Які фактори обумовлюють рівень сприйняття корупції в Україні?

У рамках нашого попереднього дослідження ми переглянули понад 80 опитувань українського населення та підприємств, які проводилися з кінця 1990-х років. Ми виявили, що хоча приблизно 70-80% респондентів цих опитувань вважали, що «Україна є дуже корумпованою» або «корупція є серйозною проблемою для України», значно менше (приблизно 10-15% опитаних) відповіли ствердно на запитання на кшталт «Чи стикалися Ви або Ваші родичі з корупцією за останні 12 місяців?»

Інакше кажучи, є велика різниця між сприйняттям корупції та її реальним рівнем. Звісно, таке явище не унікальне для України. Подібні результати можна побачити й в інших країнах (наприклад, Donchev and Ujheluy 2014, Abramo 2008, Corrado et al 2017 обговорюють проблеми вимірювання рівня сприйняття корупції). Однак, що спричиняє цю різницю? Одним із можливих пояснень є те, що запитання про особисту участь вимірюють лише побутову корупцію (як-от «чайові» лікарям чи вчителям), тоді як більшість людей за визначенням не можуть бути залучені до маніпуляцій з державними контрактами або підкупу політиків високого рівня.

Інше можливе пояснення — те, що сприйняття корупції формується медійним дискурсом. Якщо медіа викривають корупцію та обговорюють справи проти корумпованих представників влади, громадськість може сприймати це як свідчення більшої корупції, а не як бажання влади боротися з нею. З іншого боку, за відсутності вільної преси люди можуть навіть не замислюватися про вплив корупції на їхнє життя та сприймати її як щось «природне» (наприклад, більшість усталених корупційних практик в Україні є радянською спадщиною, яка допомагала вижити в репресивній державі).

Як формується сприйняття корупції? Щоб відповісти на це запитання, ми провели опитування та запитали у респондентів про їхнє сприйняття корупції в різних державних установах (рис. 1 і 2), фактичну причетність до корупції під час взаємодії з державними установами (рис. 5), їхні джерела новин (рис. 8), толерантність до корупції (рис. 9), та обізнаність про нові антикорупційні органи, створені в Україні з 2015р. (рис. 4). Щоб опосередковано виміряти довіру людей до інституцій, ми запитали наших респондентів, чи стануть вони робити пожертви чи волонтерити, якщо про це попросять представники центральної чи місцевої влади, волонтери, їхні друзі або військовослужбовці (рис. 6).

Опитування проводила компанія Info Sapiens за допомогою онлайн-панелі з 6 по 22 лютого 2024 року. Вибірка є репрезентативною для населення України станом на січень 2022 року за статево-віковими та регіональними характеристиками. Обсяг вибірки – 7008 респондентів.

Описова статистика

З рисунків 1 і 2 зрозуміло, що корупція вважається поширеною та важливою проблемою в Україні, а українські державні установи сприймаються як досить корумповані. Однак рівень сприйняття корупції різниться для різних інституцій. Наприклад, відносно менш корумпованими українці вважають президента й Національний банк, а також освітні заклади та нещодавно створені центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи). Готовність українського уряду боротися з корупцією оцінюється трохи вище, ніж ефективність боротьби з корупцією (рис. 3). Більшість респондентів вважають, що корупція  за останні три роки виросла (63% опитаних зазначили, що корупція «значно» або «дещо» виросла, тоді як 13,5% думають, що на початку 2024 року вона «значно» або «дещо» знизилася порівняно з 2021 роком). Люди дещо менш скептично ставляться до нових антикорупційних інституцій, хоча поінформованість про них не надто висока (рис. 4). 11% вірять, що ці інституції здатні повністю покінчити з корупцією, а 23% вважають, що вони можуть зменшити її рівень приблизно наполовину. 55% гадають, що ці інституції могли би знизити рівень корупції на чверть або менше.

Рисунок 5 відображає особистий досвід корупції: ми попросили респондентів пригадати, скільки разів вони або їхні родичі взаємодіяли з різними державними органами протягом останніх 12 місяців (горизонтальна вісь) та оцінити частку випадків, коли у них вимагали хабар під час такої взаємодії («щоразу», «понад 50% разів», «менше 50% разів», «рідко» або «ніколи»). Очікувано, найчастіше опитані звертаються до закладів охорони здоров’я, і 27% тих, хто взаємодіяв з ними більше одного разу за останній рік, зазначають, що під час таких контактів їм доводилося давати хабар 50% разів або частіше. Ця частка білизька до результату опитування НАЗК – у 2023 році 32% респондентів (або їхніх родичів) стикалися з корупцією в закладах охорони здоров’я.

