Важливі законопроєкти. Випуск 24: множинне громадянство, імплементація Римського статуту

Оновлення законодавства про продаж часток державних банків

Однією із реформ, запланованих у програмі МВФ, є врегулювання особливостей продажу державних часток у статутному капіталі банків. Відповідний законопроєкт уточнює технічні моменти проведення аукціону з продажу акцій, порядок формування та повноваження комісії з продажу, вимоги до учасників та радника з продажу. 

Законопроєкт пропонує розширити дію чинного Закону на всі банки державного сектору та дозволити продавати будь-яку частку у банку, а не лише 100% державних акцій, як це передбачено в чинному законі. 

У конкурсі з продажу акцій заборонять брати участь особам, які пов’язані з країнами-агресорами, щодо яких застосовано санкції або які вчинили корупційні правопорушення. Окрім того, потенційному покупцеві можуть відмовити, якщо виявиться, що він несе загрозу державній безпеці або якщо є висновок радника про невідповідність претендента ризик-профілю учасника продажу. 

Серед ключових змін, що стосуються радників з продажу, є уточнення процедури вибору радника, вимог до нього та визначення його функцій під час торгів. Радник збирає та аналізує інформацію про банк і потенційних покупців, займається підготовкою нормативних документів та надає рекомендації щодо процесу продажу. Основним критерієм добору радника є наявність міжнародного досвіду продажу фінансових установ. На підтвердження цього претендент на посаду радника має входити до одного із міжнародних рейтингів найкращих фінансових консультантів. Такий рейтинг затверджує Кабмін (зараз для вибору радників під час приватизації держвласності обраний рейтинг Refinitiv «Топ-50 фінансових консультантів Європи»). Також потенційний радник має представити власний комплексний план дій з продажу акцій.  

Законопроєкт дозволяє представникам міжнародних фінансових організацій долучатися до процесу добору радника (висловлювати свою позицію) та до роботи комісії з продажу (отримувати від неї інформацію та надавати рекомендації з організації аукціону). Роль міжнародних партнерів є дорадчою. 

Відповідно до рекомендацій Світового Банку законопроєкт пропонує спростити правила продажу акцій. Радник може рекомендувати стартову ціну торгів, яку погоджує уряд. Торги вважатимуться такими, що відбулися, навіть якщо в них візьме участь лише один учасник, якщо він запропонує ціну не нижче стартової. Якщо жоден учасник не купить пакет акцій за стартову ціну, то уряд може провести нові торги, при цьому знизивши стартову ціну на 20%.  

На розгляд парламенту також винесені пов’язані законопроєкти зі змінами до Цивільного та Кримінально-процесуального кодексів України. Перший уточнює, що відтепер відшкодування шкоди, яка завдана під час продажу акцій держави у статутному капіталі банків, буде регулюватися  лише відповідним законопроєктом, а не Цивільним кодексом, як зараз. А зміни до КПК мають обмежити право колишніх акціонерів, власників істотної участі та/або кінцевих бенефіціарних власників банків, акції яких перейшли у власність держави, оскаржувати рішення, ухвалені під час продажу пакетів акцій цих банків.

Ратифікація Римського статуту

Президент ініціював ратифікацію Римського статуту. Цей крок є однією із умов подальшої євроінтеграції України. Проте, перш за все ратифікація дасть можливість Україні користуватися перевагами повноцінного члена  МКС. 

Після ратифікації Україна зможе висувати кандидатів на посади суддів та прокурорів МКС, брати участь у виборах суддів, формувати політику суду, затверджувати розподіл бюджету на належне розслідування воєнних злочинів. Таким чином Україна зможе більш ефективно притягати російських воєнних злочинців до відповідальності. Крім того, участь у МКС дозволить Україні впливати на розподіл коштів Цільового фонду захисту постраждалих, що підвищить шанси українців отримати компенсацію.  

Президент пропонує ратифікувати статут, але з приміткою, яка заборонить МКС притягати  українців до відповідальності за воєнні злочини найближчі сім років. Таким чином Україна планує уникнути потенційної шкоди від сфабрикованих росією справ проти українських військових. Імовірно, це надмірна пересторога, бо якби такі справи були можливі, мабуть, ми б їх уже бачили в суді. МКС зможе притягти українських військових до відповідальності лише якщо національні суди не бажають чи не можуть цього зробити. 

