безліч підприємств закриваються. У межах проєкту ми будемо залучати людей, які не працюють, що дасть змогу зменшити підприємницьке навантаження на великі громади і розвиватися таким малим громадам, як наша», — підсумовує Богдан Августович.

Висновки

В Україні все більше громад беруться за облаштування інфраструктури під потреби місцевого бізнесу та створення сприятливих умов для залучення нових підприємців. На сьогодні маємо успішні приклади, які доводять: неважливо, який формат розвитку бізнес-середовища ви обираєте, головне, аби він відповідав тим запитам і викликам, які вам належить прийняти. Досягнути своєї мети зможуть ті громади, які чітко плануватимуть свої проєкти, знаходимуть належне фінансування та ефективно управлятимуть ресурсами.

«Вокс Україна» дякує стажеру проєкту VoxCheck Михайлу Астаф’єву за допомогу у підготовці статті.

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний

Що читати далі