«Хліб» замість «металу»: як Україна намагається втриматися на міжнародних товарних ринках

Ми вирішили проаналізувати поточний стан зовнішньої торгівлі України, її експортний потенціал та можливі ризики, які можуть загрожувати економічному відновленню. 

Для забезпечення стабільної фінансової підтримки від ЄС, Україна повинна виконати конкретний набір заходів та реформ, досягти певних показників та пройти оцінку своїх партнерів. Виконання всіх зобов’язань має сприяти побудові інституційно міцної та стійкої економіки, що дозволить країні наблизитися до рівня соціально-економічного розвитку країн ЄС. Одним із результатів виконання плану має стати збільшення експорту, яке сприятиме економічному зростанню та повоєнному відновленню. 

Прогрес має бути досягнутий за рахунок розвитку відповідних інститутів, досягнення наскрізних цілей цифрової трансформації, інклюзивного розвитку та здійснення «зеленого переходу», а також підтримки ключових секторів економіки: 

• секторальний розвиток. Україна зосередиться на розвитку конкретних секторів економіки з високим експортним потенціалом, таких як сільське господарство, енергетика, транспорт, критична сировина (включно з переробкою) та інформаційні технології. Інвестуючи в ці сектори та підвищуючи їхню конкурентоспроможність, уряд прагне збільшити експорт.
• розвиток інфраструктури. Розвиток транспортної, логістичної та торговельної інфраструктури має вирішальне значення для сприяння експорту, особливо в умовах блокади росією Чорного моря. Інвестиції в збільшення перевалочних потужностей портів, побудова залізничних шляхів та кооперація з країнами-партнерами у розвитку прикордонних пунктів пропуску можуть спростити процес експорту та зменшити транспортні витрати, що зробить українську продукцію більш конкурентоспроможною на міжнародних ринках.
• підтримка торгівлі. Український уряд у співпраці з міжнародними партнерами впроваджуватиме програми сприяння торгівлі, зокрема надання малим та середнім підприємствам фінансової підтримки, компенсації виробниками сільськогосподарської продукції витрат на розмінування, впровадження механізмів воєнного страхуванн та ін.
• базові інституційні реформи. Реалізація структурних реформ та покращення бізнес-середовища є важливими для стимулювання експорту. Це заходи зі скорочення бюрократії, підвищення прозорості регуляторного середовища, захисту прав інтелектуальної власності та зміцнення верховенства права. Створюючи більш сприятливий бізнес-клімат, Україна може залучити іноземні інвестиції та стимулювати експортно-орієнтовані галузі.

Який експортний потенціал має Україна?

Реалізацію експортного потенціалу України можна розглядати у двох основних вимірах. По-перше, це збільшення обсягів експорту (відновлення постачання товарів до рівня, який був до початку повномасштабного вторгнення і подальше нарощування обсягів). Щодо деяких товарів, наприклад, зерна, експортні обсяги вже майже досягли довоєнного рівня завдяки функціонуванню «тимчасового транспортного коридору», незважаючи на те, що частина території України замінована та окупована. По-друге, це зміна товарної структури у бік зростання частки переробної промисловості та товарів з високою доданою вартістю. Згідно з вищезгаданим планом, основний акцент робиться на розвитку п’яти секторів, зокрема сільського господарства та видобувної промисловості (з урахуванням потенціалу переробки корисних копалин).

За оцінкою Центру міжнародної торгівлі, Україна має експортний потенціал у десятки мільярдів доларів. При цьому в абсолютних показниках ми могли б продемонструвати найбільші обсяги у постачанні чорних металів, рослинних олій, зернових, мінеральних ресурсів, машин та обладнання і електроенергії та ін. (див. рис. 1). Але тут є важливе АЛЕ: ці розрахунки робилися на основі більшої частини даних до повномасштабної війни, а тому не в повній мірі враховують її наслідки.

Так, експортний потенціал у сегменті чорних металів оцінюється у $10 млрд, причому реалізовано цей потенціал – тобто фактичний обсяг експорту – на 51%. Отже, потенціал нарощування експорту цієї продукції був значний. Однак росія окупувала та зруйнувала понад третину виробничих потужностей України з виробництва сталі, тому у перспективі найближчого десятиліття країна навряд чи зможе відновити довоєнні обсяги металургійного виробництва й тим паче перевершити довоєнні обсяги і реалізувати цей потенціал. 

