Чи Субсидується Українське Сільське Господарство

Вся державна підтримка сільського господарства може бути структурована у чотири великі блоки: звільнення від сплати ПДВ, прямі субсидії, загальні послуги і фіксований сільськогосподарський податок. Негативні дії здійснюються двома шляхами: через відсутність відшкодування ПДВ та наявність експортних квот і мит. Звичайно, існує багато інших маленьких плюсів і мінусів у державній політиці, але вони є відносно несуттєвими. 

Існує думка, що українське сільське господарство в значній мірі залежить від державної підтримки. Нещодавня стаття на VoxUkraine Олега Нівьєвського (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій) оцінює обсяг підтримки агропромислового комплексу у 2.3-3.1 млрд. доларів через субсидії та податкові пільги. Міністерство Фінансів оцінило обсяг податкових пільг, що надавалися галузі сільського господарства лише в 2013 році, у 1,9 млрд. доларів США. В результаті даних розрахунків, пункт про скасування найбільш значних податкових пільг для сільського господарства з’явився навіть у першому Меморандумі про Економічну та Фінансову Політику між Українським урядом та МВФ, документі, який став основою Угоди stand-by у розмірі 17 млрд. дол. США, підписаної в минулому році. Ці розрахунки, однак, часто ігнорують зворотню сторону медалі: поетапне оподаткування експорту сільськогосподарських товарів і/або експортні обмеження, які знижують ціну реалізації виробників.

Мета даної статті – заповнити цю прогалину і оцінити негативний вплив державної політики на українське сільське господарство протягом останніх п’яти років. Як видно з нижченаведених розрахунків, негативний ефект непрямого оподаткування експорту був кількісно співрозмірний загальній вартості державної підтримки галузі в 2013 і 2014 роках і переважав підтримку в 2011 і 2012 роках.

Вся державна підтримка сільського господарства може бути структурована у чотири великі блоки: звільнення від сплати ПДВ, прямі субсидії, загальні послуги і фіксований сільськогосподарський податок. Негативні дії здійснюються двома шляхами: через відсутність відшкодування ПДВ та наявність експортних квот і мит. Звичайно, існує багато інших маленьких плюсів і мінусів у державній політиці, але вони є відносно несуттєвими.
Нижче ми розглянемо види державної підтримки у аграрній сфері.

Державна підтримка:

• Звільнення від ПДВ для фермерських господарств. Виробник сільськогосподарської продукції має право зберегти різницю між ПДВ, сплаченим за вартість видатків (тобто добрива, палива, засобів захисту рослин, сушки зерна і т.д.) і податком, отриманим від продажу продукції (тобто вирощеного урожаю). Зі ставкою ПДВ у 20% в Україні, розмір субсидії для сільськогосподарського підприємства можна вирахувати за допомогою практичної формули (Доходи – 60%*вартість продажів)*20%, а його значення змінюється в залежності від цін на товари і обсягів врожаю (близько 40% витрат, наприклад, на робочу силу та оренду земельної ділянки не обкладаються ПДВ). Міністерство фінансів оцінило субсидію надану в 2013 році у 1,9 мільярда доларів США (у тому числі $1,5 млрд. на виробництво сільськогосподарських культур), за умови 100% збору.

• Прямі субсидії. Це грошові виплати з державного бюджету в рамках різних програм державної підтримки. Включають в себе схеми, які широко застосовуються у всьому світі, такі як відшкодування процентних платежів, відшкодування капітальних вкладень для нових тваринницьких господарств і т.д. Хоча більшість з цих програм діють протягом багатьох років, кошти на них закладаються в бюджеті щороку і суттєво відрізняються між собою. Крім того, вважається, що при розподілі цих субсидій має місце корупція. Наведені нижче цифри показують динаміку забюджетованих обсягів субсидій (у той час як реальні цифри, ймовірно, є меншими):

• Загальні послуги. Згідно методології ОЕСР, державні витрати на бюрократичний апарат, наукові дослідження і регулюючі органи вважаються частиною державної підтримки. В той час, як бізнес отримує переваги від певної обов’язкової міжнародної сертифікації, більшість з цих грошей витрачається на дослідження в радянських традиціях, надмірну сертифікацію та бюрократію (нарешті більшість сертифікатів незабаром зникне). Приблизно 700 млн доларів США вартості загальних послуг розглядається як “підтримка” цього розрахунку, необхідна для узгодженості з міждержавною методологією ОЕСР.

• Фіксований сільськогосподарський податок. Виробник сільськогосподарської продукції має право платити фіксований сільськогосподарський податок (~0,8 дол./га в рік до 2015 року, ~6 дол./га після 2015 року), замість податку на прибуток (зараз 18%). Це вважалося матеріальною субсидією до 2015 року; після 1 січня 2015 встановлені суми стали еквівалентні тим, які повинні сплачуватися відповідно до загального податку на прибуток у розмірі 18%. Враховуючи відсутність достовірних даних щодо динаміки середньої прибутковості фермерів, а також наявність серйозних сумнівів щодо можливості зібрати хоча б якийсь податок на прибуток в існуючій системі, ця субсидія була виключена з даних розрахунків.