Проте в планах не лише ратифікувати документ, але і посилити відповідальність військових за воєнні злочини та злочини проти людяності. Для цього президент ініціює зміни до Кримінального кодексу у відповідності до норм Римського статуту. 

Зокрема пропонується встановити кримінальну відповідальність військових командирів за планування та ведення агресивної війни, жорстоке поводження з цивільними та військовополоненими, застосування зброї масового знищення, геноцид, які були вчинені його підлеглими. Командир нестиме відповідальність, якщо він знав про намір підлеглих здійснити ці злочини, але не вжив заходів аби запобігти цьому. Це збільшить можливості української системи правосуддя засуджувати російських військових.

Крім цього, Кримінальний Кодекс доповнено статтею, яка визначає перелік злочинів проти людяності та види відповідальності за них. До прикладу, за усвідомлений широкомасштабний або систематичний напад на цивільне населення, апартеїд, винищення чи вбивство передбачено позбавлення волі на термін від 10 до 15 років або довічне. 

Гарантії захисту військових, які воюють у росії

Зареєстрований Президентом законопроєкт передбачає, що військовослужбовці, які воюють за межами України, мають право на ті ж преференції, що і військові, які проходять службу в Україні. Першочергово ця пропозиція спрямована на захист військових, які зараз ведуть бойові дії на території держави-агресора.   

Збереження цінної історичної забудови

Законопроєкт спрямований на збереження будівель, які не мають статусу об’єктів культурної спадщини, але є історично цінними. 

В чинному законодавстві історична забудова — це декілька пам’яток, які є містоформуючим об’єктом історичної території населеного пункту. Автори проєкту зазначають, що чинний закон не містить чітких критеріїв, за якими можна визначити забудову як «містоформуючу». Тому пропонують змінити поняття «цінної історичної забудови» так, щоб воно включало історичні будівлі та їхні території, які формують традиційний характер середовища, потребують збереження та складаються зі значної та рядової історичної забудови (це нові терміни).

Ключова проблема полягає в тому, що наразі законодавство захищає виключно об’єкти культурної спадщини. Тому пропонується віднести до повноважень органів охорони культурної спадщини також і збереження цінної історичної забудови та традиційного середовища. Ці органи зможуть визначати перелік об’єктів історичної забудови, погоджувати програми перетворень цих об’єктів тощо.

Крім цього, законопроект надає додаткові повноваження з охорони цінної історичної забудови органам місцевого самоврядування. Вони зможуть визначати особливо цінні об’єкти громади, які відіграють визначальну роль у традиційному міському середовищі і потребують захисту. Рішенням місцевої ради об’єкти можуть бути віднесені до історико-архітектурного опорного плану населеного пункту. Реконструкція таких об’єктів потребуватиме згоди місцевої влади. При розробці містобудівної документації має бути враховано затверджені владою переліки та порядки використання цінної історичної забудови.  

Громадяни отримають можливість долучатися до процесів ухвалення рішень щодо майбутнього історичних споруд. Зокрема зможуть брати участь у фаховому обговоренні про порядок використання цінної історичної забудови. Однак процедура приєднання до таких обговорень у законопроєкті не прописана.

Кандидатів, які «брешуть» у своїх програмах, не будуть реєструвати для участі у виборах 

Законопроєкт 11477 намагається вирішити проблему, коли кандидати на виборні посади обіцяють вирішити питання, які напряму не належать до повноважень тих посад, на які вони претендують. Для цього пропонують внести зміни до Виборчого кодексу. 

Перед реєстрацією Центральна виборча комісія має перевірити передвиборчі програми кандидатів. До прикладу, якщо в програмі кандидата на посаду Президента є обіцянки, які законодавчо є повноваженнями інших органів влади, то ЦВК має відмовити кандидату в реєстрації. Це ж стосується кандидатів на посади народних депутатів, депутатів місцевих рад, міських, селищних та сільських голів.

Крім цього, ЦВК може скасувати реєстрацію кандидата, якщо у його публічних виступах, агітаційних матеріалах чи у виступах офіційно уповноважених ним осіб є такі заяви. 

Зміни в громадянстві: нові можливості та виклики

Президентський законопроєкт (11469) пропонує запровадити множинне громадянство для українців. Але це стосується лише тих країн, які дружньо ставляться до України (перелік таких країн має бути розроблений урядом і затверджений на законодавчому рівні). Якщо ж людина приймає громадянство країни-агресора, це може стати підставою для втрати українського громадянства.

