Рейтинг Корупційних Ризиків Установ, що Присуджують Наукові Ступені в Галузі Економіки

Якою є якість освіти політичної еліти України? Чому українські високопосадовці воліють отримувати наукові ступені в певних академічних інститутах та вищих навчальних закладах? Редколегія VoxUkraine оцінила корупційні ризики наукових установ, що присвоюють наукові ступені в галузі економіки.

Автор:

Фото: www.thetower.org
Фото: www.thetower.org

Погляд Редакційної колегії VoxUkraine:

Володимир Білоткач (Newcastle U.), Том Купе (KSE), Юрій Городніченко (UC Berkeley), Вероніка Мовчан (IER), Тимофій Милованов ( U. of Pittsburgh),  Ілона Сологуб (KSE), Олександр Талавера (U. of Sheffield), Олександр Жолудь (International Center for Policy Studies), Олена Білан (Dragon Capital)


Якою є якість освіти політичної еліти України?  Чому українські високопосадовці воліють отримувати наукові ступені в певних академічних інститутах та вищих навчальних закладах? Редколегія VoxUkraine оцінила корупційні ризики наукових установ, що присуджують наукові ступені в галузі економіки.


Рисунок 1.

ukr

Чесність, інтелект, творчість, неупередженість, прогрес – це слова, які у більшості людей асоціюються зі словом «наука». На жаль, не завжди зі словосполученням «українська наука». І ще рідше зі словосполученням «українська економічна наука». Чому? Причин багато – небажання інтегруватися у світову наукову спільноту, радянський стиль розробок, непрозоре фінансування, витиснення із системи талановитої молоді. Але найбільша проблема – це корупція. Поширеним є переконання, що науковці за гроші підготують наукову роботу для будь-якого замовника, а науковий ступінь можна буде купити у відповідному вузі.

До подій Майдану вся країна жартувала над тим, як доктор економічних наук Янукович пише слово «професор». А тим часом наукові ступені отримували його син Віктор та колишній головний банкір країни Сергій Арбузов.

Консерватизм та небажання змінюватися науковці продемонстрували нещодавно на виборах керівництва Національної академії наук України (НАНУ), вкотре обравши головою Бориса Патона, який будував цю систему ще з 1962 року. Показово, що одним із віце-президентів став Сергій Пірожков, який був першим опонентом дисертації Януковича.

Одна з причин такого стану науки – низька роль персональної відповідальності керівника та опонентів за рішення про надання наукового ступеня. Репутація та кар’єра жодного з керівників або опонентів лженауковців ні разу в історії сучасної української науки не страждала. Вони далі навчають молодь та освоюють кошти, які виснажені війною платники податків спрямовують на розвиток науки.

Наш рейтинг має на меті заповнити цю прогалину. Юридично довести наявність корупційного діяння за публічно доступними матеріалами складно. Але ми можемо оцінити випадки, коли допустиме припущення, що здобувач особисто не мав часу на написання дисертації, отже, наявність корупційних ризиків є дуже імовірною. На основі цих випадків ми побудуємо рейтинг корупційних ризиків установ, що присуджують наукові звання в Україні. Він відображає кількість випадків, коли працівники цієї установи брали участь в ухваленні рішення про присудження наукового ступеня в умовах високих корупційних ризиків.

Методологія побудови рейтингу

Методологія побудови рейтингу корупційних ризиків у присудженні наукових ступенів проста. Спочатку формується вибірка захищених в Україні дисертацій, для яких ризики корупції є високими. На основі автореферату кожної дисертації з вибірки встановлюється, в якій установі вона була підготовлена, хто був науковим керівником/консультантом та опонентами. Установа отримує +1 бал, якщо в ній (1) була підготовлена робота, (2) працює науковий керівник або консультант автора дисертації, (3) працює опонент. Сума наданих установі балів визначає її рейтинг корупційних ризиків. Що він вищий – то більшими є ризики, що працівники цієї установи беруть участь у наданні наукових ступенів за хабар, певні блага або привілеї.

Для цього рейтингу корупційні ризики при захисті дисертації вважаються високими, якщо:

  • автор дисертації через значне завантаження, якого вимагає робота на основному робочому місці, не мав можливості/мав обмежені можливості здійснювати наукові дослідження та виконувати адміністративні процедури, які є передумовою допуску до захисту;
  • автор міг здійснювати адміністративний тиск на осіб, що приймають рішення про присудження наукового ступеня;
  • автор мав широкі можливості надавати привілеї керівникові, опонентам або членам вченої ради;
  • автор відомий своїми корупційними діяннями.

Якщо виконується будь-який із чотирьох критеріїв, дисертація включається до вибірки. Наприклад, наведеним критеріям відповідають здобувачі, які на час захисту дисертації були депутатами Верховної Ради України, міністрами або заступниками міністрів, головами державних служб або комітетів, помічниками Президента, головами або заступниками голів обладміністрацій, міськими головами, керівниками великих підприємств. У таких випадках ми вважаємо, що корупційні ризики при наданні таким здобувачам наукового ступеня є високими. Водночас, високий корупційний ризик не означає, що фактично корупційні дії мали місце.

