Несамодостатня монобільшість: хто голосує, а хто прогулює засідання парламенту

Формально у народного депутата є три опції під час голосування — «за», «проти» й «утримався». Проте доволі часто депутати не виявляють свою позицію: не голосують або витягують зі слоту свою картку для голосування (в такому разі електронна система «Рада» враховує їх як відсутніх). Оскільки для ухвалення законопроєкту потрібно 226 голосів «за», не голосування чи відсутність депутатів у Раді перешкоджає ухваленню законопроєктів. 

Під час війни всі органи влади (та й суспільство загалом) мають працювати з максимальною ефективністю. Раніше ми писали, що для підвищення якості законодавчої роботи потрібно знизити кількість «законопроєктного спаму». Проте якщо народні обранці прогулюють засідання й не розглядають жодні законопроєкти, розмова про ефективність парламенту втрачає сенс. Тому ми вирішили дізнатися, хто з депутатів відповідально ставиться до своєї роботи, а хто злісно прогулює засідання Ради.

Середня відвідуваність Верховної Ради впала з 87% за перший рік роботи 9 скликання (з вересня 2019 до вересня 2020) до 76% за останній рік (з вересня 2023 по вересень 2024 року). 

Під час другої сесії (перша тривала лише один день, і під час неї депутати призначили уряд) середня відвідуваність становила понад 90%. Після цього до дисципліни часів турборежиму девяте скликання так і не змогло наблизитися. З часом відвідуваність падала — аж до повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2024 року. 

Тоді депутати консолідувалися та повернулися до своїх робочих місць, і відвідуваність виросла з 80% до 84%. Отже, масової втечі депутатів від війни не було. Насправді, за словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну виїхали і не повернулися близько 10 депутатів — переважно представники тепер забороненої ОПЗЖ.

Однак активізація депутатів протрималася не так довго, як того хотілося б, і з вересня 2023 по січень 2024 (10 сесія) ми зафіксували рекордно низькі 73% участі депутатів у голосуваннях парламенту.

Протягом всього терміну роботи нинішнього скликання Вадим Столар (14% відвідуваності), Степан Івахів (39%), Ігор Палиця (46%) та Олександр Дубінський (30%) стабільно прогулювали засідання парламенту. Інші депутати значно знизили свою активність в останніх сесіях: Гео Лерос (з 81% на другій сесії до 26% на десятій), Ольга Савченко (з 80% до 17%),  Жан Беленюк (з 63% до 13%), Кіра Рудик (з 77% до 16%).

На рис. 2 нижче можна детально розглянути присутність депутатів на кожному фінальному голосуванні за законопроєкт або постанову (голосування має статус «у цілому»).

Більшість різких піків донизу – це голосування за скасування певних рішень Верховної Ради. Нардепи часто не залишаються на такі голосування: на 11 таких рішеннях були присутні менше 200 депутатів, хоча на інших голосуваннях у той же день сесійна зала була заповнена як зазвичай. Наприклад, 14 липня 2021 року нардепи намагалися скасувати рішення про внесення змін до статті 188-32 Кодексу України про адміністративні правопорушення (про невиконання рішень Вищої ради правосуддя), і на цьому голосуванні було лише 107 присутніх. Голосування за скасування рішення про обрання членів Вищої ради правосуддя зібрало 108 депутатів. Декілька інших випадків з аномально низькою кількістю присутніх – це голосування за звернення до Конгресу США про надання статусу основного союзника поза НАТО у 2021 році (214 депутатів), за звіт ТСК по Держлісагенству від Миколи Тищенка (261 депутат), законопроєкт про вихід України з протоколу проведення антитерористичних заходів спільно з країнами СНД (268), законопроєкт про кредитні спілки (277) та про засудження подій 20 березня 2021 року біля Офісу Президента (278).

Рейтинг відвідуваності

У першу десятку найбільш відповідальних депутатів, що найрідше пропускають голосування, входять лише «слуги» та вже позафракційна Мар’яна Безугла. Більшість із них також займають перші місця у нашому рейтингу корисності депутатів, тобто підтримують реформи (таблиця 1). Потрапити на високі сходинки ККД наразі просто: всього лиш голосувати «За» під час усіх рішень, адже антиреформ експерти Індексу останнім часом майже не фіксують (17 антиреформ за все 9 скликання). Винятком є Михайло Цимбалюк із Батьківщини (11 місце), антиреформатор згідно з ККД, який тим не менш відвідав 98,8% засідань (він переважно голосував проти реформ або утримувався). 

