Втручання росії в європейську політику

За що виступають крайні європейські партії?

У європейському політичному просторі дедалі більше зростає вплив партій, політика яких не збігається з умовно панівним курсом ЄС. Вони пропагують пріоритет національних інтересів над спільною політикою ЄС, обмеження імміграції та відмову від екологічних обмежень, підтримують розвиток традиційної енергетики. Такі партії часто позиціонують себе як консервативні, хоча їх критикують за радикалізм, особливо після повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Однією з причин такої критики є їхня позиція щодо військової допомоги Україні. Вони наголошують на необхідності зміцнення власної безпеки й оборони та відповідно зменшенні допомоги Києву. Деякі з їхніх лідерів мають зв’язки з російськими політичними колами або мали такі зв’язки в минулому. Наприклад, перемогу Нідерландської партії Свободи (PVV) на виборах 2023 року російські медіа подали як вигідну для Кремля, оскільки її лідер Герт Вілдерс раніше висловлював підтримку Путіну. Водночас сам Вілдерс запевняє, що не є союзником москви та визнає рф агресором, називаючи Путіна «жахливим диктатором». Сьогодні він не заперечує проти фінансової допомоги Україні, але не підтримує відправку до нас нідерландських військових. 

Однак, проблема із втручанням росії з’явилася не сьогодні. З 2014-го до 2022-го року Росія витратила понад 300 млн доларів на фінансування іноземних політичних партій. Станом на 2023 рік у 19 європейських країнах налічувалося понад 900 політичних партій та інших організацій, а також 1300 впливових осіб, які поширюють проросійську риторику.  Крім того, вона проводить інформаційні кампанії на підтримку певних кандидатів (останній кейс – Румунія) та розпалює ворожнечу всередині європейських суспільств. Виявити пряме втручання росії у європейську політику не завжди можливо. Втім, деякі політичні сили підтримують рф відкрито. На жаль, навіть коли ці сили в опозиції, вони можуть впливати на рішення європейських урядів щодо України. Далі розглянемо декілька прикладів. 

НІМЕЧЧИНА. Партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) відома своєю проросійською риторикою. Розслідування The Insider виявило, що депутати AfD саботували постачання зброї Україні, діючи в інтересах Кремля. Помічник депутата Бундестагу Володимир Сергієнко узгоджував із російськими кураторами публічні заяви й отримував за це гроші. Крім того, AfD подавала судові позови, щоб заблокувати військову допомогу Києву.

Розслідування Der Spiegel довело зв’язки співробітників AfD з російськими силовими структурами: Кремль фінансував депутатів від AfD у Європарламенті Максиміліана Краха та Петра Бистрона. Чеський уряд також підтвердив масштабну операцію впливу рф, у якій AfD відігравала ключову роль. Кремль використовував медіаплатформу «Голос Європи» для поширення у Європі російських наративів перед виборами до Європарламенту в 2024 році. Через цю ж платформу москва виплачувала мільйони політикам, що поширювали російську пропаганду. Уряд Чехії та ЄС запровадили санкції проти «Голоса Європи» та низки причетних осіб.

Сьогодні AfD має близько 20% голосів виборців. Чимала кількість людей протестує проти цієї партії, проте, на жаль, вона продовжить значно впливати на політику Німеччини та ЄС. 

СЛОВАЧЧИНА. У словацькому парламенті сьогодні одразу три проросійські партії: «Курс-соціальна демократія» (23%), «Голос» (17,2%) і Словацька національна партія (13,1%). Нинішній (уже втретє) прем’єр Словаччини Роберт Фіцо — представник першої з них (словацькою її назва Smer — sociálna demokracia). Фіцо планує відвідати росію 9-го травня, разом із Віктором Орбаном блокує допомогу Україні від ЄС і неодноразово робив проросійські та антиукраїнські заяви. Наприклад, він назвав санкції проти москви «марними» та пообіцяв накласти вето на українську заявку на вступ до НАТО, а боротьбу української армії за деокупацію захоплених росіянами територій назвав «наївною». Він одним із перших порушив дипломатичну ізоляцію росії, приїхавши до москви у 2024 році нібито заради перемовин про газ.

Партія «Голос» (Hlas) заснована 2020 році, її очільник Петер Пеллегріні — однодумець Фіцо і чинний президент Словаччини. У лютому 2020 року, напередодні виборів у Словаччині, Петер Пеллегріні за допомогою Віктора Орбана отримав запрошення до москви. Матеріали журналістських розслідувань свідчать, що уряди Угорщини та росії обговорювали можливі шляхи підтримки Пеллегріні. 

Словацька національна партія (Slovenská národná strana) – найстаріша із них, вона працює з 1989 року. Її лідер Андрей Данко стверджував, що підтримка України «не вирішує проблему, а лише загострює напруженість», а росія «не є агресором, а лише захищає свої інтереси». Він також заявив, що росіяни «прийшли на цю територію з почуттям допомоги своїй нації», фактично виправдовуючи повномасштабну війну рф проти України. Данко був головою делегації проросійських депутатів зі словацького парламенту, які відвідали москву в січні 2025 року. Данко назвав можливість виступити в Держдумі «честю, що випадає раз у житті». 