Більш реалістичним сценарієм видається нарощування експорту мінеральних ресурсів, зокрема, залізорудної продукції. З одного боку, на цей товар є попит як у Європі, так і у віддалених країнах на кшталт Китаю, а в Україні, з урахуванням вибуття виробничих потужностей, попит значно скоротився. З іншого боку, Україна має можливості виробництва високоякісної залізорудної продукції, яка відповідає планам «зеленого» переходу. І реалізація цих планів уже на порядку денному.

Крім того, у розрахунках Міжнародного торгового центру та в плані Ukraine Facility йдеться про титанові руди та продукти їхньої переробки як про товар, який має значний експортний потенціал.  

До топ субсекторів зі значним експортним потенціалом також входять товари агропродовольчого сектору, що вважаються перспективними і в рамках Ukraine Facility. Зокрема, це соняшникова олія, кукурудза, пшениця та меслін, ріпак. При належній підтримці сектору – інвестиції у зростання продуктивності, налагодження логістики та зниження торговельних бар’єрів, розмінування територій – цей потенціал може бути реалізовано.

Ще один сегмент зі значним потенціалом – це машини та обладнання. Сьогодні Україна є виробником та постачальником електропроводки для автомобілів із відповідними заводами у західних областях. Обсяг експорту такої продукції до країн Європи цілком можна збільшити. 

За інших рівних умов і до повномасштабної війни Україна мала можливості для експорту широкого кола товарів та послуг: від сировинних товарів аграрного комплексу та видобувної галузі і до високотехнологічної продукції. Однак ключовими статтями поставок за кордон були та поки що лишаються сировинні товари та напівфабрикати.

Торговельні результати 2023 року

На результати зовнішньої торгівлі України у 2023 році продовжували впливати фактори, пов’язані як безпосередньо з війною на території України, так і опосередкованим впливом війни. З одного боку, українська економіка потерпала від обстрілів об’єктів енергетичної та транспортної інфраструктури, відключень електроенергії на початку 2023 року. Значного впливу також завдав вихід росії з «зернової угоди» до часу, коли під захистом сил оборони Україна організувала власний «тимчасовий морський коридор». Це дозволило активізувати зовнішньоекономічну діяльність. 

З іншого боку, загальносвітове уповільнення економіки, яке простежувалося і в Європі, проявлялося у зменшенні попиту на українську продукцію. З урахуванням обмежених можливостей України обирати експортні ринки, блокада західних кордонів перевізниками та обмеження постачання аграрної продукції європейськими країнами ще більше вибивало грунт із-під ніг українських експортерів. 

Минулого року негативне сальдо зовнішньої торгівлі України виросло у 2,5 рази, сягнувши найбільшого рівня від початку вторгнення росії у 2014 році. До такого результату призвели одночасне зростання вартості імпорту та подальше скорочення експорту. Так, імпорт відновився майже до рівня 2021 року, коли країни оговтались від кризи пандемії COVID-19 і демонстрували швидке відновлення. Вірогідно, що його вартість була би більшою, якби не блокада західного кордону польськими перевізниками. Так, за оцінками НБУ, прямі втрати імпорту лише за листопад 2023 року становили $500 млн. Для ілюстрації, це майже дорівнює загальній вартості імпортованих в Україну минулого року безпілотників.

Імпорт товарів

У фізичному вимірі обсяги імпорту за 2023 рік становили 26,8 млн тонн, що на 29% менше, ніж у 2022 році. Проте у вартісному вимірі імпорт виріс на 7% за рахунок ввезення дорожчих товарів – транспорту та електричних товарів, лікарських засобів та крові, харчових продуктів, а також нарощування закупок безпілотників, генераторів, трубної продукції. Це стало можливим лише за фінансової підтримки наших міжнародних партнерів, які надавали гранти та кредити. Крім того, в рази виріс прихований імпорт, тобто товарів, детальну статистику про які ані Державна служба статистики, ані Державна митна служба України не надають.