Частка тих, хто мав справу з корупцією в освітніх закладах (~20%), лежить посередині між поширеністю корупції у закладах вищої освіти та дитсадках (27%) та закладах середньої освіти (16% в опитуванні 2022 року) за даними опитувань НАЗК. Поширеність корупції в центрах надання адміністративних послуг у нашому опитуванні (~13%) є вищою, ніж в опитуванні НАЗК 2023 року (~9%). Опитування НАЗК містить запитання щодо корупції в судах, на митниці та у податковій інспекції лише для представників бізнесу, тому ці дані не можна прямо зіставити з нашим опитуванням.

Більшість наших респондентів бачить своє майбутнє в Україні (рис. 7) та висловлює значно вищу довіру до волонтерів, армії та особистих знайомих, ніж до органів влади (рис. 6). Ця ситуація схожа на ту, яку ми спостерігаємо в інших опитуваннях (сім’я та друзі, волонтери та армія мають набагато більший рівень довіри, ніж державні структури). Дещо незвичайною є нижча довіра до місцевої влади, ніж до центральної. Однак це може бути пов'язано з тим, що в запитанні фігурує президент, довіра до котрого залишається досить високою.

Переважна більшість опитаних отримують новини з онлайн-джерел (в Україні ТБ втратило позицію основного джерела новин у 2018-2019 рр.). Понад 60% респондентів отримують новини з Telegram; Facebook (46%) та YouTube (35%) - на другому та третьому місцях.

Результати: фактори, що формують сприйняття корупції

Ми оцінюємо низку регресій із залежними змінними, визначеними як загальний рівень сприйняття корупції або як рівень сприйняття корупції в окремій агенції (інституції) та незалежними змінними, які включають демографічні чинники (вік, стать, сімейний стан, кількість дітей, статус та сферу зайнятості, місце та регіон проживання), особистий досвід корупції, обізнаність про антикорупційні інституції та основні джерела новин.

Молодші респонденти (18-25 років) мають дещо нижчий рівень сприйняття корупції, хоча цей результат не завжди є статистично значущим. Водночас середні вікові групи (люди від 26 до 55 років) демонструють дещо вищий рівень сприйняття корупції, ніж люди 55+. Внутрішньо переміщені особи або ті, хто виїхав за кордон після початку повномасштабного вторгнення, мають вищий показник сприйняття корупції у деяких державних установах – наприклад, офісі президента, парламенті, податковій інспекції чи судах. Мешканці міст із населенням 50 тис. та більше, демонструють дещо вищий рівень сприйняття корупції, ніж жителі сіл та менших міст. Сприйняття корупції на Заході, Центрі та Півдні є вищим, ніж у Києві (на Півночі та Сході сприйняття подібне до Києва).

Змінні, які визначають статус зайнятості, пов’язані з рівнем сприйняттям корупції лише в декількох випадках: у працевлаштованих спостерігається вищий показник сприйняття корупції щодо президента, а у тих, хто піклується про члена сім’ї, найвищим є сприйняття корупції в системі охороні здоров’я (ймовірно, тому, що вони найбільше потребують цих послуг). Держслужбовці та працівники державного сектору загалом мають дещо нижчий рівень сприйняття корупції, ніж особи, які працюють у приватному секторі. Спостерігається й певна «галузева солідарність»: наприклад, працівники державного сектору мають нижчий рівень сприйняття корупції в освітній галузі, а військовослужбовці - в центрах комплектування. Ті, хто вважає українську владу неефективною у боротьбі з корупцією, очікувано мають вищий показник сприйняття корупції. До того ж, ті, хто вважає, що корупція виросла з 2021 року, демонструють вищий рівень сприйняття корупції, ніж ті, хто має протилежну думку.

Вплив особистого досвіду корупції на її сприйняття неоднозначний. Ми отримали певні очікувані результати, наприклад, те, що досвід корупції у сфері освіти, охорони здоров'я, центрах комплектації або поліції підвищує рівень сприйняття корупції в цих установах. З іншого боку, досвід корупції на митниці асоціюється з нижчим сприйняттям корумпованості поліції та податкової (можливо, поліція та податкова інспекція виглядають менш корумпованими порівняно з митницею). Ті, хто знає або чули про Національне агентство з питань запобігання корупції чи Спеціальну антикорупційну прокуратуру, мають нижчий рівень сприйняття корупції, а ті, хто знає про Національне антикорупційне бюро – вищий (там, де ці змінні є значущими). Можливим поясненням є те, знання про запобігання корупції та її покарання знижує сприйняття корупції, тоді як знання про розслідування може його підвищувати (тобто велика кількість розслідувань сприймається як ознака високого рівня корупції).