Чи є серед депутатів такі, що присутні на ключових голосуваннях, але уникають менш важливих рішень? Загальна відвідуваність сесійних засідань переважно корелює з присутністю на голосуваннях за реформи та антиреформи. Однак трапляються винятки: Максим Хлапук із «Голосу» та Михайло Соколов з «Батьківщини» мають стовідсоткову присутність на голосуваннях за реформи при загальній відвідуваності засідань нижче середньої: 85% (242 місце) та 82% (287 місце) відповідно. Хлапук помірковано підтримує реформи, а Соколов, що приєднався до Верховної Ради під час дев’ятої сесії, встиг зарекомендувати себе як запеклий антиреформатор, не підтримавши жодної реформи (0% підтримки реформ). 

Олександр Васюк (СН) також має середню відівідуваність (85%), але при цьому майже завжди присутній на голосуваннях за реформи і посідає друге місце за корисністю (98%). Варто відзначити Романа Лозинського: він на робочому місці у 95% голосувань за реформи попри службу у війську з початку повномасштабної війни і часту відсутність на засіданнях загалом. 

Найбільше злісних прогульників у фракції «За майбутнє», хоча очолює антирейтинг Вадим Столар з «Відновлення України» (таблиця 2). Ще у 2022 році його намагалися позбавили мандату, але він і досі бере участь у засіданнях Верховної Ради, змінивши свою позицію на користь правлячої партії.

Ми не включали до рейтингу народних обранців, які перебувають або перебували на військовій службі, а також депутаток, які були в декретній відпустці.

Деякі депутати постійно перебувають у відрядженнях та входять до парламентських делегацій, які виїжджають за кордон для зустрічей з іншими політиками. Інформація про виїзди депутатів часто є закритою, тому врахувати це в рейтингу ми не можемо. Наприклад, серед найбільших прогульників є Петро Порошенко, який бере участь у роботі Парламентської асамблеї НАТО. 

Монобільшість: чи є ще сили?

За час роботи 9 скликання статус «Рішення прийнято» на фінальних голосуваннях (із приміткою «в цілому») отримали 2158 законопроєктів та постанов. Фракція «Слуга народу» могла самостійно, без залучення інших фракцій і груп, ухвалити будь-яке з цих рішень за умови достатньої партійної дисципліни, навіть попри те, що кількість «слуг» впала з вересня 2019 до липня 2024 з 254 до 233. Проте хто фактично голосував за ці рішення?

«Слуги» змогли забезпечити достатньо голосів лише 42 рази (2%), 29 із яких — у перші півроку роботи. Вже у 2020 почалася перша криза монобільшості через пандемію та відставку уряду Олексія Гончарука. У день зміни уряду, 4 березня 2020 року, «слуги» дали понад 226 голосів за шість рішень — усі вони стосувалися звільнень та призначень на посади прем’єр-міністра та інших міністрів. У квітні цього ж року 226 голосів від «слуг» набрав закон, що змінював порядок розгляду кримінальних справ у період карантину, а ще через рік — закон про дерегуляцію земельних відносин (передачу земель за межами населених пунктів у власність громадам).

Чотири закони отримали достатню для ухвалення кількість голосів від «слуг» 23 лютого 2022 року: про запровадження надзвичайного стану, розподіл державного бюджету, організацію роботи Верховної Ради під час воєнного стану та про внесення змін до Бюджетного кодексу України. 

Після цієї дати тільки двічі (у травні 2022) монобільшість самостійно ухвалювала рішення: це законопроєкт про співробітництво з Міжнародним кримінальним судом та дозвіл застосування ТрО в районах ведення бойових дій.

З 2019 року «Слугу народу» активно підтримували голосами нардепи з груп «Довіра» та «За майбутнє». Після повномасштабного вторгнення та заборони ОПЗЖ до голосувань монобільшості доєдналися колишні представники проросійської партії, які виявляють достатню дисципліну та синхронність зі «слугами» впродовж останніх двох років. Про це ми писали раніше в дослідженнях корисності депутатів.