Традиційно в структурі імпорту України найбільшу частку займали мінеральні палива – нафта та нафтопродукти і газ. Головними постачальниками цієї продукції були Польща, Греція, Індія, Литва та Словаччина. Україна зупинила імпорт цієї продукції з росії та Білорусі, в той час як європейські країни та Індія забезпечували постачання цієї продукції і раніше. У порівнянні з 2022 роком, у вартісному вираженні імпорт цієї продукції скоротився на 39% за рахунок здешевлення нафти та відмови від закупівель у країни-агресорки. 

Імпорт інших ключових товарних груп виріс. Зокрема нарощування закупівель з-за кордону автомобілів, мобільної техніки, генераторів, акумуляторів, трансформаторів, вантажівок, тракторів, безпілотників прямо пов’язано з військовими діями. З одного боку, цей приріст відображає потреби сил оборони України, а з іншого – наслідки масованих ракетних атак на енергетичні об’єкти, що змушувало населення здійснювати екстренні закупівлі обладнання. 

Нарощування закупівель чорних металів та добрив пов’язане з падінням власного виробництва цієї продукції в Україні. Зокрема, окупація металургійних заводів в Маріуполі призвела до дефіциту окремих видів стального прокату, що змушує Україну закуповувати їх у Туреччині та в країнах Європи (раніше ми її експортували). Хоча минулого року Україна на 81% збільшила власне виробництво добрив, його обсяг залишився майже вдвічі меншим, ніж до повномасштабної війни, що генерує попит на імпортні добрива. 

Експорт товарів

За підсумками минулого року Україна зберегла фізичний обсяг експорту майже без змін, однак експортні доходи впали на 18%. Це можна пояснити як падінням цін на низку товарів, у першу чергу агросектору, так і зміною товарної структури експорту (рис. 4). 

Найбільшу частку в експорті мають зернові культури – 23% (у 2021 році 18% від загальної вартості експорту). Скорочення виручки від експорту зернових пов’язано здебільшого з падінням світових цін на кукурудзу, яка є головною статтею експорту України. І хоча Україна наростила постачання за кордон пшениці, цього було недостатньо, аби компенсувати зниження доходів від експорту кукурудзи. 

Також скорочується обсяг експорту насіння і плодів олійних культур (соєвих бобів, насіння ріпаку та соняшнику). Водночас позитивним є зростання експорту олії, тобто продукції переробки насіння.

Виручка від експорту чорних металів та руд минулого року скоротилася на понад 40%. По-перше, 2022 рік враховує перші два місяці роботи металургійних підприємств майже на повну потужність; по-друге, минулого року компанії були вимушені скоротити виробництво у зв’язку з відключенням електроенергії, підривом Каховської ГЕС, несприятливою економічною ситуацією на зовнішніх ринках; по-третє, компанії почали використовувати можливість відвантаження морем в рамках «тимчасовго коридору» лише ближче до кінця року. 

Україна також скоротила постачання за кордон продукції в більшою доданою вартістю – електропроводки, кабелів та дрібної кухонної техніки на кшталт електрочайників, що пов’язано зі скороченням імпорту електроніки Угорщиною. 

Загалом у 2023 році 61% експортної виручки Україна отримала від продажу агропродукції та продовольства. Друге місце залишилося за рудами, металами та виробами з них, які згенерували 16% експортних доходів. На третьому місці – машини, устаткування, техніка та транспортні засоби, їхня частка – 8%. Порівняно з довоєнним 2021 роком, структура експорту суттєво змінилася, оскільки раніше сільське господарство і металургія мали порівнянні частки – 41% і 34% відповідно, а зараз частка продовольства в доходах майже вчетверо більша, ніж металів. 

Причини такого стану речей зрозумілі – території, на яких здебільшого розташовані промислові підприємства, окуповані або знаходяться близько до лінії фронту. Атаки росії на об’єкти критичної інфраструктури призводили до зменшення обсягів виробництва, і навіть за стабільного електропостачання логістичні труднощі – блокада Чорного моря, західного кордону – не дозволяють нарощувати експорт. Дефіцит людських ресурсів також обмежує можливості відновлення виробництва.