Такі заяви, а також, вочевидь, російська пропаганда, вплинули на думку громадян Словаччини. Понад половина словаків звинувачують у війні Захід або Україну й лише 40% вважають винною росію. Це найгірший показник серед країн Центрально-Східної Європи. 

АВСТРІЯ. Австрійська партія свободи (FPÖ), заснована у 1985 році, послідовно виступає проти інтеграційних процесів у ЄС і проти підтримки України. Її лідер Герберт Кікль відверто заявляє про намір блокувати вступ України до Євросоюзу, аргументуючи це загрозою для європейського сільського господарства. Позиція FPÖ близька до політичної лінії урядів Угорщини і Словаччини. Яскравим проявом проросійської позиції FPÖ стало те, що під час відеозвернення президента Володимира Зеленського до австрійського парламенту в березні 2023 року депутати партії Кікля покинули залу засідань на знак протесту проти підтримки України. 

Передвиборча кампанія FPÖ у вересні 2024 року базувалася на різко антиєвропейських та антиукраїнських гаслах. Один із ключових агітаційних плакатів партії закликав «Зупинити божевілля ЄС» та зображав президента України Володимира Зеленського разом із президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн на тлі танків і вертольотів із підписом «Розпалювання війни». Таким чином партія намагалася сформувати у виборців негативне ставлення до європейської політики щодо України. Як і AfD, ця партія має фінансові зв’язки з росією. Так, очільник FPÖ Гайнц-Крістіан Штрахе обговорював фінансування партії з боку російського олігарха в обмін на преференції після приходу до влади у 2019 році. На жаль, сьогодні ця партія – лідер суспільної підтримки з 34%.

БЕЛЬГІЯ. Нових фламандський інтерес (Nieuw-Vlaamse Alliantie) – політична партія, яка здобула перше місце на національних виборах у 2024 році, отримавши 18%  голосів. У програмі партії — відокремлення Фландрії від Валонії. Можливо, тому російські наративи про «незалежність» «ДНР/ЛНР» виявилися близькими цій партії. Представники партії були спостерігачами на так званому референдумі в Криму, а також на «виборах» у самопроголошених «ДНР» та «ЛНР». Російське пропагандистське видання «Голос Європи» публікувало інтерв’ю з депутатами Vlaams Belang. У 2018 році Філіп Девінтер, один із членів Vlaams Belang, долучився до розробки резолюції про скасування санкцій проти росії, яку збирались подавати до бельгійського парламенту. Подібні пропозиції не були унікальними для Бельгії. У Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) також відбувалися дискусії щодо доповіді бельгійської депутатки про можливе зняття санкцій з росії. Наприклад, у червні 2019 року ПАРЄ розглядала резолюцію, яка могла обмежити санкційний механізм Асамблеї та дозволити повернення до неї російської делегації. Після 2022 року представники партії були змушені засудити агресію (однак вони не підтримують запровадження санкцій проти росії).

У 2024 році Європейська агенція з боротьби з шахрайством розпочала розслідування проти Vlaams Belang за можливе привласнення коштів ЄС. Проте в середині 2024 року ця партія мала найвищий рівень підтримки – 23%. Трохи менше – 22% – мала партія N-VA, яка також виступає за розподіл Бельгії на дві держави та проти мігрантів, але підтримує надання військової та гуманітарної допомоги Україні.

ФРАНЦІЯ. «Національний альянс», заснований у 1972 році, сьогодні очолює Марін Ле Пен, яка перебрала цю посаду від свого батька. Партія має тісні зв’язки з росією, наприклад, виборчу кампанію партії у 2014 році фінансував російський банк (щоправда, за повідомленнями ЗМІ, у 2023 році вона повернула банкові ці кошти). Зв’язки Ле Пен із росією детально описані у звіті французького парламенту. У звіті сказано, що російський олігарх Костянтин Малофєєв був одним із комунікаторів між Кремлем і французькими ультраправими, а також що «Національний альянс» регулярно підтримує політику Путіна: партійці відвідували росію, Крим і Донбас, брали участь у виборах, організованих росією, і голосували в Європарламенті проти резолюцій, що були невигідні Кремлю. У 2024 році Марін Ле Пен була змушена виправдовуватись через те, що її публічно підтримало російське МЗС. На парламентських виборах 2024 року «Національний альянс» набрав найбільше голосів – 37%, але завдяки співпраці лівого «Народного фронту» й партії Макрона ультраправих не допустили до формування уряду.

ІТАЛІЯ. Партія «Ліга», очолювана віце-прем’єр-міністром Італії Маттео Сальвіні, має давні зв’язки з російською владою. Сальвіні тривалий час висловлював підтримку президенту росії, якого у 2019 році назвав «найкращим державним діячем на землі».  6 березня 2017 року «Ліга» уклала п’ятирічну угоду з «Єдиною росією», яка автоматично продовжилася у березні 2022 році.