Основні джерела новин, якими користується респондент, мають значущий вплив на декілька показників сприйняття корупції. Найбільш значущими є соцмережі та онлайн-медіа. Респонденти, які повідомляють про них як про основне джерело новин, мають вищий рівень сприйняття корупції як загалом в Україні, так і в окремих органах влади (адміністрація президента, суди, митниця, прокуратура та мер/ голова громади). Серед соцмереж лише Telegram та Facebook мають значущий та позитивний вплив на рівень сприйняття корупції (ймовірно, інші мережі використовуються здебільшого для розваги).

Результати: як сприйняття корупції корелює з довірою?

Щоб відповісти на це запитання, ми оцінюємо регресію готовності робити пожертви чи займатися волонтерством, якщо про це просять різні категорії осіб (рис. 6), на рівень сприйняття корупції та той самий набір контрольних змінних.

Респонденти з вищим рівнем сприйняття корупції та нижчою оцінкою ефективності урядових зусиль у боротьбі з корупцією, демонструють нижчу готовність до волонтерства чи донатів у відповідь на гіпотетичне прохання президента чи міністра (рис. 10). З більшою імовірністю відгукнуться на  таке прохання ті, хто вважає, що за останні три роки рівень корупції знизився, а також обізнані про Вищий антикорупційний суд (утворений новою владою у 2019 році) та молодші респонденти (18-25 років). Подібні результати для сприйняття корупції отримано також щодо мера/голови громади. Крім того, на ініціативу мера з меншою імовірністю відгукнуться мешканці міст (порівняно з мешканцями сіл), а також ті, хто стикався з корупцією під час взаємодії з органами місцевої влади.

Рівень сприйняття корупції не є статистично значущим фактором для готовності робити пожертви чи займатися волонтерством у відповідь на неурядову ініціативу (можливо, корупція переважно асоціюється з урядом). Однак ті, хто вважає, що корупція за останні три роки виросла, більш схильні до участі в таких ініціативах. Чоловіки та мешканці міст із населенням понад 50 тисяч відгукнуться на такі ініціативи з дещо з меншою імовірністю, ніж жінки та сільські мешканці. Регіональні змінні є значущими лише для волонтерських ініціатив: люди з усіх регіонів (окрім Сходу) відгукуються на них із більшою імовірністю, ніж кияни. Військовослужбовці частіше реагують на ініціативи, організовані їхніми колегами, тоді як інші професії не є статистично значущими факторами. Цікаво, що ті, хто знає або чули про Вищий антикорупційний суд, з більшою імовірністю візьмуть участь у неурядових волонтерських ініціативах – мабуть тому, що ці люди загалом більш обізнані в політичних питаннях.

Нарешті, розглянемо, як рівень сприйняття корупції впливає на бажання залишитися в Україні. Як видно з рисунку 7, 72% респондентів безумовно бачать своє майбутнє в Україні. Така відповідь є більш імовірною, якщо їхній рівень сприйняття корупції нижчий, якщо вони вірять, що уряд ефективно бореться з корупцією та що за останні три роки рівень корупції знизився. Особистий досвід корупції не відіграє великої ролі. Серед демографічних факторів є чимало значущих: чоловіки, люди віком до 55 років, мешканці міст, вихідці з Півдня та Сходу та ВПО з меншою імовірністю висловлюють безумовну готовність залишитися в Україні. Цікаво, що більш схильними залишитися є працівники неурядових організацій.

Висновок

Ми виявили, що українці сприймають рівень корупції в Україні як досить високий, і це сприйняття  обернено пропорційне до оцінок ефективності уряду в боротьбі з корупцією. Особистий досвід корупції є значно нижчим: частка респондентів, які повідомляють про часті вимоги участі в корупційних діях під час взаємодії з державними органами, коливається від близько 13% для центрів надання адміністративних послуг до близько 30% для судів та митниці. Ми виявили, що в деяких сферах (освіта, охорона здоров’я, центри комплектування, поліція) особистий корупційний досвід підвищує рівень сприйняття корупції, але такий вплив відсутній для державних органів, де можна очкувати лише високорівневу корупцію (наприклад, центральний уряд).

Вищий рівень сприйняття корупції асоціюється з нижчою довірою до влади та меншим безумовним бажанням залишитися в Україні. Однак загалом частка українців, які бачать своє майбутнє в Україні та готові брати участь у державних ініціативах, є досить високою.