Легалізація Проституції в Україні: Бути чи не Бути

23.09.2015 народний депутат України Андрій Немировський зареєстрував законопроект, який узаконює проституцію в Україні і розглядає повій як фізичних осіб-підприємців, які надають послуги інтимного характеру на платній основі. Згідно з законом, такі послуги можуть надаватися як фізичними особами, так і організаціями (наприклад, борделями). Законопроект передбачає регулювання таких послуг і встановлює правові бар’єри (такі як обмеження за віком і медичні огляди).

Коротка історія питання

Проституція є спірним питанням у багатьох сучасних суспільствах. Вважаючись «найдавнішою» професією, вона часто розглядається як аморальне і навіть ганебне явище. Історія проституції бере свій початок з давніх-давен, коли священною проституцією займалися не заради вигоди, а з ритуальною метою. Протягом історії людства уряди постійно експериментували з регуляцією і дерегуляцією ринку секс-послуг. Наприклад, у середньовічній Англії регулювання функціонування будинків розпусти включало заборону на примус до проституції та надання сексуальних послуг у святкові дні. Пізніше, в 1546 році, Генріх VIII здійснив невдалу спробу закрити борделі, щоб попередити розповсюдження сифілісу. Ухвалений три століття тому в 1864 році Закон про інфекційні захворювання дозволив поліції заарештовувати повій в портах і військових містечках та приводити їх на примусовий огляд для перевірки на наявність венеричних захворювань.

У сучасних західних країнах застосовують різні підходи до проституції, іноді діаметрально протилежні. На одному боці спектру знаходяться такі країни як Німеччина та Нідерланди, де проституція не на вулицях (і навіть на вулицях) дозволена, але в той же час регулюється законодавчо, наприклад, стосовно вікових обмежень і ліцензування борделів. На іншому боці спектру – такі країни, як Швеція, де платний секс є протизаконним і тягне за собою кримінальне покарання у вигляді штрафів для клієнтів. Проте багато країн обрали середній шлях між цими двома крайнощами, коли одні види діяльності в індустрії комерційних сексуальних послуг заборонені, а інші дозволені.

Наприклад, у Великобританії надання сексуальних послуг за гроші не вважається злочином, хоча існує ціла низка незаконних видів діяльності, пов’язаних з ним. Зокрема, домагання в громадському місці, пересування на авто в пошуку повій, сутенерство та звідництво вважаються злочинами. Крім того, закон передбачає кримінальну відповідальність за купівлю сексуальних послуг в осіб, які не досягли 18-річного віку, або в осіб, які «стали жертвами насильства». Також, забороняється володіти або керувати секс-закладами/борделями, якими вважаються приміщення, де знаходиться більше, ніж один працівник. Тим не менш, повії, які працюють самі на себе, жодним чином не порушують закон. Незважаючи на велику різноманітність різних підходів, більшість західних країн поділяють такий принцип – політика уряду повинна бути перш за все спрямована на зниження ризиків насильства, злочинів і поширення захворювань, що передаються статевим шляхом, які пов’язані з індустрією комерційних сексуальних послуг, а не на покращення суспільної моралі чи подібні цілі.

Британські працівники комерційного сексу також можуть обирати, працювати їм на себе чи на агентство. В останньому випадку агентства можуть надавати послуги маркетингу (наприклад, розробки веб-сайтів), забезпечувати квартирами й певним захистом, а також домовлятися про ціну від імені секс-працівників, вираховуючи при цьому до 50% комісійних від заробітку. Робота на агентство також забезпечує повіям додатковий захист та оптимізацію робочого часу, оскільки агентство може направляти декілька клієнтів з повіями в одну квартиру в різний час. Остання обставина дозволяє агентствам діяти в рамках закону, тому що в одному приміщенні в кожен момент часу присутній тільки один працівник.

Які факти?