У середньому протягом роботи 9 скликання монобільшість давала по 200 голосів своїх членів під час голосування за прийняті рішення. Під час турборежиму ця цифра у середьому трималася близько 215, а з початком повномасштабного вторгнення почала знижуватись і досягла найнижчого показника у період з лютого по серпень 2023 року (9 сесія) – в середньому 189 голосів.

Відвідуваність депутатів і партійна дисципліна

Переважна більшість (335 нардепів) відвідали не менше 75% загальної кількості голосувань. Майже половина з них (174 особи) має високі показники відвідуваності — 90% і більше. 

За кількістю депутатів із відвідуваністю понад 95% (системно присутні), фракція «Довіра» посідає друге місце після монобільшості: четверо нардепів із 19 мають такий високий показник. У всіх фракціях, окрім «ПЗЖМ» та «Голосу», є окремі представники з такою ж або вищою відвідуваністю.

Тих, хто пропустив хоча б чверть (25% і більше) робочих засідань, ми віднесли до  прогульників. До цієї категорії належать 55 нардепів з усіх фракцій. «Батьківщина» має найбільший відсоток таких – 46, за нею з невеликим відривом іде «Відновлення України». Представники «ПЗЖМ», хоча й були до 7 сесії найбільшими антиреформаторами Верховної Ради, прогулюють не так часто, на рівні з «Голосом» (тут ми не розглядаємо вісьмох депутаток із низькою відвідуваністю, які були або досі є в декретній відпустці: Ольга Саладуха, Юлія Світлична, Олександра Устінова, Єлизавета Ясько, Дар’я Володіна, Альона Шкрум, Анастасія Ляшенко та Леся Василенко. Ми також не включили до цієї категорії Сергія Рудика, Людмилу Буймістер та Яну Зінкевич, що долучилися до лав ЗСУ).

Середня відвідуваність фракції майже ідеально корелює з кількістю прогульників (рис. 5), що може свідчити про рівень дисципліни у фракції. 

«За майбутнє», «Батьківщина» та «Відновлення України» мають депутатів як з високою, так і з низькою відвідуваністю засідань, що може свідчити про низьку дисципліну всередині фракцій. Водночас депутати «Довіри» переважно мають відвідуваність на рівні середньофракційної (83%), серед них найнижча відвідуваність у Сергія Шахова (70%).

Голови фракцій відвідують Раду у більшості випадків так само, як і вся фракція в цілому. Винятки — це Олександра Устінова, яка, як уже згадувалось, була в декреті, а також є членом постійної делегації Парламентської асамблеї Ради Європи, Давид Арахамія, член делегації Парламентської асамблеї НАТО, та Юлія Тимошенко, яка просто не з’являється на засідання. Натомість Тарас Батенко («За майбутнє») посідає перше місце за відвідуваністю у своїй фракції.

І знову про гендер

Під час дев’ятого скликання 14 депутаток (16% від усіх жінок у Верховній Раді і 3% від усіх нардепів) народжували дітей, припиняючи виконувати свої обов’язки на довгий час, іноді більше, ніж на півроку.  Хоча в Україні відпустку по догляду за дитиною до трьох років може оформити не тільки мати, а й батько, новин про депутатів, що брали її, ми не зафіксували.

Якщо не брати до уваги фактор декрету, різниця між середньою відвідуваністю чоловіків та жінок є, хоча й незначна – 85% для депутатів та 81% для депутаток. А при врахуванні цієї умови різниця фактично зникає: 85% для чоловіків і 84% для жінок. До списку прогульників (відвідуваність менше 75%) потрапили 14% чоловіків та 13% жінок, тобто значущої відмінності між відвідуваністю чоловіків і жінок немає.

Висновок

Відвідуваність засідань — ключовий показник ефективності роботи Верховної Ради. З 450 передбачених Конституцією місць наразі заповнено лише 401, тому кожен голос має вагу. Систематичні прогули окремих депутатів ускладнюють проходження важливих законопроєктів (крім того, що це марнування коштів платників податків). В умовах війни, коли країна потребує швидких та виважених рішень, присутність народних обранців на робочому місці — це не просто обов’язок, а питання національної безпеки України. Підвищення дисципліни має стати пріоритетом для керівництва парламенту та самих депутатів, щоб вони могли вчасно реагувати на виклики, що постають перед державою.

Фото: depositphotos.com/ua