Зовнішня торгівля послугами

Минулого року Україна зменшила обсяги зовнішньої торгівлі послугами за рахунок одночасного скорочення імпорту та експорту. Разом з тим, від початку повномасштабного вторгнення, ми спостерігаємо нетиповий для України перекос у бік імпорту послуг. 

Переважання імпорту послуг над експортом сформувалось у 2022 році за рахунок стрімкого збільшення витрат українців за кордоном, що пов’язано з виїздом біженців упродовж першого року повномасштабної війни. Саме з витрат українців на придбання товарів та послуг у країнах-реципієнтах складаються обсяги імпорту послуг за статтею «Подорожі». Хоча минулого року цей сегмент зменшився, він все одно займає левову частку витрат українців на імпортні послуги – 69%. 

До початку повномасштабної війни українська ІТ галузь стрімко розвивалася: її частка в структурі експорту послуг виросла з 2% у 2010 році до 44% у 2022 році. У 2023 році експорт ІТ-послуг уперше знизився, що пов’язано з відключеннями електроенергії та обережним ставленням закордонних замовників до замовлення послуг в українських айтішників (через ризики мобілізації та ракетних атак). 

Зростання частки аграрно-продовольчого сектору в експорті потребує уваги та дієвих рішень. Можливо, завдяки реалізації плану Ukraine Facility ми зможемо повернутися до нарощування експорту переробних галузей та відновлення зростання ІТ-індустрії. Значний експортний потенціал також мають виробники обороно-промислового комплексу. Війна стала каталізатором активного розвитку оборонної промисловості зі стрімким зростанням кількості виробників зброї, однак наразі не вистачає державного фінансування для завантаження наявних потужностей. Рішенням могло би стати відвантаження надлишків за кордон, щоб виробники зброї отримали обігові та інвестиційні кошти, однак наразі її експорт заборонений. 

Обмежений оптимізм 2024-го

Початок 2024 року з погляду зовнішньої торгівлі вселяє обережний оптимізм (рис. 6). Після падіння квартальних обсягів експорту минулого року Україна демонструє різке відновлення показників за результатами перших трьох місяців поточного року. Ба більше, за оперативними даними Міністерства економіки, у квітні Україна вийшла на довоєнний рівень місячного експорту у $3,3 млрд (13 млн тонн). 

Традиційно ключовими драйверами експорту є постачальники зерна (кукурудзи, пшениці), а також експортери залізної руди та чорних металів, які відновили експорт морем, що є критично важливим для повернення на ринки Близького Сходу, Америки та Азії. Водночас із топ-10 товарних груп випав експорт техніки. 

В сегменті металургійної продукції – залізної руди та стального прокату – можна очікувати зростання обсягів експорту цього року завдяки роботі «морського коридору» під захистом сил оборони України. Хоча існують і обмежуючі фактори – ослаблений попит у Європі та Китаї, знижена економічна ефективність продажів через дорогу логістику та ризик обмеження обсягів виробництва.

У сегменті агропродукції очікування менш оптимістичні. За оцінками експертів, у 2024 році обсяг врожаю може зменшитись як за рахунок скорочення посівних площ деяких культур на фоні несприятливої цінової ситуації на міжнародному ринку, так і через меншу врожайність. Це вплине на обсяги експорту, який за попередніми оцінками на 2024-2025 маркетинговий рік, може просісти до 43,7 млн тонн у порівнянні з очікуваними 53,1 млн тонн у 2023-2024 маркетинговому році. 

Навіть у короткостроковій перспективі рекорд за обсягом експорту зерна у квітні 2024 року (що перевищив навіть довоєнний рівень) у травні повторити не вийде, оскільки доступні для експорту обсяги пшениці вже розпродані, а обсяги кукурудзи законтрактовані.

Ключові ризики 2024 року

Важливість відновлення експортної активності не викликає сумнівів. З одного боку, експорт є джерелом валютних надходжень, які необхідні для підтримки валютного курсу, фінансування оборони та відбудови. З другого боку, доступ до закордонних ринків дозволяє виробникам збільшувати завантаження потужностей, нарощувати обсяги випуску товарів і розширювати свій вплив на міжнародних ринках. З цього погляду стимулювання експортної діяльності відображає не лише економічний, а й геополітичний аспект, забезпечуючи додаткові засоби для зміцнення позицій України у світі. 