У 2018 році представники цієї італійської партії відвідали москву, де домовлялися про схему отримання 65 млн доларів від російського уряду. До перемовин був залучений Андрій Харченко – офіцер зовнішньої розвідки ФСБ росії, представник П’ятої служби – підрозділу, який відігравав ключову роль у спробах політичної дестабілізації України, зокрема під час Євромайдану. Розслідування The Insider показало, що Харченко також зустрічався з офіційними особами Ірану. 

Після початку повномасштабної війни голова «Ліги» поширює російську пропаганду з питань російсько-української війни.

РУМУНІЯ. Очільника партії «Альянс за єдність румунів» та кандидата на останніх президентських виборах Келіна Джорджеску затримали через причетність до організації з фашистськими рисами та до пропаганди осіб, відповідальних за геноцид чи воєнні злочини. Також йому інкримінують фальсифікацію заяв щодо джерел фінансування виборчої кампанії та інші виборчі правопорушення. Раніше Джорджеску стверджував, що його кампанія була повністю безоплатною та не фінансувалася зовнішніми джерелами. Проте існують підозри про можливе фінансування його кампанії росією через посередників.

Крім того, Джорджеску зустрічався з Олександром Дугіним, що викликає додаткові питання щодо його політичних зв’язків. У межах слідчих дій правоохоронці провели 47 обшуків серед наближених до Джорджеску осіб, зокрема у партнерки Джорджеску, яка, за інформацією поліції, підтримує контакти з високопосадовцями рф.

Румунія є хорошим прикладом того, як інституції країни відреагували на зовнішню загрозу та захистили конституційний лад, не прикриваючись «думкою народу». Розглянемо, як інші країни захищають себе від іноземного впливу на внутрішню політику.

Регулювання іноземного фінансування партій

Зі 181 країн світу лише 52, зокрема Німеччина, Бельгія та Австрія, дозволяють іноземні пожертвування на фінансування політичних партій. Втім, заборона може бути більш чи менш повною. Наприклад, 16 країн ОЕСР заборонили будь-які пожертви з-за кордону, решта можуть дозволяти, наприклад, фінансування від фізичних осіб чи неурядових організацій та забороняти фінансування від юросіб чи держав. Країни ЄС часто дозволяють партіям отримувати фінансування від іноземних партій чи осіб, зареєстрованих у ЄС (це відповідає рекомендаціям Венеційської комісії від 2006 року, яка загалом рекомендувала заборонити партіям отримувати фінансування з-за кордону). 

За останні роки чимало країн запровадили заборони на іноземне фінансування своїх партій або зробили ці заборони більш жорсткими. Порушення правил фінансування, зокрема отримання коштів від іноземних донорів, зазвичай карається штрафами, тюремним ув’язненням, призупиненням діяльності партії, позбавленням державного фінансування чи скасуванням реєстрації партії.

Звіт Європарламенту 2021 року визнає проблему й рекомендує урядам країн ЄС вживати більше заходів для боротьби з ворожим політичним впливом. Однак, він також зауважує, що доволі складно довести іноземний вплив на політичну партію, адже фінансування може надходити приховано, наприклад, через підставних осіб, криптовалюти чи навіть готівкою. Тому, незважаючи на розслідування журналістів чи дані неурядових організацій, довести отримання закордонних коштів і застосувати відповідне законодавство до порушників доволі складно. 

Втім, той факт, що навіть відверта проросійськість певних політиків не знижує їхніх рейтингів, як-от, у випадку з Орбаном чи Фіцо, дозволяє припустити, що причини «правого розвороту» демократичних суспільств більш фундаментальні (радимо почитати низку досліджень причин та наслідків злету популізму на нашому сайті: 1, 2, 3, 4, 5).

Висновки

З вищесказаного можна зробити два висновки. По-перше, Європі зростають «праві» настрої. Так, третя за чисельністю фракція у Європейському Парламенті (84 з 720 осіб)  – це «Патріоти за Європу», до якої входять представники вищеперерахованих партій, окрім словацьких. Зростання таких настроїв зумовлене реальними викликами, наприклад, припливом значної кількості мігрантів до ЄС. Подеколи мігранти не інтегруються до суспільства країн, де вони живуть, що призводить до формування гетто та зростання злочинності. 

Проте зв’язки ультраправих партій з росією свідчать, що вона свідомо підтримує такі сили та підсилює відповідні настрої, щоб дестабілізувати європейські суспільства. Серед іншого, хаос та внутрішні проблеми знизять політичну та військову підтримку України. А якщо проросійські сили прийдуть до влади, цієї підтримки не буде зовсім.  

Втім, прихід до влади ультраправих чи популістичних сил негативно вплине й на країни Європи, оскільки прості відповіді, які ці партії пропонують на складні виклики, не працюють. В сьогоднішній ситуації, коли росія веде війну проти Європи, спецслужбам європейський країн потрібно приділяти значно більше уваги політичним гравцям, що просувають кремлівські наративи чи користуються підтримкою росії. Відповідне законодавство також варто зробити суворішим. Водночас потрібно вести чесний діалог зі своїми виборцями про проблеми, з якими зіткнулася сучасна Європа, та реалістичні способи вирішення цих проблем.

Фото: depositphotos.com/ua/