Цікаво, що країни, які застосовують два діаметрально протилежні підходи відносно індустрії комерційного сексу, вважаються зразковими прикладами успіху. Наприклад, нещодавнє дослідження (Paul Bisschop, Stephen Kastoryano, Bas van der Klaauw, [1]) показало, що виокремлення спеціальних зон для вуличної проституції в Нідерландах на початку 1980-х сприяло зниженню злочинності. Зокрема, «поява легальної зони для вуличної проституції сприяла зменшенню кількості зареєстрованих випадків сексуального насильства і зґвалтувань на 30%-40% протягом перших двох років. У містах, які визначили легальні зони для вуличної проституції з системою ліцензування» було також відзначено суттєве зниження злочинності, пов’язаної з вживанням наркотиків, а також стійкий ефект щодо посягань сексуального характеру. Тим не менш, подібний позитивний ефект відзначається також і в Швеції, яка криміналізувала грошову винагороду за послуги інтимного характеру, прийнявши Закон про заборону проституції (1999р). У той же час, пропозиція сексуальних послуг залишається абсолютно легальною. В результаті істотного зниження попиту на сексуальні послуги, кількість повій різко скоротилась. Крім того, в роботі Якобсона і Котсадама [2] стверджується, що Швеція стала менш привабливою країною для торгівлі людьми.

Який принцип?

З економічної точки зору, аналізуючи індустрію комерційного сексу, варто враховувати максимальну ціну, яку клієнт готовий заплатити за сексуальні послуги, і мінімальну ціну, яка прийнятна для секс-працівника або секс-закладу. Кінцева ціна на секс-послуги в кожному конкретному випадку обумовлюється структурою ринку та переговорними позиціями секс-працівника/агентства та клієнта. Будь-яке зростання ціни може привести до зниження споживання і таким чином скоротити негативні медичні та соціальні наслідки, пов’язані з проституцією. У цьому сенсі криміналізація проституції та її моніторинг можуть привести до збільшення мінімальної ціни, прийнятної для секс-працівника, у зв’язку зі зростанням витрат на підкуп правоохоронних органів, приховування діяльності або забезпечення напівлегального захисту. Такі витрати ведуть до скорочення галузі, але також роблять її частиною «тіньового сектору» економіки з усіма негативними наслідками.

Легалізація проституції призведе до збільшення числа секс-працівників та обсягів платних сексуальних послуг в результаті скорочення витрат, включно з ризиками кримінального переслідування й хабарами, як для клієнтів, так і для постачальників. Водночас легалізація дозволить секс-працівникам, секс-агентствам і клієнтам використовувати стандартні ринкові механізми для зниження ризиків у плані здоров’я таі підвищення якості послуг. Коротше кажучи, легалізація проституції, швидше за все, сприятиме збільшенню обсягів реалізації комерційних секс-послуг, але також і зменшенню ризиків захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), і встановленню правових бар’єрів для неповнолітніх секс-працівників. Це потягне за собою перехід контролюючих функцій від поліції та інших правоохоронних органів (мається на увазі отримання хабарів за непереслідування проституції) до законодавчої та виконавчої гілок влади (мається на увазі отримання хабарів за збереження ліцензії). Нарешті, це також дозволить оподатковувати доходи секс-індустрії.

Нещодавнє дослідження Олександра Муравйова та Олександра Талавери [3] підтверджує переваги легалізації секс-агентств у країні, де дозволена тільки індивідуальна проституція. На прикладі Великобританії вони показали, що рівноважна ціна (угоди) наближається до максимуму, який готові платити клієнти, якщо повія працює на агентство, а не самостійно. Таким чином, агентство з надання сексуальних послуг, напевно, має більше можливостей для встановлення кращої ціни завдяки кращому розумінню клієнтів і ринку, а також завдяки використанню ультимативного підходу до цін. Звісно, неясно і навіть сумнівно, що вищі ціни агентств означатимуть більший дохід секс-працівників. Тим не менш, секс-агентство також може мати більше можливостей для забезпечення захищеного сексу та інших заходів, що знижують ризики для здоров’я. Крім того, агентство зацікавлене у зниженні медичних, соціальних і кримінальних ризиків для того, щоб заробити гарну репутацію, залучити більше клієнтів і встановити вищі ціни.

