Зі Шкільної Парти: Як Профорієнтація в Школі Впливає на Економіку України

Ефективне управління кар’єрою дозволяє людям краще реалізувати свій потенціал та знайти роботу, яка якнайкраще відповідає освіті та вмінням, що, в свою чергу, також стимулює виробництво та покращує добробут. Однак, в той час як у деяких країнах профорієнтація є невід’ємною складовою шкільної програми (наприклад, в Чехії, Фінляндії, Німеччині), в Україні кар’єрне планування на шкільному рівні менш розвинуте. У статті автор аналізує рівень професійного планування в Україні та пропонує шляхи, котрі могли б знизити безробіття серед молоді.

Чи хотіли б Ви побудувати кар’єру своєї мрії? Якщо почати достатньо рано, визначити правильну ціль та скласти гарний план для її досягнення, побудувати омріяну кар’єру має бути не складно. Якщо так, чи не означає це, що навчання дітей планувати кар’єру істотно підвищує їх шанси на успіх?

Професійна орієнтація відіграє важливу роль в задоволенні потреб ринку праці та досягненні кар’єрних цілей людини. Ефективне управління кар’єрою дозволяє людям краще реалізувати свій потенціал та знайти роботу, яка якнайкраще відповідає освіті та вмінням, що, в свою чергу, також стимулює виробництво та покращує добробут. Однак, в той час як у деяких країнах профорієнтація є невід’ємною складовою шкільної програми (наприклад, в Чехії, Фінляндії, Німеччині, Південній Кореї, Норвегії, Сполученому Королівстві), в Україні кар’єрне планування на шкільному рівні менш розвинуте (в кращому випадку представлене як вибірковий курс в деяких школах).

Низький рівень розвитку кар’єрного планування призводить як до явних, так і до неявних втрат. Явні втрати включають молодіжне безробіття та невідповідність кваліфікації виконуваній роботі. Протягом останніх десятиліть безробіття серед молоді в Україні має найвищий рівень з усіх вікових груп: 15.7-23.1%. Крім того, близько 30% української молоді «занадто освічені» відносно займаних посад, а 52% молоді взагалі працює не за фахом. Однак, тимчасове молодіжне безробіття – не єдиний наслідок неякісного кар’єрного планування. Як виявили Cruses та ін. (2012), безробіття серед молоді призводить до погіршення якості людського капіталу, оскільки непрацевлаштована молодь систематично гірше дає собі раду на ринку праці в дорослому віці. Аналогічно, невідповідність між освітою та роботою призводить до погіршення знань та вмінь, які не використовуються в роботі. Безробіття призводить також до зростання виплат допомоги по безробіттю та недоотримання податкових надходжень у зв’язку із низькими доходами. Крім того, існує низка інших наслідків, виміряти які набагато складніше, такі як вища схильність до довгострокового безробіття, злочинності та гірший загальний стан здоров’я в країні. Разом ці проблеми можуть служити поясненням незадовільної економічної ситуації в Україні.

Цікаво, що проблеми молодіжного безробіття та невідповідності між освітою та роботою існують в суспільстві, в якому майже половина молоді має повну вищу освіту або здобуває її, тоді як лише 1,7% населення віком від 15 до 29 років мають лише початкову освіту. Більше того, близько для двох третин студентів українських університетів вища освіта – всього лиш питання престижу, оскільки 62,3% респондентів School-to-Work Transition Survey (2013) зазначили, що вони не погодилися б здобувати професійно-технічну освіту, навіть якщо при цьому вони отримували б вищу заробітну плату та мали більш стабільну роботу. Це наводить на думку, що Україна витрачає 6,1-7,3% ВВП на освіту неефективно, оскільки велика частина отриманих знань та навичок так і не використовується в роботі. Однак розвиток професійної орієнтації може покращити ситуацію.

Згідно з концепцією державної системи професійної орієнтації запровадженою в Україні у 2008 році, відповідальним за професійну орієнтацію дітей дошкільного та шкільного віку, а також молоді, що навчається, є Міністерство освіти та науки. З 2008 року Міністерством було розроблено та затверджено декілька вибіркових курсів професійної орієнтації для 8-11 класів. Попри те, що розробка цих нових курсів є кроком вперед, її вплив на кар’єрну грамотність українських школярів досить обмежений, оскільки курси залишаються недоступними для усіх дітей молодшого віку та є необов’язковою складовою шкільної програми. Таким чином, профорієнтація для учнів 1-7 класів є переважно необов’язковою і має вигляд несистематичних лекцій класного керівника, завуча або шкільного психолога. Водночас ОЕСР визначає професійну орієнтацію як послуги, спрямовані на людей будь-якого віку, а не лише для населення старшого 13-14 років як це відбувається в Україні.