Законопроєкт пропонує розширити категорії осіб, які можуть подавати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Перш за все ця норма стосується громадян Росії та Білорусі, які не можуть поїхати до відповідних держав, щоб пройти процедуру відмови від їхнього громадянства. За чинним законодавством подати декларацію про відмову від громадянства РФ та РБ й отримати український паспорт можуть військовослужбовці та особи з визначими заслугами перед Україною. Законопроєкт пропонує розширити цю норму на їхніх жінок/чоловіків та дітей. Також пропонується надавати іноземцям, які служать в ЗСУ, посвідку на тимчасове проживання навіть якщо їхній паспорт прострочений. Тобто іноземцю задля отримання посвідки не потрібно буде їхати на свою батьківщину чи звертатися до посольства аби оновити паспорт. 

Законопроєкт розширює умови втрати українського громадянства. До них додаються:

• Прийняття громадянства країни, яку Верховна Рада визнала агресором або окупантом.
• Використання іноземного паспорта на території України, що створює загрозу для національної безпеки. Наприклад, громадянин України використовує іноземний паспорт для укладення угод, які шкодять економіці України, або для приховування доходів за кордоном. Або використання іноземного паспорту громадянином України для ухилення від військового обов’язку, що підриває обороноздатність країни.
• Надання неправдивої інформації або підроблених документів під час отримання громадянства України.
• Проходження військової служби в країні-агресорі або участь у військових діях проти України.
• Засудження за злочини проти національної безпеки України.

Ці зміни мають кілька важливих наслідків. По-перше, вони сприяють інтеграції України до європейського простору, де множинне громадянство є звичною практикою. По-друге, вони допомагають залучити до українського громадянства тих, хто хоче підтримати Україну у її боротьбі за незалежність, включаючи іноземних добровольців.

Проте цей законопроєкт залишає без відповідей багато важливих питань. Наприклад, хто і як контролюватиме використання українськими громадянами українських та іноземних паспортів? Як “легалізуватимуться” ті громадяни, які вже мають декілька паспортів? Чи треба буде їм відмовлятися, наприклад, від громадянства Угорщини, якщо уряд не включить її до переліку країн, із якими можливе подвійне громадянство? Яким чином особи з подвійним громадянством братимуть участь у виборах, платитимуть податки чи отримуватимуть соціальну допомогу?  

Мобілізаційні виклики: п’ять законопроєктів, що змінюють правила гри

В умовах війни та тривалого воєнного стану мобілізація залишається однією з найактуальніших тем для обговорення. Народні депутати активно працюють над внесенням змін до законодавства, які регулюють соціальні гарантії військовослужбовців та порядок призову громадян на військову службу. Далі розглянемо п’ять нових законодавчих ініціатив у цій сфері.

Законопроєкт №11468: Бронювання військовозобов’язаних на нових умовах. Проєкт розширює можливості будь-яких підприємств та організацій, які не мають податкових боргів та інших зобов’язань перед державою, бронювати до 30% військовозобов’язаних працівників. Для цього передбачено використання електронного кабінету, що спрощує процедуру оновлення облікових даних і, відповідно, процес бронювання. Зміни поширюються на працівників, які на 1 січня 2024 року вже перебували у трудових відносинах із цим роботодавцем. 

Законопроєкти № 11460 та 11460-1 надають право військовослужбовцям на звільнення за власним бажанням: перший після 18 місяців служби, другий — після 12 місяців активного виконання бойових завдань. Крім того, 11460-1 пропонує подвоєння виплат для тих, хто продовжує службу, та можливість зміни військового підрозділу за письмовою згодою для тих, хто добровільно зголошується на службу. ВІн також спрощує виїзд за кордон для осіб, які мають відстрочку від мобілізації чи бронювання, для народних депутатів, а також для призовників та військовозобов’язаних. Останнім необхідно нотаріально оформити зобов’язання повідомляти військкомат про своє перебування за кордоном, надавати актуальні контактні дані (номер телефону та електронну пошту), а також повернутися в Україну протягом 30 днів після отримання повістки. Проте в проєкті відсутня відповідальність або санкції, якщо особа не повернулася протягом цього терміну.

Законопроєкт №11464 пропонує звільнити від призову під час мобілізації осіб, які до досягнення повноліття були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також у яких до досягнення повноліття один із батьків був позбавлений батьківських прав чи помер.