Надмірне оподаткування сільськогосподарського експорту

• Відсутність відшкодування ПДВ за експорт зерна. Нагадаємо, що податок на додану вартість є таким, що виплачується в країні споживання. Податок збирають поступово, коли кожен задіяний учасник сплачує свою частку податків. Щоб уникнути подвійного оподаткування та ненавмисного неоподаткування в рамках міжнародної торгівлі, загальний підхід, який використовується у всіх країнах, які мають ПДВ, є таким, що імпортовані товари обкладаються ПДВ за ставкою, виходячи з цін на імпорт, в той час як експортовані товари, мають право на відшкодування ПДВ за сплачені витрати. Простіше кажучи, якщо виробник залізної руди в Україні заплатив 10 дол. за тонну за ПДВ в процесі виробництва, стільки ж буде повернено, коли ця залізна руда буде експортована. Імпортер в країні споживання буде платити відповідну суму ПДВ (на підставі податкової ставки цієї країни).

Проте, український уряд, зіткнувшись із зростанням цін на сільськогосподарську продукцію в 2011 році, прийняв рішення про скасування відшкодування ПДВ на експорт зерна з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року. Підвищення цін на сировинні товари передбачало, що уряд повинен був повернути більше ПДВ на експорт, коли його надходження з ПДВ залишалися незмінними: звільнення фермерів від сплати ПДВ на їх додану вартість залишили державу лише з ПДВ зібраного з витрат на виробництво. Ця міра була політично виправдана в той час, бо заміняла квоти на експорт зерна (які суттєвіше зменшують фермерські ціни реалізації), а 60-70% відсоткове зростання глобальних цін на сировинні товари більш ніж компенсувало приблизно 20%-не зниження цін, викликане відсутністю відшкодування ПДВ. Крім того, міра здобула широку підтримку міжнародних зернотрейдерів, які швидко забули про проблеми, пов’язані з отриманням відшкодування ПДВ, і були раді перекласти відсутність відшкодування ПДВ на фермерів.

Тим не менш, уряд не змінив це непряме оподаткування експорту, коли ціни на сільськогосподарські товари різко знизилися в 2013 році і стерли прибуток середньостатистичного фермера. Обрання нового уряду навесні 2014 не змінило ситуацію, оскільки уряд зіткнувся з вельми незбалансованим бюджетом.

Скільки фермери втрачають через відсутність відшкодування ПДВ на експорт зерна? Наведені нижче розрахунки базуються на даних по виробництву зерна в Україні в 2011-14 роках та середніх експортних цінах згідно даних Державної Служби Статистики України. Варто відзначити, що приблизно половина зерна виробленого в Україні йде на експорт, таким чином, фермерські відпускні ціни визначаються міжнародними цінами – незалежно від того, чи було зерно насправді експортоване чи продане на внутрішньому ринку. Тобто, відсутність відшкодування ПДВ зменшила відпускні ціни для всіх фермерів, а не тільки тих, хто продають свою продукцію на експорт.

Розрахунки показують, що українське сільське господарство втрачало 2,3-2,6 млрд доларів щорічно тільки через відсутність відшкодування ПДВ на експорт зерна, що перевищує вартість наданих пільг від сплати ПДВ.

Цікавим є те, що це не гра з нульовою сумою з державою: уряд заощадив приблизно в два рази менше, тому що він зміг заощадити гроші тільки на обсягах, які були експортовані, а сільгоспвиробники втратили доходи з усього виробництва.

•  Експортні квоти і мита. Окрім скасування відшкодування ПДВ, уряд також ввів мита на експорт зерна в 2011/12. Хоча вони діяли лише протягом декількох місяців, вони беззаперечно негативно позначилися на прибутках сільськогосподарської галузі.

Роком раніше, в 2010/11, український уряд обмежив експорт зерна шляхом введення квот на експорт зерна. Через те що суми передбачені квотами були істотно нижче, ніж наявні надлишки експорту зерна (виробництво мінус внутрішнє споживання), різниця між внутрішніми та міжнародними цінами різко зросла, а фермери заробляли менше, ніж могли б за умов вільної торгівлі.

За оцінками ОЕСР, поєднання експортних мит і квот знизило доходи сільськогосподарської галузі на 5 мільярдів доларів США в 2011-2012 роках.

Чистий ефект субсидій, податкових пільг, оподаткування експорту та торгових обмежень

В сумі позитивні (значною мірою основані на оцінках ОЕСР) та негативні явища дають більш-менш нейтральний фіскальний ефект на сільськогосподарську галузь за останні роки і негативний вплив у 2011 і 2012 роках.