Як проблеми економічного розвитку в Україні та брак професійної орієнтації для українських школярів пов’язані між собою? По суті, цей зв’язок можна пояснити з допомогою розвитку людського капіталу та продуктивності.

По-перше, теорії розвитку дитини та кар’єрного розвитку стверджують, що ніколи не рано планувати кар’єрний шлях дитини. Раннє кар’єрне планування дозволяє дитині розглядати альтернативи, визначати цілі, складати плани досягнення цих цілей, оцінювати успіх в досягненні цілей – всі ці навички є дуже важливими для досягнення успіху в дорослому житті (Magnuson, 2000). Очевидно, що відтермінування початку цього процесу на декілька років призводить до менш ефективного використання потенціалу розвитку дитини. Звичайно, очікується, що батьки відіграють основну роль в розвитку дитини. Проте економічна ситуація в Україні така, що батьки нездатні ефективно спланувати навіть свою кар’єрну стежку, тому малоймовірно, що вони можуть допомогти з цим своїм дітям.

По-друге, оскільки задоволення роботою напряму пов’язане з продуктивністю праці, очікується, що невідповідність «освіта-робота» суттєво знижує ефективність роботи. Bockerman і Ilmakunnas (2010) виявили, що зростання задоволення роботою на 1 пункт за шкалою від 1 до 6 пов’язане із збільшенням створюваної працівником доданої вартості за годину до 20%. Враховуючи що велика частка населення України займає посади, що не відповідають їхній освіті або кваліфікації внаслідок відсутності відповідної роботи, виникає логічне припущення, що незадоволення роботою знижує продуктивність в цілому. Таким чином, ефективне профорієнтація дасть змогу підвищити продуктивність праці через кращу відповідність працівників займаним посадам.

Щоб зрозуміти необхідність належної професійної орієнтації починаючи з раннього віку, розгляньмо зміст курсу кар’єрного планування, який можна впровадити в українських школах впродовж всіх років навчання. Я пропоную організувати кар’єрне планування у школі у формі обов’язкового курсу, який не оцінюватиметься (подібно до Канади, Данії, Сполученого Королівства, за даними Звіту про освітню політику (ОЕСР, 2003)). Курс не лише повинен спонукати дітей серйозно думати про своє майбутнє, але й навчити їх застосовувати базові техніки самоменеджменту для вирішення проблем протягом всього життя. Покращення самоменеджменту є важливою перевагою, оскільки в школах існує дуже мало альтернативних методів розвитку «м’яких» навичок. Частота уроків повинна залежати від віку школярів – чим старші школярі, тим частіше повинні проходити уроки. Наприклад, в початковій школі буде достатньо одного заняття на чверть, тоді як для учнів випускних класів заняття повинні проводитись раз на два тижні.

Приблизний перелік питань, які варто розглянути в курсі кар’єрного планування:

• чому так важливо мати роботу та серйозно ставитися до її вибору;
• «дні кар’єри» – зустрічі під час уроку із родичами учнів та друзями їх сімей для обговорення особливостей їхньої роботи;
• вивчення та обговорення інформації про будь-які потенційно цікаві професії;
• відвідування деяких організацій, щоб побачити їхню роботу зсередини;
• проведення психологічних тестів для визначення найбільш підходящих типів професії;
• пошук освітніх закладів (професійних шкіл та училищ, коледжів, університетів) в яких можна оволодіти певною професією та вивчення умов вступу;
• створення базового плану розвитку кар’єри та його регулярне оновлення;
• вивчення поточної ситуації на ринку праці;
• вивчення інформації про те, де можуть знайти роботу люди певних професій;
• підготовка до продовження освіти після закінчення школи.

В межах кожної складової курсу кар’єрного планування можна проводити рольові ігри «роботодавець-працівник», щоб допомогти дітям звикнути до ідеї працевлаштування та зробити їх більш толерантними до роботодавців. До курсу потрібно залучати різних вчителів, професіоналів, а також шкільного психолога.

Хоча ідея запровадження курсу кар’єрного планування має багато привабливих аспектів, виникає питання скільки коштуватиме реалізація відповідної програми. За оцінкою Pricewaterhouse Coopers, якісна програма кар’єрного планування в середньостатистичній британській школі коштує менше 1% шкільного бюджету. Припускаючи, що вартість шкільної професійної орієнтації в Україні співмірна із вартістю у Великій Британії, виходить, що вигоди від курсу суттєво перевищують витрати, особливо враховуючи як професійна орієнтація може запобігти погіршенню людського капіталу молоді.

Йогі Бхаджан сказав: «Ви надзвичайно могутні, за умови, що ви усвідомлюєте наскільки могутніми Ви є». Чому ж тоді ми не дозволяємо українським дітям осягнути всі можливості, які вони мають для побудови своїх життів?