Законопроєкт №11480 має на меті усунення зловживань під час вручення повісток та примусової доставки громадян до територіальних центрів комплектування (ТЦК). Він пропонує дозволити як представникам ТЦК, так і громадянам, яким вручають повістку, фото- і відеофіксацію процесу вручення повісток (зараз ТЦК чи поліція можуть знімати процес перевірки документів). Такий дозвіл посилить контроль за діями посадових осіб. Крім того, проєкт забороняє затримання і доставку громадян до ТЦК без наявності передбачених у законах підстав для затримання та примусової доставки.

Зміни до роботи Вищого антикорупційного суду та повноваження міжнародних експертів

У серпні 2024 року у ВР зареєстрували законопроєкти №11426 і 11426-1, які мають забезпечити належне завершення конкурсу на вакантні посади суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС), який був оголошений ще 23 листопада 2023 року. Однією з причин затримок у проведенні конкурсу є зупинка спеціальних перевірок кандидатів з початку дії воєнного стану до грудня 2023 року. Відтак, сьогодні НАЗК стикнулося з необхідністю провести тисячі перевірок, на які не вистачає людського ресурсу. Законопроєкти пропонують різні виходи з ситуації.

Законопроєкт №11426 пропонує продовжити повноваження Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ), яка відповідає за добір суддів, до 1 листопада 2025 року або до завершення конкурсу. Після завершення поточного конкурсу до ВАКС повноваження ГРМЕ будуть передані Громадській раді доброчесності (ГРД). Це має сенс, оскільки ГРД має більший досвід роботи з питаннями доброчесності та професійної етики в українських судах. 

Альтернативний законопроєкт №11426-1 пропонує встановити, що у разі закінчення строку повноважень ГРМЕ до завершення конкурсу цей орган зможе продовжувати виконувати свої функції до завершення добору кандидатів. До того ж, законопроєкт пропонує запровадити поіменне голосування членів ВККС та ГРМЕ при ухваленні рішень, що підвищить прозорість процесу. У разі ухвалення законопроєкту членам ГРМЕ нададуть доступ до інформації з обмеженим доступом та можливість мати помічників та фінансування з-за кордону.

Прозорість у фінансуванні виборчих кампаній та посилення контролю за фінансами партій

Законопроєкт №11462 стосується того, як політичні партії та кандидати на виборні посади  фінансують свої виборчі кампанії. Замість існуючого Єдиного державного реєстру звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і фінансові зобов’язання (онлайн-платформа PolitData), законопроєкт пропонує створити Єдину інформаційно-комунікаційну систему. Як і зараз, адміністратором системи буде Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). НАЗК забезпечуватиме доступ до Інформаційно-комунікаційної системи Центральній виборчій комісії та її територіальним органам. Частина інформації, а саме відомості про рух коштів на поточних рахунках виборчих фондів та звіти про надходження і використання коштів виборчих фондів, буде публічною. Нова платформа дозволятиме формування звітів, листів, запитів, повідомлень та забезпечуватиме обмін таких документів між політичними партіями, НАЗК, ЦВК та банками. 

Крім того, законопроєкт пропонує дозволити партіям та кандидатам мати лише один банківський рахунок для доходів (пожертв) і витрат. Раніше для витрат можна було використовувати декілька банківських рахунків. НАЗК та банк контролюватимуть операції за цим рахунком, і рух коштів на ньому одразу ставатиме публічним.

Проєкт встановлює граничні розміри виборчого фонду партій та кандидатів. Наприклад, для кандидата в президенти або для партії граничний розмір фонду дорівнює загальній кількості виборців, які мають право голосу, помноженій на 20 грн та на індекс цін, поділений на 100% (наприклад, кількість виборців у другому турі президентських виборів у 2019 році за даними ЦВК становила 29 млн 646 тис. 458 осіб, Інсдекс інфляції станом на квітень 2019 становив — 101%, граничний розмір фонду становитиме: (29646458*20*101/100) приблизно 599 млн грн); для кандидата в депутати, включеного в регіональний список — та сама формула з десятьма гривнями замість 20, а для кандидата в депутати за загальним списком замість 20 має бути 1 гривня. Для кандидатів у мери чи депутати місцевих рад виборчий фонд не може перевищувати 75 тис. грн помножені на індекс цін. Також проєкт встановлює вимоги до наповнення фонду. Наприклад, банк не може прийняти добровільний внесок до виборчого фонду, якщо він перевищує граничний розмір, а також зобов’язаний приймати кошти від фізичних осіб тільки якщо цих осіб можна ідентифікувати.