Ситуація в Україні

Сьогодні індивідуальна проституція в Україні не є кримінальним злочином. Тим не менш, на секс-працівників може бути накладений штраф за вимагання грошової винагороди за послуги інтимного характеру. Незважаючи на такий напівлегальний статус, західна преса описує Київ як «місто красивих жінок і процвітаючої секс-індустрії». Існує безліч путівників  англійською мовою щодо секс-туризму в Україні. Але проституція часто йде пліч-о-пліч із вживанням наркотиків, торгівлею людьми, експлуатацією, в тому числі неповнолітніх осіб, і  високими показниками поширеності захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) та ВІЛ-інфекцією. Отже, які справи в Україні з ризиками, пов’язаними з проституцією?

На Малюнку 1 (за основу якого взята Таблиця 1.1 з дослідження Моніторинг секс-працівників – 2008) показана вікова структура секс-працівників в Україні. Варто відзначити, що більшість секс-працівників належать до вікової категорії 20-29 років. Тим не менш, наводяться шокуючі дані, що 24% секс-працівників у Херсоні знаходяться у віковій категорії від 13 до 17 років. Опитування також показало, що лише 8% секс-працівників по всій країні мають постійне місце роботи (не пов’язане з наданням секс-послуг), у той час як 41% опитаних вказали статус «безробітний/а». Останні події в економіці України та економічна криза, швидше за все, змусять більшу кількість жінок працювати в сфері надання секс-послуг.

У Таблиці 1 (яка базується на Таблиці 3.2.1 з дослідження Моніторинг секс-працівників – 2008) наведені дані про використання презервативів. Презервативи завжди або переважно використовувалися лише у 86% випадків вагінального сексу. Стосовно орального сексу, близько 19% респондентів повідомили, що ніколи не використовують презервативи. Як при оральному, так і при вагінальному сексі може передаватися безліч інфекцій, включаючи хламідіоз, гонорею, генітальний герпес, сифіліс та ВІЛ. Такий високий відсоток незахищеного сексу в українській секс-індустрії вимагає вживання дуже серйозних і систематичних заходів, включаючи законодавче регулювання та проведення освітньо-інформаційних кампаній.

Що робити?

Яка нормативна база найбільш прийнятна для України? На це питання немає простої (або єдиної) відповіді. Легалізація проституції може призвести до зростання  галузі сексуальних послуг в Україні, але в той же час надасть можливість краще її контролювати. Один із чинників, який, безсумнівно, варто врахувати, – це слабка робота міліції та інших правоохоронних органів, принаймні порівняно з багатьма західними країнами, що може зробити законодавчу заборону проституції вкрай неефективною. Криміналізація проституції за прикладом Швеції може виявитися просто недосяжною через слабкість державних інститутів. В Україні відомо багато випадків, коли працівники правоохоронних органів де-факто виступали як сутенери, вимагаючи собі частину заробітку за надання «захисту».

Зрештою, легалізація проституції може призвести як до позитивних, так і до негативних наслідків стосовно захворюваності ЗПСШ, наркоманії, торгівлі людьми та корупції. Одним із можливих варіантів є проведення експериментів з легалізацією проституції в деяких районах країни і вивчення їхніх фактичних наслідків перед прийняттям рішення про легалізацію проституції на національному рівні. Ще одна цікава можливість – це передача права щодо прийняття рішень про статус проституції від центрального уряду до муніципалітетів і місцевих громад. Подібні прецеденти відомі в Західній Європі – наприклад, в Нідерландах, де на початку 1980-х років були створені легальні зони для вуличної проституції в дев’яти містах з різними системами їх регулювання (Bisschop et al, 2 015).

Примітки

[1] Bisschop, P., Kastoryano, S., Van der Klaauw, B. (2015). «Зони вуличної проституції і злочинність» (№ 9038). Інститут досліджень ринку праці (IZA). http://ftp.iza.org/dp9038.pdf

[2] Jakobsson, N., Kotsadam, A.. «Правові основи та економіка міжнародного сексуального рабства: закони про проституцію та торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації». Європейський журнал права та економіки, 35.1 (2013): 87–107.

[3] Муравйов, О., Талавера, О. (2015). «Секс у великому місті: Цінові ризики в Лондоні та в околицях». Повний текст статті можна прочитати тут.