Процедуру розрахунку рейтингу продемонструємо на прикладі кандидатської дисертації С. Арбузова, яку він захистив 2009 року. У період підготовки та захисту дисертації, за даними інформаційного ресурсу Smida, він мав посаду голови правління «Укрбізнесбанку». Малоймовірно, що працюючи на цій посаді, він міг вести наукові дослідження, адже значною мірою вони полягають в обробці великого обсягу наявної літератури з питань дисертації, виробленні власних гіпотез і спробах їх перевірки. Це суттєво відрізняється від адміністративної та управлінської роботи керівництва компанії. Якщо проглянути рейтинги найкращих світових фінансових менеджерів – серед них немає жодного з докторським ступенем. Крім того, С. Арбузов підозрюється у корупції на посаді голови НБУ та у Кабміні, про що свідчить його розшук Інтерполом. Тому ймовірність, що науковий ступень був присуджений С. Арбузову завдяки корупції, є високою.

В авторефераті дисертації С. Арбузова вказано, що вона була підготовлена в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Тому ця установа отримує +1 бал. Керівником С. Арбузова був О. Папаіка, він є працівником тієї ж установи, тому вона отримує ще +1 бал. Опонентами С. Арбузова були Н. Шелудько з Інституту економіки та прогнозування НАНУ та В. Прокопенко з Харківського національного університету внутрішніх справ. Завдяки цьому кожна з цих установ під час розрахунку рейтингу також отримала по +1 балу.

Розрахунок рейтингу

Проаналізувати усі випадки, де присудження наукового ступеня супроводжувалося високим корупційним ризиком, поки що складно через брак публічної інформації про здобувачів. Але найбільш цинічні випадки присудження наукових ступенів високопосадовцям, які майже ніколи не мали стосунку до науки, розібрати можна. Саме вони й будуть основою для побудови рейтингу, хоча ми визнаємо, що вибірка може бути нерепрезентативною. Джерелами даних для аналізу є база даних авторефератів дисертацій бібліотеки ім. Вернадського та біографії цих високопосадовців, розміщені у відкритих інтернет-джерелах.

Вибірка для побудови рейтингу формується з депутатів трьох останніх скликань (2007–2012, 2012–2014, 2014– років), міністрів, голів державних служб або комітетів на той час, їхніх заступників, керівників Адміністрації Президента. Для побудови рейтингу вибрано 41 дисертацію, що відповідає наведеним у методології критеріям корупційного ризику, де керівниками або опонентами були економісти. Перелік дисертацій надано в додатку 1 із зазначенням ПІБ автора, року захисту, посади, яку мав автор на час захисту, установи, де виконана робота, наукового керівника та опонентів.

Результати розрахунку рейтингу наведено в додатку 2. Всього рейтинг містить 65 установ, працівники яких брали участь в ухваленні рішень про присудження наукових ступенів за високих корупційних ризиків. Топ-15 установ із найбільшими ризиками корупції у присудженні наукових ступенів наведено на рисунку 1.

Не дивно, що чотири з п’ятнадцяти «провідних» за корупційними ризиками установ розташовані в Донецьку, а одна в Луганську. Насамперед це пов’язано з тим, що багато працівників органів державної влади у проаналізований період починали кар’єру в Донецькій та Луганській областях.

Лідерами рейтингу є Інститут економіки промисловості НАНУ та КНЕУ ім. В. Гетьмана. У цих установах, наприклад, було підготовлено дисертації В. Рибака, С. Льовочкіна, К. Жевага, В. Ландика. П’ять із п’ятнадцяти «лідерів» за корупційними ризиками є інститутами НАН України та ще одна установа – інститутом Академії аграрних наук. Опоненти трьох дисертацій з вибірки працювали в РНБО або інститутах при цій установі, зокрема, опонент В. Януковича. Установи, які є лідерами рейтингу, розташовані у Києві, Донецьку, Львові, Луганську та Дніпропетровську.

Торгівля науковими ступенями – це результат зарегульованості та централізації в науці, діяльності за принципом жорстких вертикальних структур. Усе це нівелює цінність, яка має бути основою в науковій спільноті, – репутацію. «Проффесори» ніколи б не отримали наукові ступені, якщо б ті, хто брав участь у прийнятті такого рішення, дбали про свою репутацію. Янукович та його банда вже втекли з країни, а люди, які приймали рішення про присудження їм вчених звань, далі вчать наших дітей. Вони підтримують одне одного і будуть підтримувати до останнього, щоб зберегти систему, не пустити до неї тих, хто може її змінити.

Зламати цю систему і дати можливість швидко зрости новій, яка працює за світовими принципами та інтегрована у світову наукову спільноту, – це жорсткий виклик для Міністерства освіти і науки.

 


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Застереження