Проте в умовах геополітичного напруження та невизначеності, пов’язаних із війною з росією, експортні можливості України мають серйозні виклики. Розширення зони військових дій ставить під загрозу не лише фізичну інфраструктуру, але й функціонування експортних каналів та безпеку транспортних маршрутів. Ці обставини разом із можливими економічними обмеженнями з-боку західних партнерів (наприклад, обмеження імпорту чи транзиту аграрної продукції з України), створюють невизначеність щодо майбутнього експортного потенціалу та вимагають ретельного аналізу ризиків та ухвалення стратегічних рішень.

Серед ризиків для зростання експорту цього року такі:

• ескалація бойових дій та окупація нових територій. Хоча план Ukraine Facility розроблявся з припущенням про завершення військових дій до кінця 2024 року, фактично станом на травень 2024 року країна-агресор продовжує нарощувати військовий потенціал і сили для наступу, про що свідчать як українські, так і міжнародні джерела. Окупація росією нових територій, зокрема повне захоплення Донецької області, може призвести до подальшої деградації промисловості. Іншими наслідками активізації військових дій та окупації є руйнування інфраструктури та подальша міграція населення. 
• обстріли енергетичної та транспортної інфраструктури. Масовані ракетні атаки на об’єкти критичної інфраструктури, пошкодження енергетичних мереж, можуть призвести до як до обмеження споживання електроенергії промисловими споживачами, так і до повної зупинки виробництва. Атаки на транспортну інфраструктуру можуть призвести до збоїв у поставках сировини та збільшення витрат на відновлення. Відповідно скоротяться й обсяги експорту.
• подальша мобілізація, міграція населення за кордон. Нарощування обсягів та темпів мобілізації може призвести до поглиблення дефіциту людського капіталу, зменшення продуктивності та зростання витрат на працю, що в свою чергу може призвести до зниження експортної активності підприємств. Уже зараз великі промислові підприємства стикаються з обмеженнями у можливостях нарощувати виробництво у зв’язку з дефіцитом робочої сили і, намагаючись адаптуватися до наявних умов, залучають до роботи більше жінок. 
• блокада західного кордону. Блокада кордону з країнами ЄС призвела як до скорочення експорту автомобільним транспортом, так і до скорочення митних надходжень в державний бюджет України. Відповідно поновлення блокади може призвести до затримок у поставках продукції замовникам за кордоном, фактичного скорочення обсягів постачання, збільшення транспортних витрат. 
• введення торговельних обмежень або скасування пільгових умов торгівлі. Призупинення дії всіх імпортних мит та заходів торговельного захисту ЄС для України навесні 2022 стало рятівним колом для українських експортерів, які в умовах морської блокади могли постачати товари лише до Європи або через європейські країни. ЄС уже двічі продовжував дію пільгових умов торгівлі, востаннє – у березні 2024 року, але вже з умовами для захисту свого аграрного ринку. Відмова від пільгових умов торгівлі або запровадження торговельних обмежень може призвести до скорочення обсягів експорту через обмеження доступу до ринків. 
• припинення дії «тимчасового морського коридору». Закриття «тимчасового морського коридору» поверне українських експортерів до стану літа 2023 року, коли росія вийшла із «зернової угоди», а альтернативний морський шлях іще не був забезпечений. І хоча з того часу Україна продовжила розвивати альтернативні транспортні маршрути Дунаєм або через порти Румунії та Польщі, це може призвести до значного збільшення термінів та витрат на доставку товарів, а також до переналаштування логістичних ланцюгів, які будуть менш ефективними. Експорт аграрної продукції, руд і чорних металів критично залежить від можливості експортувати морем.
• подальше ослаблення світової економіки, зокрема у Європі. Зниження попиту на товари з України через економічні труднощі у Європі може призвести до зменшення обсягів експорту та скорочення обсягів виробництва. При можливості транспортувати товари морем цей ризик можна зменшити шляхом переорієнтації експорту на ринки Близького Сходу, Америки та Азії.